Рішення

від 18.03.2024 по справі 752/13494/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13494/22

Провадження № 2/752/840/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 березня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.

у місті Києві, в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до школи І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про поновлення на роботі,

встановив:

03.10.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі до школи І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою зазначено, що 02.10.2018 року вона була прийнята на роботу прибиральника службових приміщень до школи І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до наказу № 43-к від 28.09.2018 року. В її посадові обов`язки входило, безпосередньо, прибирання класів, коридорів, санвузлів, спортзали, вчительські і так далі. Графік роботи усно визначався директором школи, два дні через два, перший день з 08 год. 00 хв. до 21 год. 30 хв., другий день з 08 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. або 17 год. 00 хв. в залежності від обсягу роботи. Графік міг змінюватися. З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, 25.02.2022 року, вона повідомила директора та завгоспа школи, яка контролює роботу всіх прибиральниць, про те, що вона на даний час не може виконувати свої посадові обов`язки у зв`язку з тим, що у неї троє неповнолітніх дітей, а її чоловік перебував у ТРО. Згодом їй зателефонувала завгосп та повідомила, що у зв`язку з тим, що вона перебуває дома, необхідно написати заяву про надання простою у роботі (увільнення від роботи). Вона хотіла використати основну щорічну відпустку, однак, їй надали лише 12 днів, а тому вона змушена була написати заяву про увільнення від роботи у зв`язку з введенням військового стану в країні до його завершення. В подальшому, 18.08.2022 року їй знову зателефонувала завгосп ОСОБА_3 та повідомила, що їй потрібно виходити на роботу або написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати чи звільнення за власним бажанням. Враховуючи те, що заяву про увільнення від роботи писала на весь період дії воєнного стану, відмовилася переписувати заяву та вважала, що завгосп має попередити про це директора. 26.08.2022 року вона отримала лист від школи, де було зазначено про те, що школа готується до 01 вересня, а тому потребує її безпосередньої участі та запропоновано з 29.08.2022 року приступити до виконання своїх безпосередніх обов`язків. Також було зазначено, що у разі невиходу на роботу у зазначену дату, її буде звільнено за прогул, що, в подальшому, відбулося. Наказу про звільнення їй не надсилали. 19.09.2022 року отримала повідомлення від завгоспа про необхідність прийти до школи та забрати свою трудову книжку. 27.09.2022 року отримала трудову книжку, відповідно, до запису в якій її було звільнено 29.08.2022 року згідно наказу № 21-к на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення погоджено профспілковим комітетом. Однак, вважає своє звільнення незаконним, причини її відсутності на роботі є поважними, оскільки нею подано заяву про увільнення від роботи у зв`язку з введенням воєнного стану до його завершення.

Просила скасувати наказ № 21-к від 29.08.2022 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді прибиральника службових приміщень у школі І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації; зобов`язати школу І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 29.08.2022 року по день фактичного допуску до роботи, як оплату за час вимушеного прогулу; стягнути судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 300, 00 грн.

07.10.2022 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11.01.2023 року відповідачем подано відзив на позов, відповідно до змісту якого останні не визнали заявлені до них вимоги, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

16.05.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвали про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

23.08.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 18.03.2024 сторони відсутні.

Позивачка подала заяву про завершення розгляду справи за її відсутності, зазначивши, що підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Відповідач та третя особа у судовому засіданні відсутні, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з будь-якими клопотаннями щодо судового засідання, яке призначено на 18.03.2024 року до суду не зверталися.

Врахувавши думку учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що з 02.10.2018 року ОСОБА_1 прийнята на роботу прибиральника службових приміщень до школи І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до наказу № 43-к від 28.09.2018 року.

28.02.2022 року ОСОБА_1 подала директору школи І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації заяву ОСОБА_2 , якою просила відправити її у простій у зв`язку з веденням воєнного стану на території України з 28.02.2022 року до завершення дії воєнного стану.

15.08.2022 року директором школи І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2 видано наказ № 18-к «Про завершення дії Указу Президента від 17.05.2022 року № 341/2022», відповідно до змісту якого, на завершення терміну дії Указу Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження воєнного стану» (з 17.05.2022 року по 23.08.2022 року) припинити простій працівників закладу освіти 23.08.2022 року; визначити подальшу роботу працівників, які перебувають на простої до 23.08.2022 року. Підставою такого наказу є виробнича необхідність.

Листом № 87 від 22.02.2022 року ОСОБА_1 директором школи І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2 поінформовано про те, що адміністрація школи І-ІІІ ступенів № 150 м. Києва готується до 01 вересня. В закладі проведені ремонтні роботи та триває підготовка до початку нового 2022/2023 навчального року. У зв`язку з тим, що заклад освіти потребував безпосередньої участі ОСОБА_1 у підготовці, їй було запропоновано 29.08.2022 року приступити до виконання своїх безпосередніх обов`язків. ОСОБА_1 також було повідомлено, що у разі невиходу на роботу у зазначений вище термін, її буде звільнено за прогул.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка зазначає, що дійсно отримувала такого листа, однак вважала, що має право не виходити на роботу до завершення дії воєнного стану на території України.

29.08.2022 року наказом № 21-к виданим директором школи І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звільнено з посади прибиральника службових приміщень за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення позивачки погоджено профспілкою.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однак, ч. 2 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст. ст. 43, 44 Конституції України.

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У статті 34 КЗпП України визначено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Так, у зв`язку з веденням воєнного стану на території України, позивачка ОСОБА_1 була відправлена у простій, який 15.08.2022 року завершено наказом № 18-к директора школи І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2 «Про завершення дії Указу Президента від 17.05.2022 року № 341/2022», відповідно до змісту якого, на завершення терміну дії Указу Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження воєнного стану» (з 17.05.2022 року по 23.08.2022 року) припинено простій працівників закладу освіти 23.08.2022 року; визначити подальшу роботу працівників, які перебувають на простої до 23.08.2022 року. Підставою такого наказу є виробнича необхідність.

ОСОБА_1 було повідомлено про завершення простою та необхідність приступити до виконання своїх обов`язків з 29.08.2022 року.

Однак, остання на роботу не вийшла, що визнає у своїй позовній заяві, оскільки вважала, що може перебувати у простої до завершення дії воєнного стану на території України.

Оскільки позивачка була належним чином повідомленою про завершення простою, необхідність приступити до виконання своїх обов`язків з 29.08.2022 року, однак до роботи не приступила, з боку останньої мав місце прогул. Поважності причин прогулу позивачкою також не наведено. А, відтак наказ № 21-к від 29.08.2022 року про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин є законним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77, ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

З огляду на вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до школи І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, не підлягають задоволенню судом.

За правилами ст. 141 ЦПК України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись, КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до школи І-ІІІ ступенів № 150 міста Києва Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк