Рішення

від 29.04.2024 по справі 953/4200/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4200/21

н/п 2/953/158/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

прокурора ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави до Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява за виключною підсудністю, в якій заступник керівник ХМП №2 Мацегора В. просить визнати незаконним та скасувати п.16 додатку 4 до рішення 36 сесії 7 скликання ХМР «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 24.06.2020 №2149/20, яким гр. ОСОБА_3 надано в оренду строком до 01.07.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,0590 га (кадастровий №6310136600:08:003:0015) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин) по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір оренди від 23.07.2020 року укладеним між відповідачами стосовно вказаної земельної ділянки за реєстр. №53443841; зобов`язати ОСОБА_3 повернути територіальній громаді м. Харкова в особі ХМР вказану земельну ділянку, та стягнути судовий збір.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що прокуратурою при вивченні рішень сесій ХМР в частині надання в оренду та власність земельних ділянок встановлено, що посадовими особами ХМР незаконно всупереч вимог чинного законодавства поза земельними торгами надаються фізичні та юридичним особам земельні ділянку у приватну власність або права оренди на земельні ділянки з земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, тобто громаді м. Харкова наноситься матеріальна шкода (збитки) у вигляді упущеної вигоди. Так, прокуратурою встановлено, що відповідно до п. 16 додатку 4 до рішення 36 сесії 7 скликання ХМР «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 24.06.2020 №2149/20, яким гр. ОСОБА_3 надано в оренду строком до 01.07.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,0590 га (кадастровий №6310136600:08:003:0015) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин) по АДРЕСА_1 . Відповідно до інформаційної довідки, відповідачу на підставі договору купівлі-продажу №1145 від 16.12.2019 належить нежитлова будівля літ. «А-1» (магазин) по АДРЕСА_1 , площа якої складає 68,1 кв.м. Тобто, загальна площа земельної ділянки під вказаною будівлею складає 0,00681 га, що складає лише 11,5% від загальної площі земельної ділянки, яку запроектовано до відведення 0,0590 га. За вказаних обставин, спірне рішення ХМР не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків коли частина земельної ділянки призначалась та була необхідна саме для розміщення та обслуговування житлової будівлі. Площа під будівлею відповідача складає 68,1 кв.м., що складає лише 11,5% від загальної площі земельної ділянки, яка була виділена останній. А тому, ХМР не мала законних підстав

для надання оспорюваної земельної ділянки в оренду відповідачу для експлуатації та обслуговування будівлі.

Представником відповідача ХМР подано відзив на позовну заяву, в якому він просить залишити вказану позовну заяву без задоволення посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:003:0015 є сформованою як об`єкт цивільних прав, вид використання її саме для експлуатації та обслуговування будівлі магазину.

Прокурором надано відповідь на відзив, в якій зазначає, що право оренди на земельну ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:003:0015 повинно бути продано з земельних торгів, однак такі торги не проводились, то ХМР не мала законних підстав для надання оспорюваної земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 , так як виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки. Площа земельної ділянки повинна відповідати площі, яку займають відповідні об`єкти нерухомого майна, що в даному випадку порушено.

Прокурор Ольховий Б.С. в судовому засіданні позов підтримав та просив про його задоволення.

Представник відповідача ХМР Руденко Д.Ю. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні з позовними вимогами погодився частково, та просив ухвалити законне рішення по справі.

Від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Чайковської А.В. на адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи на розсуд суду.

09.03.2021 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зубу Г.А.

18.03.2021 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано 18.03.2021.

Ухвалою судді від 19.03.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.02.2024 в задоволенні клопотання ХМР про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, закрито підготовче провадження по вказаній справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

Судом встановлено, що 23.07.2020 між ХМР та ОСОБА_3 на підставі рішення 36 сесії ХМР 7 скликання від 24.06.2020 №2149/20 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», укладено договір оренди землі, відповідно до якого ХМР надала ОСОБА_3 в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ (03.07)- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з кадастровим номером 6310136600:08:003:0015, яка розташована: АДРЕСА_2 , на строк до 01.07.2025. Площа вказаної земельної ділянки складає 0,0590 га. Земельна ділянка передана в оренду для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин).

Так, відповідач ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 68,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана нежитлова будівля знаходиться на неприватизованій земельній ділянці кадастровий №6310136600:08:003:0015, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до п. 16 додатку 4 до рішення 36 сесії 7 скликання ХМР «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 24.06.2020 №2149/20, яким гр. ОСОБА_3 надано в оренду строком до 01.07.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,0590 га (кадастровий №6310136600:08:003:0015) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин) по АДРЕСА_1 .

Прокурор вважає надання відповідачу ОСОБА_3 спірної земельної ділянки незаконним, оскільки вказана передача повинна була відбуватись з проведенням торгів, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Щодо порядку та підстав надання земельної ділянки.

Положеннями статті 9ЗК України передбачено, що до повноважень ХМР в галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування.

Відповідно до статті 116ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок у власність чи користування, наведений устатті 123 ЗК України(у відповідній редакції), передбачає, що рішення органів про надання земельних ділянокприймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання в користування земельної ділянки, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України«Про Державнийземельний кадастр» та право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання в користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

За частинами першою, другою статті 124ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки.Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.

Так, відповідно до абзацу першого частини другої статті 134ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таке положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях статті 120ЗК України та статті 377ЦК України в редакціях, чинних на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

Так, за частинами першою, другою статті 120ЗК України (у редакції, чинній на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені

на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містить стаття 377 ЦК України, відповідно до положень якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №921/158/18).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосуваннястатті 120 ЗК України(у редакції, чинній у період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року), висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

За приписами частини дев`ятої статті 79-1ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 21ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Щодо втручання у право на мирне володіння майном.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном.

Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування-передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбаченазаконом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно іззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, зокрема Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року за № 44, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 № 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404; Державних будівельних норм «Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80 (надано чинності наказом Держбуду України від 28 вересня 2005 № 175).

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.

Відповідний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 липня 2022 року в справі № 910/5201/19.

Зважаючи на вищевикладене, наявні у матеріалах справи докази, що у своїй сукупності, підтверджують наявність у відповідача ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно (магазин), однак передання йому спірної земельної ділянки

площею 0,0590 га для обслуговування нежитлової будівлі площею 68,1 кв.м., що складає 11,5% від загальної площі земельної ділянки, порушує право територіальної громади на отримання збитків, а тому у зв`язку з тим, що ХМР не було дотримано порядку передачі відповідачу в оренду спірної земельної ділянки, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати суд стягує з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4,5, 12,13, 141, 259, 264,265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави до Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п.16 додатку 4 до рішення 36 сесії 7 скликання ХМР «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 24.06.2020 №2149/20, яким гр. ОСОБА_3 надано в оренду строком до 01.07.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,0590 га (кадастровий №6310136600:08:003:0015) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин) по АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір оренди від 23.07.2020 року укладеним між ОСОБА_3 та Харківською міською радою, яким надано ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку з кадастровим №6310136600:08:003:0015, площею 0,0590 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що був посвідчений державним реєстратором Департаменту реєстрації та цифрового розвитку ХМР ОСОБА_4 , та зареєстр. в реєстрі 04.08.2020 за реєстр. №53443841.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,повернути територіальнійгромаді м.Харкова вособі Харківськоїміської радиземельну ділянкуз кадастровим №6310136600:08:003:0015, площею 0,0590 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Харківської міської ради на користь Харківської обласної прокуратури витрати по оплаті судового збору в розмірі 6810 грн. 00 коп., тобто по 3405 грн. 00 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2, місцезнаходження: м. Харків, вул. Сумська, 76, код ЄДРПОУ не відомий.

Відповідач Харківська міська рада, місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243.

Відповідач ОСОБА_3 , місцеперебування: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 24 травня 2024 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ