Постанова

від 27.05.2024 по справі 629/20/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» травня 2024 року

м. Харків

справа № 629/20/24

провадження № 22ц/818/1960/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс», представник позивача Павленко С. В.,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник відповідачів ОСОБА_3

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2024 року в складі судді Цендри Н.В.

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 16 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 191202-017, відповідно до ОСОБА_4 отримав кредит в рамках кредитної лінії в розмірі 20272,00 грн на отримання послуг з оформлення документів. За умовами договору строк дії договору становить з 16 грудня 2019 року по 16 червня 2020 року, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

За пунктом 4.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник виплачує кредитодавцю проценти, зазначені в графіку платежів. Щомісячна плата за користування кредитом нараховується щомісячно у вигляді процентів за кожен місяць користування кредитом.

Пунктом 4.9 кредитного договору передбачено, що у разі, якщо протягом 7 календарних днів з кінцевої дати повного погашення кредиту, що визначається з терміну кредитування, кредит не був повністю погашений, щомісячна плата за користування кредитом нараховується кожен повний та не повний місяць до моменту повного остаточного погашення позичальником кредиту (на умовах договору або у розмірі 5% в місяць від вартості товару).

Пунктом 7.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за договором, він зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штраф. У разі несвоєчасної оплати кожного щомісячного платежу (понад 7 календарних днів) позичальник оплачує штрафи в розмірі 10% від загальної суми простроченої заборгованості.

Зазначив, що товариство свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконало повністю. Однак позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 17 серпня 2023 року у нього виникла заборгованість в розмірі 67201,68 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 20272,00 грн; простроченої заборгованості за процентами 44598,40 грн, строкової заборгованості за процентами 1 013,60 грн, строкової заборгованості за штрафами та пенею 1 317,68 грн.

Вказав, що зобов`язання за цим кредитом забезпечується договором поруки № 191202-017/1, укладеним з ОСОБА_2 .

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» суму заборгованості за кредитним договором № 191202-017 від 16 грудня 2019 року за період з 02 грудня 2019 року по 17 серпня 2023 року в розмірі 67201,68 грн, суму сплаченого судового збору 2 684,00 грн та правничу допомогу 7 000,00 грн.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» - задоволено частково, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» суму заборгованості за договором №191202-017 в розмірі 27 671, 28 грн; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» судовий збір 1 105,18 грн по 552,59 грн з кожного; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» витрати на правничу допомогу - 3 500,00грн по 1 750,00 грн з кожного; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через свого представника подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення скасувати в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» суми заборгованості за договором № 191202-017 в розмірі 27671,28 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» у задоволенні позову в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права. Так, вважали, що не доведено факт надання їм послуг, факт перерахування позивачем 20272,00 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Загран Сервіс» та відповідно факт невиконання ним передбачених кредитним договоромзобов`язань, оскільки таких доказів позивачем не надано.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржують рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з них заборгованості в розмірі 27671,28 грн, у зв`язку з чим в іншій частині рішення суду не переглядається.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині змінити.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що оскільки відповідачами не виконано передбачені кредитним договором та законом зобов`язання, позов підлягає частковому задоволенню в межах строку дії договору.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 191202-017, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 20272,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та зробити оплату за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором. Кредит надається позичальнику на отримання послуг з оформлення документів шляхом оплати за його дорученням на Товариство з обмеженою відповідальністю «Загран Сервіс» за реквізитами р/р НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк».

Як вбачається з пунктів 2.1, 2.2 цього договору строк дії договорустановить з 16 грудня 2019 року по 16 червня 2020 року. Позичальникзобов`язується повернути кредит та здійснити плату за його користування до 16 червня 2020 року, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

За пунктом 4.1, 4.2 кредитного договору за користування кредитом Позичальник виплачує Кредитодавцю проценти, зазначені в графіку платежів (розділ 5). Щомісячна плата за користування кредитом нараховується щомісячно у вигляди процентів за кожен місяць користування кредитом. Реальна річна процентна ставка становить 60 відсотків річних.

Із пункту 4.9 кредитного договору вбачається, що у разі, якщо протягом 7 календарних днів з кінцевої дати повного погашення кредиту, що визначається з терміну кредитування, кредит не був повністю погашений, щомісячна плата за користування кредитом нараховується кожен повний та не повний місяць до моменту повного остаточного погашення позичальником кредиту (на умовах договору або у розмірі 5% в місяць від вартості товару).

Як вбачається з розділу 5 цього договору в графіку платежів зазначено наступне: 7 платежів, дати платежів 16 січня 2020 року, 16 лютого 2020 року, 16 березня 2020 року, 16 квітня 2020 року, 16 травня 2020 року, 16 червня 2020 року; сума платежу 4 392,27 грн, сума погашення кредиту 3 378,67 грн, щомісячна плата за користування кредитом 1 013,60 грн. Загальна вартість кредиту складає 26353,00 грн та включає в себе загальний розмір кредиту 20272,00 грн та плату за користування кредитом (загальні витрати за кредитом) 6 081,60 грн.

Пунктом 7.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за договором, він зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штраф. У разі несвоєчасної оплати кожного щомісячного платежу (понад 7 календарних днів) позичальник оплачує штрафи в розмірі 10% від загальної суми простроченої заборгованості (а.с.7-9).

16 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 191202-017/1, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором за виконання зобов`язань ОСОБА_1 в розмірі, що виникли з договору № 191202-017 від 16 грудня 2019 року. У випадку невиконання позичальником свого зобов`язання поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх забавлянь за цим договором (а.с.10).

22 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направив досудові вимоги (а.с.13-22).

За розрахунком заборгованості станом на 17 серпня 2023 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 67201,68 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 20272,00 грн; простроченої заборгованості за процентами 44598,40 грн, строкової заборгованості за процентами 1 013,60 грн, строкової заборгованості за штрафами та пенею 1 317,68 грн (а.с.12).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першої статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконувати належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов`язань станом на 17 серпня 2023 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 67201,68 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 20272,00 грн; простроченої заборгованості за процентами 44598,40 грн, строкової заборгованості за процентами 1 013,60 грн, строкової заборгованості за штрафами та пенею 1 317,68 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що кредитний договір № 191202-017 від 16 грудня 2019 року містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк їх повернення, погашення, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін. Вони підписані сторонами. Сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору. На момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Однак, отримавши від товариства кошти в кредит, в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 отримав кредит за договором № 191202-017 від 16 грудня 2019 року, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув. Тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20272,00 грн.

Погоджується колегія суддів з правильним висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, виходячи з наступного.

Відповідно достатті 536 ЦК Україниза користування чужими грошовимикоштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першоїстатті 1048 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зстаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

За умовами кредитного договору № 191202-017 від 16 вересня 2019 року сторони погодили строк кредитування з 16 грудня 2019 року по 16 червня 2020 року зі сплатою відсотків в розмірі 1 013,60 грн, а всього 6 081,60 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» просив стягнути нараховані проценти, які розраховані станом на 17 серпня 2023 року.

Отже, виходячи з того, що строк кредитування за кредитним договором № 191202-017 від 16 вересня 2019 року закінчився 16 червня 2020 року, тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків та комісій, передбачених умовами договору.

За таких обставин, оскільки строк кредитування за вказаним кредитним договором закінчено 16 червня 2020 року, у позивача було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків та інших платежів, нарахованих після 16 червня 2020 року, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з позичальника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» 6 081,60 грн відсотків за користування кредитом за період з 16 січня 2020 року по 16 червня 2020 року (як заявлено позивачем).

Також колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з позичальника штрафу в розмірі 1 317,68 грн, оскільки він передбачений умовами кредитного договору та нарахований в межах строку кредитування.

Що стосується стягнення заборгованості з поручителя, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання може бути порука.

Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами першої та другої статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив призводить до припинення суб`єктивного права кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Необхідно звернути увагу, що умови договору про дію поруки до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

З аналізу частини четвертої статті 559ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних. Це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов`язання. Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Разом з тим, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки договором передбачено сплату періодичних платежів, а за договором поруки поручитель відповідає за зобов`язаннями згідно з договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України трирічного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

Тобто, якщо до вимог, заявлених до боржника, застосовується загальний строк давності, передбачений статтею 257 ЦК України, то до вимог, заявлених до поручителя, вказаний строк обмежується строком дії поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.

Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителів за невиконання боржником окремих зобов`язань за договором до збігу трирічного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом трьохроків з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через три роки після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

В умовах договору поруки строк дії поруки не визначений, а вказівка «до повного виконання основного зобов`язання» не є визначеним строком дії поруки.

Встановивши, що кредитним договором і договором поруки встановлений строк виконання основного зобов`язання до 16 червня 2020 року, тому на підставі частини 4 статті 559 ЦК Українипорука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» звернувся до позичальника та поручителя з досудовою вимогою у листопаді 2023 року, а до суду з вказаним позовом поштою у грудні 2023 року, тобто з пропуском трирічного строку, встановленого ЦК України.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув. Разом з тим питання припинення поруки підлягає вирішенню судом незалежно від заяви сторони у справі, так як вказане свідчить про наявність чи відсутність обов`язку відповідача перед позивачем. У зв`язку з припиненням поруки відсутній обов`язок ОСОБА_2 перед позивачем, а тому стягнення з неї сум заборгованості є безпідставним.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 як до поручителя, порука якої припинена, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволені цих вимог.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки вимоги апеляційної скарги задоволено частково лише щодо поручителя ОСОБА_2 , тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення тільки з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» 1 105,18 грн судового збору за подачу позовної заяви.

Також судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 013,00 грн підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2024 року в оскаржуваній частині змінити.

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» суму заборгованості за договором №191202-017 в розмірі 27 671,28 грн, яка складається з тіла кредиту - 20272,00 грн, відсотків за користування кредитом за період з 16 січня 2020 року по 16 червня 2020 року 6 081,60 грн, штрафу 1 317,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» судовий збір в розмірі 1 105,18 грн та витрати на правничу допомогу 3 500,00 грн.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардсервіс» на користь ОСОБА_2 2 013,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 27 травня 2024 року.