Постанова

від 16.05.2024 по справі 916/2027/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2027/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Філінюк І.Г.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін у справі:

Від Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» - адвокат Коваленко К.О., адвокат Шерстюк П.П.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» - адвокат Коковін Д.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК»

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 (суддя суду першої інстанції Гут С.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 09.02.2024)

по справі №916/2027/23

за первісним позовом: Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ»

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТОРГ ЛТД»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДАГРОКОМ»

2) Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни,

про визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення майна,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача за зустрічним позовом:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДАГРОКОМ»

2) Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни,

про визнання добросовісним набувачем,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Приватне акціонерне товариство «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (далі ПрАТ «ОМК», позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.04.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» (далі відповідач 1, апелянт, ТОВ «ГЛОЙЛ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТОРГ ЛТД» (далі відповідач 2, ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД»), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. № 2183, з моменту його укладення.

29.06.2023 Приватне акціонерне товариство «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої просить змінити предмет позову та викласти позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.04.2023, укладений між ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» та ТОВ «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК», посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. № 2183, з моменту його укладання;

- визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67559053 від 11.05.2023 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна молочно-м`ясного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732996651120, за адресою Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20;

- визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67556396 від 11.05.2023 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна м`ясо-молочного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732965551120, за адресою Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А;

- повернути з володіння ТОВ «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на користь ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» об`єкт нерухомого майна м`ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду, посилається на те, що ПрАТ «ОМК» ініційоване судове провадження у справі № 916/2209/21, одним із відповідачів в якому було ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД», в свою чергу, предметом позову серед іншого було витребування з володіння останнього на користь Позивача об`єкт нерухомого майна м`ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.

Рішенням від 19.01.2022 у справі № 916/2209/21, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 06.12.2022, позов задоволено та витребувано відповідне майно від ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» на користь ПрАТ «ОМК». Постановою Верховного Суду від 11.04.2023 рішення та постанову у справі № 916/2209/21 залишено без змін, проте 13.04.2023 між ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» та ТОВ «ГЛОЙЛ» укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. за № 2183, за яким передано у власність останнього відповідний м`ясомолочний комплекс. При цьому позивач доводить до відома суду, що судовими рішеннями у справі № 916/2209/21 встановлено вибуття м`ясомолочного комплексу із володіння ПрАТ «ОМК» не з його волі.

26.07.2023 від ТОВ «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява до ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» про визнання добросовісним набувачем об`єктів нерухомості:

- м`ясо-молочного комплексу, загальною площею (кв.м): 3039.1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2732965551120, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, реєстраційний номер 1363450651233, площею 2,836 га) за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, будинок 20-А;

- молочно-м`ясного комплексу, загальною площа (кв.м): 3437.9 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2732996651120, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, реєстраційний номер 1363450651233, площею 2,836 га) за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, будинок 20.

Обґрунтовуючи звернення із зустрічним позовом, ТОВ «ГЛОЙЛ» посилається на те, що станом на момент укладення договору купівлі-продажу Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містив записів про обтяження придбаного майна, набувши відповідне майно у власність здійснено інвентаризацію, за результатами якої здійснено поділ об`єкту нерухомого майна, після чого здійснено реєстрацію таких змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 вирішено:

«Позов Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТОРГ ЛТД», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДАГРОКОМ» та Державний реєстратор Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірина Сергіївна, про визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення майна задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67559053 від 11.05.2023 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна - молочно-м`ясного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732996651120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20.

Визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67556396 від 11.05.2023 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна - м`ясо-молочного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2732965551120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А.

Повернути з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на користь Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» об`єкт нерухомого майна - м`ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на користь Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» 4 026,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТОРГ ЛТД» на користь Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» 4 026,00 грн витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» відмовити.

У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДАГРОКОМ» та Державний реєстратор Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірина Сергіївна, про визнання добросовісним набувачем відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК».»

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованими та правомірними є позовні вимоги ПрАТ «ОМК» про скасування рішень Державного реєстратора від 11.05.2023 № 67559053 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна із реєстраційним номером 2732996651120 та від 11.05.2023 № 67556396 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна із реєстраційним номером 2732965551120; та про повернення з володіння ТОВ «ГЛОЙЛ» на користь ПрАТ «ОМК» об`єкту нерухомого майна м`ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20, оскільки вони спрямовані на усунення перешкод власнику у користуванні майном.

В свою чергу, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги в частині визнання недійсним укладеного 13.04.2023 між ТОВ «ГЛОЙЛ» та ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» Договору купівлі-продажу, оскільки у відповідності до висновків Верховного Суду визнання недійсним договорів у подібних випадках не є належним та ефективним способом захисту.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що в контексті розгляду цієї справи та висновків, викладених у рішенні, судом не знайдено правових підстав для визнання ТОВ «ГЛОЙЛ» добросовісним набувачем об`єктів нерухомого майна із реєстраційними номерами 2732965551120 та 2732996651120.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23.

Апелянт вказав, що ТОВ «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» не був присутнім під час ухвалення жодного із судових рішень у справі №916/2209/21 за позовом ПрАТ «Одеський м`ясокомбінат» до ТОВ «Атрікс А», ТОВ «Агроторг ЛТД» про визнання недійсним договору та витребування майна.

Апелянт зазначає, що станом на момент укладення Договору купівлі-продажу від 13.04.2023, відповідно до сформованих довідок нотаріуса будь-які заборони та/або обтяжень та/або виконавчі провадження в реєстрі -відсутні. Вказане свідчить, ТОВ «ГЛОЙЛ» законним шляхом набуто у власність м`ясомолочний комплекс за адресою: Одеська область., Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська 20, загальною площею 5794.9 кв. м., а суд першої інстанції виходив за межі своїх повноважень, стверджуючи про наявність відкритих виконавчих проваджень та безпідставної відмови в розгляді справи по суті, посилаючись на інше рішення суду, де ТОВ «ГЛОЙЛ» не є учасником справи.

На думку апелянта, ТОВ «ГЛОЙЛ» набув у власність нерухомість за адресою Одеська область., Любашівський район, вул. Заводська 20, загальною площею 5794,9 кв. м. та є добросовісним власником інших об`єктів нерухомого майна, що утворились внаслідок поділу та розташовані за адресою Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка вулиця Заводська будинок 20 та вулиця Заводська будинок 20А, а саме: молочно-м`ясного комплексу, загальною площа (кв.м): 3437,9 та м`ясо-молочного комплексу, загальною площею (кв.м): 3039.1, набутого за відплатним договором.

Апелянт також зазначає, нерухоме майно, яке за позовними вимогами ПрАТ «ОМК» витребовано у ТОВ «ГЛОЙЛ», а саме м`ясомолочний комплекс за адресою: Одеська область., Любашівський район, вул. Заводська 20, загальною площею 5794,9 кв. м не збереглося в натурі на момент звернення з позовом, а відтак у задоволенні позовних вимог мало бути відмовлено. Наразі ТОВ «ГЛОЙЛ» є володільцем об`єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка вулиця Заводська будинок 20 та вулиця Заводська будинок 20А.

-молочно-м`ясний комплекс, загальною площа (кв.м): 3437,9,

-м`ясо-молочний комплекс, загальною площею (кв.м): 3039,1,

Внаслідок здійснення ремонту та невід`ємних поліпшень, загальна площа новостворених Об`єктів, збільшилась на 682,1 кв.м.

Апелянт також вважає, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту у цьому спорі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції було допущено порушення процесуального законодавства, а саме:

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 у даній справі накладений арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЛОЙЛ», поряд з цим, не враховано, що предметом позову станом на дату постановлення даної ухвали - була лише немайнова вимога у вигляді «визнання недійсним договору купівлі продажу від 13.04.2023, укладеного між ТОВ «ГЛОЙЛ» та ТОВ «Агроторг ЛТД», посвідченого ПН КМНО Падалко Р.О. за №2183 з моменту його укладення.

- Господарським судом Одеської області всупереч норм ЦПК України за власною ініціативою залучено третіх осіб без самостійних вимог та на підставі заяви ПрАТ «ОМК» змінено предмет позову, що свідчило про упередженість судді.

- 29.05.2023 за власною ініціативою суд сформував інформаційну довідку № 3338833698 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Вказані дії свідчать про заінтересованість судді у результаті розгляду справи.

- ПрАТ «ОМК» у заяві про зміну предмету позову просило визнання недійсним інших рішень, окрім договору, оскарження яких не було предметом первісно заявленого позову, тобто заявив додаткові позовні вимоги, які перебувають поза межами спірних правовідносин у справі та з інших підстав. Таку заяву слід розцінювати як подання іншого (ще одного) позову, що не відповідає приписам процесуального закону, а відтак, зазначена заява підлягала залишенню судом без розгляду.

- ПрАТ «ОМК» у своїй заяві «Про зміну предмету» на власний розсуд, без жодного обґрунтування «додано» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Продагроком» та Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Геогіу І.С. В свою чергу, Господарським судом Одеської області самостійно та на власний розсуд залучено третіх осіб до справи, що свідчило про упередженість судді.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23 та прийняти нове рішенням, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» задовольнити та визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» добросовісним набувачем:

-м`ясо-молочного комплексу, загальною площею (кв.м): 3039.1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2732965551120, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, реєстраційний номер 1363450651233, площею 2,836 га) за адресою Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, будинок 20-А;

-молочно-м`ясного комплексу, загальною площа (кв.м): 3437.9 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна2732996651120, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, реєстраційний номер 1363450651233, площею 2,836 га) за адресою Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, будинок 20.

Крім того, апелянтом були надані додаткові пояснення по справі, в яких було, зокрема, зазначено, що станом на момент укладення Договору, відповідно до сформованих довідок нотаріуса будь-які заборони та/або обтяжень та/або виконавчі провадження в реєстрі відсутні. Даний факт лише підтверджує добросовісність ТОВ «ГЛОЙЛ», яке законним шляхом набуло у власність м`ясомолочний комплекс.

Апелянт також вказав, що станом на дату правочину ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - не займали жодних посад у ТОВ "ГЛОЙЛ", не входили до органів управління ТОВ «ГЛОЙЛ», не були ні учасником, ні директором чи головним бухгалтером, а відтак не могли жодним чином впливати на рішення ОСОБА_9 чи ОСОБА_10 . З огляду на викладене, «пов`язаність» чи «афілійованість», про яке стверджує ПАТ «ОМК», є нічим іншим як припущенням, яке нічим не підтверджено, а відтак не може братись до уваги.

Апелянт зазначив, що ним зі свого боку надані всі наявні у розпорядженні документи, що підтверджують факти:

-Набуття у власність м`ясомолочного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5794.9 кв. м.

- Оплатність такого набуття у власність м`ясомолочного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5794,9 кв. м.

- Поділу м`ясомолочного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5794,9 кв. м.

- Збільшення площі новостворених об`єктів, а саме молочно-м`ясного комплексу, загальною площею (кв.м): 3437,9 та м`ясо-молочного комплексу, загальною площею (кв.м): 3039,1, набутого за відплатним договором.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23.

Позивач зазначив, що Відповідач не довів законність та реальність збільшення площі нерухомого майна, оскільки ТОВ «ГЛОЙЛ» не отримувало у встановленому законом порядку дозвільних документів на будівництво (технічні умови, містобудівні умови та обмеження, проекти, декларації про початок та завершення будівельних робіт, тощо), натомість раптове виниклі менш ніж місяць додаткові квадратні метри введені в експлуатації не були, а лише обгрунтовані довідкою щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. Таким чином, відсутні достатні та допустимі докази створення нового майна, Відповідачем здійснений поділ зі зміною номінальних параметрів, без реального створення нових об`єктів нерухомості.

На думку позивача, апелянт свідомо викривляє та маніпулює юридичними термінами. Адже не всі вимоги щодо скасування реєстраційних дій застосовуються виключно при реституції. В даному випадку реєстраційні дії Відповідача ТОВ «ГЛОЙЛ» були направлені на створення перешкод для відновлення порушеного права власності Позивача. Позовні вимоги Позивача про скасування рішень Державного реєстратора про поділ об`єкта нерухомого майна спрямовані на усунення перешкод власнику у користуванні майном.

Позивач вказує, що всі без виключення особи, які були та є власниками й директорами ТОВ «АТРІКС А», ТОВ «АГРОТОРГЛТД», ТОВ «ГЛОЙЛ», ТОВ «НВП «ПРОДАГРОКОМ», які в свою чергу мали та мають майнові права на майно ПрАТ «ОДЕСЬКИМ М`ЯСОКОМБІНАТ», є пов`язаними (афільованими) між собою та фактично є єдиною структурою. З урахування вказаних обставин, можливо дійти висновку, що ТОВ «ГЛОЙЛ» знав або міг знати про відсутність у ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» права власності на майно, тобто діяв недобросовісно з метою забезпечення можливості ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» не виконувати своє зобов`язання перед ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» щодо повернення майна.

Позивач вказав, що на недобросовісність ТОВ «ГЛОЙЛ» вказують інші обставини справи, а саме відмова ТОВ «ГЛОЙЛ» повідомити суду та Позивачу про фактичні обставини укладання договору купівлі-продажу спірного майна, обставини поділу спірного майна, не спростування очевидної вірогідності «нереальної» зміни площі спірного нерухомого майна, не спростування вірогідного афілійованого зв`язку між посадовим особами TOB «АТРІКС А», ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД», ТОВ «Глойл», ТОВ «НВП «ПРОДАГРОКОМ» та підписантами спірного договору купівлі-продажу, неодноразові намагання втрутитися у правовідносини між Позивачем та ТОВ «АТРІКС А», ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД», яких представляли одні і ті ж представники Коковін Д., Глушенко М. та Братікова О.

Позивач зазначає, що доводи ТОВ «ГЛОЙЛ», наведені в обґрунтування апеляційної скарги про незаконність рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 у справі № 916/2209/21, зводяться до незгоди ТОВ «ГЛОЙЛ» з ним. При цьому ТОВ «ГЛОЙЛ» не наводить будь-яких нових (раніше невідомих обставин), які б могли вплинути на вже прийняте рішення. Доводи ТОВ «ГЛОЙЛ» ідентичні тим, що були досліджені судами у трьох інстанціях. Значна частина апеляційної інстанції відведена питанню оскарження рішення, яке набрало законної сили, у непередбачений процесуальним законодавством спосіб. Такі дії направлені на порушення апелянтом відносно ПрАТ «Одеський м`ясокомбінат» приписів статті 129-1 Конституції про обов`язковість виконання судових рішень.

На думку апелянта, підставами визнання упередженості суду за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Однак такі підстави ТОВ «ГЛОЙЛ» у апеляційній скарзі не наведені.

Керуючись викладеним вище, позивач просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «ГЛОЙЛ» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 року без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 року без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2027/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Філінюк І.Г. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2027/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2027/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2027/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23 - залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому законом протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої було додано докази сплати судового збору у розмірі, встановленому законом. Таким чином недоліки апеляційної скарги було усунуто.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 11.04.2024; призначено справу №916/2027/23 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 25.04.2024 о 14:00.

Головуючий суддя у справі Богатир К.В. перебував у відрядженні у період з 25.04.2024 по 27.04.2024, відповідно до наказу в.о. голови суду від 16.04.2024 №76-в.

У зв`язку з даними обставинами, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 призначено справу №916/2027/23 до розгляду на 16.05.2024 о 15:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

16.05.2024 у судовому засіданні прийняли участь представники Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» - адвокат Коваленко К.О. та адвокат Шерстюк П.П. та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» - адвокат Коковін Д.І.

Представники інших учасників у справі у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, якою призначено справу №916/2027/23 до розгляду на 16.05.2024 о 15:00, була отримана в електронному кабінеті Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТОРГ ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОДАГРОКОМ» та Державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Іриною Сергіївною 18.04.2024. Вказане підтверджено довідками секретаря судового засідання, які долучені до матеріалів справи.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 16.05.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 у справі № 916/2209/21 визнано недійсним договір іпотеки від 16.04.2019, укладений між ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» та ТОВ «АТРІКС А» (Код ЄДРПОУ 42104025), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергієм Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за № 647; витребувано з володіння ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» (Код ЄДРПОУ 42315093) на користь ПрАТ «ОМК» (Код ЄДРПОУ 30001967) об`єкт нерухомого майна м`ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 у справі № 916/2209/21 залишено без змін.

Вищенаведеними судовими рішення у справі № 916/2209/21 встановлено вибуття м`ясомолочного комплексу із володіння ПрАТ «ОМК» не з його волі.

Відповідно до представленої ПрАТ «ОМК» довідки від 04.04.2023 № 5003710937119-10771910235 об`єкт нерухомості (м`ясомолочний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233, розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р-н, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20А, зареєстрований на праві власності за ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД». 16.04.2019 внесено запис № 31234034 про Іпотеку за ТОВ «АТРІКС А», а 16.12.2022 внесено запис № 48734368 про Іпотеку за ТОВ «КРЕММІЛК» із відповідними записами про обтяження за вказаними юридичними особами. При цьому у довідці зазначено про складові частини об`єкту нерухомого майна, а саме: літ. А Адміністративно-побутовий корпус, літ. Б М`ясний, літ. В Молочний цех, літ. Г Теплиця, літ. Д. 1 Прохідна, літ. Е Вагова, літ. Р БТС, ліг. К Трансформаторна, літ. Л Ангар, літ. М Тех. Будівля, літ. Н Склад, літ. О. П. Вбиральня, літ. С Водонасосна, літ. У, Ц, Ф Резервуар, літ. X Сарай, літ. Ч Вапняна яма, колодязі, мощення, огорожа бетонна.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 залишено без змін. При цьому, із змісту постанови вбачається, що при проголошені вступної та резолютивної частин були присутні представники всіх сторін (позивач ПрАТ «ОМК», відповідачі ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» та ТОВ «АТРІКС А»).

13.04.2023, тобто на другий день після проголошення постанови Верховного Суду про залишення без змін судових рішень про витребування із володіння ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» на користь ПрАТ «ОМК» об`єкту нерухомого майна м`ясомолочного комплексу, між ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» (Продавець) та ТОВ «ГЛОЙЛ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (Договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність м`ясомолочний комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок № 20 (двадцять), загальною площею 5794,9 кв.м., та складається з: літ. А Адміністративно-побутовий корпус пл. 402 кв.м., літ. Б М`ясний цех пл. 1313.5 кв.м., літ. В Молочний цех пл. 868 кв.м., літ. Г Теплиця пл. 1185.3 кв.м., літ. Д. 1 Прохідна пл. 113,8 кв.м., літ. Е Вагова пл. 30,0 кв.м., літ. Р БТС пл. 424,2 кв.м., ліг. К Трансформаторна пл. 53.0 кв.м., літ. Л Ангар пл. 474,0 кв.м., літ. М Тех. Будівля пл. 139.2 кв.м., літ. Н Склад гл. 392.6 кв.м., літ. О. П Вбиральня пл. 6,6 кв.м.. літ. С Водонасосна пл. 63,4 кв.м., літ. У, Ц, Ф Резервуар пл. 302.6 кв.м., літ X Сарай пл. 23,6 кв.м., літ. Ч вапняна яма пл.2,3 кв.м., колодязі, мощення бетонні № 9381 X, огорожа бетонна №1-17. (Нерухомість) та сплачує за неї ціну визначену в цьому Договорі.

Вищевказана Нерухомість належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТОРГ ЛТД» на праві приватної власності… (пункт 1.2 Договору).

Продавець свідчить, що відсутні майнові права та претензії третіх осіб, фізичні та/або юридичні особи, які мають переважне право оренди та/або купівлі Нерухомості (пункт 1.3 Договору).

На момент підписання Договору. Нерухомість вільна від будь-яких застав та інших обтяжень Нерухомість, що є предметом цього Договору, під забороною відчуження, обтяження не перебуває, що підтверджується відповідними інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта і об`єкта, виданими Падалка P.O., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 13.04.2023. Відсутність податкової застави на момент нотаріального посвідчення Договору підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 13.04.2023, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. (пункт 1.4 Договору).

Вартість Нерухомості відповідно до балансової довідки становить 1402989,62 грн. (один мільйон чотириста дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 62 коп.) без ПДВ. Договірна вартість нерухомості становить 4000005 (чотири мільйони п`ять гривень) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ 666667 (шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім гривень) 50 коп. (пункт 2.1 Договору).

Сторони домовились, що Договірна ціна сплачується Покупцем Продавцю в національній валюті України гривнях, протягом 1 (одного) року, а саме в строк до 12.04.2024, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Продавця, реквізити якого вказані в п.5 цього Договору (пункт 2.2 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення. Право власності на Нерухомість підлягає державній реєстрації (пункт 4.4 Договору).

Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками контрагентів, посвідчено 13.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. та зареєстровано в реєстрі за № 2183.

13.04.2023 між Продавцем та Покупцем підписано акт приймання-передачі.

09.05.2023 ТОВ «ГЛОЙЛ» перераховано ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» 4000005,00 грн відповідно до платіжних інструкцій № 5-8.

Відповідно до представлених ТОВ «ГЛОЙЛ» витягів від 11.05.2023 з Державного реєстру речових прав №332001383 та №331999919 Державним реєстратором 11.05.2023 зареєстровано за ТОВ «ГЛОЙЛ»:

- право власності на об`єкт нерухомого майна (м`ясо молочний комплекс) із реєстраційним номером 2732965551120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 технічний паспорт та довідку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (підставою внесення запису визначено рішення про державну реєстрацію прав від 11.05.2023 № 67556396);

- право власності на об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 2732996651120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 технічний паспорт та довідку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (підставою внесення запису визначено рішення про державну реєстрацію прав від 11.05.2023 № 67559053).

Відповідно до представленого ПрАТ «ОМК» витягу № 5003789057670, сформованого 18.05.2023 за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», Державним реєстратором 11.05.2023 зареєстровано за ТОВ «ГЛОЙЛ»:

- право власності на об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 2732996651120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 технічний паспорт та довідку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. Окрім того, 17.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. внесено записи про іпотеку № 50301913 та про обтяження № 50301763 на підставі укладеного 17.05.2023 між ТОВ «ГЛОЙЛ» як Іпотекодавцем та ТОВ «НВП «ПРОДАГРОКОМ» як Іпотекодержателем Іпотечним договором;

- право власності на об`єкт нерухомого майна (м`ясо молочний комплекс) із реєстраційним номером 2732965551120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р-н (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 технічний паспорт та довідку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. Окрім того, 17.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. внесено записи про іпотеку № 50301575 та про обтяження № 50301312 на підставі укладеного 17.05.2023 між ТОВ «ГЛОЙЛ» як Іпотекодавцем та ТОВ «НВП «ПРОДАГРОКОМ» як Іпотекодержателем Іпотечним договором.

Із сформованої 29.05.2023 за запитом суду першої інстанції інформаційної довідки № 3338833698 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 13.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. зареєстровано за ТОВ «ГЛОЙЛ» на підставі укладеного 13.04.2023 із ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» договору купівлі-продажу право власності на об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20. При цьому зазначено, що 11.05.2023 речове право погашено (об`єкт нерухомого майна закрито) Державним реєстратором на підставі поділу об`єкту майна та відображено інформацію, аналогічну відображеній у представлених ПрАТ «ОМК» та ТОВ «ГЛОЙЛ» витягах.

Окрім того, із змісту інформаційної довідки вбачається, що 16.12.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єговорою М.Є. внесено запис про іпотеку № 43734368 на підставі укладеного 16.12.2022 між ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» як Іпотекодавцем та ТОВ «КРЕММІЛК» як Іпотекодержателем Іпотечного договору, який додатковою угодою від 13.04.2023 розірвано (додаткова угода посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. та останнім внесено відповідні відомості до реєстру).

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною 1 статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому приписи статті 387 ЦК України передбачають, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить.

Таким чином, за змістом статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 р. у справі № 916/675/15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 р. у справі 359/3373/16-ц звертає увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.

До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать: визнання права власності (стаття 392); витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388); усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та ін.

Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 р. у справі № 906/656/19, від 03.06.2020 р. у справі № 916/1666/18, від 14.07.2021 р. у справі № 922/1125/19).

Особливістю подання позову в порядку статті 391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі № 914/814/16.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, за змістом частини 4 статті 75 ГПК України учасники господарського процесу звільненні від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляд іншої господарської, цивільної чи адміністративної справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді іншої справи.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 761/29966/16-ц вказано, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 у справі № 916/2209/21 витребувано з володіння ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» (Код ЄДРПОУ 42315093) на користь ПРАТ «ОМК» (Код ЄДРПОУ 30001967) об`єкт нерухомого майна м`ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, у той же час постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 рішення залишено без змін.

Відповідно до приписів статті 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Аналогічне викладено у частині 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Із змісту опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Південно-західного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2209/21 вбачається присутність представників ПрАТ «ОМК» як позивача та ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» як відповідача. При цьому опубліковані ухвали Касаційного господарського суду не містять посилань про зупинення дії судових рішень у справі № 916/2209/21.

Положення частини 7 статті 242 ГПК України визначають, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Судовими рішеннями у справі № 916/2209/21 встановлено вибуття м`ясомолочного комплексу із володіння ПРАТ «ОМК» не з його волі.

Поряд із цим, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, з моменту набрання рішенням суду законної сили правовідносини між сторонами справи трансформуються із спору між позивачем та відповідачем до взаємовідносин між стягувачем та боржником, які надають стягувачу правомірні очікування на виконання рішення про поновлення порушених прав, що в контексті розгляду цієї справи свідчить, що з 06.12.2022 власником м`ясомолочного комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, є ПрАТ «ОМК», яке вибуло з його володіння не з його волі, оскільки рішення суду у справі № 916/2209/21 набрало законної сили.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 залишено без змін.

Із змісту постанови вбачається, що при проголошені вступної та резолютивної частин були присутні представники всіх сторін (позивач ПрАТ «ОМК», відповідачі ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» та ТОВ «АТРІКС А»).

Таким чином, ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» було обізнано про зміст остаточного рішення по справі № 916/2209/21.

Однак, 13.04.2023 р. між ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» як Продавцем та ТОВ «ГЛОЙЛ» як Покупцем укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (Договір), за яким останній придбав у власність м`ясомолочний комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок № 20 (двадцять), загальною площею 5794,9 кв.м.

В той же день приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О., право власності на спірний об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20 було зареєстровано за ТОВ «ГЛОЙЛ» на підставі укладеного 13.04.2023 із ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» договору купівлі-продажу права власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.

Положеннями частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частини 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частини 2).

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД», укладаючи 13.04.2023 Договір купівлі-продажу вже не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки 06.12.2022 набрало рішення суду у справі № 916/2209/21, яким відповідний м`ясомолочний комплекс витребувано на користь ПрАТ «ОМК», тобто на момент укладення спірного договору ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» вже не було власником м`ясомолочного комплексу та відповідно не мало права розпоряджатися даним майном і про дані обставини воно було обізнано.

Натомість, ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД», будучи обізнаним про зміст рішень у справі №916/2209/21, в порушення норм закону, та з метою ухилення від виконання судового рішення, передало відповідний м`ясомолочний комплекс ТОВ «ГЛОЙЛ».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про наявність підстав для визнання недійсним укладеного 13.04.2023 між ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» та ТОВ «ГЛОЙЛ» Договору купівлі-продажу, адже у продавця було відсутнє право на розпорядження, зокрема, відчуження спірного нерухомого майна.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина 2 статті 328 ЦК України).

В той же час, апелянт посилається на те, що після реєстрації 13.04.2023 права власності на об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233 на підставі Договору купівлі-продажу, 11.05.2023 Державним реєстратором на підставі поділу об`єкта нерухомого майна речове право погашено (об`єкт нерухомого майна закрито).

В цей же день Державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 67559053 та 67556396 та зареєстровано за ТОВ «ГЛОЙ» право власності на об`єкти нерухомого майна із реєстраційними номерами 2732996651120 та 2732965551120, розташованими за адресами: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20 та будинок 20А. Підставами для реєстрації зазначено видані 10.05.2023 технічні паспорта та довідки щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

Апелянт, в якості підстав для відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного наголошує, що набувши відповідне майно у власність здійснено інвентаризацію, за результатами якої здійснено поділ об`єкту нерухомого майна, після чого здійснено реєстрацію таких змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; додаткового зазначає, що на теперішній час загальна площа майна збільшена на 682,1 кв.м., порівняно із площею об`єкта, придбаного у ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД».

Відповідно до приписів частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формах після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження і зберігається протягом всього часу існування об`єкта. Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційна справа включає заяви на проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, запити державного реєстратора та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Документи, подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, підлягають поверненню такому заявнику. Заява, подана в паперовій формі, документ про сплату адміністративного збору, запити державного реєстратора в паперовій формі та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, за результатом проведення реєстраційних дій заявнику не повертаються та зберігаються державним реєстратором, яким проведено реєстраційну дію, протягом трьох років.

Частина 6 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за судовим рішенням.

Судом першої інстанції за клопотанням ПрАТ «ОМК» було витребувано у Державного реєстратора як особи, якою здійснено відповідні реєстраційні дії копії реєстраційної справи стосовно реєстрації за ТОВ «ГЛОЙЛ» об`єктів нерухомого майна із реєстраційними номерами 2732996651120 та 2732965551120.

Однак, не дивлячись на отримання відповідної ухвали Господарського суду Одеської області, Державним реєстратором відповідних матеріалів реєстраційних справ не представлено.

Крім того, судом першої інстанції було запропоновано ТОВ «ГЛОЙЛ» представити відповідні документи до матеріалів справи, адже останні можуть бути представлені виключно власником або за судовим рішенням.

В той же час, ТОВ «ГЛОЙЛ» надало до суду першої інстанції разом з зустрічною позовною заявою:

- копію договору купівлі-продажу від 13.04.2023;

- платіжні інструкції від 09.05.2023 №5, 6, 7 та 8;

- Витяг з ДРРП № 332001383 від 11.05.2023;

- Витяг з ДРРП №331999919 від 11.05.2023.

Дані докази були досліджені судом першої інстанції, тому посилання апелянта на те, що суд не дослідив ці докази, є помилковим.

В той же час, в матеріалах справи відсутні відповідні докази щодо створення збільшення площі нерухомого майна, зокрема, відсутні отримувані у встановленому законом порядку дозвільні документи на будівництво (технічні умови, містобудівні умови та обмеження, проекти, декларації про початок та завершення будівельних робіт, тощо), натомість раптове виниклі менш ніж місяць додаткові квадратні метри введені в експлуатації не були, а лише обґрунтовані довідкою щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

Відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідних документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у суду відсутня можливість встановлення обґрунтованості позиції ТОВ «ГЛОЙЛ» про здійснення інвентаризації, за результатами якої здійснено поділ об`єкту нерухомого майна, що призвело до збільшення площі порівняно із площею об`єкта, придбаного у ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД», тому доводи ТОВ «ГЛОЙЛ» в цій частині є не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Правила частини 1 статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина 1 статті 330 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/2209/21 встановлено вибуття м`ясомолочного комплексу із володіння ПрАТ «ОМК» не з його волі, у зв`язку із чим були наявні правові підстави для витребування з володіння ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» на користь ПрАТ «ОМК» м`ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 р. в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Положеннями статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 р., Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 р., Щокін проти України від 14.10.2010 р., Сєрков проти України від 07.07.2011 р., Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 р., Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р., Трегубенко проти України від 02.11.2004 р., East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23.11.2000 р. у справі Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02.01.2004 р. в справі Трегубенко проти України).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати припис пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2.11.2021 р. у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6.07.2022 р. у справі № 914/2618/16 (пункт 53)).

Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54)).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 р. у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 р. у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 р. у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6.07.2022 р. у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 р. у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

Посилання ТОВ «ГЛОЙЛ» на відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження майна, придбаного за укладеним 13.04.2023 Договором купівлі продажу, яке станом на часу укладення відповідного Договору витребувано у ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» як Продавця за Договором на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, не приймаєтсья колегією суддів до уваги.

Адже, ТОВ «ГЛОЙЛ» як Покупцем на противагу приписами статті 129-1 Конституції про обов`язковість виконання судових рішень ставить обставини наявності/відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про обтяження, що в контексті судових справ №916/2209/21 та №916/2027/23, учасниками яких є ПрАТ «ОМК» та ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД», свідчить про ігнорування останнім як Продавця за Договором обов`язку виконання рішення суду.

При цьому, судовими рішеннями у справі № 916/2209/21 встановлено вибуття м`ясомолочного комплексу із володіння ПрАТ «ОМК» не з його волі, тобто в останнього наявні правові підстави для витребування відповідного майна, адже обставини, встановленні рішенням суду у справі № 916/2209/21, свідчать про існування беззаперечного правового зв`язку між Позивачем та спірним майном.

Власник із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 р. у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 р. у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14.09.2021 р. у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16.09.2021 р. у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 05.10.2021 р. у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 09.11.2021 р. у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153-154, 167-168), від 06.07.2022 р. у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21.09.2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15.02.2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

Однак, у даному випадку, із сформованої 29.05.2023 за запитом суду першої інстанції інформаційної довідки № 3338833698 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 13.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко Р.О. зареєстровано за ТОВ «ГЛОЙЛ» на підставі укладеного 13.04.2023 із ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» договору купівлі-продажу право власності на об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 1608229351233, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, загальною площею 5794,9 кв.м.

При цьому зазначено, що 11.05.2023 речове право погашено (об`єкт нерухомого майна закрито) Державним реєстратором на підставі поділу об`єкту майна та відображено інформацію, аналогічну відображеній у представлених ПрАТ «ОМК» та ТОВ «ГЛОЙЛ» витягах.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.

Таким чином, право власності на об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, на момент звернення з позовом у справі №916/2027/23 не було зареєстровано за ТОВ «ГЛОЙЛ», а тому ТОВ «ГЛОЙЛ» не було володільцем даного нерухомого майна, тому позивач не міг звертатися до ТОВ «ГЛОЙЛ» з вимогою про витребування такого майна з чужого незаконного володіння тобто з віндикаційним позовом без позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на новостворені об`єкти шляхом поділу спірного об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до представленого ПрАТ «ОМК» витягу № 5003789057670, сформованого 18.05.2023 за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», Державним реєстратором 11.05.2023 зареєстровано за ТОВ «ГЛОЙЛ»:

- право власності на об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 2732996651120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 технічний паспорт та довідку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. Окрім того, 17.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. внесено записи про іпотеку № 50301913 та про обтяження № 50301763 на підставі укладеного 17.05.2023 між ТОВ «ГЛОЙЛ» як Іпотекодавцем та ТОВ «НВП «ПРОДАГРОКОМ» як Іпотекодержателем Іпотечним договором;

- право власності на об`єкт нерухомого майна (м`ясо молочний комплекс) із реєстраційним номером 2732965551120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р-н (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 технічний паспорт та довідку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. Окрім того, 17.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. внесено записи про іпотеку № 50301575 та про обтяження № 50301312 на підставі укладеного 17.05.2023 між ТОВ «ГЛОЙЛ» як Іпотекодавцем та ТОВ «НВП «ПРОДАГРОКОМ» як Іпотекодержателем Іпотечним договором.

Дії ТОВ «ГЛОЙЛ» щодо поділу об`єкту нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, загальною площею 5794,9 кв.м. на два окремі об`єкти та реєстрація за собою права власності на них фактично перешкоджають власнику даного майна реалізувати рішення суду у справі №916/2209/21 та повернути у володіння власне нерухоме майно, зареєструвавши за собою право власності на нього.

Абзацом 1 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 2 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 р. у справі № 910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 р. у справі Афанасьєв проти України зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Таким чином, враховуючи те, що спірне майно було безпідставно відчужене ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» на користь ТОВ «ГЛОЙЛ» колегія суддів вважає, що є обґрунтованими та правомірними позовні вимоги ПрАТ «ОМК» про скасування рішень Державного реєстратора від 11.05.2023 р. № 67559053 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна із реєстраційним номером 2732996651120 та від 11.05.2023 № 67556396 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна із реєстраційним номером 2732965551120.

Адже задоволення даних вимог надасть можливість ПрАТ «ОМК» скасувати рішення про державну реєстрацію нових об`єктів нерухомого майна після поділу спірного об`єкту нерухомого майна за №1608229351233 та повернути у своє володіння об`єкт нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, загальною площею 5794,9 кв.м.

Таким чином, обгрунтованою є вимога про повернення з фактичного володіння ТОВ «ГЛОЙЛ» на користь ПРАТ «ОМК» об`єкту нерухомого майна м`ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20, загальною площею 5794,9 кв.м. оскільки така вимога спрямована на захист права власності позивача на спірне майно.

В той же час, знаходження даного об`єкту нерухомого майна у фактичному користуванні ТОВ «ГЛОЙЛ» не заперечується самим відповідачем та підтверджується наявним у матеріалах справи актом-приймання передачі від 13.04.2023, фактичне володіння ТОВ «ГЛОЙЛ» спірним майном підтверджується записом від 13.04.2023 (номер відомостей про речове право 49932337) про державну реєстрацію за ТОВ «ГЛОЙЛ» права власності на об`єкт нерухомого майна м`ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20, загальною площею 5794,9 кв.м.

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц).

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Надавши оцінку порушеному праву позивача, колегія суддів вважає, що його позовні вимоги направлені саме на відновлення права власності на спірне нерухоме майно, а тому вимога про повернення об`єкту нерухомого майна від ТОВ «ГЛОЙЛ» до власника ПрАТ «ОМК», вважається тотожною вимозі про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що ефективним способом захисту у даному випадку буде наступна послідовність дій:

- вимога про скасування рішень Державного реєстратора від 11.05.2023 р. № 67559053 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна із реєстраційним номером 2732996651120 та від 11.05.2023 № 67556396 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна із реєстраційним номером 2732965551120, оскільки відповідач не надав доказів реальності поділу об`єкта нерухомого майна (молочно-м`ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233 та крім того, ТОВ «ГЛОЙЛ» набув право власності на цей об`єкт від особи, яка не є його власником;

- вимога позивача про повернення об`єкту нерухомого майна, яке колегією суддів вважається тотожним вимозі про витребування майна (віндикаційний позов) м`ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20, загальною площею 5794,9 кв.м. від ТОВ «ГЛОЙЛ» до власника ПрАТ «ОМК».

При цьому господарський суд вірно відмовляє у задоволенні позовної вимоги в частині визнання недійсним укладеного 13.04.2023 між ТОВ «ГЛОЙЛ» та ТОВ «АГРОТОРГ ЛТД» Договору купівлі-продажу, оскільки у відповідності до висновків Верховного Суду визнання недійсним договорів у подібних випадках не є належним та ефективним способом захисту.

Беручи до уваги наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком про те, що в контексті розгляду цієї справи відсутні правові підстави для визнання ТОВ «ГЛОЙЛ» добросовісним набувачем об`єктів нерухомого майна із реєстраційними номерами 2732965551120 та 2732996651120.

Щодо посилань апелянта на наявність процесуальних порушень у діях суду першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 у даній справі накладений арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЛОЙЛ», поряд з цим, не враховано, що предметом позову станом на дату постановлення даної ухвали - була лише немайнова вимога у вигляді «визнання недійсним договору купівлі продажу від 13.04.2023, укладеного між ТОВ «ГЛОЙЛ» та ТОВ «Агроторг ЛТД», посвідченого ПН КМНО Падалко Р.О. за №2183 з моменту його укладення, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки правовірність даної ухвали була перевірена судом апеляційної інстанції та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 про забезпечення позову по справі №916/2027/23 залишено без змін.

Безпідставним є посилання апелянта на те, що суд з власної ініціативи сформував інформаційну довідку № 3338833698 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Адже дані обставини жодним чином не можуть свідчити про упередженість суду першої інстанції, оскільки суд з метою перевірки посилань сторін у справі, отримав відомості з відкритих джерел.

Не приймається до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв заяву позивача про зміну предмету позову, з огляду на наступне.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.10.2020 по справі № 922/2575/19 викладено наступний правовий висновок: «відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Заява позивача про зміну предмету або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.».

Пред`являючи заяву про зміну предмету позову Приватним акціонерним товариством «ОДЕСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» доповнено позовні вимоги новими, у той же час підстави позову зазначено аналогічним у позовній заяві.

Враховуючи викладене, приписи статті 46 ГПК України, висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.10.2020 по справі № 922/2575/19, судом першої інстанції обгрунтовано прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

Крім того, питання упередженості судді Гута С.Ф. вже було предметом дослідження у даній справі, оскільки 13 липня 2023 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2023 (суддя Гут С.Ф.) визнано необґрунтованою заяву ТОВ «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи №916/2027/23 та вирішено питання про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи №916/2027/23 передати на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 (суддя Рога Н.В.) заяву ТОВ «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» (вх.№2-1046/23 від 13.07.2023р.) про відвід судді Гут С.Ф. від розгляду справи №916/2027/23 - залишено без задоволення.

26 липня 2023 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 (суддя Гут С.Ф.) визнано необґрунтованою заяву ТОВ «ГЛОЙЛ» про відвід судді Гута С.Ф. від 26.07.2023 та передано на розгляду іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 (суддя Літвінов С.В.) заяву ТОВ «ГЛОЙЛ» про відвід судді Гута С.Ф. від розгляду справи залишено без задоволення.

З огляду на викладене вище, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на упередженість суду першої інстанції, оскільки підставами визнання упередженості суду за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Однак такі підстави ТОВ «ГЛОЙЛ» у апеляційній скарзі не наведені, а всі посилання апелянта зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду.

Колегією суддів встановлено, що інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ОЙЛ ЛОГІСТИК» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.05.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

І.Г. Філінюк