Постанова

від 21.05.2024 по справі 916/4239/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4239/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: В.Л. Рева

від відповідача: ОСОБА_1 , А.В. Станіславська

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 (суддя О.В. Цісельський, м.Одеса, повний текст складено 01.03.2024)

у справі №916/4239/23

за позовом ОСОБА_2

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина»

про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_2 (надалі також ОСОБА_2 ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина», в якій, з урахуванням зміни предмету позову, просив визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина» (надалі також ОСББ «Чорноморська перлина»), оформлене протоколом №1 від 30.04.2019, застосувати наслідки недійсності правочину, скасувати державну реєстрацію ОСББ «Чорноморська перлина», номер запису 15541020000004376, проведену 10.07.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу, як власнику квартири АДРЕСА_1 , у 2021 році стало відомо про те, що у листку письмового опитування від 11.05.2019, який є додатком до протоколу №1 від 30.04.2019 установчих зборів ОСББ «Чорноморська перлина», невстановленою особою замість нього був проставлений підпис, окрім того, його, як співвласника багатоквартирного будинку, про проведення зборів повідомлено не було, а прийняте зборами рішення не було оприлюднене, при прийнятті рішення не були враховані режими функціонування та навантаження на 1 кв.м площі приміщень, якими володіють співвласники, відсутність ліфтів та оснащення (пандуси) для фізично обмежених осіб, яким є позивач.

Також позивач зазначив, що на установчих зборах 30.04.2019 були присутніми лише 25 осіб, що з урахуванням кількості співвласників, зазначеної у протоколі №1 296 осіб, підтверджує неправомочність цих зборів, а також в протоколі №1 зазначена невірна загальна площа будинку - 24906,3 кв.м, тоді як повинно бути кв.м.

За наслідками задоволення позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина», оформленого протоколом №1 від 30.04.2019, задоволенню підлягає і похідна позовна вимога про скасування державної реєстрації юридичної особи, що, на думку позивача, відновить його порушені права як співвласника багатоквартирного будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що ані рішення установчих зборів, ані існування юридичної особи - ОСББ «Чорноморська перлина» не порушує прав або правомірних інтересів позивача на управління об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, при цьому позивач, вказуючи у позовній заяві на порушення своїх прав при створенні відповідача, фактично обґрунтовує свій інтерес у припиненні існування цієї юридичної особи незгодою в її утворені шляхом скасування юридичної підстави створення ОСББ.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 у справі № 916/4239/23 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено як недопустимий доказ наданий позивачем висновок судової почеркознавчої експертизи, виконаної експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у межах досудового слідства по кримінальному провадженню 12021163160000232, з посиланням на те, що позивач у встановленому процесуальним законом не надав суду допустимих доказів того, що він є учасником кримінального провадження 12021163160000232 та наявності в нього письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування, якими є висновок судового експерта, на який посилається позивач.

За доводами апелянта, місцевий господарський суд, відхиляючи вказаний доказ, неправильно застосував норму статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, адже орган досудового розслідування, надаючи належним чином завірені копії висновків експертиз потерпілим на їх зареєстрований в установі запит без застереження та відібрання відповідної розписки про нерозголошення відомостей експертизи, вбачав можливим їх розголошення іншим особам, так як потерпілий замовляв цей висновок саме для надання до господарського суду з метою оскарження незаконного рішення ОСББ. Як наслідок, суд, не приймаючи висновок експерта за належний доказ, порушив процесуальний закон, зокрема, статтю 73 Господарського процесуального кодексу України.

Також скаржник не погодився з висновком суду щодо прийняття наданого відповідачем списку згрупованих поштових відправлень в якості доказу належного повідомлення позивача про скликання установчих зборів ОСББ, оскільки судом не досліджувалось, чи отримав позивач повідомлення відповідача, направлене на адресу квартири, яка є його власністю, але яка є непридатною для проживання та в якій він ніколи не проживав. Також судом не досліджувалась наведена у позові обставина про те, що ініціативною групою не було розміщено повідомлення про дату та місце проведення зборів у загальнодоступних місцях: при вході до під`їзду будинку на дошці оголошень або на дверях будинку за адресою будинку.

У письмових поясненнях (вх.№927/24/Д1 від 20.03.2024) позивач зазначив, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень в даному багатоквартирному будинку станом на 30.04.2019 складала 27557,05 кв.м, тоді як в оскаржуваному протоколі №1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вказано 24906,3 кв.м, що не відповідає дійсності. За розрахунком позивача, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень по співвласникам, які голосували «за» по кожному питанню всіх 144 співвласників, сума виходить 13555,3 кв.м (а не 13886,5 кв.м), що становить лише 49,19% від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку , що були зареєстровані станом на 30.04.2019.

Позивач зауважив, що співвласниця квартири АДРЕСА_3 ( ОСОБА_3 ) голосувала двічі: безпосередньо на самих установчих зборах та після установчих зборів шляхом заповнення листка письмового опитування, а також додатково звернув увагу на те, що підпис позивача не єдиний, який підроблено в протоколі №1 від 30.04.2019, що доведено даними почеркознавчої експертизи.

У письмових запереченнях на додаткові пояснення (вх.№927/24/Д6 від 23.04.2024) скаржник наполягав на загальній площі у розмірі 27557,05 кв.м, оскільки на момент проведення установчих зборів 30.04.2019 такою була зареєстрована загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 . Першим власником у даному будинку стало Міністерство оборони України, яке придбало 54 квартири. Ініціативна група, готуючись до установчих зборів, повинна була вжити заходів, щоб сповістити всіх співвласників, і поцікавитись, хто є власником 54 квартир. Це свідоме упущення, що вдалось створити через неодноразове перейменування вулиць та присвоєння нових адрес одному і тому ж будинку.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, серед іншого зазначив, що тлумачення апелянтом статті 222 Кримінального кодексу України не відповідає дійсному нормативному регулюванню, яке насправді чітко вказує на необхідності отримання письмового дозволу. Іншими словами, оскільки у ОСОБА_2 відсутній дозвіл, отриманий у порядку статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, він не мав права надавати такий доказ.

Доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, стосовно недослідження судом обставин фактичного неотримання позивачем листа, на переконання відповідача, є необґрунтованими, адже у відповідності до статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ мало обов`язок відправити рекомендований лист, а не забезпечити його остаточне отримання адресатом. Також у наведеній нормі чітко визначено, що лист направляється на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку. Отже, доводи позивача про те, що квартира, яка перебуває у його власності, є непридатною для проживання та у якій позивач ніколи не проживав, не впливають на факт того, що ОСББ мало обов`язок направити лист на адресу саме квартири у будинку по АДРЕСА_2 , та виконало такий обов`язок.

Крім того, відповідач зазначив, що всі співвласники згідно наявної у ОСББ інформаційної довідки про право власності на квартири у будинку станом на 2019 рік були повідомлені поштовим зв`язком, на підтвердження чого у матеріалах справи наявний список згрупованих поштових відправлень, а твердження позивача щодо відсутності повідомлення у загальнодоступному місці не відповідає дійсності, оскільки на всіх під`їздах будинку були розміщені відповідні оголошення, незважаючи на те, що стаття 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не містить такого обов`язку.

Поряд з цим, відповідач зауважив на тому, що створення ОСББ насамперед було зумовлено необхідністю дозабезпечити будинок усіма необхідними комунікаціями шляхом як фактичного виконання робіт, так і їх юридичного оформлення. Багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_2 це відомий своїми проблемами на етапі будування та введення в експлуатацію будинок. При цьому позивач не вбачав у створенні ОСББ ніяких проблем, аж поки у 2022 році ОСББ не почало проводити діяльність зі стягнення заборгованостей по комунальних платежах, у тому числі і з позивача.

Враховуючи викладене, відповідач просив залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також стягнути з апелянта понесені відповідачем судові витрати по справі у розмірі 5000,00 грн. Докази понесення таких витрат відповідачем долучено до відзиву на апеляційну скаргу.

У додаткових поясненнях (вх.№927/24/Д5 від 05.04.2024) ОСББ «Чорноморська перлина» зазначило, що при підрахунку голосів осіб, які голосували згідно листків письмового опитування, ОСОБА_3 не включалась до голосів за листками опитування, а була врахована лише як співвласник, який приймав безпосередню участь у загальних зборах. Водночас при розгляді справи судом першої інстанції позивач у якості підстав позову не посилався на той факт, що ОСОБА_3 голосувала двічі.

Відповідач вказав, що позивач, наголошуючи на площі 27557,05 кв.м, безпідставно включає до загальної площі квартири, які наразі належать на праві власності Міністерству оборони України. Станом на момент проведення голосування з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04.05.2020 вбачається, що Міністерству оборони України на праві державної власності належать 54 квартири у будинку АДРЕСА_4 , а тому такі площі не могли бути включені під час голосування стосовно будинку по вул. Парусній, 18. Господарським судом Одеської області у рішенні від 09.03.2021 у справі №916/2989/20 встановлено аналогічні обставини.

За розрахунком відповідача, визначені судом першої інстанції значення у пункті 5.28. рішення є вірними. Навіть з урахуванням доводів позивача стосовно площі квартир, що проголосували, у розмірі 13555,3 кв.м, це все одно складає 54,42%, що є достатнім для створення ОСББ.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на її подання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 у справі №916/4239/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/4239/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

19.03.2024 скаржником подано письмові пояснення (вх.№927/24/Д1 від 20.03.2024), до яких додано сформований позивачем список співвласників всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , що були зареєстровані станом на 30.04.2019, та сформований позивачем список співвласників, які голосували «за» згідно з даними, внесеними в протокол №1 установчих зборів від 30.04.2019.

22.03.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/4239/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 заяву ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 у справі №916/4239/23 залишено без розгляду, оскільки скаржником не було пропущено строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 у справі № 916/4239/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 у справі №916/4239/23. Встановлено відповідачу строк до 10.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 10.04.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

29.03.2024 від ОСББ «Чорноморська перлина» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№927/24/Д3 від 29.03.2024), разом із долученими до нього доказами витрат на правничу допомогу.

03.04.2024 від ОСББ «Чорноморська перлина» надійшло клопотання (вх.№927/24/Д4 від 03.04.2024) про долучення квитанції про оплату витрат відповідача на правничу допомогу.

05.04.2024 від ОСББ «Чорноморська перлина» надійшли додаткові пояснення (вх.№927/24/Д5 від 05.04.2024).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 розгляд справи №916/4239/23 призначено на 21.05.2024 об 11:00 год.

23.04.2024 від ОСОБА_2 надійшли заперечення на додаткові пояснення (вх.№927/24/Д6 від 23.04.2024).

29.04.2024 від ОСББ «Чорноморська перлина» надійшли заперечення на пояснення щодо розрахунку голосів, які за своїм змістом є ідентичними додатковим поясненням за вх.№927/24/Д5 від 05.04.2024.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 21.05.2024, залучено до матеріалів справи: відзив на апеляційну скаргу, квитанцію про оплату витрат відповідача на правничу допомогу, додаткові пояснення, заперечення на додаткові пояснення, заперечення на пояснення.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримала доводи, що викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити. Представники відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просили відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 з 17.04.2018 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Членом ініціативної групи 18.04.2019 власникам квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 були надіслані повідомлення про проведення 30.04.2019 установчих зборів зі створення ОСББ із переліком питань, шо виносяться на голосування (порядок денний).

30.04.2019 відбулися установчі збори співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами яких були прийняті рішення, що оформлені протоколом №1.

До порядку денного загальних зборів включено наступні питання:

1.Створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі ОСББ), визначення його назви.

2.Розгляд та затвердження статуту ОСББ.

3.Обрання статутних органів ОСББ (членів правління, голови правління та ревізора (ревізійної комісії).

4.Обрання уповноваженого представника для здійснення державної реєстрації ОСББ.

У розділі І протоколу зборів №1 від 30.04.2019 зазначено, що:

-загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку: 296 осіб.

-загальна площа житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, право власності на які зареєстровано станом на день проведення установчих зборів згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на житловий будинок АДРЕСА_2 : 24906,3 кв.м;

-у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 25 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 2094,1 кв.м;

-у письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 119 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку площею 11792,4 кв.м.

За результатами голосування загальними зборами прийнято наступні рішення:

-по першому питанню порядку денного: про створення ОСББ у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

-по другому питанню порядку денного: про затвердження статуту ОСББ в типовій редакції;

-по третьому питанню порядку денного: про обрання правління у складі 15 осіб (по три співвласника від кожного під`їзду) та про обрання ревізора;

-по четвертому питанню порядку денного: про уповноваження ОСОБА_1 на реєстрацію ОСББ у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 .

У період з 02.05.20219 по 14.05.2019 членами ініціативної групи було проведено опитування співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 стосовно питань порядку денного установчих зборів співвласників, а саме: створення ОСББ «Чорноморська перлина», затвердження його статуту, обрання керівних й ревізійних органів ОСББ та обрання уповноваженого представника для реєстрації ОСББ шляхом підписання співвласниками листків письмового опитування.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.07.2019 було зареєстровано ОСББ «Чорноморська перлина» (запис 1 554 102 0000 004376).

ОСОБА_2 15.07.2021 звернувся до правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення, в якій зазначив, що йому 24.02.2021 із загальнобудинкової групи у додатку Viber стало відомо про те, що в протоколі №1 установчих зборів ОСББ від 30.04.2019 вказано, що він приймав участь в голосуванні на зборах, що не відповідає дійсності, а також, що 11.05.2019 він особисто брав участь у письмовому опитуванні, заповнював та підписав листок письмового опитування, чого він не робив та підпис у вказаному листку опитування не його.

На підставі заяви ОСОБА_2 , у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 16.07.2021 було зареєстроване кримінальне провадження №12021163160000232, за ознаками, передбаченими частиною першою статті 388 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів). Органом досудового розслідування визначено сектор дізнання відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Як зазначив позивач, після ознайомлення із висновками судової почеркознавчої експертизи, виконаної експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, якою підтверджено, що підпис у листку опитування позивачу не належить, він вирішив звернутись до Господарського суду Одеської області для захисту свого порушеного права як співвласника багатоквартирного будинку.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ОСББ «Чорноморська перлина», оформлене протоколом №1 від 30.04.2019, застосування наслідків недійсності правочину, скасування державної реєстрації ОСББ «Чорноморська перлина», номер запису 15541020000004376, проведеної 10.07.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р.В.

Позивач, звертаючись до господарського суду з позовом у цій справі, стверджував, що він не був повідомлений про установчі збори, у листку письмового опитування від 11.05.2019, який є додатком до протоколу №1 від 30.04.2019 установчих зборів ОСББ «Чорноморська перлина», невстановленою особою замість нього був проставлений підпис. Також позивач вказав на те, що установчі збори є неправомочними, прийняте зборами рішення не було оприлюднене, при прийнятті рішення не були враховані режими функціонування та навантаження на 1 кв.м площі приміщень, якими володіють співвласники, відсутність ліфтів та оснащення (пандуси) для фізично обмежених осіб, яким є позивач.

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо порушених прав та інтересів позивача і балансу інтересів

Частина перша статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (пункт 5.6. постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.02.2022 у справі №910/5179/20 вказала, що установчі збори є різновидом загальних зборів співвласників, до повноважень яких законодавцем віднесено прийняття усіх рішень з питань управління багатоквартирним будинком.

Як установлено апеляційним судом, за результатами проведення установчих зборів прийняті такі рішення: вирішено створити ОСББ, затверджено його назву та статут, обрано правління ОСББ та ревізора, уповноважено ОСОБА_1 на реєстрацію ОСББ.

Отже, всі рішення, які були прийняті на установчих зборах, стосувалися лише питань створення ОСББ як юридичної особи, інші питання не вирішувалися.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Цей підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (пункти 119, 120 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 просить визнати недійсним рішення установчих зборів, оформлене протоколом №1 від 30.04.2019. При цьому позивач аргументує порушення своїх прав порушеннями процедури скликання та проведення зборів.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що скасування рішення установчих зборів не відновить права та законні інтереси позивача як співвласника багатоквартирного будинку.

Визнання недійсними рішень установчих зборів не призведе до поновлення прав і законних інтересів позивача та фактично буде свідчити про втручання суду в діяльність ОСББ, що є недопустимим, адже неможливо провести нові установчі збори. Таке визнання недійсними оскаржуваних рішень призведе до суттєвої правової невизначеності в діяльності ОСББ за період з дати створення ОСББ і до дати ухвалення відповідного судового рішення. Крім того, ОСББ буде змушене затвердити новий статут, обрати нове правління. У разі, якщо позивач вважає, що його права порушуються положеннями статуту ОСББ, він не позбавлений права на його оскарження. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №925/753/20 та від 07.09.2022 у справі №910/8311/20.

Так, Верховний Суд у постанові від 11.08.2021 у справі №922/2575/19 зазначив, що рішення установчих зборів про створення ОСББ та затвердження його статуту безпосередньо стосуються відносин створення ОСББ як юридичної особи, а вимоги позивача визнати їх недійсними спрямовані на припинення ОСББ, а не на захист прав та охоронюваних законом інтересів позивача (подібний висновок міститься у пункті 5.32. постанови Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №910/9672/20).

Колегія суддів також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2018 у справі №916/4625/15, відповідно до яких посилання власника приміщень будинку на те, що в порушення вимог закону він не був належним чином повідомлений про час та місце проведення установчих зборів щодо створення ОСББ, може використовуватися для обґрунтування порушення його права на участь у створенні юридичної особи, а не наявності правомірного інтересу у припиненні існування цієї юридичної особи (подібний висновок міститься у постанові від 31.08.2021 у справі №925/753/20).

Оскільки ані рішення установчих зборів, ані існування ОСББ не порушують прав або законних інтересів позивача, який, вказуючи у позовній заяві на їх порушення, фактично обґрунтовує свій інтерес у припиненні існуванні цієї юридичної особи шляхом скасування юридичної підстави створення ОСББ, відсутні підстави для визнання недійсним рішення установчих зборів щодо створення ОСББ, оформленого протоколом №1 від 30.04.2019.

Крім того, позивач не обґрунтував співмірність балансу своїх прав, законних інтересів та прав і законних інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку, які не вимагають припинення ОСББ.

10.07.2019 проведено державну реєстрацію ОСББ як юридичної особи. Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції ОСББ існувало більш ніж 4 роки.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача.

Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання створення і діяльності ОСББ, які вирішуються виключно установчими або загальними зборами співвласників. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/8311/20.

Апеляційний суд наголошує, що саме по собі створення ОСББ жодним чином не позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на прийняття участі в управлінні будинком. Водночас визнання недійсним рішень установчих зборів, оформлених протоколом №1 від 30.04.2019, призведе до негативних наслідків для інших співвласників багатоквартирного будинку, волевиявлення більшості яких було спрямовано саме на створення ОСББ, затвердження його статуту, обрання його органів тощо.

Враховуючи предмет позову у цій справі, рішення установчих зборів щодо створення ОСББ безпосередньо стосуються відносин створення ОСББ як юридичної особи, а вимоги позивача про визнання недійсним цих рішень тісно пов`язані саме з вимогою про скасування державної реєстрації ОСББ, незважаючи на те, що позивач фактично відмовився від цієї вимоги, а отже, не можуть бути задоволені (схожий за змістом висновок міститься у п.5.32 постанови Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №910/9672/20).

Південно-західний апеляційний суд звертає увагу, що серед усіх співвласників з позовом про визнання недійсними рішень установчих зборів звернувся лише ОСОБА_2 З позовами не зверталися ті власники нерухомого майна, які, як стверджує останній, не підписували оскаржуваний протокол установчих зборів та не брали в них участі.

Отже, позовна вимога щодо скасування державної реєстрації створеної юридичної особи (ОСББ), яка створена у відповідному порядку на захист інтересів співвласників будинку, існує та здійснює свою діяльність тривалий час, за період свого існування набувши відповідних прав і обов`язків, не призведе до поновлення прав і законних інтересів співвласника ОСББ, який звертається з таким позовом.

Щодо способу захисту

Спір у справі пов`язаний із визнанням недійсними рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку про створення ОСББ «Чорноморська перлина» з підстав порушення процедури скликання установчих зборів та порядку голосування на них.

Положеннями статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (частина четверта статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Отже, Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Статтею 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання (асоціація) вважається припиненим з дня внесення про це відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Об`єднання ліквідується у разі: придбання однією особою всіх приміщень у багатоквартирному будинку; прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об`єднання; ухвалення судом рішення про ліквідацію об`єднання.

Загальний порядок ліквідації юридичної особи визначений у статті 111 Цивільного кодексу України. Процедура ліквідації юридичної особи передбачає низку обов`язкових дій - погашення існуючої кредиторської заборгованості, відчуження активів, звільнення працівників, передання документів до архіву тощо. Лише після вчинення цих дій і подання державному реєстратору відповідних документів в реєстр вноситься запис про припинення юридичної особи, а не запис про скасування її державної реєстрації.

Отже, ліквідація юридичної особи - це встановлена законом процедура, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи.

Як юридична особа ОСББ може припинити діяльність в порядку, передбаченому законом, зокрема, шляхом ліквідації.

Визнання недійсним рішення установчих зборів про створення ОСББ та визнання недійсним статуту юридичної особи за рішенням суду не тягне за собою ліквідацію юридичної особи та не призводить до припинення ОСББ.

Отже, визнання недійсним рішення установчих зборів про створення ОСББ та визнання недійсним статуту юридичної особи, яка існує тривалий час і за період свого існування набула відповідних прав і обов`язків, не призведе до поновлення прав і законних інтересів співвласника ОСББ, який звертається з таким позовом, втім свідчить про втручання суду в діяльність ОСББ, яке втрачає юридичну підставу створення та статутний документ, який визначає обсяг правил, що регулюють правовий стан юридичної особи, відносини, пов`язані з внутрішнім управлінням, стосунки з іншими організаціями чи громадянами, що свідчить про порушення інтересів як ОСББ, так і інших його співвласників, що є недопустимим.

Належним способом захисту у разі допущенні при створенні юридичної особи порушень, які не можна усунути, є позов учасника юридичної особи або органу державної влади про ліквідацію юридичної особи (пункт 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №910/2396/20.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21.), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76)).

Зважаючи на обрання позивачем неналежного способу захисту, що є наслідком відмови у позові, Південно-західний апеляційний господарський суд доводи апеляційної скарги, пов`язані з підробкою підпису, неповідомленням позивача про оскаржувані установчі збори та їх неправомочність, не розглядає.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції

Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Чорноморська перлина» зазначило, що понесло витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн. У прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу заявник просив стягнути понесені ним судові витрати у вказаній сумі. При цьому до відзиву на апеляційну скаргу ОСББ «Чорноморська перлина» долучено докази таких витрат.

Отже, відповідач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В якості доказів надсилання скаржнику та його представнику відзиву на апеляційну скаргу разом із залученими до нього доказами витрат на правничу допомогу відповідачем надано квитанції №817338 та №817336 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Із наданих заявником документів вбачається, що 26.03.2024 між адвокатом Станіславською Анастасією Вікторівною (надалі адвокат) та ОСББ «Чорноморська перлина» (надалі замовник) укладено договір №37/1 про надання правничої (правової) допомоги (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити надану правничу (правову) допомогу у порядку та строки, обумовлені сторонами.

За положеннями пункту 2.1. договору адвокат, зокрема, представляє замовника з усіма правами в судових органах України, в апеляційній інстанції, веде господарські справи, з усіма процесуальними правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику.

При виконанні зазначених у пункті 2.1. обов`язків адвокат керується цим договором та відповідним чинним законодавством України, гарантує таку якість послуг, що відповідає вимогам, що звичайно ставляться до послуг такого роду (пункт 2.2. договору).

Замовник, зокрема, зобов`язується, оплачувати послуги адвоката в порядку та на умовах, визначених цим договором (підпункт 2.3.4. пункту 2.3. договору); підписати акт наданих послуг протягом трьох днів з моменту отримання (підпункт 2.3.5. пункту 2.3. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (участь у справі №916/4239/23, апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024) (пункт 3.1. договору).

У розділі 4 договору сторони узгодили питання щодо ціни договору та порядку розрахунків.

Так, пунктом 4.1. договору передбачено, що за правничу (правову) допомогу, передбачену пунктом 2.1. договору, замовник сплачує адвокату гонорар у розмірі 5000,00грн.

29.03.2024 сторонами складено акт прийняття-передачі наданих послуг, згідно із яким:

-адвокат надав, а замовник прийняв юридичні послуги щодо підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024, справа №916/4239/23, відповідно до договору №37/1 про надання правничої (правової) допомоги від 26.03.2024. Перелік наданих послуг зазначено у детальному описі робіт адвоката, який є додатком до договору (пункт 1);

-вартість послуг, вказаних у пункті 1 цього акту, становить 5000,00 грн, що також передбачено пунктом 4.1. договору №3/1 про надання правничої (правової) допомоги від 26.03.2024 (пункт 2);

-жодних претезій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг замовник до адвоката не має (пункт 3).

29.03.2024 сторонами складено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правничої (правової) допомоги №37/1 від 26.03.2023, з якого вбачається такий опис наданих послуг:

-консультація адвоката, ознайомлення з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024, справа №916/4239/23 (2 години, 500,00 грн) (пункт 1);

-підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024, справа №916/4239/23 (вивчення судової практики, перевірка відомостей, аналіз документів апелянта та правове обґрунтування позиції ОСББ «Чорноморська перлина», розсилка всіх процесуальних документів учасникам справи, тощо (6 годин, 3000,00 грн) (пункт 2);

-участь адвоката в судових засіданнях по вказаній справі незалежно від кількості засідань та з урахуванням всіх транспортних витрат (1500,00 грн) (пункт 3).

Оплату за юридичні послуги згідно договору №37/1 від 26.03.2024 ОСББ «Чорноморська перлина» здійснено у повному обсязі, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжної інструкції №1010 від 29.03.2024.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСББ «Чорноморська перлина» у межах справи №916/4239/23 в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Станіславська Анастасія Вікторівна, на підтвердження повноважень якої надано копію ордеру серії ВН №1349170, виданого 29.03.2024, який посвідчує повноваження адвоката Станіславської Анастасії Вікторівни на надання правової допомоги ОСББ «Чорноморська перлина» на підставі договору про надання правової допомоги №37/1 від 26.03.2024 у Південно-західному апеляційному господарському суді.

Також матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №003571 від 18.12.20218, який посвідчує право Станіславської Анастасії Вікторівни на заняття адвокатською діяльністю.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

ОСОБА_2 клопотання про зменшення розміру ОСББ «Чорноморська перлина» на професійну правничу допомогу адвоката не подавав, відтак, апеляційний суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки витрати ОСББ «Чорноморська перлина» на професійну правничу допомогу адвоката є пов`язаними з даною справою, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за встановлених обставин та норм права, враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі, з огляду на обсяг наданих послуг та документальне підтвердження відповідачем витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00грн, а також беручи до уваги, що зазначена сума є розумною та не має надмірний характер, витрати ОСББ «Чорноморська перлина», які понесені у суді апеляційної інстанції у зв`язку із переглядом рішення суду мають бути покладені на позивача у повному обсязі, а саме, у сумі 5000,00 грн.

Щодо розподілу судового збору

Згідно із частиною третьою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач у даній справі звільнений від сплати судового збору, отже, розподіл судового збору не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 у справі №916/4239/23 залишити без змін.

3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська перлина» 5000 /п`ять тисяч/ гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції.

4.Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.05.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяО.Ю. Аленін