Постанова

від 27.05.2024 по справі 910/17921/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р. Справа№ 910/17921/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

без виклику сторін,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024

у справі № 910/17921/23 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод"

про стягнення 196 051,40 грн

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої позовної заяви та рух справи

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" 196051,40 грн, з яких: 147806,11 грн заборгованості за надані послуги, пеню на суму 29037,63 грн, 2620,29 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 1806,76 грн та 14780,61 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами договору №19473/5-07 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 25.07.2018 та додаткової угоди на водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м.Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів від 01.12.2018 до договору №19473/5-07 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 25.07.2018 в частині оплати наданих позивачем послуг за період з 01.03.2022 по 31.08.2023.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 147 806 грн 11 коп., 3% річних у розмірі 1 806 грн 76 коп., інфляційні втрати на суму 2 620 грн 63 коп., пеню на суму 27 704 грн 91 коп., штраф на суму 14 780 грн 61 коп. та судовий збір у розмірі 2 920 грн 78 коп. В іншій частині позову відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Винзавод" 13.03.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (яка була зареєстрована 14.03.2024), в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, та відкрити апеляційне провадження. Рішення Господарського суду міста Києва від 29 лютого 2024 року у справі № 910/17921/23 скасувати повністю. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Судові витрати відповідача, понесені у зв`язку з розглядом справи та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача. Апеляційний розгляд справи здійснювати за участі особи, яка подає апеляційну скаргу, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Залучити Військову Частину НОМЕР_1 до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Також, до апеляційної скарги додані нові докази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/17921/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/17921/23 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

02.04.2024 (через Електронний суд) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, як вбачається з додатків до поданого відзиву, до нього долучено : «Лист від 16.08.2023 № 1254 з додатком.pdf.», у тексті поданого відзиву позивач просить долучити на підтвердження позовних вимог позивача лист Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) Міністерства Оборони України від 16.08.2023 № 1254 з додатком.

Ухвалою від 24.04.2024 Північний апеляційний господарський суд запропонував відповідачу надати суду свої міркування або заперечення стосовно доданого позивачем нового доказу до відзиву на апеляційну скаргу та їх долучення протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Постанова була ухвалена в перший робочий день після виходу судді Гаврилюка О.М. з тривалої відпустки.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, апелянт зазначив, що відповідач взагалі не був споживачем послуг, передбачених договором №19473/5-07, а зобов`язання відповідача фактично припинилося неможливістю його виконання у зв`язку з обставинами, за які жодна із сторін не відповідає, оскільки з березня 2022 року відповідач фактично повністю втратив контроль і взагалі не мав реального доступу до приміщень об`єкту, та щодо якого позивачем надавались послуги за договором №19473/5-07, а фактичним споживачем цих послуг стала інша особа.

Більше того, скаржник зазначив, що у квітні 2023 року було прийнято рішення про примусове відчуження об`єкта для потреб держави в умовах воєнного стану, а у червні 2023 року право власності на об`єкт було зареєстровано за іншою особою.

При цьому апелянт також зазначив, що в обґрунтування позовних вимог позивачем не було надано суду жодних належних, зокрема, розрахункових документів за договором №19473/5-07 (рахунків, актів тощо), які б свідчили про їх отримання та підписання відповідачем, про факт споживання відповідачем послуг за договором №19473/5-07 у спірний період, а також які б підтверджували обсяг цих послуг.

А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими з урахуванням наступного.

Так, щодо твердження відповідача, що матеріали справи не містять взагалі жодних доказів того, що позивачем були надані, а відповідачем були отримані будь-які рахунки на оплату комунальних послуг за період з 01.03.2022 по 31.08.2023, а долучена позивачем до позовної заяви довідка АТ «Комінбанк» з додатком №1 - «Реєстр дебетових повідомлень, що надсилалась на адресу ТОВ «Винзавод» не є належним доказом на підтвердження факту надання відповідачу розрахункових документів, позивач зазначив наступне.

Враховуючи те, договором прямо передбачена необхідність направлення платіжного документу до банківської установи відповідача, позивачем направлялися дебетові повідомлення, що відповідає умовам договору та підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою АТ «Комінбанк» з додатком 1 (реєстр дебетових повідомлень, що надсилались до банківської установи споживача).

Відповідно до укладеного п. 2.2.2 договору та п. 1 додаткової угоди оплата вартості послуг здійснюється споживачем щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Споживач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.03.2022 по 31.08.2023 послуг не повідомляв, свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв. Тому в силу положень п. 2.1.8 та п. 2.2.4. договору, кількість та вартість наданих ПрАТ «АК «Київводоканал» з 01.03.2022 по 31.08.2022 послуг з водопостачання та приймання стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію міста Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів вважаються безумовно погодженими абонентом.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази, що банк, який обслуговує ТОВ «Винзавод» не отримував платіжні документи від ПрАТ «АК «Київводоканал», адже у разі неотримання банком платіжних вимог, останній надає відповідну довідку.

Щодо наявності правових підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, пені, штрафу. По-перше, безпідставним є посилання відповідача на пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», оскільки вказаною нормою заборонено нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, тобто за невнесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Водночас, у відповідності до умов договору послуги надавалися безпосередньо ТОВ «Винзавод», а не населенню.

По-друге, 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є спеціальними заходами відповідальності. А отже, приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)» на вказані нарахування не розповсюджуються.

Щодо твердження апелянта, що саме ВЧ НОМЕР_1 зобов`язана була оплачувати отримані безпосередньо нею для власних потреб комунальні послуги, які передбачені договором № 19473/5-07.

П. 3.3.3 договору № 19473/5-07 передбачено, що споживач зобов`язується у семиденний строк з моменту здійснення правочину щодо об`єктів водоспоживання (відчуження, придбання, прийняття в користування тощо) вносити зміни до дислокації об`єктів та надати постачальнику належним чином засвідчені копії документів, підтверджуючі вчинення відповідного правочину.

ТОВ «Винзавод» до ПрАТ «АК «Київводоканал» із листом (зверненням, тощо), в якому повідомляло про відчуження об`єкту за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 68А - не зверталось.

А тому позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Винзавод" (споживач) укладено договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №19473/5-07 (договір).

Відповідно до п.1.1 умов якого постачальник зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водопостачання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених споживачем умов на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Умовина скид стічних вод), а споживач - здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

За договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків (п.1.2 договору).

За змістом п.2.1.1 договору кількість поставленої споживачу води визначається за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у споживача декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за споживачем.

Зняття показів засобу (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника споживача у строки згідно з графіком обслуговування постачальника (п.2.1.2 договору).

Для споживача із стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 куб.м із незначним коливанням) зняття показів з засобу обліку може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє споживачу щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Покази засобу обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від споживача в письмовому вигляді або в інший спосіб. В разі, якщо споживач не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (п.2.1.3 договору).

За змістом п.2.1.4 договору якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку, кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 діб.

Пунктом 2.1.8 договору передбачено, що облікові дані споживача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Споживач щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння споживач направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. У разі невиконання споживачем цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених споживачем розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими споживачем.

Згідно з п.2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи споживача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м.Києва відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п.2.2.2 договору оплата вартості послуг здійснюється споживачем щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи споживача або отримання ним розрахункових документів іншим способом.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, споживач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, споживач зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи споживача, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова споживача оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (п.2.2.4 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата споживачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Пунктом 4.7 договору визначено, що за не оплату виставленого постачальником згідно з цим договором рахунку, вимоги чи іншого документу щодо оплати отриманих послуг, споживач сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від несплаченої суми. Сплата штрафу не звільняє споживача від обов`язку оплатити рахунок, вимогу чи інший документ щодо оплати отриманих послуг.

Згідно з п.7.1 договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

За твердженням позивача, відповідач користувався послугами позивача з водопостачання, приймання стічних вод через приєднані мережі та водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м.Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів, внаслідок чого у період з 01.03.2022 по 31.08.2023 відповідачем спожито послуги на загальну суму 147806,44 грн. Окрім суми основного боргу, позивачем також було нараховано пеню на суму 29037,63 грн, 2620,29 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 1806,76 грн та 14780,61 грн штрафу, які задоволено судом першої інстанції.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо долучених апелянтом до апеляційної скарги клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, а також нових доказів, а також щодо долученого позивачем до відзиву на апеляційну скаргу нового доказу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 207 ГПК України визначає, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, як апелянтом, так і позивачем (при долученні до відзиву на апеляційну скаргу нових доказів) жодним чином не обґрунтовано неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції, а також не зазначено жодних обставин (причин), які суд апеляційної інстанції міг би визнати поважними, що перешкоджали стороні їх подати до суду першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі було отримано обома сторонами 30.11.2023 через систему Електронний суд, що підтверджується довідками про доставку електронного документу від 30.11.2023 (а.с. 95-96).

Водночас, сторони, будучи належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі № 910/17921/23 в суді першій інстанції, не скористались своїм правом на подання відзиву на позов, заперечень, а також доказів, які обґрунтовують їх правові позиції. А надають їх лише на стадії апеляційного перегляду.

Суд виходить з того, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

В силу пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

Статтями 7, 13 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Означені принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.

Згідно зі ст. 14 ГПК одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (постанова Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №918/686/21, ухвали Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №916/3844/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

З урахуванням тієї обставини, що сторони не подали до суду першої інстанції докази, на яких ґрунтуються їх правові позиції в суді першої інстанції, а також не зазначили жодних поважних причин неможливості їх подання раніше, суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи сторін та, відповідно, нові докази та клопотання про залучення третьої особи (залишає їх без розгляду на підставі ст. 118, 207 ГПК України), а здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в межах, встановлених ст. 269 ГПК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач стверджує, що у період з 01.03.2022 по 31.08.2023 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на суму 147806,11 грн, а відповідач такі послуги не оплатив.

Разом з цим, на підтвердження обсягів наданих послуг позивач надав акти обстеження та зняття показань з вузла обліку; фотофіксацію вузла обліку; розрахунки (основні нарахування, перерахунки) обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, водовідведення атмосферних опадів та додаткових послуг на об`єктах споживача (детальні); довідку АТ "Комінбанк" з додатком № 1, яка підтверджує направлення до банківської установи відповідача розрахункових документів; дані Українського гідрометеорологічного центру, в яких зазначена помісячна кількість опадів.

В цій частині відхиляються доводи апелянта з посиланням на непогодження обсягів наданих послуг, оскільки відповідно до п.2.2.4 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, споживач зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи споживача, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова споживача оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною. Доказів наявності заперечень щодо обсягів наданих послуг апелянтом ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було.

А тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що надані позивачем послуги з водопостачання, приймання стічних вод через приєднані мережі та водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м.Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів, відповідно до умов договору (за відсутності будь-яких заперечень) вважаються прийнятими відповідачем.

Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок ціни позову в частині стягнення 147 906,11 грн основної заборгованості за період з 01.03.2022 по 31.08.2023), 2 620,29 грн - інфляційних втрат та 1 806,76 грн - річних (за період з 18.03.2022 по 31.08.2023), - суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а позов в цій частині - таким, що правомірно задоволено судом першої інстанції.

Водночас, щодо доводів апелянта про те, що не він фактично був споживачем спірних послуг в зазначений період, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане не є підставою для відмови в позові через недоведення вказаних обставин в суді першої інстанції. Натомість, відповідач не позбавлений права звернутись з позовом в загальному порядку про відшкодування збитків із осіб, які, на його думку, їх завдали останньому.

Щодо доводів про неправомірне нарахування річних, інфляційних втрат та пені з урахуванням пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В цій частині обґрунтовані є доводи позивача, що нараховані річні та інфляційні втрати - не є штрафними санкціями, а тому не підпадають під регулювання дії вказаного Закону.

Щодо нарахованої пені та штрафу. Так, відповідно до пп.4 п. 3 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5); споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач (п. 13); індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6); колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (п. 9).

Водночас, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 2 названого Закону предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У частині 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги закріплено, що предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

За змістом частини 4 статті 23, частини 3 статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання та відовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України відповідно, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 26 Закону передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Проте, дія зазначеної норми була зупинена до 1 липня 2020 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 533-IX, який набрав чинності 18.03.2020.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530-ІХ, що набрав чинності 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими, та такими, що підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції.

Натомість, суд першої інстанції вказаних положень не врахував, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені в розмірі 27 704 грн 91 коп. та штрафу в розмірі 14 780 грн 61 коп - підлягає скасуванню з відмовою в позові в цій частині з новим розподілом судових витрат. Водночас, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, виходячи із підстав та предмету позову, а також предмету дослідження у даній справі.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/17921/23 в частині стягнення 147 906,11 грн основної заборгованості, 2 620,29 грн - інфляційних втрат та 1 806,76 грн - річних - підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає. Тоді як рішення про стягнення пені в розмірі 27 704 грн 91 коп. та штрафу в розмірі 14 780 грн 61 коп - підлягає скасуванню з відмовою в позові в цій частині (через неправильне застосування норм матеріального права в розумінні ст. 277 ГПК України) з новим розподілом судових витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.

9. Судові витрати

Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає розподілу пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 129 ГПК України.

Так, ціна позову становила 196 051,40 грн. Ставка су договору збору за розгляд справи в суді першої інстанції становила 2 940,77 грн. Тоді як за подання апеляційної скарги - 3 528,92 (2 940,77 * 150% * 0,8). Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог (152 233,16 грн із заявлених 196 051,40 грн) з відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню 2 283,50 грн судового збору, тоді як з позивача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги) - 788,73 грн. Здійснивши взаємозалік, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 494,77 грн судового збору.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/17921/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/17921/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" пені на суму 27 704 грн 91 коп., штрафу на суму 14 780 грн 61 коп. та судового збору у розмірі 2 920 грн 78 коп - скасувати, відмовивши в задоволенні позову в цій частині з новим розподілом судових витрат.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/17921/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованості у розмірі 147 806 грн 11 коп., 3% річних у розмірі 1 806 грн 76 коп., інфляційні втрати на суму 2 620 грн 63 коп - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4. Здійснити розподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 1 494,77 грн за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

6. Матеріали справи №910/17921/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк