Постанова

від 24.05.2024 по справі 910/14753/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2024 р. Справа№ 910/14753/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/14753/23 (суддя Андреїшина І.О., повний текст складено 10.01.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква.Унм" про стягнення 116 165,92 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква.Унм" про стягнення пені за договором поставки № 328 від 07.09.2020 у розмірі 116 165,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/14753/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква.Унм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" пеню у розмірі 12 103 грн 24 коп. та 279 грн 64 коп. витрат на сплату судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем обставин порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару.

При цьому, перевіривши розрахунок пені в розмірі 116 165,92 грн за період з 08.10.2020 по 25.01.2023, судом першої інстанції встановлено, що він є невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та пункт 6.2. договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог у розмірі 104 062, 68 грн.

Апелянт, посилаючись на п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, зазначає, що шестимісячний строк нарахування пені, визначений ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, продовжений на період карантину, а тому відповідно розрахунок позивача є обґрунтованим.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/14753/23; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення місцевим господарським судом суми пені, з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перо" (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буква. УНМ" (далі покупець) укладено договір поставки від 07.09.2020 №328 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, предметом поставки за цим договором є наступний товар: друкована продукція, аудіо-, відео продукція, інформаційні носії різних видів, у тому числі диски, канцелярські і супутні товари (далі "товар").

Згідно з п. 1.3 договору, предметом даного договору також є рекламні, інформаційні, маркетингові послуги, послуги з організації збуту товару через кожну нову торгівельну точку покупця й інші послуги, перелік й умови надання яких сторони узгоджують шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.9.6 договору, покупець має право повернути, а постачальник зобов`язаний прийняти від покупця товар. Під "поверненням товару" сторони розуміють зобов`язання покупця здійснити повернення товару постачальнику за тією ж ціною, за якою такий товар був поставлений та на тих самих умовах. В результаті повернення товару постачальнику, зобов`язання покупця перед постачальником за одержаний ним раніше товар зменшуються на вартість повернутого товару. Сторони підтверджують, що досягли згоди щодо усіх істотних умов договору відносно повернення товару, включаючи предмет, ціну, строк дії, оскільки аналогічні умови містяться по відношенню до такого товару, який постачається покупцю постачальником. Повернення товару здійснюється, зокрема, у наступних випадках: протягом шести місяців з моменту поставки, якщо товар не користується значним попитом у третіх осіб. Витрати пов`язані з поверненням товару несе постачальник.

Згідно з п.3.1 договору, постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Ціна товару включає вартість упаковки та доставки.

Розрахунки за товар здійснюється в безготівковому порядку не пізніше ніж через 40 (сорок) календарних днів після закінчення календарного місяця, в якому було здійснено продаж на користь третіх осіб (з правом повернення та обміну), за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. Покупець не здійснює оплату постачальнику за такий товар, який ще не є реалізованим покупцем на користь третіх осіб. Звіт за проданий товар, який надсилається покупцем на користь постачальника електронною поштою є підставою для визначення моменту продажу товару покупцем на користь третіх осіб. У випадку несвоєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін розрахунків продовжується на відповідну кількість днів затримки (п.3.3 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020.

Якщо жодна зі сторін за місяць до дати припинення дії договору не виявила бажання його розірвати, то договір вважається продовженим на кожний наступний рік на попередніх умовах праці (п.9.3 договору).

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2021 по справі №911/2876/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква. УНМ" про стягнення 198 361,19 грн встановлено, що:

- на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 200012,90 грн, що підтверджується видатковими накладними від 02.10.2020 №ПР-0010023 на суму 8,50 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009184 на суму 5578,58 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009183 на суму 1559,52 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010272 на суму 4121,82 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010274 на суму 69,32 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010292 на суму 4129,56 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010293 на суму 5110,71 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010248 на суму 1567,39 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010249 на суму 5367,13 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010250 на суму 120,72 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010271 на суму 3298,49 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010025 на суму 4759,73 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010024 на суму 1987,26 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010026 на суму 105,22 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010301 на суму 246,30 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010294 на суму 11,10 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010302 на суму 3924,15 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010303 на суму 1813,20 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010304 на суму 4024,55 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010305 на суму 52,52 грн, від 07.10.2020 №ПР-0010273 на суму 51,16 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010067 на суму 3819,32 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010068 на суму 4120,87 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010069 на суму 24,74 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010027 на суму 854,20 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010028 на суму 6471,14 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010038 на суму 2233,74 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010029 на суму 2682,41 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010041 на суму 53,28 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010040 на суму 27,40 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010048 на суму 1047,82 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009985 на суму 11061,58 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009986 на суму 87,58 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009987 на суму 9,86 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009988 на суму 3923,73 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010115 на суму 4765,07 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010117 на суму 144,55 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010119 на суму 50,72 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010118 на суму 119,42 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010238 на суму 3364,98 грн, від 02.10.2020 №ПР-0010049 на суму 2217,46 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009440 на суму 36,90 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009387 на суму 5105,46 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009390 на суму 75,00 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009389 на суму 384,96 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009388 на суму 214,73 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009391 на суму 11849,92 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009392 на суму 2006,18 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009393 на суму 184,37 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009394 на суму 5,00 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009233 на суму 154,44 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009212 на суму 189,48 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009232 на суму 1027,28 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009211 на суму 3210,56 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009177 на суму 4616,90 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009181 на суму 4951,04 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009180 на суму 2483,56 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009179 на суму 3486,91 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009178 на суму 4167,94 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009192 на суму 1526,88 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009191 на суму 834,14 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009188 на суму 2621,81 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009186 на суму 11,10 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009185 на суму 22,15 грн, від 18.09.2020 №ПР-0009182 на суму 14,90 грн, від 22.09.2020 №ПР-0009398 на суму 1686,89 грн, від 22.09.2020 №ПР-0009404 на суму 2395,94 грн, від 22.09.2020 №ПР-0009403 на суму 1,50 грн, від 22.09.2020 №ПР-0009402 на суму 3956,96 грн, від 22.09.2020 №ПР-0009399 на суму 3152,20 грн, від 23.09.2020 №ПР-0009445 на суму 2246,18 грн, від 23.09.2020 №ПР-0009446 на суму 2034,11 грн, від 23.09.2020 №ПР-0009581 на суму 4837,89 грн, від 23.09.2020 №ПР-0009583 на суму 2628,73 грн, від 23.09.2020 №ПР-0009582 на суму 40,74 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009602 на суму 2343,54 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009597 на суму 10,01 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009594 на суму 3155,93 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009593 на суму 2354,01 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009588 на суму 3397,36 грн, від 24.092020 №ПР-0009587 на суму 5446,80 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009586 на суму 40,74 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009585 на суму 2786,47 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009584 на суму 5142,73 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009606 на суму 18,54 грн, від 24.09.2020 №ПР-0009603 на суму 3717,81 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009989 на суму 2717,74 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009990 на суму 1652,37 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009992 на суму 42,10 грн, від 01.10.2020 №ПР-0009991 на суму 37,20 грн.;

- перелічені документи підписані з боку позивача та відповідача, скріплені печатками сторін, а їх належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи;

- враховуючи те, що відповідач за отриману продукцію в повному розмірі не розрахувався, позивач звернувся до нього з претензією від 23.06.2021 №2 (вих.№56), в якій вимагав протягом семи днів з дати отримання цієї претензії сплатити заборгованість, зокрема, за договором поставки від 07.09.2020 №328 у розмірі 203361,19 грн.;

- за результатами розгляду справи в межах справи №911/2876/21 позов Товариства з обмеженою відповідальності "Перо" задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності "Буква. УНМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Перо" суму основного боргу в розмірі 198 361,19 грн.

Виконання відповідачем свого основного грошового зобов`язання здійснено 25.01.2023, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/1650/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква. УНМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перо" суму 3% річних в розмірі 13 691,29 грн (за період 08.10.2020 до 25.01.2023) та суму інфляційних втрат в розмірі 90 564,52 грн. (за період з жовтня 2020 по січень 2023).

Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 116 165,92 грн. за прострочення оплати товару, нарахованої за період з 08.10.2020 по 25.01.2023.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2021 року по справі №911/2876/21 встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого йому товару на суму 198361,19 грн, а у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/1650/23, суд встановивши, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання перед позивачем, дійшов висновку про наявність обумовлених ст. 625 Цивільного кодексу України підстав для застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню за кожний прострочений день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки ПБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивачем здійснено нарахування пені з 08.10.2020 по 25.01.2023.

В свою чергу, місцевий господарський суд встановив, що зазначений розрахунок є невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та пункт 6.2. договору.

Отже, за перерахунком місцевого господарського суду кінцевою датою нарахування пені є 08.04.2021.

Одночасно, судом першої інстанції не було враховано наступного.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Приписами статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов`язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов`язань стягуються судом у доход держави.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі № 911/858/22, проаналізувавши приписи статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України констатував, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За наведених обставин, доводи апелянта про продовження строку нарахування пені, визначеного ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, на період дії карантину знайшли своє підтвердження.

Разом з тим, щодо визначеної позивачем кінцевої дати нарахування пені (25.01.2023), колегія суддів вказує наступне.

Так, 25.01.2023 є датою виконання відповідачем свого грошового зобов`язання, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Отже, обґрунтованим періодом нарахування пені є з 08.10.2020 по 24.01.2023.

За перерахунком апеляційного господарського суду розмір пені, розрахованої за вказаний вище період, становить 115 894,33 грн.

Таким чином, вимоги позивача є частково обґрунтованими та вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення судом першої інстанції суми пені.

З урахуванням часткового задоволення вимог позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір за їх подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/14753/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/14753/23 змінити в частині в частині присудженої до стягнення судом першої інстанції суми пені.

3. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/14753/23 в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква.Унм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" пеню в сумі 115 894,33 грн. та 2 677,83 грн. судового збору.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/14753/23 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква.Унм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРО" 4 016, 74 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 24.05.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук