Постанова

від 29.04.2024 по справі 920/986/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. Справа№ 920/986/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024

у справі №920/986/23 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС"

про стягнення 614 713,72 грн.

В судовому засіданні 29.04.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 по справі №920/986/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" (02217, м. Київ, проспект Маяковського, будинок 17, квартира 20, код ЄДРПОУ 32527525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" (40020, Сумська обл., м. Суми, вул. Ковпака, будинок 6, код ЄДРПОУ 44360724) основний борг в розмірі 614 713 (шістсот чотирнадцять тисяч сімсот тринадцять) грн. 72 коп. та судовий збір в розмірі 9 220 (дев`ять тисяч двісті двадцять) грн. 71 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 по справі №920/986/23 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС» (02217, м. Київ, проспект Маяковського, будинок 17, квартира 20, код ЄДРПОУ 32527525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (40020, Сумська обл., м. Суми, вул. Ковпака, будинок 6, код ЄДРПОУ 44360724) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Судом першої інстанції покладено на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу вказані витрати на правову допомогу у повному обсязі, з посиланням на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявні докази фактичного надання послуг та їх обсягу, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач 04.03.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 01.03.2024) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення правової допомоги адвоката, рішення від 15.01.2024 не набрало законної сили, воно оскаржено в апеляційному порядку. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2024 витребувано матеріали справи №920/986/23 для вирішення питання щодо відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху, у зв`язку з чим розподілити витрати на професійну правничу допомогу адвоката не можливо;

- заява ТОВ «Котельня північного промислового вузла» про ухвалення додаткового рішення та додатки, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги на адресу ТОВ «ДВС» не надходили, у зв`язку з чим не було можливості ознайомитись з документами та надати свої пояснення;

- заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу розглянута судом з постановленням додаткового рішення без повідомлення учасників справи про розгляд справи, з огляду на шо, ТОВ «ДВС» було позбавлено можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та довести неспівмірність цих витрат.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з наступних підстав:

- стаття 244 ГПК України передбачає чіткий строк розгляду заяви про винесення додаткового рішення - десять днів з дати надходження заяви про його винесення, ГПК України не передбачає застережень щодо неможливості розподілу судових витрат за результатом розгляду справи у суді першої інстанції до моменту набрання рішенням суду законної сили;

- частина 4 статті 244 ГПК України передбачає, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, суд не зобов`язаний повідомляти сторони про час і дату розгляду заяви про винесення додаткового рішення;

- рішення Господарського суду від 15.01.2024 по справі № 920/986/23 винесено без участі сторін та без проведення судового засідання, отже, додаткове рішення по справі було правомірно ухвалене судом у такому ж порядку;

- заява з усіма додатками була направлена на юридичну адресу відповідача цінним листом з описом вкладення, що підтверджується поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист № 4000406492600, копії яких додавалися позивачем до заяви про винесення додаткового рішення;

- усі юридичні послуги, зазначені у акті приймання - передачі юридичних послуг від 17.01.2024, були надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, відповідні послуги очевидно пов`язані з розглядом справи, обсяг часу адвоката, витрачений на відповідні послуги, є співмірним з їх складністю, в порушення вимог статті 126 ГПК України, в апеляційній скарзі відповідачем не наводиться жодного обґрунтування того, чому розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним з обсягом наданих послуг та складністю справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 04.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №920/986/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №920/986/23 на 29.04.2024.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 29.04.2024 не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване додаткове рішення скасувати.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

19.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" звернулось з заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

27.06.2022 між адвокатським об`єднанням «Група правової допомоги» (адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (клієнт) укладено договір №177 про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1.1 договору адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту за його дорученням на умовах і в порядку, визначеними цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надану правову допомогу.

15.07.2023 між сторонами складено додаток №16, де сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити представництво інтересів клієнта, зокрема, у судовій справі у суді першої інстанції щодо стягнення на користь ТОВ «КППВ» з ТОВ «ДВС» боргу за спожиті послуги з постачання теплової енергії, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Пунктом 2 додатку №16 передбачено, що вартість правової допомоги згідно даного додатку визначається у рахунках адвокатського об`єднання.

Оплата послуг проводиться протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку на оплату. Факт оплати рахунку підтверджує згоду клієнта на отримання послуг та їх оплату за цінами, вказаними у рахунку (п.3 додатку №16).

Відповідно до рахунку №4 від 18.01.2014, виставленого адвокатським об`єднанням «Група правової допомоги», вартість правової допомоги становить 10 000,00 грн.

17.01.2024 між сторонами складено акт приймання-передачі юридичних послуг до договору №177 від 27.06.2022 про надання правової допомоги, відповідно до якого вартість вищезазначених послуг, які надані в інтересах замовника, та відповідно, розмір гонорару адвокатського об`єднання складає 10 000,00 грн. (зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, ознайомлення з документами, наданими клієнтом, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 1 година - 1000,00 грн., підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з ТОВ «ДВС», підготовка копій необхідних документів, які додаються до позовної заяви, надсилання всіх документів до суду - 6 годин - 6 000,00 грн., складання та подання відповіді на відзив по справі №920/986/23 - 2 години - 2000,00 грн., складання та подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу по справі №920/986/23 - 1 година - 1000,00 грн.).

Доказів сплати позивачем адвокату гонорару в сумі 10 000,00 грн. не подано.

У відзиві на позовну заяву, заперечуючи щодо стягнення адвокатських витрат, відповідачем зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та не обґрунтовані належним чином у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що додаткове рішення, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Положенням статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дослідивши надані заявником докази понесених витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з урахуванням підтвердження позивачем правового статусу адвоката, наявністю доказів фактичного надання послуг та їх обсягу, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Твердження скаржника про не отримання заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з чим не було можливості ознайомитись з цими документами та надати свої пояснення, відхиляються колегією суддів, оскільки до заяви позивача про ухвалення додаткового рішення додано копію опису вкладення у цінний лист, датований 19.01.2024, з якого вбачається направлення вказаної заяви з додатками на адресу відповідача: 02217, м.Київ, проспект Маяковського, буд.17, кв.20, що є його юридичною адресою, а також копію накладної АТ «Укрпошта» №4000406492600 від 19.01.2024.

Щодо доводів апелянта про те, що станом на дату прийняття додаткового рішення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 920/986/23 не набрало законної сили, а отже, суд не мав підстав розподіляти судові витрати, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 3 ч.1 статті 244 ГПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 ГПК України).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Таким чином, стаття 244 ГПК України передбачає чіткий строк розгляду заяви про винесення додаткового рішення - десять днів з дати надходження заяви про його винесення, ГПК України не передбачає застережень щодо неможливості розподілу судових витрат за результатом розгляду справи у суді першої інстанції до моменту набрання рішенням суду законної сили.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що станом на дату прийняття додаткового рішення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №920/986/23 ще не набрало законної сили, а отже, суд не мав підстав розподіляти судові витрати, є безпідставним та відхиляються апеляційним судом.

Тверджння апелянта про те, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу розглянута судом з постановленням додаткового рішення без повідомлення учасників справи, з огляду на що, ТОВ «ДВС» було позбавлено можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та довести неспівмірність цих витрат, відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

Згідно частини 3 статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частина 4 статті 244 ГПК України передбачає, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 відкрито провадження у справі № 920/986/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішення Господарського суду від 15.01.2024 у справі № 920/986/23 прийнято без участі сторін та без проведення судового засідання, отже, додаткове рішення по справі було правомірно ухвалено судом першої інстанції у такому ж порядку.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті додаткового рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №920/986/23 підлягає залишенню без задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №920/986/23 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №920/986/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №920/986/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/986/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 27.05.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун