Постанова

від 23.05.2024 по справі 918/1315/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року Справа № 918/1315/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Борисова І.В.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 20 березня 2024 року (повний текст складено 27.03.2024) у справі №918/1315/23 (суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Рівненської державної нотаріальної контори

про скасування арешту на нежитлову будівлю та рішення про внесення до єдиного реєстру заборон обтяження (арешт) на будівлю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20 березня 2024 року у справі №918/1315/23 в задоволенні позову Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до Рівненської державної нотаріальної контори про скасування арешту на нежитлову будівлю та рішення про внесення до єдиного реєстру заборон обтяження (арешт) на будівлю відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 20 березня 2024 року у справі №918/1315/23. Призначено справу №918/1315/23 до розгляду на 23 травня 2024 року об 11:30 год.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Управління комунальною власністю є органом місцевого самоврядування та виконавчим органом Рівненської міської ради, уповноваженим нею управляти комунальним майном відповідно до Положення про управління комунально власністю. Положення затверджено рішенням Рівненської міської ради від 04.10.2002 №108. Серед завдань управління комунальною власністю є управління комунальним майном (а.с. 5-6).

Ухвалою Вищого арбітражного суду України від 11.12.1995 у справі №129/8 накладено арешт на майно виробничо-торговельної фірми "Еліксир", яка знаходиться за адресою: 266000, Україна, м. Рівне, вул. Лермонтова, 3 (а.с.12).

Ухвалою Рівненського міського суду від 6 березня 1997 року накладено арешт на майно, яке належить виробничо-торговельній фірмі "Еліксир" (а.с.15).

Відповідно до рішення Рівненської міської ради від 08.07.2022 №2136 "Про перейменування вулиць, площі та найменування скверу в місті Рівному" вулиця Лєрмонтова перейменована на вулицю Казимира Любомирського (а.с.11).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №338013078 від 05.07.2023 щодо комунального майна, що належить територіальній громаді в особі Рівненської міської ради, нежитлової будівлі площею 236 кв.м за адресою м. Рівне, Лєрмонтова,3, наявне обтяження у вигляді арешту. Заборону відчуження об`єкту нерухомого майна зареєстровано 27.08.2008 за реєстраційним номером №7803950 реєстратором Другою Рівненською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали б/н від 11.12.1995 Ровенського міського народного суду; за реєстраційним номером №7807454 від 27.08.2008 на підставі ухвали б/н від 17.02.1997 Ровенського міського народного суду (а.с.7).

Спірна нежитлова будівля до 10.06.1990 перебувала на балансі Міського житлово- комунального об`єднання і відповідно до рішення виконкому №196а передавалася на баланс футбольного клубу "Авангард" (а.с.21).

Рішенням виконавчого комітету від 23.06.1991 №255 попереднє рішення скасоване, як таке, що порушувало норми діючого законодавства і приміщення по вул. Лєрмонтова,3 повернулося на баланс ЖЕК №3 (а.с.22).

Розпорядженням міського голови від 10.06.1993 №601-р вирішено Футбольному клубу "Верес" передати на баланс Фонду державно-комунального майна приміщення по вул. Лермонтова, 3 (а.с.23).

Рішенням виконавчого комітету від 08.08.1995 №6 Фонд державно-комунального майна міста було реорганізовано, департаменту економіки надано повноваження в здійсненні управлінням майном, яке перебуває в комунальній власності (а.с.24).

Позивач зазначає, що на момент прийняття ухвали, згідно якої накладено арешт на нежитлову будівлю по вул. Лермонтова, 3, остання не перебувала у власності боржника ВТФ "Еліксир".

Також вказує, що 01.10.2007 між Управлінням освіти Рівненського міськвиконкому (позичкодавець) та Рівненським єпархіальним управлінням Української Православної церкви (користувач) було укладено Договір позички №47, згідно умов якого нежитлове приміщення за адресою м. Рівне, вул. Лермонтова, 3, загальною площею 236 м2 було передано в безоплатне користування Рівненському єпархіальному управлінню Української Православної церкви (а.с.16-17).

Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради посилаючись на те, що арешт на нежитлову будівлю був накладений помилково та безпідставно, оскільки нежитлова будівля за адресою вул. Лермонтова, 3 ніколи не належала на праві приватної власності ВТФ "Еліксир", а є власністю територіальної громади, звернулося до суду з позовом до Рівненської державної нотаріальної контори про скасування арешту на нежитлову будівлю та рішення про внесення до єдиного реєстру заборон обтяження (арешт) на будівлю.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно дост.15 Цивільного кодексу України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з ч.1ст.16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням господарського судочинства згідно з ч.1ст.2 ГПК Україниє справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст.5 ГПК України).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

За змістом процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів. Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Як стверджує позивач, в ході виконання своїх обов`язків посадовими особами управління комунальною власністю було з`ясовано, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №338013078 від 05.07.2023 щодо комунального майна, що належить територіальній громаді в особі Рівненської міської ради, нежитлової будівлі площею 236 кв.м за адресою: м. Рівне вул. Лермонтова, 3, наявне обтяження у вигляді арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 05.07.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про реєстрацію арешту (архівний запис):

- реєстраційний номер обтяження 7803950, дата реєстрації 27.08.2008 року, тип майна: невизначено, усе нерухоме майно, адреса нерухомого майна: Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Лермонтова, будинок 3, суб`єкт: ВТФ "Еліксир", Реєстратор: Друга рівненська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: ухвала, б/н, 11.12.1995, Ровенський міський народний суд. Додаткові дані: Архівний номер: 11952R0VN01, Архівна дата: 26.02.1998, Дата виникнення: 11.12.1995, № реєстра: 170-3, внутр. № 0401033B23EF3D2E2124, комментарий: 566-94.

- реєстраційний номер обтяження 7807454, дата реєстрації 27.08.2008 року, тип майна: невизначено, усе нерухоме майно, адреса нерухомого майна: Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Лермонтова, будинок 3, суб`єкт: ВТФ "Еліксир", Реєстратор: Друга рівненська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: ухвала, б/н, 17.02.1997, Ровенський міський народний суд. Додаткові дані: Архівний номер: 13149R0VN01, Архівна дата: 02.03.1998, Дата виникнення: 08.04.1997, № реєстра: 344-3, внутр. № 1901032324ЕF562А2537, комментарий: 195.

На момент реєстрації вказаної вище заборони питання внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регулювалося Положенням про єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 травня 1997 року № 41/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 травня 1997 року за № 194/1998 (далі - Положення).

Підпунктами 1.1-1.2 пункту 1 цього Положення встановлено, що Єдиний реєстр для реєстрації заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Єдиний реєстр) - це комп`ютерна база даних, створена за допомогою автоматизованих комп`ютерних систем, яка складається із сукупності Базових реєстрів реєстраційних округів, об`єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією. Базовий реєстр для реєстрації заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Базовий реєстр) - це документ, якому здійснюється реєстрація заборон та арештів, накладених на об`єкти нерухомого майна.

Підпунктом 1.4 пункту 1 Положення передбачено, що реєструвальним органом є державна нотаріальна контора (державний нотаріус), що вносить реєстраційні записи до Базового реєстру. Накладені заборони та арешти реєструються реєструвальним органом за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна, а також заносяться до алфавітної книги обліку заборон відчуження нерухомого майна.

Як зазначено в підпункті 2.1. пункту 2 Положення підставою для внесення у Базовий реєстр відомостей про заборони на відчуження та арешти об`єктів нерухомого майна, а також записів в алфавітну книгу заборон відчуження нерухомого майна є, зокрема, повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна.

У випадку накладення арешту, яке є предметом позову, такою підставою була ухвала Вищого арбітражного суду України від 11.12.1995 року у справі №129/8 та ухвала Рівненського міського суду б/н від 6 березня 1997 року.

Відповідно, станом на 26 лютого 1998 року (дата реєстрації заборони) та станом на 27 серпня 2008 року (дата перенесення наявної заборони до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) Друга рівненська державна нотаріальна контора Рівненської області виконувала лише функції реєстратора (реєструвального органу).

При цьому суд зазначає, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому, орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином,позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.03.2020№299/2931/17, від 09.06.2021№199/1492/20; від 18.08.2021№522/7321/18).

Колегія суддів зазначає, що відповідач є учасником судового процесу - його стороною (ст.45 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК). Основною ознакою сторін судового процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони с суб`єктами правовідносин, з приводу яких виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 48 ГПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.Звертаючись з позовом до Господарського суду Рівненської області та визначивши відповідачем у даній справі Рівненську державну нотаріальну контору, позивач не обґрунтував, в чому полягає порушення його прав з боку відповідача, до повноваження якого не входить накладення чи зняття арешту з майна.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність унього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача (постанова КЦС ВС від 09.06.2021№199/1492/20) .

Як вбачається, позовні вимоги пред`явлено доРівненської державної нотаріальної контори, яка не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на майно. Особа, в інтересах якої накладено арешт на майно (стягувач), його правонаступник, до участі усправіяк відповідача не залучено, клопотань про залучення стягувача позивач не заявляв.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про нотаріат", нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Разом з тим, відповідно до ст. 34 Закону України "Про нотаріат", накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Отже, нотаріус є публічною особою, якій державою делеговані вказані вище повноваження (ст.1 Закону). Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником правовідносин між такими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цивільних правовідносин. Також відсутня процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Нотаріус не може бути відповідачем у тих судових справах, в яких позивач оспорює достовірність засвідченого факту, права і обов`язки, основані на вчиненій нотаріальній дії, чи правильність документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, або коли іншими особами оскаржуються права і обов`язки, набуття яких пов`язане із вчиненням нотаріальних дій. Скасування арешту нерухомого майна у цій справі не тягне за собою для нотаріальної контори жодних правових наслідків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІУ від 01 липня 2004 року передбачено особливості проведенш реєстраційних дій на підставі судових рішень. Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад. Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

Оскільки майно, на яке накладено арешт, знаходиться в межах Рівненської міської територіальної громади, на зняття такого арешту уповноважений державний реєстратор, який перебуває у трудових відносинах із виконавчими органами Рівненської міської ради. Рівненська державна нотаріальна контора Рівненської області не є таким державним реєстратором.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 20 березня 2024 року у справі №918/1315/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "27" травня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.