Постанова

від 14.05.2024 по справі 922/5267/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м. Харків Справа № 922/5267/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.

за участю представників сторін:

позивача Жилка С.Е., в порядку самопредставництва згідно з Положенням;

відповідача - Толдіної І.В., ордер серії АН від 19.02.2024 № 1360216;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фронт" (вх. № 477 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 та на рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 ( ухвалене суддею Жельне С.Ч. у приміщенні Господарського суду Харківської області без виклику учасників справи, повний текст ухвали та рішення складено 12.02.2024) у справі №922/5267/23

за позовом Харківської міської ради, м.Харків,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фронт", м.Харків,

про стягнення 203877,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронт" про стягнення 203877,24 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Великій Панасівській, 67А у м.Харкові відповідно до договору оренди землі від 11.10.2007 №540767100064 за період з 17.03.2019 по 30.05.2021.

Позов обгрунтовано порушенням відповідачем умов договору оренди землі від 11.10.2007 №540767100064 щодо сплати орендної плати за період з 17.03.2019 по 30.05.2021, що полягало в тому, що відповідач сплачував орендну плату не в тому розмірі, що встановлений у п. 9 Договору (з урахуванням змін викладених в Додатковій угоді від 18.08.2016 щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки) та всупереч п. 10 Договору - без урахування застосування індексів інфляції, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за цей період в розмірі 203877,24 грн., який визначено як різниця між розміром орендної плати, обчисленим за відповідний період у відповідності до умов Договору та фактично сплаченою відповідачем у цей період сумою орендної плати.

При цьому позивач зазначив, що обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції у відповідності до п. 10 Договору здійснено кумулятивно, тобто при обчисленні орендної плати за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито позовне провадження у справі № 922/5267/23, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив, а також повідомлено відповідача про обов`язок, встановлений ч. 6 ст. 6 ГПК України, щодо необхідності зареєструвати свій Електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

08.01.2024 представник відповідача через систему "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 12.02.2024 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Фронт" відзив на позовну заяву (вх.№370 від 08.01.2024) без розгляду; повторно повідомлено ТОВ фірму "Фронт" про обов`язок зареєструвати свій Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ фірми "Фронт " на користь Харківської міської ради 203877,24 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Великій Панасівській, 67А у м.Харкові відповідно до договору оренди землі від 11.10.2007 №540767100064 за період з 17.03.2019 по 30.05.2021, а також витрати по сплаті судового збору 3058,16 грн.

В обґрунтування рішення суд послався на правомірність нарахування позивачем до стягнення заборгованості, яка визначена як різниця між розміром орендної плати, яку відповідач повинен був сплачувати з урахуванням п.9 (зі змінами) та п. 10 Договору з урахуванням індексу інфляції та фактично сплаченою відповідачем сумою орендної плати за період з 17.03.2019 по 30.05.2021.

При цьому суд зазначив, що правова позиція щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції, оскільки така умова передбачена як Законом України «Про оренду землі», так і умовами договору оренди землі, викладена Верховним Судом у постановах у справах з подібними правовідносинами, а саме: від 30.03.2018 у справі №916/3236/16, від 01.10.2018 у справі №916/3233/16, від 19.12.2019 у справі №922/1137/19, від 07.10.2019 у справі №922/3321/18, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19.

Також суд врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, стосовно того, що при розрахунку інфляційних втрат за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, відповідно до яких індекс інфляції має нараховуватись кумулятивно.

Відповідач подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати вищевказане рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, а також скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 у справі №922/5267/23.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався, зокрема, на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом грубо порушено основоположні принципи господарського судочинства, а саме, справедливого, неупередженого розгляду справи, змагальності сторін, доступу до правосуддя, зокрема, позбавлено відповідача, як сторону у справі, заявляти свої доводи та заперечення внаслідок безпідставного повернення ухвалою від 12.02.2024 відзиву відповідача на позовну заяву з посиланням на відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЕСІТС та на положення ч. 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, окільки на момент постановлення вказаної ухвали відповідач мав зареєстрований 24.01.2024 кабінет в ЄСІТС, що підтверджується доданою до його додаткових пояснень від 08.02.2024 квитанцією № 567402 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету ТОВ «Фірма Фронт» та відповіддю № 512625 про наявність зареєстрованого електронного кабінету, в той час як положеннями статті 170 Господарського процесуального кодексу України регулюється порядок подання до суду заяв з процесуальних питань, якою відзив на позов не є, а системний аналіз положень ст. 165, ч. 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що процесуальним наслідком недотримання при поданні відзиву на позов вимог ч. 3 п. 2 ст. 165 цього Кодексу, передбачено те, що суд долучає такий відзив до матеріалів справи, але не приймає його до розгляду.

Крім цього відповідач зазначив про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права внаслідок визнання правомірним обчислення позивачем розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції кумулятивним методом, тобто наростаючим підсумком індексів інфляції, з посиланням на відповідність такого обчислення правовій позиції, викладеній в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, яка є нерелевантною до даної справи, оскільки містить висновки, які стосуються виключно правовідносин, пов`язаних зі стягненням інфляційних втрат в якості міри спеціальної відповідальності за прострочення грошових зобов`язань на підставі положень ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що не є тотожнім до поняття індексації орендної плати за землю, питання щодо якої не було предметом розгляду у вказаній справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ фірма "Фронт" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 та на рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 у справі №922/5267/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "02" квітня 2024 о 12:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

28.03.2024 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, зокрема про безпідставність доводів щодо неправомірності обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням кумулятивного нарахування індексів інфляції, пославшись на правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних спорів та прав власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19 щодо правомірності такого нарахування відповідно до положень ч. 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі» при визначенні розміру орендної плати за землю, якщо інше не передбачено договором оренди землі, правову позицію щодо правомірності кумулятивного застосування індексів інфляції, викладені в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 23.10.2018 у справі № 913/70/18, а також на положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, пункт 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 , із посиланням на можливість їх застосування до спірних правовідносин щодо орендної плати за землю за аналогією закону відповідно до положень статті 8 Цивільного кодексу України та відповідну правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №922/2434/20 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А, розгляд справи відкладено на 30.04.2024 о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №104.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 у зв`язку зі звільненням у відставку головуючого судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О. прийнято справу №922/5267/23 до провадження та повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 14.05.2024 о 16:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, а представник позивача проти її задоволення заперечив.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Харківської міської ради від 26.07.2006 №78/06 "Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" між Харківською міською радою та ТОВ фірма "Фронт" було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 11.10.2007 № 540767100064, строком до 01.07.2031 року.

За умовами вказаного договору ТОВ фірмі "Фронт" передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5783 га по вул. Великій Панасівській, 67А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:01:032:0003) із земель несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно до п.10 Договору оренди землі, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до п.15 Договору оренди землі, земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування адміністративно-побутового комплексу і стації технічного облслуговування автомобілів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 у справі № 922/3686/14 за позовом Харківської міської ради до ТОВ фірми "Фронт" про внесення змін до договору оренди землі від 11.10.2007 № 540767100064 позов задоволено частково, внесено зміни до договору оренди землі від 11.10.2007 № 540767100064 шляхом укладання додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у новій редакції. В Додатковій угоді зазначено, що розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №133/14 від 30.10.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 606981,82 грн. (шістсот шість тисяч дев`ятсот вісімдесят одна гривня 82 копійки), або в місяць- 50581,82 грн. (п`ятдесят тисяч п`ятсот вісімдесят одна гривня 82 копійки).

18.08.2016 сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 11.10.2007 № 540767100064, згідно п.5 якої визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки згідно витягом №737/16 (вих.№ 103/86-16 від 25.05.2016 року) становить 9 311 902 грн.(дев`ять мільйонів триста одинадцять тисяч дев`ятсот дві гривні).

Відповідно до абз.2 п.9 Додаткової угоди від 18.08.2016 до договору оренди землі від 11.10.2007 № 540767100064 розмір орендної плати за земельну ділянку на рік згідно розрахунку №702/16 від 10.06.2016 становить 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає:

- 279 357,06 грн. (двісті сімдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят сім гривень шість копійок) в рік;

- 23 279,76 грн. (двадцять три тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень сімдесят шість копійок) в місяць.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 29.08.2023 № 16004/5/20-40-04-02-12 ТОВ фірма "Фронт" обліковується платником орендної плати за земельну ділянку площею 0,5783 га з кадастровим номером 6310137200:01:032:0003 та сплачено: у 2019 році - 296 118,48 грн., у 2020 році (за 11 місяців 2020) - 271 441,94 грн, у 2021 році 296 118,48 грн., за січень-лютий 2022 року - 49 353,08 грн.

Пославшись на те, що орендну плату відповідач сплачував не в тому розмірі, що встановлений у п. 9 Договору (з урахуванням змін викладених в Додатковій угоді від 18.08.2016) та крім того в порушення п. 10 Договору - без застосування індексів інфляції, Харківська міська рада вважає, що стягненню підлягає заборгованість зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції, яка за період з 17.03.2019 по 30.05.2021 складає 203 877,24 грн., який визначено як різниця між розміром орендної плати, обчисленим за відповідний період у відповідності до умов Договору та фактично сплаченою відповідачем у цей період сумою орендної плати (831934,98 грн. -628057,74 грн.=203877,24 грн.)

Як зазначено вище, в обґрунтування висновку про задоволення позову суд першої інстанції послався на правомірність нарахування позивачем до стягнення заборгованості, яка визначена як різниця між розміром орендної плати, яку відповідач повинен був сплачувати з урахуванням п.9 (зі змінами) та п. 10 Договору з урахуванням індексу інфляції та фактично сплаченою відповідачем сумою орендної плати за період з 17.03.2019 по 30.05.2021.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Вказане кореспондується з положеннями частини першої статті 96 Земельного кодексу України та розділом 13 Податкового кодексу України, відповідно до яких, землекористувач зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за користування земельними ділянками, у розмірі, визначеному законодавцем.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, є однією із істотних умов договору.

Відповідно до пункту 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою 3-х відсотків нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто норми ст. 288 Податкового кодексу України встановлюють мінімальні та максимальні межі розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у відсотках від нормативної грошової оцінки.

Крім цього, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Аналіз наведених положень ПК України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №1917/1188/2012 (№826/1291/17)).

Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України „Про оренду землі, підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України „Про оренду землі, пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

За змістом частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу.

Аналогічний правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 925/258/17, від 31 жовтня 2021 року в справі 910/14176/20.

Так, відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, зазначена норма Закону прямо передбачає здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції в разі, якщо інше не встановлено договором оренди землі та не обумовлює таке обчислення укладенням сторонами додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати внаслідок індексації,оскільки індекс інфляції є за своєю суттю частиною розміру орендної плати(ціни).

Разом з тим, пунком 10 Договору прямо передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

В постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних спорів та прав власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.10.2018 у справі №916/3233/16, від 19.12.2019 у справі №922/1137/19, від 07.10.2019 у справі №922/3321/18 викладено висновки щодо правомірності нарахування індексу інфляції відповідно до положень ч. 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі» при визначенні розміру орендної плати за землю, якщо інше не передбачено договором оренди землі. При цьому Верховний Суд в цих постановах зазначив, що за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди, а індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки.Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки.

Щодо способу обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексу інфляції , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається «послідовність, утворена за певною закономірністю». При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, відповідно до яких індекс інфляції підлягає нарахуванню кумулятивним способом , за яким при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Так, Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період, в протилежному випадку штучно виводяться інфляційні збитки за попередній місяць із загальної вартості грошей у поточному місяці, в якому проводився розрахунок, чим порушується та математична послідовність, яка закладена Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, колегія суддів вважає, що при розрахунку індексу інфляції - інфляційних втрат в процесі обчислення розміру орендної плати за землю до відповідних цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, а також Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, якими передбачено кумулятивне нарахування інфляційних втрат. Порядок індексації грошових коштів для цих цілей визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Крім цього, пунктом 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 № 786, встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, тобто передбачено кумулятивне нарахування індексу інфляції.

В постанові від 29.06.2021 у справі № 922/2434/20 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду висловився щодо правомірності застосування пункту 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 № 786 до правовідносин щодо оренди землі комунальної форми власності.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 924/976/22 закрито касаційне провадження із зазначенням, що застосована судами методика розрахунку розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції відповідає загальному принципу обрахування індексу інфляції та узгоджується з висновками Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними, зокрема, у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Отже, Верховний Суд дотримується правової позиції щодо правомірності застосування кумулятивного нарахування індексу інфляції до правовідносин щодо визначення розміру орендної плати за землю, враховуючи при цьому правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 щодо такого нарахування інфляційних втрат при застосуванні відповідальності за порушення грошових зобов`язань, передбаченої ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України як компенсації знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, з огляду на те, що принцип обрахування індексу інфляції є загальним.

Зважаючи на це, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо нерелевантності викладених в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 висновків щодо кумулятивного порядку нарахування індексу інфляції,з посиланням на те, що ці висновки стосуються виключно правовідносин, пов`язаних зі стягненням інфляційних втрат в якості міри спеціальної відповідальності за прострочення грошових зобов`язань на підставі положень ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що не є тотожнім до поняття індексації орендної плати за землю, питання щодо якої не було предметом розгляду у вказаній справі.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, за обґрунтованим розрахунком позивача, розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ТОВ фірма "Фронт" з 17.03.2019 по 30.05.2021 з урахуванням індексу інфляції, нарахованого відповідно до вищенаведених нормативно-правових актів складає:

- за період з 17.03.2019 по 31.12.2019 - 301 355,00 грн;

- за період з 01.01.2020 по 30.12.2020 (крім березня 2020 року) - 357 946,55 грн;

- за період з 01.01.2021 по 30.05.2021 - 172 633,43 грн.

Проте, відповідачем за цей період сплачено орендну пллату частково - в сумі 628 057,74 грн.

Різниця фактично сплаченої ТОВ фірмою "Фронт" орендної плати за період з 17.03.2019 по 30.05.2021 та орендною платою, яку відповідач повинен був сплачувати з урахуванням п.9 та 10 Договору (з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки та індексу інфляції ), яку позивач просить стягнути в якості заборгованості складає 203 877,24 грн. (831 934,98 грн. - 628 057,74 грн. = 203 877,24 грн.).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Щодо доводів скаржника про безпідставне повернення ухвалою від 12.02.2024 відзиву відповідача на позовну заяву, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвала про повернення відзиву на позов відповідно до положень статті 255 Господарського процесуального кодексу України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідач обгрунтовано в апеляційній скарзі зазначив про те, що суд першої інстанції у вказаній ухвалі неправомірно в обґрунтування підстав повернення відзиву на позов послався на відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЕСІТС та на положення ч. 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на момент постановлення вказаної ухвали відповідач мав зареєстрований 24.01.2024 кабінет в ЄСІТС, що підтверджується доданою до його додаткових пояснень від 08.02.2024 квитанцією № 567402 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету ТОВ «Фірма Фронт» ( т. 1 а.с. 57) та відповіддю № 512625 про наявність зареєстрованого електронного кабінету (т. 1 а.с. 79), в той час як положеннями статті 170 Господарського процесуального кодексу України регулюється порядок подання до суду заяв з процесуальних питань, якою відзив на позов не є, а системний аналіз положень ст. 165, ч. 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що процесуальним наслідком недотримання при поданні відзиву на позов вимог ч. 3 п. 2 ст. 165 цього Кодексу, в тому числі щодо наявності в ньому відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, передбачено те, що суд долучає такий відзив до матеріалів справи, але не приймає його до розгляду, про що постановляє відповідну ухвалу, яку в даному випадку не було постановлено.

Разом з цим, частиною 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

В даному випадку неврахування доводів відзиву на позов не призвело до постановлення неправильного висновку по суті спору про задоволення позову, оскільки відзив не містить доводів, які б спростовували цей висновк суду.

Так, у відзиві на позов відповідачем наведено доводи щодо безпідставного застосування кумулятивного методу нарахування індексу інфляції на орендну плату за землю, які також наведено в апеляційній скарзі на рішення суду, і які, як зазначено вище, суперечать чинному законодавству.

Також відповідач у відзиві на позов зазначив на пропуск позивачем позовної давності

та просив суд її застосувати.

В оскаржуваному рішенні суд зробив правильний висновок про те, що позовна давність не є пропущеною, але навів неналежне обґрунтування цього висновку, пославшись що зазначений строк перервано здійсненням відповідачем платежів за користування спірною земельною ділянкою у 2019, 2020 роках, що підтверджується розрахунками позивача та інформацією ГУ ДПС у Харківській області від 29.08.2023 № 16004/5/20-40-04-02-12.

Щодо вказаного питання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивачем було пропущено позовну давність щодо вимог про стягнення орендної плати за період з 17.03.2019 по 15.12.2020, оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом лише 14 грудня 2023 року.

Колегія суддів зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, серед іншого, ст.ст. 257 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказані обставини свідчать про те, що строк позовної давності за вимогами про стягнення орендної плати, нарахованої за період з 17.03.2019 по 15.12.2020 та за послідуючий період до 30.05.2021, станом на дату подання позову, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжений на строк дії карантину, який відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України з 12.03.2020, та ,відповідно, не був пропущений позивачем.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 у справі №922/5267/23- залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фронт" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 у справі №922/5267/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.05.2024.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.О. Фоміна