Постанова

від 15.05.2024 по справі 905/178/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Харків Справа № 905/178/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача Наумова О.М. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АН №1385572 від 08.04.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Пивоварова Юрія Тимофійовича (вх. №903 Д/2 від 05.04.2024)

на рішення Господарського суду Донецької області від 20.02.2024 у справі №905/178/23 (повний текст складено 01.03.2024, суддя Говорун О.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Пивоварова Юрія Тимофійовича, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпроммаш", м. Краматорськ, Донецька область,

про стягнення 414777,43 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Пивоваров Юрій Тимофійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпроммаш" (далі - відповідач) про стягнення 414777,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору субпідряду №03/10 від 03.10.2022 в частині здійснення оплати за виконані роботи, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.02.2024 відмовлено в позові повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд з посиланням на положення ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 837, 838, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, висновок експерта № 22450 від 16.11.2023 Національного центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України, наданий в межах розгляду даної справи, вказує на те, що відсутність підпису уповноваженої особи відповідача на аркуші договору субпідряду від 03.10.2022 № 03/10, яким визначена вартість робіт, довідці про вартість виконаних будівельних робіт та акті приймання виконаних будівельних робіт, має наслідком недоведеність позивачем факту погодження сторонами вартості робіт в сумі 210774,00 грн та прийняття їх відповідачем.

Фізична особа-підприємць Пивоваров Юрій Тимофійович не погодився з рішенням суду першої інстанції та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 20.02.2024 у справі № 905/178/23 та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 20.02.2024 у справі № 905/178/23 та прийняти нове рішення, яким:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпроммаш" (код ЄДРПОУ 37230851, місцезнаходження: 84303, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Юрія Дрогобича, б. 166) на користь фізичної особи-підприємця Пивоварова Юрія Тимофійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) суму основної заборгованості за договором субпідряду № 03/10 від 03 жовтня 2022 року у розмірі 414777,43 грн;

- судові витрати у справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпроммаш" (код ЄДРПОУ 37230851, місцезнаходження: 84303, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Юрія Дрогобича, б. 166).

В обґрунтування апеляційної скарги вказує про таке:

- відповідачем не надано доказів, підтверджуючих обставини, під час яких було втрачено оригінал договору субпідряду № 03/10 від 03.10.2022;

- судом першої інстанції не досліджено в повній мірі ідентичність редакцій пунктів 3.4, 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 5.1, 10.1 договору, наданому позивачем, та договору, наданому відповідачем;

- відповідачем сплачено кошти в сумі 150 000,00 грн на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується платіжною інструкцією № 11 від 29.11.2022, тобто наступного дня після підписання відповідачем акту надання послуг № 1 від 28.11.2022 до договору субпідряду № 03/10 від 03.10.2022 на суму 210774,00 грн, відповідно, на думку апелянта, судом не досліджено обставину погодження відповідачем зазначеного акту надання послуг, що є підставою оплати виконаних робіт згідно п. 4.2 договору;

- з огляду на ч. 1 ст. 58-1 Господарського кодексу України відсутність відтиску печатки відповідача на відповідних аркушах договору, довідці про вартість виконаних будівельних робіт та акті приймання виконаних будівельних робіт не може бути свідченням відмови від погодження відповідачем вартості виконаних позивачем робіт.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 поновлено фізичній особі-підприємцю Пивоварову Юрію Тимофійовичу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 20.02.2024 у справі №905/178/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Пивоварова Юрія Тимофійовича на рішення Господарського суду Донецької області від 20.02.2024 у справі № 905/178/23; справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпроммаш" просить поновити строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу у справі №905/178/23; залишити судове рішення від 20.02.2024 за позовом фізичної особи-підприємця Пивоварова Юрія Тимофійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпроммаш" у справі № 905/178/23 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (вх.№6508).

В обґрунтування своєї позиції у справі, зокрема, зазначає, що акт приймання виконаних будівельних робіт, посилання на який міститься в апеляційній скарзі, датований 29.11.2022, а не 28.11.2022, як зазначає позивач. Для проведення почеркознавчої експертизи був наданий акт приймання виконаних будівельних робіт від 29.11.2022 (форма № КБ-2в), відповідно, саме вказаний документ був покладений в основу прийнятого у справі рішення.

Розглянувши заяву відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено судом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

За таких обставин, задля дотримання принципів господарського судочинства, зважаючи на невеликий проміжок часу з пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також з огляду на зазначені обставини, які зумовили його несвоєчасне подання, суд вважає можливим задовольнити заяву відповідача та поновити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.05.2024 у зв`язку з відставкою судді Шевель О.В., яка входила до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №905/178/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник відповідача заперечував проти вимоги апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 20.02.2024 у справі №905/178/23 без змін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції не заявив.

Крім того позивач не забезпечив явку свого уповноваженого представника у судове засідання.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, зважаючи на те, що ухвалою суду від 10.04.2024 у справі №905/178/23 явку учасників процесу в судове засідання не визнано обов`язковою, судова колегія дійшла висновку за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

03.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінпроммаш" (далі - підрядник) та фізичною особою-підприємцем Пивоваровим Юрієм Тимофійовичем (далі - субпідрядник) укладено договір субпідряду №03/10 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого субпідрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик виконати ремонт (надалі - роботи) димової труби Н=45 м котельного цеху (надалі за текстом - об`єкт) ПСП "ШУ Дніпровське", а підрядник прийняти та оплатити такі роботи відповідно до акту виконаних робіт. Місце виконання робіт: 51465, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с.Богданівка, вул.Горького, 214.

Згідно з п.3.1 та п.3.2 договору, доданого позивачем до позову, обсяг, вартість та термін виконання робіт визначаються прикладеним до договору технічним завданням, яке є невід`ємною частиною даного договору. Вартість робіт по даному договору складає 210774,00 грн, з урахуванням єдиного податку 5% (т.1 а.с.15).

Відповідно до п.3.4 договору ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 договору розрахунки за цим договором проводяться шляхом оплати за фактично виконані роботи. Облік та оплата виконаних робіт здійснюється на підставі акту виконаних підрядних робіт, який субпідрядник надає підряднику для розгляду та перевірки якості та обсягів виконаних робіт представником підрядника та технічного нагляду замовника. Акти виконаних підрядних робіт, субпідрядник надає підряднику в паперовому вигляді на електронну адресу підрядника.

Підрядник з представником технічного нагляду замовника перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує та оплачує їх при наявності та в межах коштів, які зараховано на рахунок підрядника по об`єкту на дату підписання актів (п.4.4 договору).

У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або невірного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, підрядник має право за участю субпідрядника скоригувати суму що підлягає сплаті (п.4.5 договору).

Строк виконання робіт складає до 20.11.2022 (п.5.1 договору).

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 20.11.2022 (п.10.1 договору).

Позивачем, на підтвердження погодження з відповідачем технічного завдання до договору, надане технічне завдання, узгоджене ТОВ "Дтек Енерго" та ПрАТ "Дтек Павлоградвугілля" (т.1 а.с.23).

На підтвердження виконання робіт за договором субпідряду - надана довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 29.11.2022 та акт приймання виконаних будівельних робіт від 29.11.2022 на загальну суму 564777,43 грн. (т.1 а.с. 27-32).

Вказані документи містять підпис від імені ОСОБА_1 поруч з графою генпідрядник. Печатка відповідача на цих документах відсутня.

22.12.2022 позивачем відповідачу було направлено претензію, в якій позивач просить відповідача протягом семи днів погасити заборгованість у сумі 514777,43 грн (т.1 а.с.33-35). Відповідь на вказану претензію матеріали справи не містять.

Згідно з платіжною інструкцією №11 від 29.11.2022 відповідачем на користь позивача сплачено 150000 грн. Призначення платежу визначено "оплата згідно акта №1 від 29.11.2022 до договору субпідряду №03/10 від 03.10.22" (т.1 а.с.36).

Як зазначає відповідач, наданий позивачем примірник договору не відповідає дійсним правовідносинам між сторонами, з боку ТОВ "Фінпроммаш" не підписувався, у зв`язку із втратою свого екземпляру договору та додатків до нього за наслідками бойових дій в м. Краматорську, 22.05.2023 позивачу було направлено для підписання дійсну редакцію договору субпідряду №03/10 від 03.10.2022 та технічне завдання до договору (т.1 а.с.88-104, 107-112).

Відповідно до умов п.3.1 та 3.2 наданого відповідачем договору субпідряду від 03.10.2022 № 03/10 обсяг, вартість та термін виконання робіт визначаються прикладеним до договору технічним завданням, яке є невід`ємною частиною даного договору. Вартість робіт по даному договору складає 180000 грн, з урахуванням єдиного податку 5% (т.1 а.с.90).

Редакція пунктів 3.4, 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 5.1, 10.1 договору ідентична як в договорі, наданому позивачем, так і в договорі, наданому відповідачем.

Відповідачем також надано копію технічного завдання до договору субпідряду, яка підписана та скріплена печаткою відповідача. Позивачем вказане технічне завдання не погоджене (т.1 а.с.98-99).

Сторони за заперечують факт укладання між ними договору №03/10 від 03.10.2022. Однак, існує спір щодо умов цього договору, зокрема, щодо погодженої вартості робіт, яка зазначена в п.3.1 договору.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг, звернувся до суду з відповідним позовом.

20.02.2024 прийняте оскаржуване судове рішення у справі з підстав, викладених вище.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 20.02.2024 - без змін з наступних підстав.

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Так, за змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі договору субпідряду №03/10 від 03.10.2022.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

При цьому слід враховувати, що згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Таким чином, під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторони (сторін) та/або його фіксація. Значення форми правочину полягає не тільки в забезпеченні його достовірності, сприйняття іншими особами, що має істотне значення під час вирішення спорів, а часто і його чинності.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Заперечуючи проти задоволенні позовних вимог, відповідач вказує на те, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпроммаш" Іщенко Тетяною Володимирівною договір субпідряду №03/10 від 03.10.2022, довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 29.11.2022 (форма №КБ-3), акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 29.11.20222 не підписувались.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали суду від 02.08.2023 у справі № 905/178/23 призначено почеркознавчу експертизу у справі, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса" Міністерства юстиції України (61177, м.Харків, вул.Залютинська, 8-А).

На вирішення почеркознавчої експертизи було поставлено наступні питання:

- чи виконаний підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпроммаш" Іщенко Тетяною Володимирівною на:

- договорі субпідряду №03/10 від 03.10.2022;

- довідці про вартість виконаних будівельних робіт від 29.11.2022 (форма № КБ-3) до договору від 03.10.2022 №03/10;

- акті приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) від 22.11.2022 до договору від 03.10.2022 №03/10?

Чи виконаний підпис на договорі субпідряду №03/10 від 03.10.2022, довідці про вартість виконаних будівельних робіт від 29.11.2022 (форма № КБ-3) до договору від 03.10.2022 №03/10 та на акті приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) від 22.11.2022 до договору від 03.10.2022 №03/10 однією особою?

22.11.2023 до Господарського суду Харківської області надійшов висновок експерта №22450 від 16.11.2023 Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса" Міністерства юстиції України за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №905/178/23, в якому вказано, що підписи від імені Іщенко Т.В. у договорі субпідряду №03/10 від 03.10.2022, укладеному між ТОВ "Фінпроммаш" та ФОП Пивоваровим Ю.Т., розташований на дев`ятому аркуші документа, у графі "Директор", у рядку "Т.В.Іщенко"; довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.11.2022 (форма №КБ-3) до договору від 03.10.2022 №03/10, розташований у рядку "М.П. Генпідрядник____ Іщенко Т.В."; акті б/н приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) від 22.11.2022 до договору від 03.10.2022 №03/10, розташований на п`ятому аркуші документа, у рядку "М.П. Генпідрядник (підрядник)___ Іщенко Т.В.", виконані не ОСОБА_1 .

Висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Судова колегія зазначає, що наданий висновок від 16.11.2023 № 22450 має посилання на надання судовим експертом оцінки наявності підпису Іщенко Т.В. на акті приймання виконаних будівельних робіт від 22.11.2022, замість акту приймання виконаних будівельних робіт від 29.11.2022, на який посилаються учасники процесу.

Разом з тим, судовою колегією встановлено, що зазначений висновок судового експерта було надано на підставі надісланих на адресу Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" прошитих матеріалів справи №905/178/23, в яких міститься лише один акт приймання виконаних будівельних робіт, з якого не вбачається можливим достовірно встановити дату його підписання (22.11.2022 або 29.11.2022). Крім того, копія вказаного акту приймання виконаних будівельних робіт було додано до відповідного висновку почеркознавчої експертизи (т.2, а.с. 11-13). Таким чином, судова колегія зазначає про технічну описку з визначення дати складання акту приймання виконаних будівельних робіт від 29.11.2022, обставини підписання якого були предметом дослідження судового експерта, та з приводу якого було надано висновок від 16.11.2023 №22450 в межах справи № 905/178/23, що загалом не впливає на правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно з ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судова колегія зазначає, що якщо сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, то такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Таким чином, наданий позивачем примірник договору субпідряду №03/10 від 03.10.2022 не містить підпису з боку уповноваженої особи ТОВ "Фінпроммаш".

Підтверджена матеріалами справи відсутність волевиявлення уповноваженої особи відповідача щодо укладення договору субпідряду в редакції, наданій позивачем, ставить під сумнів можливість визнання печатки ТОВ "Фінпроммаш", яка в силу вимог ч. 1 ст. 58-1 Господарського кодексу України не є обов`язковим реквізитом договору, в якості належного доказу додержання сторонами письмової форми укладення договору та досягнення згоди щодо визначених в ньому умов.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Тобто, виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Крім того, слід враховувати, що відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки. Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього стверджує про недійсність договору або його неукладеність. Якщо поведінка однієї сторони давала іншій підстави вважати, що договір є дійсним (сторони протягом тривалого часу належно його виконували), то наступні вимоги про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованим у постанові від 16 лютого 2022 року у справі №914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19.

Судова колегія приймає до уваги, що відповідачем не заперечується факт наявності у сторін волевиявлення щодо укладення договору субпідряду щодо виконання ремонту димової труби Н=45м котельного цеху ПСП "ШУ Дніпровеське" ПрАТ "БТЕК Павлоградвугілля", яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с.Богданівка, вул.Горького, 214, та фактичне виконання позивачем відповідних підрядних робіт.

Зокрема, відповідно до платіжної інструкції від 29.11.2022 № 1 ТОВ "Фінпроммаш" перерахувало на користь ФОП Пивоварова Юрія Тимофійовича 150 000,00 грн з призначенням платежу "оплата згідно акту № 1 від 29.11.2022 до договору субпідряду №03/10 від 03.10.2022", що не спростовано з боку відповідача у справі (а.с. 36).

Тобто, має місце виконання договору підряду з боку обох сторін.

Відповідно, договір субпідряду від 03.10.2022 № 03/10 є укладеним та між сторонами існують договірні правовідносини.

Судова колегія зазначає, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування, зокрема: парафування (підписання кожної із сторінок договору) з метою забезпечення ідентичності примірників договору; визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору. У разі наявності таких правил в договорі, то саме за їх допомогою має вирішуватися "конкуренція" примірників договору стосовно тих чи інших умов. У випадку, коли сторони не урегулювали в договорі парафування (підписання кожної із сторінок договору) та визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору, то найбільш розумним та прийнятним є висновок, що сторони не домовилися щодо тих умов, які відрізняються і в цьому разі відносини сторін мають регулюватися нормами актів цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 №613/1436/17.

При цьому, слід зазначати, що посилання суду першої інстанції на відповідний порядок за наявності у сторін різних редакцій договору не передбачає висновок про обов`язковість його застосування до спірних правовідносин, має передусім мету визначення обсягу можливих доказів, на підставі яких мають бути врегульовані спірні правовідносини та варіанти правової кваліфікації за їх відсутності.

З огляду на викладене, судова колегія приймає до уваги, що на користь позиції позивача є аргумент про те, що матеріали справи містять договір субпідряду від 03.10.2022 № 03/10, з визначенням умовами п. 3.2 договору вартості робіт в сумі 210 744,00 грн, остання сторінка якого містить печатку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпроммаш" за відсутності відомостей про її втрату юридичною особою, відповідачем здійснено оплату згідно платіжної інструкції від 29.11.2022 №1 на виконання вказаного договору, наданий відповідачем договір субпідряду від 03.10.2022 №03/10 не містить підпису позивача у справі.

На користь позиції відповідача є аргумент про те, що наданий ним договір субпідряду від 03.10.2022 № 03/10, якими передбачено ціну договору, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.11.2022 (форма № КБ-3) до договору від 03.10.2022 №03/10, акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) від 22.11.2022 не містять підпису уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпроммаш" на вчинення відповідних дій ОСОБА_1 , що підтверджується висновком експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" № 22450 від 16.11.2023, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 905/178/23; на адресу позивача направлено дійсний, як вказує відповідач, примірник договору субпідряду від 03.10.2022 № 03/10, відповідно до умов п. 3.2 якого вартість робіт складає 180 000,00 грн (а.с. 89-97).

З огляду на відсутність підписаного між сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за договором субпідряду від 03.10.2022 № 03/10 або виконання позивачем умов ст.ст. 853, 885 Цивільного кодексу України за наслідками направлення позивачем на адресу відповідача відповідного акту виконаних робіт, з очевидністю навряд чи можливо прийняти аргументи позивача чи відповідача щодо наданих ними редакції договору стосовно його ціни, а тому найбільш розумним є висновок, що сторони не домовилися щодо ціни договору.

При цьому, посилання позивача на сплату коштів в сумі 150 000,00 грн на розрахунковий рахунок позивача на підставі платіжної інструкції від 29.11.2022 № 11, як доказ, яким має бути підтверджено узгодження сторонами акту надання послуг від 28.11.2022 № 1, є необґрунтованими, оскільки: по-перше, матеріали справи містять акт виконаних робіт від 29.11.2022, а не "28.11.2022", як зазначає апелянт; по-друге, обставина, на яку посилається позивач, в розумінні положень господарського процесуального є припущенням та за відсутності визнання з боку відповідача не набуває статусу факту, яким підтверджується відповідні обставини справи.

Таким чином, судова колегія зазначає, що платіжна інструкція від 29.11.2022 № 11 не є належним доказом на підтвердження обставини узгодження сторони ціни виконаних субпідрядником робіт, визначених в акті надання послуг від 29.11.2022 № 1.

За таких обставин, за наслідками відсутності своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт з боку відповідача до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ч.ч. 2, 3 статті 843 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Крім того з приводу врегулювання спірних правовідносин також слід застосовувати положення ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ч.ч. 3, 4 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою встановлено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, та і від характеру його порушення.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

В силу приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Таким чином, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої вимоги лише з посиланням на договір субпідряду від 03.10.2022 № 03/10, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.11.2022, акт приймання виконаних будівельних робіт від 29.11.2022, претензію від 22.12.2022 та платіжну інструкцію від 29.11.2022 № 11, які, як вірно встановив суд першої інстанції, не є належними доказами на підтвердження погодженої між сторонами вартості робіт в сумі 210774,00 грн та надання відповідних робіт.

У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідні приписи ГПК України мають загальний, універсальний характер, оскільки вони є нормами господарського процесуального права, та є обов`язковими при вирішення спору судом незалежно від правовідносин, які виникли між учасниками процесу.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, що полягає в покладенні на ФОП Пивоварова Юрія Тимофійовича, як позивача у справі та особи, яка стверджує про порушення відповідачем зобов`язань за договором підряду, мала довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, враховуючи визначені позивачем правові підстави заявлених вимог, а також відсутність в матеріалах справи інших доказів на підтвердження фактичного виконання позивачем робіт за договором субпідряду від 03.10.2022, на підставі яких судом може бути визначена реальна вартість виконаних будівельних робіт та понесених витрат в порядку ч. 4 ст. 632, ч.ч. 2, 3 статті 843 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо посилань апелянта на обставину відсутності подання відповідачем доказів, підтверджуючих обставин, під час яких було втрачено оригінал договору субпідряду №03/10 від 03.10.2022, судова колегія зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, вважаючи твердження відповідача щодо втрати спірного примірнику договору субпідряду від 03.10.2022 № 03/10, неправдивими, позивачем мав бути дотриманий визначений законом порядок перевірки відповідних обставин судом, зокрема, подано клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору субпідряду від 03.10.2022 №03/10 з викладенням підстав для його задоволення, до господарського суду першої інстанції, що з боку позивача здійснено не було.

Відповідно, суд апеляційної інстанції не має повноважень щодо самостійного збирання доказів у справі на стадії апеляційного перегляду судового рішення, та переглядає справу в межах, визначених ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, а саме: за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням застереження, яке міститься в ч. 3 вказаної статті закону.

Саме лише посилання позивача на відповідні обставини справи за відсутності вчинення дій, визначених процесуальними нормами права на їх спростування, є необгрунтованим, не впливає на оцінку законності оскаржуваного судового рішення на стадії апеляційного перегляду справи.

Таким чином, обставин, що могли б бути визнані належною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та для задоволення позову, в апеляційній скарзі не наведено.

Місцевий господарський суд в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Пивоварова Юрія Тимофійовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 20.02.2024 у справі №905/178/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.05.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя І.В. Тарасова

Суддя В.О. Фоміна