Постанова

від 20.05.2024 по справі 908/1720/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 року м. Дніпро Справа № 908/1720/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередка А.Є. - доповідача

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Левкут В.В.) від 11.12.2023р. у справі № 908/1720/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Радон - С", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", Запорізька область, м. Енергодар

про стягнення 975 304,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Радон - С" про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 746663,60 грн. основного боргу, 27125,37 грн. 3% річних та 201515,61 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 23/9-21/1-121-13-21-10743 від 01.10.2021 щодо оплати виконаних позивачем робіт у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.12.2023р. у справі № 908/1720/23 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Радон - С" 746 663,60 грн. основного боргу, 27 125,37 грн. 3% річних, 201 515,61 грн. інфляційних втрат та 14 629,56 грн. судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджуються факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання та несплати ним вартості виконаних робіт у визначений Договором строк, а також правомірністю нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат у визначених позивачем розмірах. Крім того суд врахував недоведення відповідачем наявності у даному випадку форс-мажорних обставин, а також відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності або для зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2023р. у справі № 908/1720/23 у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на те, що рішення суду є таким, що ухвалено за умов неправильного застосування норм матеріального права у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 201515,61грн та 3% річних у розмірі 27125,37грн;

Також скаржник зазначає, що позивачем до позову не додано доказів направлення зареєстрованих податкових накладних на електронну адресу відповідача, між тим для оплати вартості всіх робіт, зазначених у договорі, має значення не тільки сам факт здійснення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, але й надання її замовнику, отже висновок суду щодо настання строку оплати виконаних робіт у частині сплати суми ПДВ є безпідставними.

При цьому, за твердженням скаржника, суд відмовляючи у зменшенні сум річних та інфляційних втрат не врахував, що дохід ДП "НАЕК "Енергоатом" більше, ніж на 90% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями; з 04.03.2022 року місто Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" були захоплені збройними силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають у тимчасовій окупації; з моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, з вересня 2022 року відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється, разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України; на теперішній час Компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину її доходу від реалізації електроенергії; ДП "НАЕК "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу; зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Компанії - за період 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" отриманий збиток в розмірі 6,75 млрд грн, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2022 рік, що призвело до розбалансування фінансового стану відповідача.

На думку апелянта, втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Компанії своєчасно виконати свої зобов`язання за договором з позивачем.

Крім того скаржник вказує, що Господарський та Цивільний кодекси України передбачають підстави щодо можливості зменшення сум інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню, викладене, у тому числі, підтверджується висновком Верховного Суду у подібних відносинах у справі № 902/417/18 від 18.03.2020, крім того суд мав право звільнити відповідача від такої відповідальності, між тим суд не врахував ці обставини у своїх висновках, тобто не застосував норми закону, які мав застосувати.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вимоги апеляційної скарги не визнає, просить закрити апеляційне провадження, посилаючись на те, що доводи скарги про ненаправлення зареєстрованої податкової накладної як на підставу неоплати виконаних робіт є безпідставними, оскільки істотною умовою договору є зобов`язання позивача саме зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, умови щодо направлення відповідачу доказів реєстрації цієї накладної відсутні.

За твердженням позивача, з моменту реєстрації накладних відповідач мав змогу їх відслідковувати. При цьому останній не тільки був обізнаний про реєстрацію накладних , але й отримував підтвердження податкового кредиту від позивача, у результаті чого його податкові зобов`язання з ПДВ зменшувались на такі суми.

Також у відзиві йдеться про необґрунтованість доводів скаржника про наявність у суду права на звільнення його від сплати річних та інфляційних втрат. Враховуючи суттєву відстрочку за виконані роботи, забезпечення виконання договору з боку позивача у встановлений термін мало очевидне навантаження на фінансову складову господарської діяльності, але не зважаючи на такі обставини позивачем було виконано договірні зобов`язання у встановлені строки та у повному обсязі. Крім того річні та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

До того ж, 60-ти денний строк для оплати виконаних робіт закінчився до початку збройної агресії, а отже заборгованість за договором у відповідача виникла ще до введення на території України воєнного стану.

Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.02.2024р., після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у судове засідання на 20.05.2024р..

У судовому засіданні 20.05.2024 представники позивача та відповідача надали пояснення по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, то відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Радон - С" (Підрядником) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Замовником) укладений договір № 23/9-21/1-121-13-21-10743, згідно з п.1.1 якого Підрядник зобов`язується на свій ризик, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати за завданням замовника наступну роботу: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт фасаду будівлі караулу пускового комплексу блоку № 3 (Код ДК 021:2015 - 45443000-4 Фасадні роботи).

Вимоги до результатів робіт та обсяги робіт визначені в Технічній специфікації до предмета закупівлі (невід`ємний Додаток № 2 до даного договору). (п. 1.3 договору)

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт за цим договором визначається "Протоколом узгодження договірної ціни" (невід`ємний додаток № 1 до договору) та складає 1650000,00 грн., крім того ПДВ 20% -330000,00 грн., разом - 1980000,00 грн.

Пунктом 2.9 Договору сторони узгодили, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт протягом 60 календарних днів з дати підписання обома сторонами Акта приймання виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється протягом 60 календарних днів після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).(п. 2.10 договору).

Пунктом 2.11 Договору передбачено, що Підрядник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

За визначенням п. 3.1 Договору Підрядник зобов`язується виконати роботи в строк: жовтень - 15.12.2021, згідно з Графіком виконання робіт (невід`ємний Додаток № 3 до договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору Замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно прийняти роботу, виконану Підрядником згідно з умовами даного договору, оглянути її і, в разі виявлення будь-яких недоліків, негайно заявити про них Підряднику; здійснити оплату виконаних робіт згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.11.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим.

Пунктом п.13.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 30.06.2022.

На виконання умов Договору позивачем виконано роботи на загальну суму 1980000,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в):

- за жовтень 2021 року № 01 від 29.10.2021 на суму 494772,00 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за жовтень 2021 року;

- за листопад 2021 року № 02 від 17.11.2021 на суму 494760,00 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за листопад 2021 року;

- за грудень 2021 року № 03 від 02.12.2021 на суму 499040,40 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2021 року;

- за грудень-2 2021 року № 04 від 15.12.2021 на суму 491427,60,00 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за грудень-2 2021 року.

Також матеріали справи свідчать про те, що позивач на виконання п. 2.11 Договору здійснив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- за актом № 01 від 29.10.2021 на загальну суму 494772,00 грн. (сума ПДВ 82462,00 грн.), що підтверджується квитанцією реєстраційний номер 9328891719 від 03.11.2021 (документ прийнято);

- за актом № 02 від 17.11.2021 на загальну суму 494760,00 грн. (сума ПДВ 82460,00 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), що підтверджується квитанцією реєстраційний номер 9352614992 від 14.12.2021 (документ прийнято) (22.11.2021 реєстрація зупинена);

- за актом №03 від 02.12.2021 на загальну суму 499040,40 грн. (сума ПДВ 83173,40,00 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), що підтверджується квитанцією реєстраційний номер 9385217088 від 16.12.2021 (документ прийнято);

- за актом №04 від 15.12.2021 на загальну суму 491427,60 грн. (сума ПДВ 81904,60 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), що підтверджується квитанцією реєстраційний номер 9393594822 від 25.12.2021 (документ прийнято).

Викладені обставини не заперечуються відповідачем.

Вартість робіт по актах № 01 від 29.10.2021 та № 02 від 17.11.2021 сплачена позивачем у повному обсязі.

Вартість виконаних позивачем робіт по актах № 03 від 02.12.2021 та № 04 від 15.12.2021 відповідачем неоплачена, заборгованість складає 746663,60 грн., у тому числі ПДВ 124443,93 грн.

У зв`язку із відсутністю у повному обсязі оплати за Договором, позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 3/2/1-23 від 03.02.2023 щодо сплати наявної заборгованості за договором підряду № 23/9-21/1-121-13-21-10743 від 01.10.2021 у розмірі 746663,60 грн.

У відповідь на претензію відповідач листом № 21-657/42-вих від 15.02.2023 зазначив, що платежі по ТОВ НВП "Радон - С" своєчасно та в повному обсязі заявлені до резерву платежів ВА ЗАЕС а ПК «SAP ERP» відповідно до існуючого порядку здійснення платежів у ДП "НАЕК "Енергоатом". Враховуючи не повні розрахунки з ДП «НАЕК «Енергоатом», фінансування за всіма укладеними договорами здійснюється з урахуванням фактичних розрахунків за відпущену електроенергію, що є недостатнім для забезпечення виконання всіх фінансових зобов`язань Компанії у встановлені терміни. Відповідач зауважив, що за фактом розподілу з боку ДП "НАЕК "Енергоатом" коштів для розрахунків за зобов`язаннями ВП ЗАЕС, заборгованість перед ТОВ НВП "Радон-С" буде погашено.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивачем було нараховано 3% річних за період з 28.02.2022 по 15.05.2023 у сумі 27125,37 грн. та інфляційні втрати за період березень 2022 року - квітень 2023 року у сумі 201515,61 грн.

Неоплата відповідачем вказаних сум основного боргу, річних та інфляційних втрат і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме підтвердження факту неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором № 23/9-21/1-121-13-21-10743 від 01.10.2021 у частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи, що також не спростовується відповідачем в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, про стягнення з відповідача, разом з сумою основного боргу, 27125,37 грн. 3% річних та 201515,61 грн. інфляційних втрат, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України у частині їх нарахування і є арифметично правильним.

Стосовно доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції існування підстав для звільнення його від відповідальності або зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат апеляційний суд зазначає, що чинним законодавством таке зменшення не передбачено (виключаючи випадки неправильного розрахунку цих сум сторонами).

За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення заявлених до стягнення відсотків річних, виключно з урахуванням конкретних обставин, які склалися саме у справі № 902/417/18.

Так, у справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати, що не відповідало критеріям розумності, справедливості та пропорційності.

У цьому зв`язку слід враховувати, що застосування судами обмежень свободи договору має носити винятковий характер, між тим, у справі №908/1720/23 судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, таких як у справі №902/417/18, оскільки розмір заявлених до стягнення відсотків річних у справі , що розглядається відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).

Отже, обставини справи № 902/417/18 є відмінними від обставин, які мають місце у справі, що розглядається.

Також, суд враховує, що 13.05.2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 року можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.

Одночасно у листі зазначено, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 року, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

У даному випадку, 60-ти денний строк для оплати закінчився до початку збройної агресії, тобто заборгованість за договором № 23/9-21/1-121-13-21-10743 від 01.10.2021 виникла у відповідача ще до введення на території України воєнного стану.

Отже, відповідачем не доведено, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ним зобов`язань за спірним договором, тому відповідні доводи апеляційним судом відхиляються.

Доводи скарги про надзвичайні обставини, що вплинули на здатність відповідача своєчасно розрахуватися за виконані роботи: введення в країні воєнного стану, втрату відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, що вкрай негативно вплинуло на фінансовий стан Компанії апеляційним господарським судом також відхиляються, оскільки наведені обставини не виключають застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому слід зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов`язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.

Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно з п. 10.2 договору № 23/9-21/1-121-13-21-10743 від 01.10.2021, наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.10.3 договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії за наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону «…».

Однак, відповідач на виконання п.10.3. договору не повідомляв позивача про настання для нього форс-мажорних обставин, які заважають виконанню умов цього договору.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що відсутність доказів направлення на електронну адресу відповідача квитанції про реєстрацію електронної податкової накладної має значення для оплати вартості всіх робіт по договору, оскільки його умови не містять обов`язкового направлення відповідачу таких квитанцій.

Разом з тим, порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.18 Постанови КМУ "Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010 р. квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. На момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку і може завдати покупцю збитків. Обов`язок реєстрації податкової накладної не перебуває в площині господарських правовідносин та не може слугувати підставою господарської відповідальності сторони договору.

Тобто, у будь-якому випадку, відсутність реєстрації податкової накладної жодним чином не нівелює обов`язок покупця зі сплати вартості поставленого товару у повному обсязі та у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений договором строк.

Зауваження у п. 2.10. договору щодо оплати Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ після реєстрації виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює строку щодо оплати повної вартості наданих послуг, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

Одночасно, належними та допустимими доказами виконання робіт є Акти приймання виконаних робіт, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов`язань.

У даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого Виконавець повинен здійснити повну оплату фактично виконаних робіт з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - протягом 60 календарних днів з дати підписання обома сторонами Акту приймання виконаних робіт.

Позивачем виконані умови договору у частині складання податкових накладних в електронній формі та їх реєстрації в ЄРПН.

При цьому скаржник, враховуючи положення п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010, у разі необхідності, не був позбавлений можливості перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції.

Отже, доводи скарги про необґрунтованість висновків суду щодо настання строку оплати виконаних робіт у частині сплати суми ПДВ є хибними, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником умов договору, норм чинного законодавства України та спростовуються вищевикладеним.

Стосовно тверджень апелянта про неврахування судом обставин, що мають значення для справи, то такі твердження не мають під собою підґрунтям. За переконанням апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, приймаючи це рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Отже, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2023р. у справі № 908/1720/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2023р. у справі № 908/1720/23 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 27.05.2024р.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз