Ухвала

від 27.05.2024 по справі 904/2205/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

27.05.2024м. ДніпроСправа № 904/2205/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макон і К" (Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкрітфлоу" (Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Дослідне)

про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за договором оренди

Суддя: Татарчук В.О.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макон і К" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкрітфлоу", в якій просить:

- розірвати договір оренди №4 від 01.12.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макон і К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкрітфлоу";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкрітфлоу" звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Макон і К" капітальне цегляне виробниче приміщення в головному складському корпусі висотою 10м, загальною площею 300м.кв., що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. П. Василишина, 22;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкрітфлоу" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макон і К" заборгованість за договором оренди №13 від 01.04.2023 в загальному розмірі 73249,47грн, з якої 54140,00грн основного боргу з орендної плати та з відшкодування вартості спожитих комунальних та інших послуг по утриманні об`єкта оренди, 7600,12грн пені, 10828,00грн штрафу, 681,35грн трьох відсотків річних;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкрітфлоу" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макон і К" заборгованість за договором оренди №4 від 01.12.2023 в загальному розмірі 98223,12грн, з якої 79200,00грн основного боргу з орендної плати, 2882,88грн пені, 15840,00грн штрафу, 300,24грн трьох відсотків річних.

Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди №13 від 01.04.2023 та договором оренди №4 від 01.12.2023 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати та з відшкодування вартості спожитих комунальних та інших послуг по утриманні об`єкта оренди.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд вважає їх такими, що підлягають направленню за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 Господарського процесуального кодексу України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 Господарського процесуального кодексу України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З наведених положень вказаної статті вбачається, що загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Натомість приписи статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Суд відзначає, що у розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №905/1566/17.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 (провадження №12-73гс20) зазначила, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

З урахуванням наведеного, позов про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за договором оренди має пред`являтися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.

Як вбачається з позовної заяви між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макон і К" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкрітфлоу" (орендар, відповідач) укладено договір оренди №13 від 01.04.2023. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язується передати, а відповідач зобов`язується прийняти у тимчасове користування (оренду) нежитлове приміщення за плату та на обумовлений строк на умовах, зазначених в даному договорі.

Відповідно до п. 1.2. наведеного договору приміщення, що передається в оренду, капітальне цегляне виробниче приміщення в головному складському корпусі висотою 10м, знаходиться за адресою: Україна, м. Івано-Франківськ, вул. П. Василишина, 22, та належить орендодавцю на основі свідоцтва про право власності.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макон і К" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкрітфлоу" (орендар, відповідач) укладено договір оренди №4 від 01.12.2023. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язується передати, а відповідач зобов`язується прийняти у тимчасове користування (оренду) нежитлове приміщення за плату та на обумовлений строк на умовах, зазначених в даному договорі.

Відповідно до п. 1.2. наведеного договору приміщення, що передається в оренду, капітальне цегляне виробниче приміщення в головному складському корпусі висотою 10м, знаходиться за адресою: Україна, м. Івано-Франківськ, вул. П. Василишина, 22, та належить орендодавцю на основі свідоцтва про право власності.

Отже, нерухоме майно, з приводу якого виник спір між позивачем та відповідачем, знаходиться у м. Івано-Франківськ.

За таких обставин, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, суд дійшов висновку, що у розмінні частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спір у справі стосується нерухомого майна (оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із вищевказаним нерухомим майном), а отже підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто, за місцем знаходження об`єкта нерухомості - м. Івано-Франківськ, вул. П. Василишина, 22.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справа не підсудна Господарському суду Дніпропетровської області та належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарському суду Івано-Франківської області.

Керуючись статтями 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Передати за територіальною підсудністю на розгляд Господарському суду Івано-Франківської області (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, буд. 32) матеріали справи №904/2205/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макон і К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкрітфлоу" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за договором оренди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 27.05.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.О. Татарчук