Рішення

від 13.05.2024 по справі 908/3213/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/8/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024 Справа № 908/3213/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4; юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 14360570)

До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_5; вул. 40 років Перемоги, буд. 10, с. Нестерянка, Оріхівський район, Запорізька область, 70561; код ЄДРПОУ 30796627)

До відповідача-2: ОСОБА_1 (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 )

про стягнення 823 386,68 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Якушев С.О. (в режимі відеоконференції), довіреність № 7756-К-Н-О від 07.09.2021, свідоцтво ЗП № 001448 від 30.10.2017, адвокат;

Від відповідача-1: Шулякова М.В. (в залі суду), довіреність № б/н від 09.10.2023, ордер серії АР № 1162921 від 19.02.2024, свідоцтво № 640 від 14.09.2007, адвокат;

Від відповідача-2: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

19.10.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" та фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 823 386,68 грн.

19.10.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3213/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 23.10.2023 № 908/3213/23 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи - ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Згідно листа Міністерства соціальної політики України № 17680/0/2-23/3 від 14.11.2023 (вх. № 24750/08-08/23 від 20.11.2023), станом на 10.11.2023 в ЄІБД ВПО відсутня інформація про запитувану особу.

На виконання ст. 16 Закону України "Про захист персональних даних", 20.11.2023 та 10.01.2024 повторно Господарським судом Запорізької області на адресу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради надіслані запити № 908/3213/23 про надання інформації про реєстрацію місця проживання, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, щодо фізичної особи: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , відома адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ; дані паспорта: серія НОМЕР_2 , виданий Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області 12.08.1998.

23.01.2024 від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради до суду надійшов лист № 04-05/3/76 від 17.01.2024 (вх. № 1538/08-08/24 від 23.01.2024), в якому зазначено, що за відомостями Департаменту - Шкарупило Володимир Якович, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 17.10.2012 по теперішній час.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/3213/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.02.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 05.02.2024 № 908/3213/23 задоволено клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про забезпечення проведення всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та вирішено судові засідання проводити в режимі відеоконференції.

26.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" до суду надійшла заява № б/н від 26.02.2024 (вх. № 4352/08-08/24 від 26.02.2024) про відкладення підготовчого засідання та зобов`язання позивача здійснити відповідні дії.

Розгляд справи відкладався.

06.03.2024 до суду від відповідача - 1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 05.03.2024, в якому відповідач-1 заперечив проти позовних вимог.

12.03.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1, згідно якого позивач не погодився із запереченнями ТОВ «Ніка» та підтримав заявлені позовні вимоги.

19.03.2024 до суду від відповідача - 2 надійшла письмова заява про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , за наявними у справі документами. Також повідомив, що повністю підтримує заперечення відповідача - 1, викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.03.2024 № 908/3213/23 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.04.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 15.04.2024 за участю представників позивача та відповідача-1 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 13.05.2024 о 14:00 год.

Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 13.05.2024 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.

Представник відповідача-2 у судове засідання 13.05.2024 не з`явився.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що 24.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка» укладено кредитний договір № 30796627-КД-3 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 681 972,84грн. із терміном повернення 01.11.2026. У відповідності до умов договору, на поточний рахунок ТОВ «Ніка» 28.12.2021 перераховані кредитні кошти у розмірі 666 113,00 грн. 24.12.2021 між позивачем та відповідачем-1 також укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, якою погоджено відповідний графік платежів. В забезпечення виконання умов кредитного договору, 24.12.2021 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 30796627-ДП-3/1, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору. Однак, відповідач - 1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором в частині здійснення платежів. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів - 1 та 2 загальну суму заборгованості у розмірі 823 386,68 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 666 112,99 грн. та заборгованості за процентами на суму 157 273,69 грн. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечив проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву посилаючись на те, що відповідно до додатка № 1 до кредитного договору, перший платіж ТОВ «Ніка» мало здійснити 01.06.2022, однак, через введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, перебуванням у місці здійснення діяльності товариства військових формувань Російської Федерації, виїздом за межі села частини працівників, директором ТОВ «Ніка» оголошено простій в роботі товариства з 28.02.2022. та 24.03.2022 прийнято рішення про призупинення дії трудових договорів, у зв`язку з чим виконати свої зобов`язання перед банком після 04.03.2022 товариство своєчасно та в повному обсязі не мало ані фізичної ані фінансової можливостей. Також, всупереч умовам кредитного договору та договору поруки позивачем не направлялись на адреси відповідачів - 1 та 2 повідомлень про дострокове припинення кредитного договору та повернення всієї суми кредитних коштів, у зв`язку з чим кредитний договір не припинений. Таким чином, прострочена заборгованість по тілу кредиту складає 266 445,20 грн. Крім цього, враховуючи п. 4 додаткової угоди, після прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів за його користування понад 90 календарних днів з 01.10.2022 (до 30.06.2022 банк надавав «канікули») додаткова угода припинила свою дію, а відтак погашення кредиту здійснюється на умовах визначених договором. Враховуючи умови п. 2.1. додаткової угоди, до 01.10.2022 нарахування процентів здійснюється у розмірі 14,36% із застосуванням індексу UIRD, а з 01.10.2022 за умовами п. А.6. кредитного договору у розмірі 14,36%. З урахуванням викладеного представник відповідача-1 просить суд врахувати вказані заперечення на позовні вимоги при прийнятті рішення.

Представник позивача не погодився із запереченнями відповідача з підстав зазначених у відповіді на відзив обґрунтовуючи тим, що наявність форс-мажорних обставин є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки% пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання повернення кредиту та сплати процентів. Банк не вимагав сплату першого платежу на погашення кредиту - 01.06.2022 р., а тому сплату цього платежу Банком було відтерміновано до жовтня 2022 р. і лише з жовтня 2022 р. Боржник вийшов на прострочку, про що зазначено у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Письмового повідомлення, передбачене положеннями п. 2.3.2 кредитного договору, Приватбанк як Кредитор не надсилав Відповідачам (Позичальнику та Поручителю) по цій справі, бо Приватбанк, звернувшись до суду з цією позовною заявою керувався положеннями пункту 2.3.8 цього договору, яким передбачено, що «Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2. цього Договору ….» і далі, однією з таких умов у пункті 2.3.2 договору зазначено, що «при настанні будь-якої з наступних подій: … - порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Також представник зазначив, що сторони за кредитним договором у відповідності до ст. 1056-1 ЦК України погодилися з тим, що за договором встановлена не фіксована процентна ставка за користування кредитом, а змінювана, яка залежить від індексу UIRD, тобто Банк на власний розсуд може змінювати щокварталу процентну ставку за користування кредитом, яка не може перевищувати розмір за вищевказаною формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00%, але може бути меншою. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача письмових заперечень на відповідь на відзив суду не надав. Проти позовних вимог частково заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Наявні матеріали справи дозволяють суду вирішити спір по-суті.

13.05.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка» укладено кредитний договір № 30796627-КД-3 (кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Невідновлювальна кредитна лінія надається Банком для придбання позичальником основних засобів шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок постачальника: ТОВ «Інтертехінвест» (ЄДРПОУ 37988349 за наступними реквізитами: р/р НОМЕР_3 (IBAN - НОМЕР_4 ) ЄДРПОУ 37988349, МФО 320478).

Згідно з. п. А.2 кредитного договору, ліміт цього договору становить: 681 972,84 грн., у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 666 113,00 грн., придбання культиватору; у розмірі 15 859,84 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Пунктом А.3 кредитного договору передбачено, що термін повернення кредиту 01.11.2026 року.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Відповідно до пункту А.6. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,36 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Пунктом А.6.1 кредитного договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 17,36 % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору та дати початку її нарахування.

Згідно з п. А.7 кредитного договору, у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,72 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Умовами пункту А.8 кредитного договору передбачено, що проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1 договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2 договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.3.2 кредитного договору сторони визначили, що при настанні будь-якої з наступних подій серед іншого, а саме - при порушенні позичальником буд-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк на свій розсуд має право:

а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно із ст. ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

г) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 2.3.8 кредитного договору, банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань позичальника за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього договору або порушення позичальником вимог п. 1.1. цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадках зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів зазначених у відповідної річної звітності за попередній рік.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Пунктом 6.2. кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань.

Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку (п. 6.3. кредитного договору).

24.12.2021 між позивачем та відповідачем-1 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору (Додаткова угода № 1) відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1 додаткової угоди № 1, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,36 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00 %.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

До даної угоди сторонами укладено додаток № 1 "Графік платежів".

Відповідно до п. 2.2 додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної

ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала

заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7 додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок 29092040205301 (п. А.4 Кредитного договору).

Згідно з п. 2.10 додаткової угоди, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 Кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно н. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди, всі інші умови договору, що не суперечать умовам цієї додаткової угоди, лишаються незмінними.

Пунктом 4 додаткової угоди сторони визначили, що ця додаткова угода та кредитування згідно переліку припиняє свою дію, в разі настання обставин, а саме серед іншого - прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів за його користування понад 90 днів.

Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

З матеріалів справи також вбачається, що 24.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № 30796627-ДП-3/1.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка», місцезнаходження якого: 70521, Україна, обл.. Запорізька, р-н. Оріхівський, с. Нестерянка, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 10, код ЄДРПОУ 30796627 далі - "Боржник" зобов`язань за Кредитним договором № 30796627-КД-3 від 24.12.2021 року далі - "Кредитний договір", Невідновлювальної кредитної лінії на суму 681 972,84 грн. (шістсот вісімдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят два гривень 84 копійок) з терміном дії до 01.11.2026, в тому числі на наступні цілі:

- у розмірі 666 113 грн. (шістсот шістдесят шість тисяч сто тринадцять гривень 0 копійок), придбання культиватору,

- у розмірі 15 859,84 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 84 копійок), на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Згідно з п. А.3. договору поруки, термін повернення кредиту 01.11.2026.

Відповідно до пункту А.6. договору поруки, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,36 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Пунктом А.6.1 договору поруки погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 17,36 % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.6. цього договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору та дати початку її нарахування.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з п. 1.5. договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.1.2. договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Договір поруки № 30796627-ДП-3/1 від 24.12.2021 підписаний представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме 28.12.2021 на підставі Кредитного договору позивачем перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехінвест» кошти у розмірі 666 113,00 грн. (призначення платежу: оплата по договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 8-14/21/21 від 14.12.2021, з ПДВ), що підтверджується копіями виписки по рахунку № 20636010204292 та меморіальним ордером № 164708115 від 28.12.2021.

Проте, відповідач-1 порушив свої зобов`язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.

Відповідно до підпункту "г" п. 2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Проте, в матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані відповідні докази направлення на адресу відповідача - 1 повідомлення про порушення умов кредитного договору та як наслідок застосування умов підпункту "г" п. 2.3.2 кредитного договору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач-1 припинив здійснювати щомісячні платежі та порушив свої зобов`язання за кредитним договором, а відповідач-2 за договором поруки, у зв`язку з чим АТ КБ "Приватбанк" посилаючись на дострокове розірвання кредитного договору просить суд стягнути солідарно з відповідачів - 1 та 2 заборгованість на загальну суму 823 386,68 грн., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту у розмірі 666 112,99 грн. та заборгованість за процентами на суму 157 273,69 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір № 30796627-КД-3 від 24.12.2021 з додатком, Додаткова угода № 1 від 24.12.2021 з додатком, Договір поруки № 30796627-ДП-3/1, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачами - 1, 2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, Додатку до нього та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надали.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед Банком боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед Банком за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед Банком за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед Банком солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) Банк має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 252 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

А тому, аналізуючи умови спірного кредитного договору слід дійти висновку про те, що сторони узгодили між собою порядок зміни істотної умови договору - строку повернення позичальником кредитних коштів, який фактично регламентує по-перше, право позивача вимагати дострокового погашення кредитних зобов`язань, а по-друге, передумови для такої зміни строку погашення, пов`язані з обов`язком Банку направити позичальнику відповідне повідомлення.

Іншими словами, сторони договору не визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а визнали обов`язковою умовою для дострокового виконання зобов`язань направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, з огляду на що, така зміна умов договору не надає Банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному Цивільним кодексом України без направлення боржнику відповідного повідомлення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем-1 порушені строки погашення кредиту та процентів, передбачені у підписаному сторонами графіку. Проте, позивачем на адресу відповідача-1 не надсилалось жодного повідомлення з вимогою дострокового погашення кредиту, з огляду на що, у позичальника не настав строк на дострокове погашення кредиту у повному обсязі за той період, визначений у Графіку погашення заборгованості, який ще не настав, а тому позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів - 1 та 2 усієї суми заборгованості за тілом кредиту є передчасними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення з відповідачів - 1 та 2 солідарно 266 445,19 грн. заборгованості за кредитом (чотири платежі за 01.06.2022, 01.11.2022, 01.10.2023 та 01.11.2023), з відмовою у стягненні 399 667,80 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: "Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів від суми неповернутого в строк кредиту у розмірі 157 273,69 грн., враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам договору, чинного законодавства та підлягає стягненню солідарно з відповідачів - 1 та 2.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати за кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс 'Горіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N 303-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідачів - 1 та 2 - по 3 177,89 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" (вул. 40 років Перемоги, буд. 10, с. Нестерянка, Оріхівський район, Запорізька область, 70561; код ЄДРПОУ 30796627) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № 30796627-КД-3 від 24.12.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 266 445 (двісті шістдесят шість тисяч чотириста сорок п`ять) грн. 19 коп., заборгованість за процентами на суму 157 273 (сто п`ятдесят сім тисяч двісті сімдесят три) грн. 69 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" (вул. 40 років Перемоги, буд. 10, с. Нестерянка, Оріхівський район, Запорізька область, 70561; код ЄДРПОУ 30796627) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 177 (три тисяча сто сімдесят сім) грн. 89 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

4. Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 177 (три тисяча сто сімдесят сім) грн. 89 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.