Рішення

від 24.04.2024 по справі 910/947/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2024Справа № 910/947/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. при секретарі судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" (вул. Будіндустрії, буд.7, офіс 5, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 42283072)

до Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" (вул. Параджанова Сергія, буд.30, кв.4, м. Київ, 04111, код ЄДРПОУ 42523511)

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" (далі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений договір між відповідачем та Фондом державного майна України оренди нерухомого майна від 06.08.2019 №113 припинив свою дію, в зв`язку зі зміною власника єдиного майнового комплексу державного підприємства "Електронмаш", станом на час подання даного позову відповідачем не звільнено майно позивача, що за твердженнями останнього є підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2024.

28.02.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем сформовано клопотання про відкладення розгляду.

Ухвалою від 28.02.2024 Господарського суду міста Києва відкладено підготовче засідання на 27.03.2024.

12.03.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем сформовано клопотання про зупинення провадження по справі. Відзив на позовну заяву мотивований тим, що дії позивача порушують законні права відповідача на оренду майна, суперечать закону, тому відповідач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про визнання недійсним абз. 5 п.10.5 договору та визнати право оренди на нерухоме майно. Крім того, враховуючи, що строк дії договору оренди до 05.08.2029 включно, вимоги позивача є передчасними.

12.03.2024 в системі «Електронний суд» позивачем сформовано заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі.

В судовому засіданні 27.03.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справи по суті на 24.04.2024.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з таких підстав.

Так, в обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що ним було подано позов до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про визнання недійсним окремого положення договору та визнання права оренди.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для зупинення провадження у справі. Так, випадки обов`язкового зупинення провадження у справі визначені статтею 227 Господарського процесуального кодексу України.

Право суду зупинити провадження у справі закріплено у ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, а саме суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; призначення судом експертизи;) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У відповідності до положень ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, перелік випадків за існування яких суд має право або зобов`язаний зупинити провадження у справі є вичерпним.

Проте, як вбачається з програми «Діловодство спеціалізованого суду» по справі №910/15674/23 вже прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 за позовом Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про визнання недійсним окремого положення договору та визнання права оренди, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного суду від 23.04.2024 , яким у позові відмовлено.

За таких обставин, підстави для зупинення провадження у справі відсутні, а відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача в засідання суду не з`явився проте в системі «Електронний суд» сформував 24.04.2024 клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з огляду на межі розгляду справи по суті, принципи господарського судочинства: диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, враховуючи те, що учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, а також те, що розгляд справи по суті неодноразово відкладався, з метою забезпечення необхідного балансу між правами учасників справи щодо розгляду справи за їх участі та дотриманням розумних строків розгляду справи, як складової доступу до правосуддя, зважаючи, що право на захист не порушено, суд приходить до висновку про відхилення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд також враховує, що явка представника відповідача у судове засідання обов`язковою не визнавалась, що разом з тим не перешкоджало відповідачу скористатись правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представників учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.04.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2019 року між Фондом державного майна України (надалі - орендодавець) та Громадською організацією "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" (надалі - орендар/відповідач) було укладено договір оренди № 113 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, - частину нежитлової будівлі корпусу № 35 (східної прохідної корпусу№ 35) загальною площею 1153,2 кв.м., у тому числі приміщення першого поверху площею 837 кв.м. та приміщення підвалу площею 315,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4 (далі - майно), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1887671980000, що належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та обліковується на балансі Державного підприємства "Електронмаш".

Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.04.2019 р. становить за незалежною оцінкою 9 235 500, 00 грн. без ПДВ (п. 1.1. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, 06.08.2019 сторонами підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Кільцева дорога, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар отримав, в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, - частину нежитлової будівлі корпусу № 35 (східної прохідної корпусу№ 35) загальною площею 1153,2 кв.м., у тому числі приміщення першого поверху площею 837 кв.м. та приміщення підвалу площею 315,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1887671980000, що належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та обліковується на балансі Державного підприємства "Електронмаш".

Згідно з п. 1.2. Договору, в редакції Договору про внесення змін № 411 від 16.12.2021, майно передається в оренду з метою розміщення пунктів продажу лотерейних білетів, пунктів обміну валюти - 20 кв.м., розміщення торговельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, алкогольних і тютюнових виробів - 300 кв.м., розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи - 117,4 кв.м, розміщення торговельних об`єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи - 400 кв.м, розміщення складів, крамниць-складів, магазинів-складів - 315.8 кв.м.

У п. 10.1. Договору сторонами визначено, що цей Договір укладено строком на 10 років та діє з 06.08.2019 року по 05.08.2029 року включно.

Відповідно до п. 10.5 Договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, переходу права власності на Єдиний майновий комплекс ДП "Електронмаш" за результатами його продажу в процесі приватизації.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що укладений договір між відповідачем та Фондом державного майна України оренди нерухомого майна від 06.08.2019 №113 припинив свою дію, в зв`язку зі зміною власника єдиного майнового комплексу державного підприємства "Електронмаш", станом на час подання даного позову відповідачем не звільнено майно позивача, що за твердженнями позивача є підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору оренди нерухомого майна що належав до державної власності №113 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.08.2019, суд дійшов висновку, що він є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», чинного на дату укладання Договору, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до умов Договору відповідач погодився з підставами припинення Договору, зокрема і внаслідок переходу права власності на єдиний майновий комплекс державного підприємства «ЕЛЕКТРОНМАШ» за результатами його продажу в процесі приватизації.

З викладеного слідує, що разом з істотними умовами договору оренди, які вимагаються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», сторони при укладенні правочину погодили ще одну додаткову істотну умову договору.

Відповідно до Протоколу про результати електронного аукціону від 29.05.2023 № SPE001- L А-20230504-12040 переможець електронного аукціону з продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства «ЕЛЕКТРОНМАШ» стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ РЕНТ» (далі - позивач).

Відповідно до Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства «ЕЛЕКТРОНМАШ» від 30.06.2023 № 1368 за результатами електронного аукціону з умовами № SPE001-UA-20230504-12040, ТОВ «ІНКОМ РЕНТ» придбало єдиний майновий комплекс державного підприємства «ЕЛЕКТРОНМАШ», що є підставою, згідно пункту 10.5 Договору для припинення чинності Договору оренди нерухомого майна № 113 від 06.08.2019.

Листом від 12.07.2023 № 12/07/23-5 ТОВ «ІНКОМ РЕНТ» повідомило ТО «Інвалідів по захисту їх прав і свобод» вказані вище обставини та про припинення Договору оренди нерухомого майна № 113 від 06.08.2019 з 01.07.2023.

Позивач стверджує, що Відповідач в порушення умов Договору, не звільнив раніше орендоване згідно припиненого Договору майно.

Положеннями частини 4 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір розриваєтеся у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, судом встановлено, з припиненням договірних відносин у наймача виникає обов`язок негайно повернути наймодавцеві майно та відсутні правові підстави для подальшого користування ним.

Зайняття нежитлового приміщення фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нежитлового приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, тобто негаторний позов (такі висновки наявні й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, за змістом пункту 49 якої з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування службовим житлом, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення, а позов про виселення є негзторним).

Як зазначено, зокрема у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі № 917/733/14, наведеною нормою передбачено, що власник майна має право шляхом подання негаторного позову вимагачі захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої Відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особа, яка перешкоджає Позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження-майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою дня звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом із тим усунення перешкод власнику у користуванні своїм майном як спосіб захисту цивільного права чи інтересу фактично передбачає покладення на Відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/15674/23 за позовом Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про визнання недійсним окремого положення договору та визнання права оренди, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного суду від 23.04.2024 , відмовлено у позові.

Суд у справі №910/15674/23 встановив, що згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунальною майна" № 2269 ХІІ, редакція якого була чинна на момент укладення спірного правочину, (надалі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. За приписами ч 1 ст.10 Закону істотними умовами договору оренди є, об`єкт оренди, термін, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань, забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди, відповідальність сторін, страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди майна, державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови (ч.3 ст. 10 Закону). Тобто, передбачене положення у ч. 3 ст. 10 Закону за своєю суттю є формою реалізації закріпленого у цивільному законодавстві принципу свободи договору. Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сторони під час укладення договору погодили усі його істотні умови, в тому числі щодо підстав його припинення. З огляду на що, суд зазначає, шо позивач не був позбавлений права ініціювати зміну підстав припинення такого Договору, в разі незгоди з ними, доказів відповідного звернення до орендодавця щодо внесення змін до договору в частині підстав припинення його дії, матеріали справи не місять.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, обставини, які були встановлені судом у справі №910/15674/23 та які викладені вище, не потребують доказування при розгляді даної справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, та спростовуються матеріалами справи.

Доказів повернення відповідачем орендованого майна станом на дату розгляду справи матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" (вул. Параджанова Сергія, буд.30, кв.4, м. Київ, 04111, код ЄДРПОУ 42523511) з нежитлових приміщень загальною площею 1153,2 кв.м. (пункт обміну валют - 20 кв.м., торгівельні об`єкти з продажу непродовольчих товарів , алкогольних та тютюнових виробів - 300 кв.м., кафетерію - 117,4 кв.м., 400 кв.м, склад 315,8 кв.м. ), які розташовані за адресою: м.Київ, вул. Кільцева дорога, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1887671980000.

3.Стягнути з Громадської організації "Інвалідів по захисту їх прав і свобод" (вул. Параджанова Сергія, буд.30, кв.4, м. Київ, 04111, код ЄДРПОУ 42523511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" (вул. Будіндустрії, буд.7, офіс 5, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 42283072) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складено 06.05.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА