Рішення

від 23.05.2024 по справі 296/10645/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/10645/23

2/296/166/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі :

головуючого судді Шкирі В.М.,

секретаря судових засідань Сейко Л.В.,

представника позивача - адвоката Бугайова Д.М.,

представників відповідача - адвокатів Соломонюк І.В., Соломонюка С.А.

розглянувши у за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бугайова Дмитра Миколайовича до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом стягнення його вартості, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2023 представник позивача - адвокат Бугайов Д.М. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зі змісту якого просить поділити майно подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 % вартості спільного сумісного майна подружжя, а саме:

-55000 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля ЗАЗ SENS TF698K22, VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2015;

- 63987,25 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частки гаражу № НОМЕР_2 , площею 28 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ;

-27465,35 доларів США банківського вкладу згідно договору «Накопичувальний строковий» від 22.12.2015 №40704-13538, відкритого в AT «Укрексімбанк», особовий рахунок НОМЕР_3 .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 19.11.2021 між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений шлюб, який зареєстрований міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, про що зроблено актовий запис №524 та видано свідоцтво серія НОМЕР_4 .

У шлюбі ними придбано на підставі договору купівлі-продажу №4 від 30.05.2016, посвідченого головою правління гаражного кооперативу «Тетерів» Вишневським С,Д. гараж №217, площею 28 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

Власником нерухомого майна, згідно вище вказаного договору купівлі-продажу, записано лише чоловіка позивача - ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості загальною площею 28 кв.м., рік введення в експлуатацію будівлі 1971 за адресою АДРЕСА_1 в ГК «Тетерів» від 05.10.2023, ринкова вартість якої може скласти 127974,50 гри.

Відповідно договору купівлі-продажу автомобіля №214135-Y03079 в ПАТ «Житомир-Авто» ОСОБА_2 було придбано автомобіль марки ЗАЗ SENS TF698K22, VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2015.

Відповідно до виписки по угоді з банку AT «Укрексімбанк» від 22.12 2015 №40704- 13538 ОСОБА_2 має вклад «Накопичувальний строковий USD» з 22.12.2015 по 13.01.2024 в сумі 54930,70 доларів США.

Позивач вважає, що оскільки, грошові кошти, які були внесені за час зареєстрованого шлюбу та обліковувалися на розрахунковому рахунку на ім`я відповідача, вказані кошти є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира 24.10.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира 18.12.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду

Сторони у судове засідання не з`явилася.

Представник позивача під час судового розгляду наполягав на задоволенні позову.

Представники відповідача позов визнали частково, а саме щодо поділу автомобіля шляхом стягнення 1/2 його вартості - 55000,00 грн та щодо грошового вкладу, вказуючи, що стягненню з відповідача підлягає 26115,35 доларів США, а не 27465,35 доларів США, оскільки позивач 18.09.2023 року зняла з рахунку відповідача без його згоди 2700,00 доларів США, а в цей час між ними вже було припинено шлюбні відносини та вони проживали окремо. В частині поділу гаража заперечували вказуючи, що він вже проданий, кому та за яку ціну відповідач не пам`ятає, разом з тим документів відповідач надати їм не зміг бо перебуває за кордоном, в Данії. За іншими доводам представників відповідача, відповідач не набув права власності на гараж бо договір не посвідчено нотаріально та він не приватизований, а тому визначати його вартість, як майна, не правильно, вартість можна визначити лише, як будівельних матеріалів.

Також представники відповідача просили суд зменшити судові витрати заявлені представником позивача з 60000,00 грн до 6000,00 грн оскільки справа є незначної складності не потребувала додаткових зусиль представника, а при розподілі судового збору врахувати, що ними визнається більша частина вимог, а тому частину судового збору необхідно повернути позивачу, а частину стягнути з відповідача, пропорційно задоволених вимог.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

19.11.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений шлюб, який зареєстрований міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, про що зроблено актовий запис №524 та видано свідоцтво серія НОМЕР_4 , прізвище Подружжя " ОСОБА_3 " .

30.05.2016 відповідачем придбано на підставі договору купівлі-продажу №4 від 30.05.2016, посвідченого головою правління гаражного кооперативу «Тетерів» Вишневським С,Д. гараж №217, площею 28 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 . Власником нерухомого майна, згідно вище вказаного договору купівлі-продажу, записано лише чоловіка позивача - ОСОБА_2 .

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості загальною площею 28 кв.м., рік введення в експлуатацію будівлі 1971 за адресою АДРЕСА_1 в ГК «Тетерів» від 05.10.2023, ринкова вартість якої може скласти 127974,50 грн.

13.06.2016 ОСОБА_2 в ПАТ «Житомир-Авто» придбано автомобіль марки ЗАЗ SENS TF698K22, VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2015.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_4 вартість автомобіль марки ЗАЗ SENS TF698K22, рік випуску 2015 може скласти 110 000,00 грн .

Відповідно до виписки по угоді з банку AT «Укрексімбанк» від 22.12 2015 №40704- 13538 ОСОБА_2 має особовий рахунок НОМЕР_3 на якому розміщено вклад «Накопичувальний строковий USD» з 22.12.2015 по 13.01.2024 в сумі 54930,70 доларів США.

18.09.2023 позивач зняв з рахунку дебет НОМЕР_5 , кредит НОМЕР_6 - 2700,00 доларів США, сплативши 987,470 грн комісії.

27.11.2023 року шлюб між сторонами розірвано Коростенським міськрайонним судом Житомирської області.

Таким чином суд встановив, що в період шлюбу подріжжя ОСОБА_3 набуло у власність певне рухоме та нерухоме майно, та наразі один з колишнього подружжя бажає поділити спільне сумісне майно, що регулюється нормами СК України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 51 Конституції України закріплено, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім`ї існує y двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 210/2492/19.

Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена за її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного начас припиненняспільного веденнягосподарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна, а не на момент припинення шлюбних відносин, як намагався довести представник позивача.

Судом встановлено, що сторони з 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 27.11.2023 року.

При цьому, в рішення вказано, що сторони припинили серед іншого і ведення спільного господарства, проте коли саме це відбулося не вказано. В рішенні суду зазначено, що звертаючись до суду позивач - ОСОБА_1 вказує, що з вересня 2023 року між подружжям виникають сварки та непорозуміння.

Під часшлюбу відповідачем було придбано:

- гараж № НОМЕР_2 , площею 28 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , ринкова вартість якої може скласти 127974,50 грн.

- автомобіль марки ЗАЗ SENS TF698K22, VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2015, вартість якого може скласти 110000,00 грн.

В AT «Укрексімбанк» відповідач має з 22.12.2015 вклад «Накопичувальний строковий USD» на якому на момент звернення до суду перебуває 54930,70 доларів США.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що будь яке майно придбане за особисті кошти ОСОБА_2 , отже воно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає розподілу між сторонами.

Згідно п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, що надані Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», зокрема в абзаці 3 пункту 24, в частині того, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Щодо поділу автомобіля ЗАЗ SENS TF698K22, VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2015.

Представники відповідача в цій частині визнали позовні вимоги.

Оскільки представники відповідача, повноваження яких згідно ордерів не обмежуються (ордер серії АМ №1046676 від 23.11.2023 та ордер серії АМ №1044291 від 17.04.2024) , визнали позовні вимоги в частині поділу автомобіля шляхом стягнення з відповідача 1/2 його вартості - 55000,00 грн , суд вважає, що визнання позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, а тому суд приймає визнання позову в частині поділу автомобіля та приймає рішення про задоволення позову в цій частині.

Щодо поділу гаража № НОМЕР_2 , площею 28 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

Представники позивача під час судового розгляду заперечували щодо поділу гаража, суд приймає ці заперечення та вважає, що представником позивача не доведено, що відповідач у 2016 році набув права власності на спірний гараж, оскільки одного лише договору-купівлі продажу від 30.05.2016 року недостатньо

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлено постановою Кабінету Міністрів «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» від 05.08.92 № 449 (на тепер втратила чинність).

Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі, зокрема, гаражі, і споруди, збудовані в період до 05.08.1992, не підлягали проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права. Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 жовтня 2018 року (справа № 557/1209/16-ц).

За приписами ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію», член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а зазгодою кооперативу і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Представник відповідачане довівналежними тадопустимими доказами,що відповідачв періадшлюбу зпозивачем набувправа власностіна спірний гараж,оскільки надавсуду вякості доказівлише договіркупівлі-продажувід 30.05.2016,а томув частиніподілу гаража,шляхом стягненняз відповідачана користьпозивача 1/2частини йоговартості слідвідмовити занедоведеністю, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду в цій частині. Щодо поділу грошових коштів в сумі 54930,70 доларів США.

Відповідно до виписки по угоді з банку AT «Укрексімбанк» від 22.12 2015 №40704- 13538 ОСОБА_2 має особовий рахунок НОМЕР_3 на якому розміщено вклад «Накопичувальний строковий USD» з 22.12.2015 по 13.01.2024 в сумі 54930,70 доларів США.

Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 у справі № 756/14404/15-ц дійшов висновку, що оскільки, грошові кошти, які були внесені за час зареєстрованого шлюбу та обліковувалися на рахунку на ім`я відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що вказані кошти є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.03.2021 у справі N522/5302/16-ц, у постанові від 24.02.2022 у справі №750/8628/18

Відтак, з врахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що грошові кошти, які знаходяться на особовому рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_3 в AT «Укрексімбанк», в сумі 54930,70 доларів США є спільною сумісною власністю подружжя та позивачка має право на отримання грошової компенсації у розмірі 1/2 частини грошових коштів, а саме 27465,35 доларів США.

У відповідності до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, посилання представників відповідачів на той факт, що 18.09.2023 позивач зняв з іншого рахунку відповідача дебет НОМЕР_5 , кредит НОМЕР_6 - 2700,00 доларів США, а тому при поділі грошових коштів 54930,70 доларів США необхідно це врахувати суд вважає таким що не заслуговує на увагу, з огліду на таке

Так в рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської обасті від 27.11.2023 лише вказано, що сторони припинили серед іншого і ведення спільного господарства, проте коли саме це відбулося( в якому місяці якого року) не вказано. В рішення суду вказано, що з вересня 2023 року між ними виникають сварки та непорозуміння.

Отже, представниками відповідача не доведено, суду, що ведення спільного господарства між сторонами припинилося до 18.09.2023 року та що кошти в сумі 2700 доларів США були особистою власністю відповідача та позивач не мав права ними розпоряджатися, як спільним майном подружжя, як і не доведено, що позивач використав ці грошові кошти (2700 доларів США) на свій розсуд проти волі відповідача і не в інтересах сім`ї.

Відтак, позовнівимоги,щодо стягненняз відповідачана користьпозивача 1/2частини грошовихкоштів від 54930,70 доларів США, а саме 27465,35 доларів США підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,за клопотанняміншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18).

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формальних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується:

- договором про надання правової допомоги від 14.10.2023, укладеного між ОСОБА_5 та адвокатом Бугайовим Д.В. де вказано, що розмір винагороди фіксований - 60000,00 грн (а.с.15-16); актом від 16.10.2023 приймання передачі наданої правничої допомоги до договору від 14.10.2023 (а.с.17) ; квитанцією до прибуткового касового ордеру №185 від 16 листопада 2023 року на суму 60000,00 гривень.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, які просила стягнути сторона позивача , а також те, що представники відповідача просили зменшити розмір витрат вказуючи, що справа є незначної складності, що в свою чергу не потребувало додаткових зусиль, суд суд погоджується, що судові витрати в сумі 60000,00 грн є завищеними, разом з тим, суд враховує, що представник відповідача здійснює свою діяльність в м.Коростень Житомирської обасті, що за 80 км від м.Житомира, він неодноразово приїздив для участі в судових засіданнях, в тому числі і коли відкладався розгляд справи за тих чи інших підстав, суд вважає, що справедливим та співмірним буде стягнення з відповідача 15000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Щодо судового збору.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 11185,37 гривень, а також судовий збір за заявою про вжиття заходів забезпечення позову у розмірі 536,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разівизнання позову відповідачем до початкурозгляду справипо суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, оскільки відповідач позов визнала то стягненню з неї підлягає 50% від сплаченого судового збору

Предстаники відповідача визнали позовні вимоги частково, при цьому ч. 1 ст. 142 ЦПК України передбачено повернення 50% судового збору з державного бюджету лише в разі визнання позову в цілому, а не частини його вимог.

Враховуючи викладене з відповідача підлягає стягненню 10650,96 грн ( ціна позову 1118536,48 грн - 63987,25 грн (вартість гаража) = 1054549,23 грн (позов задоволено в цій частині поділу майна подружжя) :1118536,48 грн (ціна позову) х 11297,23 грн сплаченого судового збору при подачі позову за квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3253194604.1 від 16.10.2023 == 10650,96 грн що підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог та 536,80 грн судового збору сплаченого при подачі заяви про забезпечення позову за квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3253188397.1 від 16.10.2023, а всього 11187,76 грн судового збору

Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі питання про підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 24.10.2023 задоволено заяву представника позивача та накладено арешт на гараж № НОМЕР_2 ,площею 28кв.м.,за адресою АДРЕСА_1 ;автомобіль ЗАЗSENSTF698K22,VIN: НОМЕР_1 ,рік випуску2015заборонивши відчуженнята розпорядженнявказаним майном; грошові кошти в сумі 54930,70 доларів США банківського вкладу згідно договору «Накопичувальний строковий» від 22.12.2015 №40704-13538, відкритого в АТ «Укрексімбанк», особовий рахунок НОМЕР_3 , заборонивши відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.

Частинами 7,8 статті 158 ЦПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Оскільки суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині поділу автомобіля та грошових коштів, заходи забезпечення позову в цій частині, встановлені відповідно до ухвали Корольовського районного суду м.Житомира від 24.10.2023 року продовжують діяти в порядку і у строки встановлені ЦПК України.

Щодо поділу гаража № НОМЕР_2 , площею 28 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 судом відмовлено , отже в цій частині заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141,158, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бугайова Дмитра Миколайовича до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майнаподружжя шляхомстягнення його вартості задовольнити частково.

Поділити майно подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: с.Стетківці Чуднівський район Житомирської області, 12000) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), 1/2 % вартості спільного сумісного майна подружжя:

- 55000 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля ЗАЗ SENS TF698K22, VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2015.

- 27465,35 доларів США банківського вкладу згідно договору «Накопичувальний строковий» від 22.12.2015 №40704-13538, відкритого в AT «Укрексімбанк», особовий рахунок НОМЕР_3 .

Право власності на автомобіль ЗАЗ SENS TF698K22, VIN: НОМЕР_1 , рік випуску 2015 залишити за ОСОБА_2 ;

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: с.Стетківці Чуднівський район Житомирської області, 12000) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), судові витрати: 11187 (одинадцять тисяч сто вісімдесят сім) гривень 79 копійок судового збору та 15 (п`ятнадцять) тисяч 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суддіКорольовського районногосуду м.Житомиравід 24.10.2023(справа296/10645/23,провадження 2-з/296/98/23) в частині заборони користування,розпорядження та відчуження щодо гаражу № НОМЕР_2 , площею 28 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та оголошено 23.05.2024

Cуддя В. М. Шкиря