Постанова

від 27.05.2024 по справі 490/2650/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.05.24

22-ц/812/803/24

Провадження № 22-ц/812/803/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 травня 2024 року м. Миколаїв

справа № 490/2650/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем Біляєвою В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

заступника керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва

Чобану Дмитра Георгійовича

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 08 квітня 2024 року суддею Черенковою Н.П. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), у цивільній справі за позовом

заступника керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва

Чобану Дмитра Георгійовича в інтересах Миколаївської міської ради

до ОСОБА_1 про усунення перешкод

у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

02 квітня 2024 року заступник керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва, діючи в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду площею 0,1 га з кадастровим номером 4810137200:15:005:0002 шляхом зобов`язання відповідача знести (демонтувати) житловий будинок, огорожу, будівельні матеріали по АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано порушенням ОСОБА_1 вимог законодавства під час будівництва житлового будинку на земельній ділянці прибережної захисної смуги р. Інгул, що належить до земель комунальної власності водного фонду та не може використовуватись для індивідуального житлового будівництва.

04 квітня 2024 року прокурор подав заяву про забезпечення позову.

Посилаючись на недобросовісність дій ОСОБА_1 під час оформлення права власності на фактично недобудований і непридатний для проживання будинок, а також на вчинення ним дій, спрямованих на притримання за собою за будь-яких умов спірної земельної ділянки, а також з метою запобігання розпорядженню житловим будинком, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, прокурор просив:

- накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 /к та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього;

- заборонити ОСОБА_1 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 .

- заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради змінювати адресу нерухомого майна за адресою:

АДРЕСА_1 зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2024 року заяву задоволено частково.

ОСОБА_1 заборонено укладати договори, вчиняти інші правочини та здійснювати будь які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1 державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду заборонено здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 .

Виконавчому комітету Миколаївської міської ради заборонено змінювати адресу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Задовольняючи заяву частково, суд вважав, що відповідно до заявлених заступником керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва позовних вимог забезпечення позову у цій частині буде достатнім та співмірним заходом.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що накладення арешту на розташований на спірній земельній ділянці житловий будинок, який позивач просить демонтувати, не є доцільним способом забезпечення позову, оскільки не відповідає вимогам позовної заяви.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі заступник керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва, посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та задовольнити заяву повністю, наклавши арешт на житловий будинок.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що судами вже розглядалися спори щодо законності набуття та забудови спірної земельної ділянки, зокрема рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2016 року задоволено позов прокурора, визнано незаконним та скасовано пункт 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 36/25 від 12 грудня 2013 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність та користування земельною ділянкою, визнано незаконним та скасовано пункти 6, 6.2 та 6.3 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 42/44 від 24 липня 2014 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.

Однак, попри наявність судового спору, 02 листопада 2015 року ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, який 23 листопада 2015 року подав до Управління ДАБІ у Миколаївській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а 28 січня 2016 року декларацію про готовність до експлуатації об`єкта одноповерхового будинку (літ. А-1) площею 48, 6 кв.м., будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта. Право приватної власності ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на майно 26 лютого 2016 року.

При цьому, згідно з актом обстеження від 09 січня 2024 року на зазначеній земельній ділянці розташована одноповерхова недобудова та будівельні матеріали, ростуть багаторічні трави, дерева та кущі.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року ОСОБА_1 зобов`язано повернути державі спірну земельну ділянку.

Отже, ОСОБА_1 , як носій правомочностей володіння, користування та розпорядження житловим будинком, має можливість безперешкодно відчужити його іншим особам, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

Узагальнені доводи інших учасників

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

2.Мотивувальна частина

Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином.

Направлені на адресу відповідача ОСОБА_3 копія апеляційної скарги та повідомлення про час та місце слухання справи повернулися до суду з відміткою про його відсутність за вказаною адресою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно положень ч.1 ст 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №331/1255/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Тобто, необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник просив суд застосувати такі види забезпечення позову як:

- накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 /к та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього;

- заборонити ОСОБА_1 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 .

- заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради змінювати адресу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції відмовив у її задоволенні в частині накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та в частині заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього житлового будинку.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим.

З матеріалів справи вбачається, що з жовтня 2014 року у провадженні суду знаходилась цивільна справа за позовом прокуратури Миколаївської області до Миколаївської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Рішенням Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2016 року скасовано рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2016 року про відмову у задоволенні позовних вимог, та позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт6 розділу І рішення Миколаївської міської ради № 36/25 від 12 грудня 2013 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність та користування земельної ділянки площею 1420 кв.м, із них у власність площею 1000 кв.м, в оренду на 25 років 420 кв.м, із комплексної житлової забудови, розташованої по АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку, з наданням адреси: АДРЕСА_1 . Визнано незаконним та скасовано пункти 6, 6.2 та 6.3 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 42/44 від 24 липня 2014 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим № 4810137200:15:005:0002, площею 1000 кв.м та в оренду терміном на 25 років, земельної ділянки з кадастровим № 4810137200:15:005:0003 площею 199 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на земельну ділянку серії САК № 424964, індексний номер 27105339, видане ОСОБА_2 22 вересня 2014 року реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції у Миколаївській області.

Однак, попри наявність судового спору, 02 листопада 2015 року ОСОБА_2 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , який 23 листопада 2015 року подав до Управління ДАБІ у Миколаївській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт. 28 січня 2016 року ОСОБА_1 подана декларація про готовність до експлуатації об`єкта одноповерхового будинку (літ. А-1) площею 48, 6 кв.м., будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта. Право приватної власності ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на майно 26 лютого 2016 року.

У липні 2019 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про скасування реєстрації права власності, витребування земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року змінено рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2020 року в частині позовних вимог щодо знесення житлового будинку в редакції постанови повернення земельної ділянки водного фонду та знесення (демонтаж) житлового будинку - це два негаторні позови, тобто дві вимоги (не можна повернути земельну ділянку шляхом знесення (демонтажу) житлового будинку) (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20), постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року справа № 487/5737/19 (провадження № 61-6548св23). Такої окремої позовної вимоги як знесення (демонтаж) житлового будинку літ А-1, загальною площею 48,6 кв.м., що розташовані на спірній земельній ділянці, прокурором не було заявлено, а відтак відсутні підстави для задоволення вказаних вимог. Вказане вище не перешкоджає зверненню до суду з відповідним негаторним позовом.

Зазначена обставина стала підставою для звернення прокурора у квітні 2024 року з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду площею 0,1 га з кадастровим номером 4810137200:15:005:0002 шляхом зобов`язання відповідача знести (демонтувати) житловий будинок, огорожу, будівельні матеріали по АДРЕСА_1 .

Подаючи заяву про забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на житловий будинок та шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку, прокурор наполягав на тому, що існують реальні ризики вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження житлового будинку, розташованого на спірній земельній ділянці. Такі дії можуть призвести до утруднення чи унеможливлення у подальшому виконанні можливого судового рішення, та призвести до необхідності звертатися до суду з іншими позовними вимогами.

Колегія суддів, перевіривши доводи заявника, врахувавши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, доходить висновку, що існує реальна загроза того, що під час вирішення спору вчинення відповідачем дій, зокрема щодо відчуження житлового будинку, може призвести до негативних наслідків, зокрема - до необхідності зміни предмета спору чи ініціювання нового спору, а також можуть утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення.

Викладені обставини, виходячи з положень статей 149-150 ЦПК України, є достатніми для вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 /к та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього.

Виходячи із загальних принципів розумності і справедливості, недотримання судом першої інстанції процесуального законодавства, апеляційний суд вбачає підстави для скасування оскаржуваної ухвали в частині відмови у задоволенні заяви заступника керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва Чобану Д.Г. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, та задовольнити заяву в цій частині.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва Чобану Дмитра Георгійовича задовольнити.

Скасувати ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва в частині відмови в задоволенні заяви заступника керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 /к та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього.

Накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова

---------------------------------

Повну постанову складено 27 травня 2024 року