Постанова

від 15.05.2024 по справі 597/184/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 597/184/23Головуючий у 1-й інстанції Васильченко В.В. Провадження № 22-ц/817/237/24 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірський Б.О.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участю секретарів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 та представників учасників

справи

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 597/184/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2023 року (ухвалене суддею Васильченко В.В., повний текст рішення складено 24 листопада 2023 року) в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Заліщицького районного комунального госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2023 року ОСОБА_4 (до одруження ОСОБА_7 ) звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що літом 2022 року під час розгляду Заліщицьким районним судом Тернопільської області справи №597/432/22 за позовом її матері ОСОБА_6 до батька ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на житловий будинок по АДРЕСА_1 , в якій вона була третьою особою, дізналась про наявність рішення виконавчого комітету Заліщицької міської ради №91 від 31.03.2008 року Про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 гр. гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 .

Зазначала, що вказаний об`єкт нерухомості, загальна площа якого на момент приватизації становила 49,60 кв.м., належав усім чотирьом членам сім`ї на праві спільної часткової власності в рівних частках по 1/4, згідно розпорядження №77 від 27.11.1996 року про приватизацію квартири, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності від 27.11.1996 року.

В подальшому було здійснено реконструкцію даної квартири, внаслідок чого значно збільшилась її загальна площа, а саме до 182,6 кв.м..

28 вересня 2004 року рішенням Заліщицької міської ради №328 приведено у відповідність чинному законодавству даний будинок з добудовами та надбудовою мансардного поверху.

Розпорядженням Заліщицької районної державної адміністрації №793 від 27.11.2007 року затверджено акт вводу в експлуатацію реконструйованого житлового будинку.

12 березня 2008 року Заліщицьким районним комунальним госпрозрахунковим БТІ видано довідку №139, в якій зазначено, що при проведенні біжучої інвентаризації в спірному будинку, у зв`язку з проведенням переоцінки, ідеальні частки в даному будинку становлять: ОСОБА_3 - 79/100 частини, ОСОБА_7 - 7/100 частини, ОСОБА_6 - 7/100 частини, ОСОБА_5 - 7/100 частини.

На підставі даної довідки та акту державної приймальної комісії, затвердженого розпорядженням голови Заліщицької райдержадміністрації №793 від 27.11.2007 року, 31 березня 2008 року виконавчим комітетом Заліщицької міської ради було прийнято рішення №91, яким вирішено оформити право власності на спірний житловий будинок в ідеальних частках за ОСОБА_3 - 79/100 частини, ОСОБА_7 - 7/100 частини, ОСОБА_6 - 7/100 частини, ОСОБА_5 - 7/100 частини.

На підставі вказаного рішення 18 квітня 2008 року виконавчим комітетом Заліщицької міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 .

Вважала, що довідка, видана Заліщицьким районним комунальним госпрозрахунковим БТІ, рішення виконавчого комітету Заліщицької міської ради, свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно є незаконними, оскільки видані з порушенням законодавства та підлягають скасуванню.

Вказувала на те, що всі кошти які вкладались в реконструкцію, були зароблені спільно сім`єю, оскільки батьки перебували у шлюбі з 1984 року по 2015 рік.

Зазначала, що починаючи з 2003 року постійно проживала в м. Києві, тому була впевнена, що вказаний об`єкт нерухомого майна належить співвласникам у рівних частках, проте під час конфлікту між матір`ю ОСОБА_6 та батьком ОСОБА_3 , який мав місце в серпні 2021 року, останній заявив, що він єдиний повноправний власник будинку.

Після отримання інформації із сформованої довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої ОСОБА_3 є власником 79/100 частки спірного будинку, ОСОБА_6 (матір) звернулась до суду із позовом.

Вказувала на те, що в зазначеній справі №597/432/22 вона та її сестра ОСОБА_5 мали статус третіх осіб та просили суд задовольнити позовні вимоги їхньої матері - ОСОБА_6 .

Звертала увагу на те, що рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2022 року було поновлено ОСОБА_6 строк на звернення до суду з позовною заявою, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Заліщицької міської ради №91 від 31 березня 2008 року, однак постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 січня 2023 року дане судове рішення було скасовано, а ОСОБА_6 відмовлено у поновленні строку на звернення до суду, у зв`язку із тим, що вона отримала оспорюване рішення у квітні 2008 року.

Стверджувала, що до початку розгляду справи №597/432/22 не була ознайомлена ані з рішенням Заліщицької міської ради від 31 березня 2008 року, ані з оскаржуваним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 18 квітня 2008 року.

Вказувала на те, що реконструкція квартири та подальший перерозподіл часток у праві власності інших співвласників, було здійснено без їхньої згоди.

Тому вважала, що єдиною законною підставою для видачі Заліщицьким районним комунальним госпрозрахунковим БТІ довідки про виділення ідеальних часток могла бути згода всіх співвласників, а не проведення біжучої інвентаризації, як про це зазначено в оскаржуваній довідці.

З посиланням на правовий висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №915/844/18, вказувала, що позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності буде ефективним способом захистом, оскільки державна реєстрація зміненого розміру часток у праві власності на спірний будинок була здійснена саме на підставі свідоцтва про право власності, а не на підставі оскаржуваного рішення Заліщицької міської ради.

З огляду на зазначене просила:

1) поновити їй строк на звернення до суду з позовною заявою;

2) визнати незаконними дії Заліщицького комунального госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації щодо складення довідки №139 від 12.03.2008 року про розрахунок ідеальних часток при проведенні біжучої інвентаризації по АДРЕСА_1 ;

3) визнати незаконними та скасувати п.1 рішення виконавчого комітету Заліщицької міської ради №91 від 31.03.2008 року Про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ;

4) визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №868051 на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 видане комітетом Заліщицької міської ради 18.04.2008 року, на підставі якого 18 квітня 2008 року Заліщицьким районним комунальним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації внесено реєстраційний номер майна 22988723 у Реєстр прав власності на нерухоме майно;

5) визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за всіма співвласниками у рівних долях.

В квітні 2023 року до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору ОСОБА_5 (сестри позивача ОСОБА_4 )

Вона посилалась на те, що у 2011 році, вслід за сестрою, також поступила на навчання у м. Київ та з того часу так і не поверталась жити в м. Заліщики.

Зазначала, що до 2021 року була переконана, що спірний будинок належить всім співвласникам у рівних частках.

Звертала увагу на те, що під час розгляду справи №597/432/22, ОСОБА_3 зазначав, що нікого з дочок не повідомляв про зміну розміру їхніх часток у праві власності на спірний будинок.

Посилалась на те, що рішенням виконавчого комітету Заліщицької міської ради її, на той час малолітню дитину, без дозволу органу опіки і піклування було позбавлено права власності на частину житла, що суперечило вимогам ст. 17 ЗУ Про охорону дитинства (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. 32 Цивільного кодексу України.

Вказувала на те, що розпорядження голови Заліщицької районної державної адміністрації від 27 листопада 2007 року №739 Про затвердження акту вводу в експлуатацію приведеного у відповідність до вимог чинного законодавства та державними будівельними нормами реконструйованого житлового будинку, на яке міститься посилання в оскаржуваному рішенні №91, як на підставу для видачі свідоцтва про право власності, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки видане після спливу 15-ти денного строку, визначеного, зокрема, Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243.

Також вважала, що на момент прийняття рішення виконавчого комітету Заліщицької міської ради № 328 віл 28.09.2004 року та складення Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків на підставі згаданого рішення, об?єкт нерухомості по АДРЕСА_1 мав статус квартири, що підтверджується заявою про передачу у приватну власність, розпорядженням органу приватизації, свідоцтвом про право власності, довідкою про склад сім?ї наймача, а відповідно жодні дії по прийняттю в експлуатацію будинку проводитись не могли.

Жодного рішення органу місцевого самоврядування чи будь-якого іншого органу про зміну статусу об?єкта нерухомості з квартири на будинок та присвоєння будинку поштової адреси прийнято не було, що також підтверджує незаконність ycix вище перелічених актів, розпоряджень та рішень.

Інші доводи позовної заяви є аналогічними доводам позовної заяви ОСОБА_4 .

На підставі наведеного просила:

1) поновити їй строк на звернення до суду з позовною заявою;

2) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Заліщицької міської ради №328 від 28.09.2004 року Про приведення у відповідність чинному законодавству житловий будинок з добудовами та надбудовою мансардного поверху по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 ;

3) визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Заліщицької районної державної адміністрації №793 від 27.07.2007 року "Про затвердження акту вводу в експлуатацію приведеного у відповідність до вимог чинного законодавства та державними будівельними нормами реконструйованого житлового будинку;

4) визнати незаконними дії Заліщицького комунального госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації щодо складення довідки №139 від 12.03.2008 року про розрахунок ідеальних часток при проведенні біжучої інвентаризації АДРЕСА_1 ;

5) визнати незаконними та скасувати п.1 рішення виконавчого комітету Заліщицької міської ради №91 від 31.03.2008 року Про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ;

6) визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №868051 на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 видане комітетом Заліщицької міської ради 18.04.2008 року, на підставі якого 18 квітня 2008 року Заліщицьким районним комунальним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації внесено реєстраційний номер майна 22988723 у Реєстр прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23 листопад 2023 року у задоволенні позовних заяв ОСОБА_4 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 від імені якої діє адвокат Біла У.М., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Звертає увагу на те, що в Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, на яку посилався суд в оскаржуваному рішенні, не міститься норми щодо можливості проведення біжучої інвентаризації як підстави для видачі нового свідоцтва про право власності із зазначенням інших розмірів часток у праві власності.

Натомість пункт 3.1 зазначеної Інструкції передбачає необхідність згоди всіх співвласників, факт якої не було встановлено судом.

Посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що реконструкція відповідачем була проведена без жодних порушень, оскільки ОСОБА_3 здійснив самовільне будівництво без отримання необхідних дозволів від уповноважених органів та без дотримання чинного на момент будівництва законодавства і вже в подальшому будинок було приведено у відповідність будівельним нормам, тобто було узаконено самовільне будівництво.

Звертає увагу на те, що вона та ОСОБА_5 заявляли вимоги про скасування п. 1 рішення виконавчого комітету Заліщицької міської ради №91 від 31 березня 2008 року, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності, тому безпідставним є посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду про те, що вимога про скасування свідоцтва є похідною.

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що здійснивши 27.12.2016 року реєстрацію місця проживання своєї дитини по АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 було відомо про те, що розміри часток у даному житловому будинку змінені.

Зробивши такий висновок, суд безпідставно керувався ст. 35 постанови КМУ №265, оскільки дана постанова була прийнята 07 лютого 2022 року та набрала чинності 14 березня 2022 року, тобто значно пізніше після моменту реєстрації місця проживання дитини, а на той момент порядок реєстрації місця проживання осіб був визначений постановою КМУ №207 від 02.03.2016 року, якою, при здійснені реєстрації неповнолітньої дитини за адресою реєстрації одного з батьків, не передбачалось обов`язкової вимоги щодо документів, які підтверджують право власності на житло.

Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що будучи зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 , вона повинна була знати про проведення реконструкції будинку, і як наслідок, винесення оскаржуваних рішень, а також повинна була отримати свідоцтво про право власності із зазначенням нових часток в будинку, є помилковим, оскільки факт реєстрації особи в будинку не має ніякого зв`язку із отриманням свідоцтва про право власності та не може означати безумовну обізнаність особи у прийнятті протиправних рішень щодо її житла.

Звертала увагу на те, що свідоцтво про право власності отримував лише ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою БТІ, виданою на адвокатський запит.

Вказувала на те, що з 2003 року (коли почалася незаконна реконструкція) переїхала в м. Київ та фактично не проживала в спірному будинку, що підтверджується матеріалами справи, а тому не могла знати про прийняття оскаржуваних рішень допоки в 2021 році не виник конфлікт між її батьками.

Посилається на те, що судом було прийнято рішення, яке прямо суперечить його попередньому рішенні щодо тих самих правовідносин у справі №597/432/22.

Звертає увагу на те, що під час розгляду справи №597/432/22 ОСОБА_3 неодноразово підтверджував той факт, що його дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не знали про змінений розмір часток у праві власності на будинок, що підтверджується аудіозаписами судових засідань.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 від імені якої діє адвокат Біла У.М., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що знявши себе з реєстрації 23.08.2011 року та здійснивши свою реєстрацію 11.01.2013 року по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 було відомо про те, що розміри часток у даному житловому будинку змінені.

Зробивши такий висновок, суд безпідставно керувався ст. 35 постанови КМУ №265, оскільки дана постанова була прийнята 07 лютого 2022 року та набрала чинності 14 березня 2022 року, тобто пізніше після зазначених дій.

Звертає увагу, що у вказаний період, правила реєстрації місця проживання осіб регулювалися Наказом МВС від 22.11.2012 року №1077 Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для документів, яким встановлено, що у разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання, в той час як процедура зняття з реєстрації не потребує ані документів про право власності, ані згоди інших співвласників житла.

Вважає незаконним розпорядження голови Заліщицької районної державної адміністрації від 27 листопада 2007 року №793 Про затвердження акту вводу в експлуатацію приведеного у відповідність до вимог чинного законодавства та державними будівельними нормами реконструйованого житлового будинку, оскільки таке видане після спливу 15-ти денного строку, визначеного Порядком, затвердженим постановою КМУ №1243 від 22 вересня 2004 року.

Зазначає, що під час проведення перерозподілу часток в спірному будинку, згоди органу опіки та піклування на відчуження її частки на користь батька - ОСОБА_3 отримано не було, що свідчить про грубе порушення порядку прийняття оскаржуваних рішень, внаслідок порушення прав неповнолітньої дитини.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 є аналогічними доводам апеляційної скарги ОСОБА_4 .

Відзивів на апеляційні скарги не надходило.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвокат Біла У.М. апеляційні скарги підтримала з мотивів зазначених у них.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Данильчук Н.Б. заперечили проти задоволення апеляційних скарг.

В судовому засіданні представник відповідача Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області - Савірко Б.Ю. заперечив проти задоволення апеляційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно заяви від 26 листопада 1996 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звернулися до органу приватизації Заліщицького БТІ з проханням оформити передачу в приватну власність квартири, яку займають вони разом з членами сім`ї на умовах найму. Просили при оформленні квартири у спільну часткову власність передбачити розподіл долі власності між членами сім`ї ОСОБА_3 (чоловік) ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_5 (дочка) в рівних долях. Повноважним власником квартири визначено ОСОБА_3 .

Відповідно до розпорядження органу приватизації №77 від 27 листопада 1996 року Заліщицького районного бюро технічної інвентаризації, прохання наймача ОСОБА_3 на приватизацію квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 вирішено задовольнити і передати вказану квартиру у приватну спільну (сумісну або часткову) власність.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 27 листопада 1996 року виданого Заліщицьким районним бюро технічної інвентаризації, посвідчено, що квартира яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності гр. гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 Квартира приватизована згідно з Законом України Про приватизацію державного житлового фонду. Загальна площа квартири становить 49,6 кв. м..

Відповідно до розпорядження голови Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області №793 від 27 листопада 2007 року було затверджено акт вводу державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію приведеного у відповідність до вимог чинного законодавства та державним будівельним нормам реконструйованого житлового будинку по АДРЕСА_1 , забудовник ОСОБА_3 .

Відповідно до копії акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків по АДРЕСА_1 від 14 липня 2007 року вирішено пред`явлений державній приймальній комісії приведений у відповідність з чинним законодавством та ДБН реконструйований житловий будинок, прийняти до експлуатації.

12 березня 2008 року Заліщицьким районним комунальним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації видано довідку №139, про те, що при проведенні біжучої інвентаризації по АДРЕСА_1 встановлено наступне: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 є співвласниками даного будинковолодіння на підставі свідоцтва про право власності на житло видане Заліщицьким районним бюро технічної інвентаризації 27 листопада 1996 року.

Співвласником ОСОБА_3 у 2007 році згідно рішення виконкому Заліщицької міської ради від 28.09.2004 року за № 328 та на підставі акту державної приймальної затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 27.11.2007 року за №793 було проведено реконструкцію житлового будинку.

У зв`язку з проведенням переоцінки будинковолодіння та дооцінки добудови, мансарди, підвалу, сараю літ "Б", відмостки та огорожі за співвласником ОСОБА_3 , ідеальні частки в даному будинковолодінні станом на 12.03.2008 року становлять ОСОБА_3 - 79/100 частини, ОСОБА_6 - 7/100 частини, ОСОБА_7 - 7/100 частини, ОСОБА_5 - 7/100 частини. Тому виникла необхідність у видачі свідоцтва про право власності на будинковолодіння згідно вище наведених часток взамін свідоцтва про право власності на житло виданого Заліщицьким районним бюро технічної інвентаризації 27.11.1996. Довідка видана для пред`явлення в Заліщицьку міську раду.

Рішенням № 91 виконавчого комітету Заліщицької міської ради від 31.03.2008року Про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 гр. гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 вирішено оформити право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 і видати свідоцтво про право власності, взамін свідоцтва про право власності на житло, виданого Заліщицьким районним бюро технічної інвентаризації від 27.11.1996 року № 2580, та на підставі акту державної приймальної комісії, затвердженого розпорядженням голови Заліщицької райдержадміністрації № 793 від 27.11.2007 року наступні ідеальні долі: ОСОБА_3 - 79/100 частини, ОСОБА_6 - 7/100 частини, ОСОБА_7 - 7/100 частини, ОСОБА_5 - 7/100 частини. Рішення виконкому від 28.11.2007 року № 454 Про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_3 - скасовано, як таке, що прийнято передчасно. Заліщицькому БТІ провести державну реєстрацію будинку і виготовити необхідні документи.

18 квітня 2008 року виконавчим комітетом Заліщицької міської ради Тернопільської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , а саме на будинок житловий з господарськими будівлями та надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_5 7/100 частки, ОСОБА_7 7/100 частки, ОСОБА_6 7/100 частки, ОСОБА_3 79/100 частки. Опис об`єкта: загальна площа 182,6 кв м, житлова площа 43,0 кв м, житловий будинок з підвалом та мансардою, А, 182,6 кв м, сарай, Б, 4,4 кв м, відмостка,1, 36.0кв м, огорожа, 2, 39,6 кв м.

18 квітня 2008 року реєстратором Заліщицьким районним комунальним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 7/100 частки, ОСОБА_7 7/100 частки, ОСОБА_6 7/100 частки, ОСОБА_3 79/100 частки на житловий будинок з господарськими будівлями та надмірними спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею (реєстраційний номер 22988723), про що видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18570327. Підставою реєстрації права власності зазначено - свідоцтво про право власності САВ№868051 від 18.04.2008 року на нерухоме майно, видане виконкомом Заліщицької міської ради.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачки та третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет позову, суд першої інстанції виходив з того, що визнання незаконними та скасування документів не є неналежним способом захисту та ними не доведено, що дані дії були проведені з порушеннями вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, проте не погоджується із мотивами, з яких суд виходив.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїми коштами за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлювальних документах, реальним часткам, за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлювальних документів. За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3.4. Інструкції при розрахунку частки кожного співвласника в будинку необхідно визначити всю внутрішню площу будинку, а також площу, яка належить кожному співвласнику окремо відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127.

Правила частини третьої статті 357 ЦК України стосуються випадків, коли внаслідок здійснених поліпшень спільного майна співвласник вимагає від інших співвласників збільшення своєї частки у цьому майні. Такі поліпшення повинні стосуватися як частки співвласника, який бажає збільшення його частки, так і іншого (інших) співвласника (співвласників) спільного майна. Обов`язковим для такого збільшення є дотримання співвласником передумов, визначених цією статтею, зокрема таких: поліпшення спільного майна не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до якої не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов`язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, з наявної в матеріалах справи копії висновку виконкому Заліщицької міської ради № 203 від вересня 2004 року вбачається, що ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 разом із ОСОБА_3 звертались із заявою щодо можливості привести у відповідність з чинним законодавством та державним нормам житловий будинок з приведеними добудовами та надбудовою мансардного поверху на приватній земельній ділянці, що фактично підтверджує надання ними згоди на проведення ОСОБА_3 реконструкції спірного нерухомого майна, який з оглянутих в суді апеляційної інстанції оригіналів будівельного паспорта №6564 від 08.02.2005 року та робочого проекту, складених на приведення у відповідність з чинним законодавством та Державними нормами та правилами реконструйованого житлового будинку по АДРЕСА_1 значиться його забудовником.

Також з матеріалів справи вбачається, що загальна площа приватизованої квартири, до проведеної відповідної реконструкції, становила 49,6 кв.м. (кожному із співвласників по 1/4 частині, а саме по 12,4 кв.м.), а після реконструкції загальна площа житлового будинку становить 182,6 кв.м..

Таким чином, внаслідок державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на 79/100 частини житлового будинку, загальна площа якого збільшилася за рахунок реконструкції, проведеної ним і на момент державної реєстрації становила 182,6 кв.м., не порушуються права позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки загальна площа, належна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (частка яких в реконструйованому житлі становить по 7/100 частини кожній) збільшилась з 12,4 кв.м. до 12,78 кв.м.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_4 не надано належних, допустимих та достатніх доказів її участі у проведенні будівельних робіт (коштами, матеріалами чи ін.), які мали б наслідком збільшення за нею частки загальної площі у спірному майні, а ОСОБА_5 , яка була малолітньою на час реконструкції житлового приміщення, доказів порушення її житлових прав внаслідок проведеної реконструкції.

Вищезазначені обставини дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не доведено факту порушення їх прав та законних інтересів.

ОСОБА_3 , як співвласник житлового приміщення мав право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, оскільки поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїми коштами за згодою всіх співвласників.

Водночас колегія суддів зазначає, що із рішення суду першої інстанції неможливо зробити однозначний висновок, з якої підстави суд відмовив у позові.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 сформовано правовий висновок, відповідно до якого відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною,достатньою підставоюдля відмовиу позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Отже, встановивши відсутність порушеного права позивача, судам не слід здійснювати оцінку обраного позивачем способу захисту відсутнього у нього порушеного права (інтересу) та правову оцінку по суті спору.

Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі №507/1130/20.

З урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу, колегія суддів приходить до переконання, що саме із вищезазначених підстав слід відмовити у задоволенні позовної вимоги.

Доводи апеляційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції спір по суті вирішено правильно, тому колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 25 травня 2024 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Костів О.З.