Рішення

від 10.05.2024 по справі 554/384/23

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 10.05.2024Справа № 554/384/23 Провадження № 2/554/973/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Янушкевіч К.І., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2023 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив витребувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31.2 кв.м., житловою площею 17 кв.м., власником якої є ОСОБА_4 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 59519534 від 28.07.2021 12:56:54, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною, на підставі договору купівлі-продажу, серія і номер: 1528, виданим 28.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною, з незаконного володіння ОСОБА_4 у власність ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтуванні вказує, що 05 липня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений 05.07.2005 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А.

Відповідно до вищевказаного договору гр. ОСОБА_5 передав у власність, а гр. ОСОБА_3 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3 . Квартира АДРЕСА_4 складається: кімната жила 4 пл. 17,0 кв.м., кухня 3 пл. 5,9 кв.м. коридор 1 пл. 5,7 кв.м., санвузол 2 пл. 2,6 кв.м., загальна площа 31,2 кв.м., житлова площа 17,0 кв.м.

Згідно пункту 3 вищевказаного договору купівлі-продажу квартири, продаж майна, за домовленістю сторін, вчинено за 80800,00 (вісімдесят тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, які продавець отримав повністю від покупця до підписання цього договору.

Пунктом 12 договору купівлі-продажу від 05.07.2005 року визначено, що право власності на придбану квартиру у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 05.07.2005 року зареєстровано 05.07.2005 року.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано 08.07.2005 року за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2005 року. Реєстраційний номер 11116917, номер запису 15668 в книзі 113.

05.07.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №515.

П.п. 2.1. кредитного договору № 515 від 05.07.2005 року передбачено, що банк надає кредитору в тимчасове користування на умовах забезпечення, поворотності, строковості, оплатності кредитні кошти в сумі 15800,00 (п?ятнадцять тисяч вісімсот) доларів США з оплатою за відсотковою ставкою 12 (дванадцять) відсотків річних в перший рік дії даного договору, подальший розмір відсоткової ставки підлягає щорічному перегляду, відповідно до умов п. 4.7 даного договору.

П.п. 2.3. кредитного договору № 515 від 05.07.2005 року визначено, що кредитні ресурси (грошові кошти) отримані кредитором по даному договору використовуються за цільовим призначенням: для придбання об?єкта нерухомості, розміщеному за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31,2 кв.м., житловою площею - 17,0 кв.м.

П.п. 5.1 кредитного договору № 515 від 05.07.2005 року передбачено, що забезпеченням виконання зобов?язань по даному договору є застава нерухомості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31,2 кв. м., житловою площею - 17,0 кв.м.

Кредитор зобов?язується укласти з банком договір застави вказаної нерухомості в строк до 06 липня 2005 року.

05.07.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 515.

Згідно з п. 1.1 іпотечного договору від 05.07.2005р. №515 іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3 . Зазначена квартира має загальну площу 31,2 кв.м., і складається з 1 кімнати, жилою площею 17,0 кв.м., надалі - "предмет іпотеки".

Крім того 05 липня 2005 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А. на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріат" та у зв?язку з посвідченням іпотечного договору № 515 від 05.07.2005 року накладено заборону відчуження зазначеної в договорі квартири АДРЕСА_3 (п?ятдесят дев?ять).

06 березня 2020 року невідомі особи, які в подальшому представилися як представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" без будь-яких попереджень ОСОБА_3 , якого на той час не було вдома, а в квартирі знаходилася рідна сестра дружини, зламали вхідні двері квартири, що належить ОСОБА_3 , та повідомили, що ТОВ "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" є новим власником квартири та дана квартира здана в оренду громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Представники ТОВ "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" повідомили сестру дружини ОСОБА_3 про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю банк "Фінанси та кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" 10.10.2019 року було укладено договір про відступлення прав вимоги та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, копії договорів від 10.10.2019 року про відступлення прав вимоги та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки вдалося отримати з сайту https://dgf.prozorro.sale/, номер лоту GL3N29738.

ОСОБА_3 ні Товариство з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та кредит", ні ТОВ "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" про існування даного договору не повідомляли. Тим паче ТОВ "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" не направляла на адресу ОСОБА_3 жодних офіційних документів, які б могли підтвердити, що новим кредитором є саме вони.

Таким чином ТОВ "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" фактично здійснило рейдерське захоплення квартири ОСОБА_3 , при цьому самого ОСОБА_3 не було повідомлено належним чином ні ТОВ "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" ні приватним нотаріусом Доценко А.М. про прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 жодних офіційних документів, які б могли підтвердити, що новим кредитором є саме вони.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2021 року у цивільній справі № 524/3862/20 за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка Андрія Миколайовича, товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у задоволенні позову - відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06.12.2021 року по справі №524/3862/20 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -

адвоката Процай Володимира Миколайовича - задоволено частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2021 року- скасовано і ухвалено нове рішення.

Позов представника ОСОБА_3 - адвоката Процай Володимира Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності

на нерухоме майно - задоволено.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка Андрія Миколайовича від 29 січня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , номер об?єкта в РНВН 11116917.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 25.03.2021 року у справі №554/5593/20, сім?ю позивача ОСОБА_3 було позбавлено права користування спірною квартирою.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.01.2022 року скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2021 року, ухваленого у справі за позовом ТОВ « Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_8 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради, про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом зняття з реєстрації.

В подальшому ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.07.2022 року позовна заява ТОВ "Інтайм Фінанс" до ОСОБА_8 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради, про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом зняття з реєстрації залишено без розгляду.

Однак під час оскарження рішення приватного нотаріуса в судовому порядку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс", діючи умисно та з шахрайських мотивів здійснило відчуження квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.07.2021 року приватний нотаріус Джуринська Людмила Володимирівна на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1528, виданого 28.07.2021 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 59519534 від 28.07.2021 12:56:54, яким квартира, загальна площа (кв.м.): 31,2, житлова площа (кв.м.): 17, за адресою: АДРЕСА_1 - зареєстрована на праві власності за громадянином ОСОБА_4 .

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" бажаючи уникнути повернення належної ОСОБА_3 квартири, продало квартиру іншій особі.

Громадянину ОСОБА_4 достеменно відомо про те, що до квартири існує спір, адже ОСОБА_4 не вперше оформлює на себе нерухомість за договорами, відчужувачем якого є ТОВ "Інтайм-Фінанс" та інші колекторські установи, та в реєстрі судових рішень маються аналогічні позови до ОСОБА_4 , зокрема справа №541/1364/22, №541/1369/22, а також спори щодо майна: № 755/6178/22. При цьому слід зазначити, що вищевказана спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_3 поза його волею та без його відома, що підтверджується постановою Полтавського апеляційного суду від 06.12.2021 року по справі № 524/3862/20. Позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

24.03.2023 року від представника відповідача надійшов відзив в обґрунтуванні вказував, що уклавши іпотечний договір № 515 від 05.07.2005 року, позивач безумовно погодився з усіма його умовами, скріпивши його своїм підписом, тобто іпотечний договір відповідає внутрішній волі сторін, в тому числі - позивача, та спрямований на реальне настання наслідків, що були ним обумовлені.

Більш того, ні рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16.03.2021 року, постановою Полтавського апеляційного суду від 06.12.2021 року у справі № 524/3862/20 іпотечний договір № 515 від 05.07.2005 року не визнано недійсним чи розірваним, а правовідносини сторін не визнано припиненими.

Оскільки зазначений договір недійсним не визнано, то згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

24.03.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" надійшов відзив, в обґрунтуванні вказували, що подання цього позову фактично свідчить про вчинення боржником ОСОБА_3 дій спрямованих на уникнення сплати боргових зобов?язань за кредитним договором, унеможливлення задоволення вимог кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс», за рахунок майна цього боржника, та протиправне втручання в мирне володіння майном добросовісного набувача ОСОБА_4 , що в сукупності може бути кваліфіковане як зловживання правом, оскільки боржник, як колишній власник іпотечного майна, використовує свої правомочності на шкоду майновим інтересам як кредитора, так і нинішнього власника квартири.

Таким чином, враховуючи укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» та ОСОБА_3 іпотечний договір згідно з яким позивач (позичальник і іпотекодавець ОСОБА_3 ) безумовно погодився з тим, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строку виконання якого-небудь із зобов?язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, дії позивача, який намагається зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки шляхом його витребування у добросовісного набувача і таким чином отримати право власності на вільне від іпотечних заборон та обтяжень нерухоме майно, не може вважатися добросовісною поведінкою, а є зловживанням правом з метою завдання шкоди іншій особі та уникнення виконання зобов`язань за кредитним договором.

21.08.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтуванні якого вказував, що позивач заперечує щодо доводів відповідачів.

18.10.2023 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши, письмові матеріали справи і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Звертаючись до суду із позовними вимогами, позивач зазначив, що 05.07.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №515.

П.п. 2.1. кредитного договору № 515 від 05.07.2005 року передбачено, що банк надає кредитору в тимчасове користування на умовах забезпечення, поворотності, строковості, оплатності кредитні кошти в сумі 15800,00 (п?ятнадцять тисяч вісімсот) доларів США з оплатою за відсотковою ставкою 12 (дванадцять) відсотків річних в перший рік дії даного договору, подальший розмір відсоткової ставки підлягає щорічному перегляду, відповідно до умов п. 4.7 даного договору.

П.п. 2.3. кредитного договору № 515 від 05.07.2005 року визначено, що кредитні ресурси (грошові кошти) отримані кредитором по даному договору використовуються за цільовим призначенням: для придбання об?єкта нерухомості, розміщеному за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31,2 кв.м., житловою площею - 17,0 кв.м.

Згідно з ч. 1,4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, у п.49 постанови від 23 червня 2020 року по справі № 645/1979/15-ц, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Згідно зі ч. 1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, зазначеного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

З укладеного договору іпотеки від 11 жовтня 2006 року вбачається, що у 6 розділі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони узгодили що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу права власності до іпотеко держателя на підставі положення ст.37 ЗУ «Про іпотеку» та продажу предмету іпотеки бдь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу ст.38 ЗУ «Про іпотеку» (п. 6.1, п.6.1.1., п. 6.1.2).

У постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 206/6043/19 (провадження № 61-16695св20) Верховний Суд зазначив, що частинами першою, другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 9.1 укладеного договору іпотеки, шляхом підписання цього договору іпотекодавець надає іпотекодержателю право визначати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно умов договору, зокрема п.4.2.

Положенням п.4.2. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до п. 6.1 цього договору. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки визначається іпотекодержавтелем самостійно (а.с 16, том 2).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Отже, законодавцем визначено як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору. Таким чином, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

У даній справі, позасудове врегулювання спору та застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки сторони погодили в п. 6 іпотечного договору від 11 жовтня 2006 року, зокрема шляхом права продажу предмету іпотеки будь якій особі на підставі договору купівлі продажу у порядку встановленого ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, яке безпосередньо міститься у іпотечному договорі, прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками.

Слід вказати, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2021 року у цивільній справі № 524/3862/20 за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка Андрія Миколайовича, товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтайм Фінанс" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у задоволенні позову - відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06.12.2021 року по справі №524/3862/20 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -адвоката Процай Володимира Миколайовича - задоволено частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2021 року- скасовано і ухвалено нове рішення.

Позов представника ОСОБА_3 - адвоката Процай Володимира Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - задоволено.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценка Андрія Миколайовича від 29 січня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , номер об?єкта в РНВН 11116917.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 25.03.2021 року у справі №554/5593/20, сім?ю позивача ОСОБА_3 було позбавлено права користування спірною квартирою.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.01.2022 року скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2021 року, ухваленого у справі за позовом ТОВ « Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_8 , яка діє у власни інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради, про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом зняття з реєстрації.

В подальшому ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.07.2022 року позовна заява ТОВ "Інтайм Фінанс" до ОСОБА_8 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради, про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом зняття з реєстрації залишено без розгляду.

Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині 1 ст.388 ЦК України зазначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; 4) якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, для застосування передбаченого ст. 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Крім того, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Таким чином, положення ст.388ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 610/10207/15ц.

Враховуючи, що позивач добровільно уклав договір іпотеки, міг передбачити можливість відчуження спірного майна у разі неналежного виконання кредитних зобов`язань, а тому не можна вважати, що іпотечне майно вибуло зі власності поза волею позивача.

На підставі досліджених доказів, наявних у матеріалах справи, суд не встановив обставин, що майно вибуло з володіння ОСОБА_3 із порушенням норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для витребування цього майна у добросовісного набувача.

Суд не встановив підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, тому відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Через відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, понесені нею судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 1, 33, 36, 37, 38, 42 Закону України «Про іпотеку», ст. 76-81, 158, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя: В.М.Бугрій