Рішення

від 24.05.2024 по справі 280/2246/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року Справа № 280/2246/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2683-17У від 09.02.2022.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області внести зміни до інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 виключивши з неї суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позовну заяву подав до суду представник позивача адвокат Пономаренко О.О., на підтвердження повноважень надані доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 06.03.2024 №282 та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1167313 від 06.03.2024.

Ухвалою суду від 18 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів від дня отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 1211,20 грн, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

18 березня 2024 року представником позивача подану заяву про усунення недоліків, до заяви долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена відповідачем протиправно та підлягає скасуванню, оскільки позивач в спірний період підприємницьку діяльність не здійснював, з 02.05.2018 взагалі припинив підприємницьку діяльність, перебував у трудових відносинах, та відрахування єдиного соціального внеску (далі ЄСВ, внесок) здійснював за нього роботодавець. В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 25 березня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 10 квітня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено, до набрання законної сили судовим рішенням по справі №280/2246/24, стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2683-17У від 09.02.2022 на суму 32466,97 грн, що винесена ГУ ДПС у Запорізькій області стосовно ОСОБА_1 , які здійснюються в межах виконавчого провадження ВП №73881470, що перебуває в провадженні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Головне управління ДПС у Запорізькій області позов не визнало в повному обсязі та 12.04.2024 відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позову з наступного. Відповідно до наявної інформації у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області, а саме реєстраційної та облікової картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКГІП НОМЕР_1 ) з 02.07.2003 по 02.05.2018 був зареєстрований, як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, Вознесенівська державна податкова інспекція (Дніпровський район). З 01.01.2016 по 02.05.2018 був зареєстрований платником єдиного податку (3 група, ставка 5 відсотків від доходу). Позивач як фізична особа-підприємець був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 02.07.2003 по 02.05.2018. З 01.01.2017, у зв`язку зі змінами внесеними до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у фізичних осіб-підприємців які перебувають на загальній системі оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі і позивача, виник обов`язок визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок. Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.02.2022 №Ф-2683-17-У винесена з дотриманням вимог чинного законодавства. Відсутні жодні правові підстави для визнання протиправною та скасування вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-527-49У від 24.07.2023 та внесення змін до інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 , шляхом виключення з неї суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов 'язкове державне соціальне страхування. Відповідач просить суд залишити без розгляду позов та у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 був зареєстрований, як фізична особа - підприємець 10.09.2009 та перебуває на обліку 02.07.2003 по 02.05.2018 був зареєстрований, як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області.

02.05.2018 позивач припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , позивач з 02.06.2015 по 16.07.2019 був працевлаштований на посаді директора Другого запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно інтегрованої картки платника податків по коду бюджетної класифікації 71040000, за 2018 рік нараховано єдиний внесок у сумі 2457,18 грн по терміну сплати 19.04.2018.

Також, в інтегрованій картці позивача 15.12.2018 здійснено нарахування по штрафним санкціям в розмірі 929,74 грн та пені 16642,58 грн, згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0145045007 від 25.10.2018.

21.01.2022 здійснено нарахування по штрафним санкціям в розмірі 1459,69 грн та пені 10977,78 грн, згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0185422406 від 07.12.2021.

У зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.02.2022 №Ф-2683-17 на суму 32466,97 грн: недоїмка - 2457,18 грн, штрафи - 2389,43 грн та пеня - 27620,36 грн.

Зазначена вимога надіслана та не вручена позивачу, відправлення повернуто 15.03.2022 з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

Не погодившись вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовною заявою.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).

Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Вимога Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) надсилалась поштою на адресу реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, однак поштовий конверт 15.03.2022 повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивач зазначає, що про оскаржувану вимогу дізнався з матеріалів виконавчого провадження №73881470 відкритого 18.01.2024, копію вказаної вимоги не отримував.

Такі доводи позивача враховані судом і при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Доказів отримання оскаржуваної вимоги позивачем раніше відповідачем не надано.

Отже, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно ч.8 ст. 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно ч.4 ст. 6 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст.25 Закону №2464-VI)

З аналізу викладеного вбачається, що позивач як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ мав сплачувати відповідний внесок під час здійснення підприємницької діяльності.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, та гарантує особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Однак, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування для фізичних осіб-підприємців є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд звертає увагу на те, що згідно наявної в матеріалах справи копії індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5), з 02.06.2015 по 16.07.2019 Другий запорізький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (код 39748367) здійснював нарахування позивачу доходу та сплачував страхові внески.

Станом на 2018 рік у якому нарахована сума недоїмки позивач перебував у трудових відносинах з Другим запорізьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. У вказаних трудових відносинах позивач перебував з 02.06.2015 по 16.07.2019, а з 02.05.2018 припинив підприємницьку діяльність.

З аналізу наведених обставин та приписів Закону № 2464-VI встановлено, що позивач у вказаний період з 02.06.2015 по 16.07.2019 є, в розумінні зазначеного закону, застрахованою особою.

Варто зазначити, що Законом №2464-VI не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Отже, саме на роботодавців як страхувальників у спірний період були покладені обов`язки щодо систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивача.

При цьому, як стверджує позивач, у періоди за який відповідачем нарахований єдиний внесок, він, як фізична особа-підприємець, господарської діяльності не здійснював та доходу від такої діяльності не отримував.

Таким чином у спірному періоді за який нарахована недоїмка - 2018 рік, в якому за позицією контролюючого органу позивачем не сплачено єдиний внесок, за позивача сплачено єдиний внесок роботодавцем, а тому він звільняється від обов`язку по сплаті у цей період єдиного внеску.

Доказів зворотного не надано і судом не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-2683-17У від 09.02.2022 та наявність підстав для її скасування.

Відповідно до п.1 Розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

П.1 Розділу ІІ, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Оскільки суд, дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-2683-17У від 09.02.2022 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача виключивши з неї суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є належним способом захисту порушеного права позивача.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2683-17У від 09.02.2022.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 виключивши з неї суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (просп. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 44118663).

Повне судове рішення складено 24.05.2024.

Суддя Б.В. Богатинський