Рішення

від 21.05.2024 по справі 280/771/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2024 року (о 12 год. 05 хв.)Справа № 280/771/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

за участю секретаря Власюк В.І.,

представника позивача Коваля М.О.

представника відповідача Болобана Д.А.

розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛАН - АГРО» (53280, Дніпропетровська область, Нікопольський р-н, село Придніпровське, вул. Польова, будинок 57, код ЄДРПОУ 36496721), представник Гедіков Сергій Леонідович (69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛАН - АГРО» (далі позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 20.12.2023 № 0003775-1309-0801 Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області;

стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛАН - АГРО» (53280, Дніпропетровська область, Нікопольський р-н, село Придніпровське, вул. Польова, будинок 57, ідентифікаційний код юридичної особи: 36496721) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 166, ідентифікаційний код юридичної особи: ВП 44118663) судовий збір у розмірі 24 257,71 (двадцять чотири тисячі двісті п`ятдесят сім гривень 71 копійок) грн., а також, інші судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.01.2024 позивачем засобами поштового зв`язку отримано податкову вимогу від 20.12.2023 № 0003775-1309-0801 та рішення про опис майна у податкову заставу. Позивач вважає, що прийнята відповідачем податкова вимога від 20.12.2023 № 0003775-1309-0801 суперечить податковому законодавству, а її протиправність полягає у невірному застосуванні та трактуванні відповідачем норм податкового законодавства зміненого у період введення на території України воєнного стану, а отже, отримана позивачем Вимога підлягає скасуванню. Наразі, отримана Вимога містить лише інформацію про факт виникнення у Позивача податкового боргу, однак, зі змісту останньої є незрозумілим у якому періоді виник такий борг, та за який період нараховані суми податкового боргу. Також є незрозумілим, на яких підставах спірна вимога була складена саме 20.12.2023 та чому саме з 31.03.2022, на все майно, начебто, буде здійснено опис майна в податкову заставу. Позивач не мав та не має будь-якої можливості здійснювати оплату податків та зборів, у тому числі тих, що зазначені у детальному розрахунку Вимоги. Власники позивача не мають навіть доступу до свого майна, а тому, сплата податків та зборів, з відповідних об`єктів оподаткування, що не знаходяться у користуванні та розпорядженні позивача, є як мінімум безпідставною та необґрунтованою. Позивач не має можливості виконувати свої податкові обов`язки з «поважних», у розумінні розділу XX та ст. 112 ПК України підстав, а тому, податкова вимога від 20.12.2023 № 0003775-1309-0801 прийнята відповідачем, повинна бути визнана протиправною та скасована. Позивач просить суд задовольнити позовну заяву.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.01.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній та призначено підготовче судове засідання на 12:00 год. 06.03.2024.

28 лютого 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. ГУ ДПС у Запорізькій області позов не визнає в повному обсязі. Відповідач вказує, що податкова вимога від 20.12.2023 № 0003775-1309-0801 була сформована з дотриманням норм ПК України та «Порядку направлення податковим органами податкових вимог платникам податків», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, у зв`язку з наявністю у ТОВ «Геолан-Агро» податкового боргу. Діюче податкове законодавство не містить заборон щодо винесення та направлення податкових вимог боржникам за боргами, що виникли у платників, майно яких знаходиться на тимчасово окупованих територіях, адже податкова вимога, відповідно до пп. 14.1.153, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 59.3 ст. 59, п. 95.2 ст. 95 ПК України, має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачене. Податковий борг позивача виник після 24.02.2022. Всі суми податкового боргу, які зазначені в оскаржуваній податковій вимозі, виникли внаслідок не сплати ТОВ «Геолан-Агро» самостійно задекларованих зобов`язань, визначених у власноруч податкових деклараціях, більшість з яких подані позивачем вже після 24.02.2022 та підписані уповноваженими особами ТОВ «Геолан-Агро», зокрема директором та головним бухгалтером. Посилання позивача на положення Податкового кодексу Украйні щодо звільнення від відповідальності є безпідставними, так як податкова вимога не є документом про притягнення до відповідальності. Відповідач вказує на відсутність правових підстав для визнання податкової вимоги протиправною та скасування, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 11:00 год. 26.03.2024.

Ухвалою суду від 26.03.2024 продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 16.04.2024 о 12:00 год.

27 березня 2024 року на адресу суду надішли заперечення ГУ ДПС у Запорізькій області на відповідь на відзив. Відповідач зазначає, що засновники (уповноважені особи) ТОВ «Геолан-Агро» мають всі підстави визначити нову відповідальну особу - користувача електронного кабінету шляхом авторизації та шляхом отримання нового електронного ключа. Також платник податків (його уповноважені особи) у будь-який момент має право запросити інформацію про себе у податкового органу з будь-яких питань звичайним зверненням. Натомість, до моменту винесення оскаржуваної податкової вимоги, позивач не звертався до ГУ ДПС у Запорізькій області з запитами про інформації будь-якої інформації, зокрема і про його стан розрахунків з бюджетом та не вживав жодних заходів для отримання можливості користування приватною частиною електронного кабінету платника податків. З огляду на що. можна дійти висновків про те, що до моменту винесення податкової вимоги, ТОВ «Геолан-Агро» не вжито жодних заходів спрямованих забезпечення належного виконання своїх обов`язків визначених податковим законодавством. Також, відповідач вказує, що для здійснення опису майна платника у податкову заставу, податковому органу необхідно послідовно виконати ще ряд дій, зокрема, скласти та підписати акт опису майна у податкову заставу, на підставі якого вже зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі. Натомість, на даний момент відповідачем не було складено відносно позивача жодного акту опису майна у податкову заставу та відповідно не зареєстровано податкову заставу жодного належного йому майна, що, підтверджується даними єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які були додані позивачем до позовної заяви, з огляду на що, твердження позивача про те, що до позивача наразі вже застосована податкова застава, адміністративний арешт майна, а майно, що перебуває у податковій заставі може бути продане, а також доводи про помилковість тверджень ГУ ДПС у Запорізькій області є не обґрунтованими. Також, відповідно до п.4 Розділу II Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у пп. 69.1 п 69 підр. 10 р. XX "Перехідні положення" ПК України, та переліків документів на підтвердження, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких після дати набрання чинності цим Порядком з`явилася можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила. Для підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків платник податків повинен звернутись до податкового органу з заявою про неможливість виконання платником податків обов`язків, з доданими до неї документами, які підтверджують зазначені у ній обставини. За результатами розгляду зазначеної заяви, податковим органом приймається рішення про можливість або неможливість виконання платником податків обов`язків. Лише в разі прийняття податковим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена ІІК України за його невиконання /несвоєчасне виконання. У всіх же інших випадках (неподання такої заяви у виточений Порядком №225 строк, або прийняття податковим органом рішення про можливість виконання платником податку податкового обов`язку), такі платники податків вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни. Відповідне рішення відповідачем не приймалося.

Від позивача до суду 28.03.2024 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач вказує, що власникам (учасникам згідно ЄДРПОУ) позивача, починаючи з моменту окупації територій (з 26.02.2022) так і наразі, невідомо де саме знаходиться частина їх найманих працівників, у тому числі, директор. Через дії окупаційної влади, у власників Позивача, які перебувають на території підконтрольній Україні, відсутні: будь-який зв`язок з уповноваженими особами позивача (директора) на окупованих територіях; можливість використовувати, належні раніше Товариству об`єкти оподаткування у господарській діяльності останнього, у тому числі, доступ до первинної (бухгалтерської) документації; будь-яка можливість відновлення господарської діяльності (вирощування зернових культур) до деокупації відповідних територій. Представникам позивача, як і його власникам (учасникам згідно ЄДРПОУ) які перебувають на підконтрольній владі України територіях, була невідома, до отримання Відзиву, вказана у ньому інформація, оскільки, як зазначалось у позовній заяві, відповідні зв`язки з уповноваженими особами позивача на окупованій території були втрачені після окупації останніх. Наразі, позивачем не ставляться під сумнів задекларовані суми податкових зобов`язань з відповідних видів податків, які були подані уповноваженими особами позивача після 24.02.2022, оскільки позивач під час здійснення господарської діяльності дотримується принципів відкритості ведення, а також, належного дотримання та виконання вимог діючого податкового законодавства. Позивачем не оскаржується розмір податків. Позивач намагається упередити та уникнути негативних наслідків, визначених нормами ПК України, які можуть бути застосовані відповідачем, у разі не оплати, несвоєчасної оплати податкових зобов`язань. Позивач у позовній заяві не зазначав про звільнення його від відповідальності передбаченої ПК України, а акцентував увагу саме на перенесені строків виконання податкового обов`язку (сплати суми податків та зборів) згідно із Перехідними положеннями ПК України.

01 квітня 2024 року позивачем подано до суду даткові пояснення у справі. Позивач зазначає, що він не міг подати відповідну заяву у строк встановлений у п.3 Порядку № 225, оскільки фактично перебував, тобто, мав податкову адресу, фактичне знаходження, та знаходження виробничих потужностей на території населеного пункту який є тимчасово окупованим збройними формуваннями російської федерації. Щодо подання відповідної заяви у строки визначені у п. 4 Порядку № 225, то позивач не може виконати жодного з зазначених у п. 4 податкового обов`язку з зазначених вище підстав, а тому, лише коли у позивача з`явиться можливість щодо реєстрації податкової накладної/подання звітності/сплати невиконаного податкового зобов`язання, та сплине 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків, Позивач, у разі не подання відповідної заяви до контролюючого органу, буде вважатися таким платником податків - який не подав у встановлені п. 4 строки відповідної заяви, та буде вважатися таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки. Зазначене вище у своїй сукупності підтверджує, що на разі позивач, з урахуванням положень Порядку № 225, не може вважатися таким платником, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а тому, посилання позивача на положення п. 69.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та наказу Мінфіну від 29.07.2022 № 225, як підставу задоволення позову є законним та обґрунтованим.

У відповідь на додаткові пояснення позивача 15.04.2024 відповідачем надано заперечення. Для підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків платник податків повинен звернутись у встановлені Порядком №225 строки до податкового органу з заявою про неможливість виконання платником податків обов`язків, з доданими до неї документами, які підтверджують зазначені у пій обставини. За результатами розгляду зазначеної заяви, податковим органом приймається рішення про можливість або неможливість виконання платником податків обов`язків. Позивачем протягом 2022 року регулярно подавалась податкова звітність до контролюючого органу, зокрема остання подана позивачем до контролюючого органу податкова звітність датується 28.07.2022, тобто за день до прийняття Міністерством фінансів України наказу №225 від 29.07.2022 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження». Крім того, на даний момент позивачем вже було здійснено перереєстрацію свого місця знаходження, подано заяви до контролюючих органів про не можливість виконання ТОВ «Геолан-Агро» своїх податкових обов`язків, а також подано до Запорізького окружного адміністративного суду даний позов про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, що свідчить про появу у позивача можливості вчинення і інших дій, спрямованих на з виконання ним інших своїх податкових обов`язків. Таким чином, посилання позивача на неможливість виконання ним своїх податкових обов`язків та те що ГУ ДПС у Запорізькій області під час винесення оскаржуваної податкової вимоги не враховано п. 69.1 Перехідних положень ПК України та положень Порядку №225 є безпідставним та необґрунтованим.

Протокольною ухвалою суду 16.04.2024 відкладено підготовче засідання на 12:00 год. 30.04.2024.

30 квітня 2024 року відповідачем надано до суду додаткові пояснення у справі. Так, відповідач наголошує на тому, що нормами ПК України (у тому числі п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України) не передбачено особливостей щодо не нарахування та несплати рентної плати для суб`єктів господарювання - платників рентної плати зареєстрованими (взятими на облік) за місцем розміщення об`єктів оподаткування на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. Тому, суб`єкт господарювання, який має свердловину, що розташована на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або на території, тимчасово окупованій збройними формуваннями Російської Федерації, нараховує (у разі видобування підземних вод) та сплачує рентну плату за спеціальне використання води та рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин в період воєнного стану. У ГУ ДПС у Запорізькій області відсутня інформація про прийняття таких рішень про неможливість виконання податкових обов`язків відносно позивача іншими структурними підрозділами Державної податкової служби України. Крім того, позивачем до матеріалів не додано жодних доказів прийняття контролюючими органами рішень про неможливість ТОВ «Геолан-Агро» виконання податкових обов`язків. Відповідно до інформації з Додатків 1 до Податкових декларації з податку на додану вартість від 18.03.2022 №9042695121, від 19.04.2022 №9047152883 та до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 13.07.2022 №9122520477 та інформації з Єдиного державного реєстру податкових накладних, податковий борг з податку на додану вартість виник у сумі 883 536,15 грн, виник у позивача внаслідок декларування податкових зобов`язань за результатами здійснення ним операцій з надання послуг ТОВ "Племптахокомбінат "Запорізький" (ЄДРПОУ 35622694) з виготовлення металовиробів, оренди трактора, косарки роторної, оренда будівлі складу, послуг по зважуванню вантажів та тракторних послуг, а також продажу неплатнику ПДВ та ТОВ "Племптахокомбінат "Запорізький" (код ЄДРПОУ 35622694) борошна та пшениці врожаю 2021 року. Нормами ПК України (у тому числі п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України) не передбачено особливостей щодо не нарахування та несплати податку на додану вартість для суб`єктів господарювання зареєстрованими (взятими на облік) на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. Також, позивачем уточнюючих податкових декларацій з єдиного податку четвертої групи не подавалось. Також, податкова звітність (в тому числі і та на підставі якої виник податковий борг зазначений в оскаржуваній податковій вимозі) була підписана уповноваженими особами ТОВ «Геолан-Агро», зокрема директором і головним бухгалтером та була подана з підконтрольної території України, що підтверджується відомостями про ІР-адреси пристроїв з яких вона була подана.

Протокольною ухвалою суду 30.04.2024 відкладено підготовче засідання до 07.05.2024 на 12:30 год.

Представником позивача 06.05.2024 надано до суду пояснення щодо додаткових пояснень відповідача. З урахуванням відсутності у позивача відповідних документів, у тому числі, первинних та податкової звітності, через їх перебування на тимчасово окупованій території, останній звертає увагу суду на «Розрахунок податкового боргу» який є додатком до відзиву, де безпосередньо відповідачем подається інформація про те, що позивачем на підставі платіжного доручення № 366590000 від 30.03.2022 були перераховані до бюджету грошові кошти у розмірі 950 235,00 гривень, що, у свою чергу, ще раз підтверджує ту обставину, що навіть перебуваючи на окупованих територіях, позивач за можливості намагався у належний спосіб виконувати вимоги податкового законодавства України. Крім того, наразі, твердження відповідача про те, що сума боргу з ПДВ утворилася саме за операціями після 24.02.2022, не доведена належними доказами, а подані останнім документи, навпаки, спростовують відповідні твердження контролюючого органу. Операції за якими були сформовані зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 441 210,00 грн. відбулися до 24.02.2022. Крім того, операції за якими були сформовані зобов`язання на загальну суму 12 181,00 грн. були здійснені 28.02.2022 з контрагентом позивача ТОВ «Племптахокомбінат "Запорізький» (ІПН 356226908334). ТОВ «Племптахокомбінат "Запорізький» до липня 2023 року мав таке саме місцезнаходження як і позивач по справі, а саме: 71770, Запорізька обл., Токмацький район, село Запоріжжя, вул. Центральна, буд. 15. Крім того, з 2019 року, директором вказаного товариства є ОСОБА_1 , тобто, та сама особа, що є директором позивача по справі (докази додаються). Також, позивач та ТОВ "Племптахокомбінат "Запорізький» мають одних і тих самих кінцевих бенефіціарних власників. ТОВ «Племптахокомбінат "Запорізький» з 26.02.2022 опинився у такій самій ситуації як і Позивач по справі, тобто, на ТОТ військами російської федерації. А тому, операції після 24.02.2022 (протягом березня 2022 року), фактично були здійснені між пов`язаними компаніями однієї групи, задля, упорядкування своєї діяльності на ТОТ. Позивачем зауважується, що подання до контролюючого органу деяких документів податкової звітності з території тимчасово окупованої російською федерацією, не може свідчити про наявність у останнього, як у платника податків, можливості виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень). У свою чергу твердження відповідача, не підтверджені належними доказами, а подані останнім роздруківки, у жодному разі, неможна розцінювати як достовірні докази, якими підтверджуються відповідні обставини які зазначаються контролюючим органом.

В підготовчому засіданні 07.05.2024 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті 07.05.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 07.05.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним у заявах по суті справи та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.05.2024 проти задоволення позову заперечували, із підстав викладених у заявах по суті справи, матеріалах перевірки та додаткових пояснень.

Протокольною ухвалою суду від 07.05.2024 в судовому засіданні 07.05.2024 оголошено перерву до 11:30 год. 21.05.2024.

У судовому засіданні 21.05.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовну заяву задовольнити. Представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення позовної заяви просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Геолан-Агро» (код ЄДРПОУ 36496721) (далі ТОВ «Геолан-Агро») зареєстроване як юридична особа 04.06.2009.

Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.70 мисливство, відловлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Керівником підприємства є ОСОБА_1 .

До 02.08.2023 місцезнаходження ТОВ «Геолан-Агро» було зареєстроване за адресою: Україна, 71770, Запорізька область, Токмацький район, с. Запоріжжя, вул. Центральна, 15.

З 02.08.2023 на підставі рішення № 42 єдиного учасника ТОВ «Геолан-Агро» від 28.02.2023 змінено адресу місцезнаходження позивача на: Україна, 53280, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с. Придніпровське, вул. Польова, буд. 57

Позивачем 18.02.2022 подано податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи з доданим до неї розрахунком з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%, за 2022 рік (реєстрац. №9034825128), згідно якої позивачем самостійно визначено до сплати єдиний податок у загальній сумі 814 158,26 грн., відповідно: за 1 квартал 2022 (термін сплати 02.05.2022) - 81 416,28 грн., за 2 квартал 2022 (термін сплати 01.08.2022) - 81 416,28 грн., за з квартал 2022 (термін сплати 31.10.2022) - 407 081,67 та за 4 квартал 2022 (термін сплати 30.01.2023) - 244 244,03 грн. Єдиний податок за 1 квартал 2022 року (по строку сплати 02.05.2022) сумі 81 416,28 грн. був сплачений за рахунок наявної у позивача переплати.

Позивачем 18.03.2022 подано податкову декларацію з податку на додану вартість (реєстрац. № 9042695121) (термін сплати по декларації 30.03.2022), згідно якої платником самостійно визначено до сплати ПДВ у сумі 1 439 185,00 грн. Зазначені самостійно задекларовані зобов`язання позивачем у встановлені ПК України строки не були сплачені в повному обсязі (частина суми погашена за рахунок наявної переплати у сумі 950 243,85 грн.), у зв`язку з чим 30.03.2022 у позивача виник податковий борг по платежу податок додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 488 941,15 грн.

За результатами господарської діяльності у березні 2022 року позивачем 19.04.2022 подано податкову декларацію з податку на додану вартість (реєстрац. №9047152883) (термін сплати по декларації 02.05.2022), згідно якої платником самостійно визначено до сплати ПДВ у сумі 1 439 185,00 грн.

13 липня 2022 року позивачем подано уточнюючий розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстрац. № 9122520477), згідно якого позивачем самостійно збільшено на 231 553,00 грн. суму ПДВ яка підлягала сплаті за лютий 2022 року, внаслідок чого у позивача зросла сума податкового боргу по платежу податок додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) до 883 536,15 грн.

Позивачем 18.07.2022 самостійно подано податкову декларацію з рентної плати за 2 кв. 2022 року (реєстрац. № 9130597851) з доданим до неї розрахунком з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (термін сплати по декларації 19.08.2022), в якій визначено до сплати рентну плату в сумі 1 116,18 грн.

20 грудня 2023 року уповноваженою особою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області сформовано та направлено ТОВ «Геолан-Агро» податкову вимогу форми «Ю» від 20.12.2023 № 0003775-1309-0801 про сплату податкового боргу у сумі 1 617 180,46 грн. та рішення від 21.12.2023 № 2417/08-01-13-09 про опис майна у податкову заставу, які були отримані позивачем 11.01.2024. Платника податків попереджено про те, що у нього виник податковий борг та починаючи з 31.03.2022 на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Податковим кодексам України. Податковим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу.

Згідно детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги податковий борг ТОВ «Геолан-Агро» складається з: рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення 1 116,18 грн., податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 883 536,15 грн., єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнювала або перевищувала 75%, - 732 528,13 грн.

Не погоджуючись із вимогою від 20.12.2023 № 0003775-1309-0801 в частині настання обов`язку зі сплати зазначених у ній податкових зобов`язань позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Приписами частини другої статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1 статті 14 ПК України визначені поняття, що у цьому Кодексі вживаються в такому значенні:

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту38.1. статті 38 Податкового кодексу Українивиконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом38.2. статті 38 Податкового кодексу Українивизначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Підпунктом16.1.3пункту16.1 статті 16 Податкового кодексу Українивизначено, що платники податків і зборів зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Приписами пункту49.1. статті 49 Податкового кодексу Українипередбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу Україниплатник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цьогоКодексуподавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

У відповідності із п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу Україникрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом49.18. статті 49 Податкового кодексу Українивизначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбаченихрозділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників дивідендів на державну частку (у тому числі господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним) для розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку - до 1 липня року, що настає за звітним; якщо платник податків ліквідується чи реорганізується (у тому числі до закінчення податкового (звітного) періоду), декларація з рентної плати, екологічного податку, місцевих податків і зборів може подаватися за податковий (звітний) період, на який припадає дата ліквідації чи реорганізації, до закінчення такого звітного періоду.

Згідно пункту49.19. статті 49 Податкового кодексу Україниякщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповіднимрозділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду, крім податкової декларації з податку на прибуток та розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, які розраховуються наростаючим підсумком за рік.

Як встановлено судом під час розгляду справи позивачем самостійно задекларовано суми рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення, податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнювала або перевищувала 75%.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу Українине підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначенийпунктом 102.4статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 59.3. ст. 59 ПК України встановлено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно пункту 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Частиною 3 статті 73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно позовної заяви позивач не оскаржує суми нарахованих податкових зобов`язань, погоджується з наявністю відповідних податкових зобов`язань у визначеному в оскаржуваній вимозі розмірі, проте, вважає, що в силу положень п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПК України у позивача не виникло зобов`язань з їх сплати.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.

Відповідно до абз.1 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбаченихстаттями 39і39-2,пунктом 46.2статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Позивач вважає, що оскільки він до серпня 2023 року був зареєстрований на тимчасово окупованій Російською Федерацією території, з кінця лютого 2022 року не може впливати на виробничу діяльність підприємства, офісні та інші приміщення, земельні ділянки, все майно та документація залишилася на тимчасово окупованій території він не має можливості виконувати свої податкові зобов`язання, а відповідний обов`язок у нього виникне протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим 22.12.2022 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309, Молочанська міська громада Пологівського району Запорізької області до якої входить с. Запоріжжя з 26.02.2022 відноситься до території України тимчасово окупованої Російською Федерацією.

Як зазначено у п. 3 р. 2 «Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України», затвердженого 29.07.2022 наказом Міністерства фінансів України №225, (набрав чинності з 06.09.2022) (надалі Порядок № 225), до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

Відповідно до п.4 р. 2 Порядку № 225 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких після дати набрання чинності цим Порядком з`явилася можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

За п. 7 р. 2 Порядку № 225 платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3 та 4 цього розділу, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, передбаченогоКодексомабо іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов`язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями р. 3 Порядку № 225 встановлено, що за результатами розгляду поданих платником документів керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку за формою, встановленою додатком до Порядку № 225.

Як встановлено судом 29.12.2023 позивач звернувся до Нікопольської ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області та ГУ ДПС у Запорізькій області із листом № 29/12/2023 про надання інформації в якому повідомив про неможливість пред`явлення первинних документів у зв`язку із неможливістю їх вивезення з окупованої території без загрози життю та здоров`ю співробітників платника податків. Також, у вказаному листі позивачем зазначається про неможливість виконувати податкові зобов`язання зі сплати податків.

Водночас, доказів прийняття відносно ТОВ «Геолан-Агро» рішення щодо неможливості своєчасного виконання вказаним платником податків свого податкового обов`язку матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку про помилковість доводів позивача про наявність підстав для застосування до нього положень пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХПК України в частині виникнення обов`язку щодо сплати податкових зобов`язань протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Також, за позивач посилається на положення пп.112.8.9 п.112.8 ст.112 ПК України які визначають, що обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Суд звертає увагу позивача на положення ст. 59 ПК України згідно яких направлення податкової вимоги не є засобом фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень в розумінні глави 11 ПК України, а лише інформує платника податків про наявність відповідного несплаченого у встановлений строк податкового зобов`язання.

Таким чином, доводи позовної заяви не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Водночас, судом встановлено наступне.

У пп.69.33 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України зазначено, що тимчасово, з 1 березня 2022 року, не нараховується та не сплачується єдиний податок четвертої групи з площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди, у податкових періодах, коли на територіях, на яких розташовані такі сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду, ведуться бойові дії або території тимчасово окуповані збройними формуваннями Російської Федерації, до дати завершення на таких територіях активних бойових дій або тимчасової окупації Російською Федерацією. У разі якщо податок, визначенийабзацом першимцього підпункту, нараховано, але не сплачено та не відкориговано платником податків шляхом подання уточнюючих податкових декларацій за відповідний період, то визначені податкові зобов`язання не вважаються податковим боргом та підлягають анулюванню.

Як встановлено судом з детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги форми «Ю» від 20.12.2023 № 0003775-1309-0801 податковий борг ТОВ «Геолан-Агро» складається з: рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення 1 116,18 грн., податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 883 536,15 грн., єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнювала або перевищувала 75%, - 732 528,13 грн.

Пунктом 291.3 ст. 291 ПК України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією г лавою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п.п. 4 п. 291.4. ст. 291 ПК України суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зокрема платником єдиного податку четвертої групи, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробника за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно пункту 292-1.1 ст. 292-1 ПК України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 292-1.2. сг. 292 ПК України передбачено, що базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників с нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю.

Відповідно до п. 293.9. ст. 293 ПК України для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування): для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та па поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) - 0,95; для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,57; для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,57; для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,19; для земель водного фонду - 2,43; для сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту, - 6,33; для сільськогосподарських угідь, на яких розташовані будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до підкласу "Будівлі для птахівництва" (код 1271.2) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, або для сільськогосподарських угідь, які використовуються для обслуговування таких будівель, споруд, з урахуванням даних Державного земельного кадастру, - 50.

Згідно п. 294.1 ст. 294 11К України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Відповідно до пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Підпунктом 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 ІІК України встановлено, що платники єдиного податку четвертої групи сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у І кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта земельні ділянки - сільськогосподарські угіддя, що використовувалися під час здійснення позивачем господарської діяльності знаходяться в межах території Молочанської міської ради Запорізької області, Роздольської сільської ради Василівського району Запорізької області, Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, які Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федераціє», затвердженим 22.12.2022 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309, територією тимчасово окупованою збройними формуваннями Російської Федерації.

Таким чином, позивач в частині податкового зобов`язання зі сплати єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнювала або перевищувала 75%, підпадає під дію пп.69.33 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що позивачем не відкориговано відповідні зобов`язання шляхом подання уточнюючих податкових декларацій за відповідний період, оскільки пп.69.33 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено імперативний обов`язок контролюючого органу анулювати податкові зобов`язання навіть за відсутності коригування з боку платника податку.

Таким чином, суд доходить висновку про неправомірність включення ГУ ДПС у Запорізькій області до податкового боргу ТОВ «Геолан-Агро» суми єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнювала або перевищувала 75%, - 732 528,13 грн., що свідчить про протиправність і необхідність скасування податкової вимоги від 20.12.2023 № 0003775-1309-0801 в цій частині.

Щодо сум рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення та податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Пунктом 180.1. ст. 180 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно пункту 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до и. 193.1 ст. 193 ПК України ставки податку встановлюються в розмірі 20, 0, 7 та 14 відсотків від бази оподаткування.

Пунктом 203.1 ст. 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як встановлено судом з матеріалів справи ТОВ «Геолан-Агро» незважаючи на перебування на тимчасово окупованій території провадилася господарська діяльність, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, поданими 18.03.2022 та 19.04.2022, реєстром податкових накладних по зобов`язанням ТОВ «Геолан-Агро» за період виписки з 24.02.2022-31.03.2022.

Згідно з п. 251.1 ст. 251 ПК України рентна плата складається, зокрема, з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та рентної плати за спеціальне використання води.

Відповідно до п. 257.3 ст. 257 ПК України платник рентної плати до закінчення визначеного розд. II ПК України граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 І ІК України, податкову декларацію, яка містить додатки:

з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин - за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини (абзац другий п.п. 257.3.1 п. 257.3 ст. 257 ПК України);

з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації (п.п. 257.3.4 п. 257.3 ст. 257 ПК України).

Тобто, з урахування провадження господарської діяльності та декларування податкових зобов`язань з рентної плати за 2 кв. 2022 року суд доходить висновку про правомірність віднесення податковим органом до податкового боргу позивача відповідних податкових зобов`язань.

Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що як встановлено під час розгляду справи позивачем, незважаючи на доводи щодо відсутності зв`язку з працівниками ТОВ «Геолан-Агро» (зокрема з директором та головним бухгалтером), не заперечується наявність у відповідних посадових осіб товариства повноважень на подання податкової звітності та вчинення дій від імені позивача визначених посадовими обов`язками.

Також, зазначаючи про відсутність контролю у власників за належним ТОВ «Геолан-Агро» майном, яке залишилося на тимчасово окупованій території, та персоналом підприємства, як повідомлено представником позивача позивачем протягом більш ніж 2 роки не вжито жодних дій щодо повернення контролю за діяльністю підприємства шляхом зміни його директора.

Позивач вказує на ту обставину, що до отримання відзиву на позовну заяву йому було невідомо про виникнення податкового боргу. З цього приводу суд зазначає про те, що відсутність відповідної інформації у позивача викликана виключно бездіяльністю самого позивача щодо встановлення контролю за діяльністю підприємства та отриманням відповідної інформації. Матеріали справи містять інформацію щодо принаймні трьох осіб (окрім директора), уповноважених діяти від імені ТОВ «Геолан-Агро» з усіх без винятку питань в тому числі в органах ДФС (податкових інспекціях), що дає підстави вважати, що позивачем свідомо обрано відповідний варіант поведінки.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС Українипередбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст.77та ч. 2 ст.77 КАС Українипідтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС Україниобов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 24257,71 грн.

За таких умов судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 3статті 139 КАС Українина його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням того, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 24257,71 грн., на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13240,73 грн.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями ст. ст. 9, 137, 139, 189, 238, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛАН - АГРО» (53280, Дніпропетровська область, Нікопольський р-н, село Придніпровське, вул. Польова, будинок 57, код ЄДРПОУ 36496721), представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 20.12.2023 № 0003775-1309-0801 Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області в частині суми єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнювала або перевищувала 75% у сумі 732 528,13 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛАН - АГРО» (53280, Дніпропетровська область, Нікопольський р-н, село Придніпровське, вул. Польова, будинок 57, ідентифікаційний код юридичної особи: 36496721) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 166, ідентифікаційний код юридичної особи: ВП 44118663) судовий збір у розмірі 13240,73 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27 травня 2024 року.

СуддяО.О. Артоуз