Рішення

від 16.05.2024 по справі 320/43855/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року № 320/43855/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Остапець Д.І.,

представника позивача Пушинського М.В.

представника відповідача Малої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ТОВ "ВІРДЖИН СТАР"

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ТОВ «ВІДРДЖИН СТАР» з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2023 №0578660701.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2023 №0578660701 є незаконним, через недотримання процедури позапланової перевірки ГУ ДПС у м. Києві. Позивач підкріплює для переконання документи такі, як: копію податкового повідомлення-рішення від 28.03.2023 №0228800701; копію податкового повідомлення-рішення від 28.03.2023 №022877070; копію скарги ТОВ «ВІРДЖИН СТАР» від 02.05.2023 №02/05-2; копію рішення результату розгляду скарги від 30.06.2023 №17506/6/99-00-06-01-02-06; копію податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2023 №0578660701, розрахунку штрафних санкцій; копію запиту про надання публічної інформації від 26.09.2023; копію відповіді запит про надання публічної інформації від 02.10.2023 №750/3П11/26-15-07-01-02-08 з додатками; копію листа ДПС України від 07.07.2023 №1 8304/6/99-00-06-01-02-06; копію роз?яснення на рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 08.09.2023 №22125/7/99-00-06-02-02-07; копію податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2023 №0578660701 з розрахунком штрафних санкцій; копію Скарги ТОВ «ВІРДЖИН СТАР» від 06.10.2023; копію рішення ДПС України від 19.10.2023 №31351/6/99-00-06-01-02-06 про залишенн скарги без розгляду; копію наказу ГУ ДПС у м. Києві від 15.08.2023 №4036-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІРДЖИН СТАР»; копію наказу ГУ ДПС у м. Києві від 23.08.2023 №4170-п «Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15.08.2023 №4036-п»; копію наказу ГУ ДПС у м. Києві від 22.09.2023 №4637-п «Про перенесення терміну проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІРДЖИН СТАР».

Позивач запевняє, що з огляду на надані документи та факти, які були викладені у позовній заяві, податкове повідомлення-рішення від 13.09.2023 №0578660701 прийнято відповідачем на підставі матеріалів перевірки, яка була проведена з порушенням встановленого Податковим кодексом України порядку, а також висновки акту перевірки не відповідають вимогам законодавства у зв?язку із неповним з?ясуванням при проведенні перевірки питань, що повинні були перевірені під час її проведення для винесення об?єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає безумовному скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач направив на адресу суду відзив, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що податкова перевірка та висновки акту перевірки й податкове повідомлення-рішення від 13.09.2023 №0578660701 вчинено згідно положенням законодавства, та зауважує, що враховуючи вимоги норм законодавчих актів, первинні документи, укладені ТОВ "ВІРДЖИН СТАР", ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА "БУДДЕКОРСЕРВІС", ТОВ "БК БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК", складені всупереч вимогам законодавства України, у зв?язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення описаних господарських операцій та немає підстав для включення позивачем до складу податкового кредиту вартості придбання товарів, робіт (послуг) від зазначених контрагентів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзивів та додаткових письмових поясненнях, у задоволенні позову просить відмовити.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 30.11.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.01.2024.

23.01.2024 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив оголосити перерву до 04.03.2024.

04.03.2024 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив закінчити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті на 16.04.2024.

16.04.2024 у судове засідання не прибув позивач. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У зв`язку з неявкою позивача, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 16.05.2024.

16.05.2024 у судове засідання прибули сторони.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРДЖИН СТАР» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку та перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у м. Києві, утвореному на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Видами діяльності позивача за класифікацією видів економічної діяльності є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

ГУ ДПС у Київській області на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 27.12.2022 №5955-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товаривства з обмеженою відповідальністю «ВІРДЖИН СТАР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

23.03.2023 ГУ ДПС у м. Києві був складений Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІРДЖИН СТАР» (код ЄДРПОУ - 39965611)» від 23.03.2023 №20129/05/26-15-07-0102/39965611 посиланням на висновки Акту перевірки про виявлені порушення податкового законодавства, ГУ ДПС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення

- від 28.03.2023 №0228800701 про збільшення суми грошового зобов?язання по ПДВ у сумі - 12 292 378 грн. (податкові зобов?язання - 9 833 902,0 грн., штрафні санкції 2 458 476,0 грн.);

- від 28.03.2023 №0228770701 про збільшення суми грошового зобов?язання по податку на прибуток у сумі - 6 101 527 грн. (податкові зобов?язання - 5 352 934,0 грн., штрафні санкції - 748 593,0 грн.).

Не погодившись із висновками Акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «ВІРДЖИН СТАР» оскаржило їх до ДПС України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 30.06.2023 №7506/6/99-00-06-01-02-06 (з урахуванням листа від 07.07.2023 №18304/6/99-00-06-01-02-06, яким виправлені помилки у рішенні) ДПС України : частково задоволено скаргу ТОВ «ВІРДЖИН СТАР», а податкові повідомлення-рішення від 28.03.2023 №0228800701 про збільшення суми грошового зобов?язання по ПДВ у сумі - 12 292 378,00 грн. скасовано частині визначення податкових зобов?язань по ПДВ та у відповідній частині штрафної санкції; від 28.03.2023 №0228770701 про збільшення суми грошового зобов?язання по податку на прибуток у сумі - 6 101 527,00 грн. - скасовано повністю;

2) зобов?язало ГУ ДПС у м. Києві вжити заходи відповідно до п.л. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України в частині правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість (в частині податкових зобов?язань).

15.08.2023 ГУ ДПС у М. Києві прийняло наказ №4036-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІРДЖИН СТАР».

Як вбачається з наказу, підставою для призначення перевірки є п.п. 78,1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, невідповідність висновків акту перевірки від 23.03.2023 №20129/Ж5/26-15-07-01-02/39965611 вимогам законодавства у зв?язку із неповним з?ясуванням при проведенні перевірки питань, що повинні були перевірені під час її проведення для винесення об?єктивного висновку щодо дотримання платником полатків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та здійснення дисциплінарного провадження стосовно посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві, які здійснювали таку перевірку.

23.08.2023 ГУ ДПС у м. Києві прийняло наказ №4170-п «Про внесения змін до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15.08.2023 №4036-п», яким зміено дату початку перевірки з 17.08.2023 на 11.09.2023.

23.08.2023 ГУ ДПС у м. Києві прийняло наказ №4170-п «Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15.08.2023 №4036-п», яким змінено дату початку перевірки з 17.08.2023 на 11.09.2023.

13.09.2023 ГУ ДПС м. Києві виносить оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0578660701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов?язання по ПДВ на 14 750 853,0 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 9 833 902,0 грн., за штрафними санкціями - 4 916 951,0 грн.).

22.09.2023 ГУ ДПС у м. Києві прийняло наказ №4637-п «Про перенесення терміну проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІРДЖИН СТАР», яким перенесло терміни проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІРДЖИН СТАР» з 22.09.2023 до дати отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них.

06.10.2023 позивач звернувся до ДПС України з скаргою на податкове повідомлення-рішення від 13.09.2023 №057866070і, але рішенням ДПС України від 19.10.2023 №3 1351/6/99-00-06-01-02-06 скарга Товариства залишена без розгляду, оскільки «питання порушені у скарзі ТОВ «ВІРДЖИН СТАР» вже були розглянуті ДПС по суті».

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, а також процедурою перевірки та підставами його винесення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VI. Оцінка суду

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Київській області на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 27.12.2022 №5955-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРДЖИН СТАР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

23.03.2023 ГУ ДПС у м. Києві був складений Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІРДЖИН СТАР» (код ЄДРПОУ - 39965611)» від 23.03.2023 №20129/05/26-15-07-0102/39965611 посиланням на висновки Акту перевірки про виявлені порушення податкового законодавства, ГУ ДПС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.03.2023 №0228800701 про збільшення суми грошового зобов?язання по ПДВ у сумі - 12 292 378 грн.; від 28.03.2023 №0228770701 про збільшення суми грошового зобов?язання по податку на прибуток у сумі - 6 101 527 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 30.06.2023 №17506/6/99-00-06-01-02-06 встановлено, що «висновки акту перевірки про не підтвердження задекларованого ТОВ «ВІРДЖИН СТАР» в податковій декларації з податку на прибуток та звіті про фінансовий результат за періоди з 01.01.2018 по 31.12.2020 по податку на прибуток приватних підприємств на суму 5 352 934,00 грн. та у податковій декларації з податку на додану вартість податкових зобов?язань 10 264 738,00 грн. є передчасними, не забезпечені належною доказовою базою, а отже підлягають скасуванню, що не виключає їх дослідження у ході проведення документальної перевірки відповідно до вимог чинного законодавства».

Додатково у рішенні за результатами розгляду скарги ДПС України зобов?язало відповідача вжити заходи відповідно до п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України в частині правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість (в частині податкових зобов`язань).

Тобто, фактично, ДПС України підтвердило хибність висновків акту перевірки від 23.03.2023 №20129/Ж5/26-15-07-01-02/39965611, що унеможливлює його використання у якості належного доказу вчинення позивачем податкових правопорушень та підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Разом з цим,15.08.2023 ГУ ДПС у м. Києві з посиланням на п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України наказом №4036-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІРДЖИН СТАР» (код ЄДРПОУ 39965611)» прийнято рішення про проведення перевірки позивача.

Станом на час розгляду цієї справи, судом встановлено, що перевірку на виконання наказу №4036-п від 15.08.2023 відповідачем не проведено. Матеріали справи таких доказів також не містять. Зворотнього суду не доведено.

Однією із підстав прийняття цього наказу є «невідповідність висновків Акту перевірки від 23.03.2023 №20129/5/26-15-07-01-02/39965611 вимогам законодавства у зв?язку із неповним з?ясуванням при проведенні перевірки питань, що повинні були перевірені під час її проведення для винесення об?єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та здійснення дисциплінарного провадження стосовно посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві, які здійснювали таку перевірку».

Згідно з пунктом 86.3 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, законодавцем визначені чіткі розмежування щодо порядку допуску до позапланових виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що проведення невиїзної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Відповідно до приписів п.л. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, «якщо контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов?язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з?ясування під час перевірки питань, що повинні бути з?ясовані під час перевірки для винесення об?єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення».

Отже, прийняття відповідачем наказу від 15.08.2023 №4036-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІРДЖИН СТАР» (код ЄДРПОУ 39965611)» та здійснення дисциплінарного провадження стосовно посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві, які здійснювали перевірку та складали акт перевірки від 23.03.2023 №20129/Ж5/26-15-07-01-02/39965611 є визнанням відповідачем хибності викладених у Актів висновків.

Однак, незважаючи на згадані вище обставини та розпочату відповідачем повторну позапланову виїзну документальну перевірку, ГУ ДПС у м. Києві 13.09.2023 приймає оскаржуване податкове повідомлення рішення №0578660701.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі розкритий в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У відзиві на позов відповідач жодним чином не спростовує обставин, викладених позивачем, а фактично дублює акт перевірки.

Дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, про що безпосередньо зазначено в нормах згідно яких прийняті акти індивідуальної дії, що є предметом позову у цій справі.

Акт перевірки, складений за результатами документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

Тобто, фактично спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без будь-яких доказів, на підставі яких суд відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України може встановити дійсні обставини справи.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 26.04.2019 №806/252/16.

Суд звертає увагу на те, що процес доказування спрямований на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів їх дослідження і оцінки.

Відповідно до вимог процесуального законодавства, обов`язок доказування покладається на сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Слід звернути увагу, що зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відтак, матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб`єктом доказування суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доведено іншою стороною.

Оскільки інші аргументи відповідача не спростовують факту, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не в межах повноважень, не у порядку та не у спосіб, передбачений законодавством, суд вважає, що такі аргументи не мають вирішального значення для вирішення цього спору.

При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач на підтвердження правомірності своїх дій не надав суду жодного належного та допустимого доказу, яке б спростувало факт винесення передчасного Акту перевірки.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26 840,00 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 840,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.09.2023 №0578660701.

Стягнути на користь ТОВ "ВІРДЖИН СТАР" (ідентифікаційний код 39965611; місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Протасів Яр 8, офіс 130) судові витрати у розмірі 26840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (ідентифікаційний код 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 27 травня 2024 р.