Ухвала
від 27.05.2024 по справі 420/9207/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9207/24

У Х В А Л А

27 травня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» до Департаменту архітектури та мостобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 25 березня 2024 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» до Департаменту архітектури та мостобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.04.2021 р. за № 1 - 8/939 про анулювання паспорту прив`язки пересувної тимчасової споруди від 10.09.2020 року № 31 - 8/939 за адресою: м. Одеса, Французский бульвар, 60/1, виданий ТОВ "Баюр".

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

26 квітня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою (вхід. № ЕС/17057/24).

Ухвалою суду від 02 травня 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» до Департаменту архітектури та мостобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу залишено без руху. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

В ухвалі зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.

На виконання вищезазначеної ухвали суду 20.05.2024 року представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду (вхід. № 19838/24) з доданими доказами.

Розглянувши в порядку письмового провадження заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ТОВ «А.Л.Ь.Я.Н.С» звернулося до Окружного адміністративного позову із позовною заявою до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.04.2021 р. за № 01-08/939 про анулювання паспорту прив`язки пересувної тимчасової споруди від 10.09.2020 року № 01-08/939 за адресою: м. Одеса, Французский бульвар, 60/1, виданий ТОВ Баюр.

Відтак, оскаржуваний наказ про анулювання паспорту прив`язки прийнято ще 28.07.2021 року, проте, як зазначив позивач, про його існування позивач дізнався лише у грудні 2023 р. після отримання відповіді на адвокатський запит від 12.12.2023 року, до якої було долучено: копію Наказу про анулювання паспорту прив`язки від 28.07.2021 року; копію Висновку Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про можливість анулювання паспорту прив`язки від 22.07.2021 року.

У зв`язку із тим, що у долученій копії Висновку Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про можливість анулювання паспорту прив`язки було вказано, що Управлінні підтверджує можливість анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди на підставі обстеження ТС Уповноваженим органом по Договору ТС-1070/20 від 17.09.2020 р., позивачем було також подано адвокатський запит до Управління та запитано, в тому числі, проте не виключно, копію Акта обстеження ТС.

02.02.2024 р. Управління надало відповідь на адвокатський запит, до якої було долучено: копії Висновку про можливість анулювання паспорту прив`язки від 22.07.2021 р.; копію Акта обстеження тимчасової споруди від 20.07.2021 р.

Відтак, відповідно до вищевказаних документів: Акт обстеження було складено 20.07.2020 р.; Висновок про можливість анулювання паспорту прив`язки надано 22.07.2021 р.; наказ про анулювання паспорту прив`язки прийнято 28.07.2024 р.

Відповідно до п. 9.9. Правил на Департамент покладено обов`язок направлення наказу власнику (користувачу) ТС не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття рішення поштовим відправленням з описом вкладення.

Проте, як зазначає позивач, ані Акт обстеження, ані Висновок про можливість анулювання паспорту прив`язки, ані Наказ про анулювання паспорту прив`язки позивач не отримував. Крім того, позивач взагалі був не обізнаний про те, що тимчасова споруда була обстежена.

Враховуючи ту обставину, що відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, позивач звернувся із позовом протягом 6-ти місяців із моменту, коли дізнався про порушення

свого права (тобто протягом 6-ти місяців із моменту отримання відповіді на адвокатський запит), у зв`язку із чим вважав, що строк на подання позовної заяви не пропущено та, відповідно, не подавав клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви.

В свою чергу, Управління зазначає, що направило лист за реєстраційним номером № 01-13/2874 від 01.11.2021 року до ТОВ «БАЮР» (змінило назву на ТОВ «А.Л.Ь.Я.Н.С») щодо розірвання договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності № ТС-1070/20 від 17.09.2020 року в односторонньому порядку з 11.08.2021 року кур`єрською доставкою. В якості підтвердження направлення вищезазначеного листа надано копію квитанції про його відправку.

Таким чином, позивач стверджує, що дізнався про існування Наказу про анулювання паспорту прив`язки після отримання копії такого наказу разом із відповіддю на адвокатський запит.

Управління стверджує, що позивач дізнався про анулювання паспорту прив`язки у 2021 році, оскільки Управління направило на адресу позивача лист про розірвання договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд.

Розглянувши подані Управлінням докази щодо підтвердження факту отримання позивачем листа Управління № 01-13/2874 від 01.11.2021 року про розірвання договору, суд погоджується з доводами позивача, що надані докази не є належними та допустимими, оскільки із наданих доказів не вбачається відомостей про отримання позивачем даного листа та відсутні належні докази на підтвердження направлення саме даного листа.

Так, доказом відправки листа, на який посилається Управління, є накладна кур`єрської служби доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин», у якій: у розділі категорія доставки зазначено «з повідомленням»; передбачено можливість вказати інформацію «опис вкладення»; є графа, де мають бути вказані відомості про вручення; проте відсутній опис вкладення, тобто відсутні докази того, що саме було відправлено; відсутні відомості про вручення листа та будь-які відомості про причини його не вручення.

Таким чином, долучена накладна підтверджує факт направлення якогось поштового відправлення, а не факт направлення листа про розірвання договору.

Відомостей про отримання поштового відправлення немає.

Вищевикладені відомості дають підстави для сумніву суду у факті направлення поштового відправлення взагалі, адже: обрано спосіб доставки кур`єрською службою, що суперечить звичайній практиці Управління, яке зазвичай надсилає листи Укрпоштою. При цьому, відповідь на адвокатський запит позивача, поданий до моменту звернення до суду, було надіслано саме засобами Укрпошти та на електронну адресу адвоката, а не засобами кур`єрської

доставки; відомостей щодо подальшої долі направленого поштового відправлення не надано, хоча у випадку неможливості вручення поштового відправлення воно має бути повернено відправнику; якщо припустити, що отримувач відмовився від отримання, то відомості про таку відмову фіксуються, а поштове відправлення повертається відправнику; не долучено квитанції про сплату послуги, яка нібито була надана кур`єрською службою, що дозволило би підтвердити дату направлення поштового відправлення.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що надана Управлінням накладна не підтверджує ані факт направлення Листа про розірвання договору, ані тим більше факт отримання поштового відправлення позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформовано правовий висновок щодо критеріїв обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, до яких віднесено логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення.

Індивідуальним актом в даному випадку є наказ про анулювання паспорту прив`язки.

Відповідно до п. 9.9. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької

діяльності та елементів вуличної торгівлі у м. Одесі, затверджених Рішення Одеської міської ради № 3961-VI від 09.10.2013р. на Департамент покладено обов`язок направлення Наказу власнику (користувачу) ТС не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття рішення поштовим відправленням з описом вкладення.

Таким чином, своєчасне отримання Наказу про анулювання паспорту прив`язки пов`язано також із можливістю оскарження такого наказу, тобто обов`язок щодо направлення Наказу впливає на право особи на звернення до суду, адже без наявності Наказу, право на оскарження якого гарантовано КАС України, неможливо встановити підстави його прийняття та, відповідно, підстави для його оскарження.

Доказів, які би підтверджували направлення наказу, не надано.

Разом із тим, Управління зазначає, що направило лист про розірвання договору, що, за

твердженнями Управління, свідчить про обізнаність позивача із фактом прийняття Наказу про анулювання.

Із таким висновком погодитись не можна, адже: як було зазначено вище, доказів на підтвердження направлення саме даного листа, на який посилається Управління, немає (відсутній опис вкладення); доказів отримання листа також немає; той лист Управління, який долучений до матеріалів справи та нібито був направлений позивачу, не містить

відомостей про долучення до даного листа копії Наказу про анулювання паспорту прив`язки; у листі Управління відсутні відомості про підстави прийняття Наказу про анулювання паспорту прив`язки; обов`язки щодо направлення Наказу були покладені на Департамент, а не на Управління; негативні наслідки від невиконання Департаментом свого обов`язку не можуть бути перекладені на позивача, адже подання позовної давності поза 6-ти місячним строком із моменту прийняття Наказу пов`язано саме із невиконанням Департаментом своїх обов`язків, а не із діями / бездіяльністю позивача.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язки (Рішення ЕСПЧ у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04).

Відтак, доказів, які можуть підтвердити, що особа дізналася по існування Наказу про анулювання паспорту прив`язки у 2021 році до суду не надано.

Початок перебігу строку позовної давності можна відраховувати із моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до позиції Верховного Суду по справі № 640/25034/19 якщо день, коли особа дізналася про порушення свого права встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Вищевикладеним підтверджується та обставина, що позивач фактично дізнався про анулювання паспорту прив`язки після отримання відповіді на адвокатський запит.

Тобто, на думку суду відсутні підстави для визначення моменту, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права. Проте, для спростування будь-яких сумнівів, суд вважає за необхідне також зазначити правову позицію і щодо даного питання.

Відповідно до позиції Верховного Суду по справі № 640/25034/19: «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

Порушення права відбулось у момент прийняття Наказу. Тобто, необхідно визначити, чи могла особа бути необізнаною про прийняття такого Наказу. Оскільки, присутність власника паспорта прив`язки під час прийняття Наказу про анулювання паспорту прив`язки законодавством не передбачена, а про прийняте рішення власник паспорту прив`язки інформується шляхом надсилання йому листа із описом вкладення, то, відповідно, неможливість незнання пов`язана виключно із фактом отримання даного листа.

Як було вище вказано, Наказ стороні позивача не надсилається.

Можливо було б припустити, що після проведення обстеження тимчасової споруди її власник міг би припускати можливість анулювання паспорту прив`язки, однак: строк позовної давності виникає після порушення права, тобто після прийняття Наказу, а на момент обстеження тимчасової споруди такого наказу ще не існувало; як було вказано у позовній заяві, наслідком обстеження споруди та складання Акту за результатами такого обстеження може бути припис про усунення порушення / припис про демонтаж / звернення до органів, які

уповноважені здійснювати контроль за додержанням законодавства про благоустрій населених пунктів (п. 15.4. Порядку). Тобто наслідок у вигляді анулювання паспорту прив`язки за результатами обстеження навіть не передбачений як можливий; під час обстеження власник тимчасової споруди / його представник були відсутні, що підтверджується Актом обстеження.

Відтак, у власника паспорту прив`язки не було жодних підстав вважати, що паспорт прив`язки анульовано.

Крім того, у випадку анулювання паспорту прив`язки споруда вважається протиправно розміщеною (п. 1.4 Порядку), що відповідно до п. 16.1. Порядку є підставою для проведення демонтажу ТС.

Проте, будь-яких приписів щодо демонтажу до 16.05.2024 р. власнику тимчасової споруди видано не було.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.

У справі Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року по справі №160/2551/19.

Таким чином, дослідивши доводи позивача викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду щодо поважності пропуску строку, суд приходить до висновку, про доведеність поважності причин пропуску строку звернення до суду, а тому є достатні підстави для визнання судом таких причин поважними.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовну заяву належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, позовну заяву подано з дотриманням правил підсудності.

Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені КАС України на момент прийняття даної ухвали у суду відсутні.

З наведених підстав суддя вважає за можливе продовжити розгляд справи за даним позовом.

Також розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням викликом сторін, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч.5 ст.12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.262 КАС України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням викликом сторін.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, уникнення затягування процесу та порушень процесуальних строків, встановлених для розгляду справи, суд вважає за необхідне призначити розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 9, 43, 46-48, 80, 94, 162-164, 194, 205, 248, 263, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити товариству з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» строк звернення до суду.

Продовжити розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» до Департаменту архітектури та мостобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Призначити перше судове засідання на 04 червня 2024 року о 11 год. 00 хв.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/gromadyanam/cases/.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя С.О. Стефанов

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення27.05.2024
Оприлюднено29.05.2024
Номер документу119301013
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері містобудування; архітектурної діяльності

Судовий реєстр по справі —420/9207/24

Постанова від 28.10.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Ступакова І.Г.

Ухвала від 05.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Ступакова І.Г.

Ухвала від 05.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Ступакова І.Г.

Ухвала від 19.08.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Ступакова І.Г.

Ухвала від 10.07.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стефанов С.О.

Ухвала від 14.06.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стефанов С.О.

Ухвала від 27.05.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стефанов С.О.

Ухвала від 02.05.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стефанов С.О.

Ухвала від 29.03.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Стефанов С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні