Ухвала

від 14.06.2024 по справі 420/9207/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9207/24

У Х В А Л А

12 червня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Крилова Я.А.,

представника позивача Грицак К.В. (за ордером),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про залишення позову без розгляду по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» до Департаменту архітектури та мостобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 25 березня 2024 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» до Департаменту архітектури та мостобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.04.2021 р. за № 1 - 8/939 про анулювання паспорту прив`язки пересувної тимчасової споруди від 10.09.2020 року № 31 - 8/939 за адресою: м. Одеса, Французский бульвар, 60/1, виданий ТОВ "Баюр".

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

10 червня 2024 року від Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до суду повторно подано заяву про залишення позову без розгляду (вхід. № ЕС/23598/24), у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

В обґрунтування поданої заяви Управління зазначило, що з 2020 року ТОВ «Баюр» (змінило назву на ТОВ «А.Л.Я.Н.С») є контрагентом Управління, з яким укладено 39 договорів, 11 з яких не є діючими, в тому числі й договір № ТС-1070/20 від 17.09.2020 року на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 338 від 22.12.2022 року «Про встановлення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, для розташування тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі та коригувальних коефіцієнтів для розміщення тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі», з 01.01.2023 року встановлений новий розмір плати за тимчасове використання місць для розташування тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі. Тариф змінено в сторону збільшення. З 01.01.2023 року ТОВ «Баюр» сумлінно виконуються змінені умови договорів відповідно до нових тарифів; зазначеним контрагентом (Позивачем) систематично здійснюється звірка взаєморозрахунків за договорами та здійснюються оплати відповідно до цих взаєморозрахунків. На момент подачі позовної заяви (станом на 25.03.2024 року) за інформацією Управління у ТОВ «БАЮР» існувала переплата за всіма діючими договорами в розмірі 1243,24 грн. Якщо слідувати логікою позивача та вважати, що йому не було відомо про лист Управління щодо розірвання договору, із змісту якого прослідковується інформація про анулювання паспорту прив`язки, то переплата мала б складати мінімум 12780,00 грн. (можливі нарахування по договору № ТС-1070/20 від 17.09.2020 року за період з 11.08.2021 року по 11.06.2024 року). Однак, такої переплати не існує, а конкретних оплат за зазначеним договором в період з 11.08.2021 року по 11.06.2024 року не надходило. Враховуючи вищезазначене, Управління вважає за доцільне повторно звернути увагу суду на той факт, що ТОВ «БАЮР» знало про припинення дії договору № ТС-1070/20 від 17.09.2020 року, а отже і знає/повинно знати про анульований паспорт прив`язки.

У судовому засіданні 12.06.2024 року позивачем подано заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

Розглянувши у судовому засіданні заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

26 квітня 2024 року від Управління надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою (вхід. № ЕС/17057/24), у якому Управління посилалось на те, що 02.11.2021 року Управління направило лист за реєстраційним номером № 01-13/2874 від 01.11.2021 року до ТОВ «БАЮР» (змінило назву на ТОВ «А.Л.Ь.Я.Н.С») щодо розірвання договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності № ТС-1070/20 від 17.09.2020 року в односторонньому порядку з 11.08.2021 року кур`єрською доставкою. В якості підтвердження направлення вищезазначеного листа відповідач надав копію квитанції про його відправку.

До клопотання було додано лист, на який посилається Управління, у якому в якості підстави для розірвання договору в односторонньому порядку визначено наказ про анулювання паспорту прив`язки.

Ухвалою суду від 02 травня 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» до Департаменту архітектури та мостобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу залишено без руху. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

В ухвалі зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.

На виконання вищезазначеної ухвали суду 20.05.2024 року представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду (вхід. № 19838/24) з доданими доказами.

Позивач надав заяву про поновлення строку, посилаючись на ту обставину, що Управління не надало ні доказів надсилання саме листа про розірвання договору, оскільки на поштовому відправленні відсутній опис вкладення, ні доказів отримання позивачем поштового відправлення, оскільки на поштовому відправленні відсутній відомості про вручення даного відправлення / або причини його невручення. Крім того, позивач звернув увагу на ту обставину, що на підтвердження факту відправлення Управління долучило накладну ТОВ «Двадцять п`ять годин», хоча зазвичай користується засобам Укрпошти.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено товариству з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» строк звернення до суду.

Продовжено розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» до Департаменту архітектури та мостобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Перше судове засідання було призначено на 04 червня 2024 року о 11 год. 00 хв.

10.06.2024 року Управління подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 2. ст. 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного

провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Засідання було призначено на 04.06.2024 р.

На призначене судове засідання учасники не з`явилися. Позивач, зокрема, повідомив про причини неявки.

Проте, неявка у судове засідання учасників справи не свідчить про те, що судове засідання не було відкрито. Неявка у судове засідання учасників свідчить лише про те, що воно було проведено без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, судове засідання було відкрито 04.06.2024 р. Проте, у зв`язку із неявкою учасників, судове засідання було проведено без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Відтак, заява про залишення без розгляду мала бути подана початку судового засідання,

призначеного на 04.06.2024 року.

Разом із тим, у заяві про залишення заяви без розгляду третя особа не просить поновити строк на подання заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завдання адміністративного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав та нових обставин.

Суд зазначає, що даному випадку вже було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду із визначеним підставами, яке було вирішено судом ухвалою суду від 27 травня 2024 року, визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено товариству з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» строк звернення до суду.

Наразі, Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради повторно заявлено клопотання про залишення без розгляду з інших підстав, які були відомі Управлінню на момент заявлення першого клопотання.

Суд вбачає у таких діях третьої особи зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ТОВ «А.Л.Ь.Я.Н.С» звернулося до Окружного адміністративного позову із позовною заявою до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.04.2021 р. за № 01-08/939 про анулювання паспорту прив`язки пересувної тимчасової споруди від 10.09.2020 року № 01-08/939 за адресою: м. Одеса, Французский бульвар, 60/1, виданий ТОВ Баюр.

Відтак, оскаржуваний наказ про анулювання паспорту прив`язки прийнято ще 28.07.2021 року, проте, як зазначив позивач, про його існування позивач дізнався лише у грудні 2023 р. після отримання відповіді на адвокатський запит від 12.12.2023 року, до якої було долучено: копію Наказу про анулювання паспорту прив`язки від 28.07.2021 року; копію Висновку Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про можливість анулювання паспорту прив`язки від 22.07.2021 року.

У зв`язку із тим, що у долученій копії Висновку Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про можливість анулювання паспорту прив`язки було вказано, що Управлінні підтверджує можливість анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди на підставі обстеження ТС Уповноваженим органом по Договору ТС-1070/20 від 17.09.2020 р., позивачем було також подано адвокатський запит до Управління та запитано, в тому числі, проте не виключно, копію Акта обстеження ТС.

02.02.2024 р. Управління надало відповідь на адвокатський запит, до якої було долучено: копії Висновку про можливість анулювання паспорту прив`язки від 22.07.2021 р.; копію Акта обстеження тимчасової споруди від 20.07.2021 р.

Відтак, відповідно до вищевказаних документів: Акт обстеження було складено 20.07.2020 р.; Висновок про можливість анулювання паспорту прив`язки надано 22.07.2021 р.; наказ про анулювання паспорту прив`язки прийнято 28.07.2021 р.

Відповідно до п. 9.9. Правил на Департамент покладено обов`язок направлення наказу власнику (користувачу) ТС не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття рішення поштовим відправленням з описом вкладення.

Як встановлено судом при розгляді клопотання Управління від 26.04.2024 року, ані Акт обстеження, ані Висновок про можливість анулювання паспорту прив`язки, ані Наказ про анулювання паспорту прив`язки позивач не отримував. Крім того, позивач взагалі був не обізнаний про те, що тимчасова споруда була обстежена.

Враховуючи ту обставину, що відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, позивач звернувся із позовом протягом 6-ти місяців із моменту, коли дізнався про порушення

свого права (тобто протягом 6-ти місяців із моменту отримання відповіді на адвокатський запит).

Таким чином, судом встановлено, що позивач дізнався про існування Наказу про анулювання паспорту прив`язки після отримання копії такого наказу разом із відповіддю на адвокатський запит.

Управління стверджувало, що позивач дізнався про анулювання паспорту прив`язки у 2021 році, оскільки Управління направило на адресу позивача лист про розірвання договору на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд.

Розглянувши подані Управлінням докази щодо підтвердження факту отримання позивачем листа Управління № 01-13/2874 від 01.11.2021 року про розірвання договору, суд погодився з доводами позивача, що надані докази не є належними та допустимими, оскільки із наданих доказів не вбачається відомостей про отримання позивачем даного листа та відсутні належні докази на підтвердження направлення саме даного листа.

Так, доказом відправки листа, на який посилається Управління, є накладна кур`єрської служби доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин», у якій: у розділі категорія доставки зазначено «з повідомленням»; передбачено можливість вказати інформацію «опис вкладення»; є графа, де мають бути вказані відомості про вручення; проте відсутній опис вкладення, тобто відсутні докази того, що саме було відправлено; відсутні відомості про вручення листа та будь-які відомості про причини його не вручення.

Таким чином, долучена накладна підтверджує факт направлення якогось поштового відправлення, а не факт направлення листа про розірвання договору.

Відомостей про отримання поштового відправлення немає.

Вищевикладені відомості дають підстави для сумніву суду у факті направлення поштового відправлення взагалі, адже: обрано спосіб доставки кур`єрською службою, що суперечить звичайній практиці Управління, яке зазвичай надсилає листи Укрпоштою. При цьому, відповідь на адвокатський запит позивача, поданий до моменту звернення до суду, було надіслано саме засобами Укрпошти та на електронну адресу адвоката, а не засобами кур`єрської

доставки; відомостей щодо подальшої долі направленого поштового відправлення не надано, хоча у випадку неможливості вручення поштового відправлення воно має бути повернено відправнику; якщо припустити, що отримувач відмовився від отримання, то відомості про таку відмову фіксуються, а поштове відправлення повертається відправнику; не долучено квитанції про сплату послуги, яка нібито була надана кур`єрською службою, що дозволило би підтвердити дату направлення поштового відправлення.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що надана Управлінням накладна не підтверджує ані факт направлення Листа про розірвання договору, ані тим більше факт отримання поштового відправлення позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформовано правовий висновок щодо критеріїв обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, до яких віднесено логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення.

Індивідуальним актом в даному випадку є наказ про анулювання паспорту прив`язки.

Відповідно до п. 9.9. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницькоїдіяльності та елементів вуличної торгівлі у м. Одесі, затверджених Рішення Одеської міської ради № 3961-VI від 09.10.2013р. на Департамент покладено обов`язок направлення Наказу власнику (користувачу) ТС не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття рішення поштовим відправленням з описом вкладення.

Таким чином, своєчасне отримання Наказу про анулювання паспорту прив`язки пов`язано також із можливістю оскарження такого наказу, тобто обов`язок щодо направлення Наказу впливає на право особи на звернення до суду, адже без наявності Наказу, право на оскарження якого гарантовано КАС України, неможливо встановити підстави його прийняття та, відповідно, підстави для його оскарження.

Доказів, які би підтверджували направлення наказу, до суду не надано.

Разом із тим, Управління зазначало, що направило лист про розірвання договору, що, за

твердженнями Управління, свідчить про обізнаність позивача із фактом прийняття Наказу про анулювання.

Із таким висновком погодитись не можна, адже: як було зазначено вище, доказів на підтвердження направлення саме даного листа, на який посилається Управління, немає (відсутній опис вкладення); доказів отримання листа також немає; той лист Управління, який долучений до матеріалів справи та нібито був направлений позивачу, не містить

відомостей про долучення до даного листа копії Наказу про анулювання паспорту прив`язки; у листі Управління відсутні відомості про підстави прийняття Наказу про анулювання паспорту прив`язки; обов`язки щодо направлення Наказу були покладені на Департамент, а не на Управління; негативні наслідки від невиконання Департаментом свого обов`язку не можуть бути перекладені на позивача, адже подання позовної давності поза 6-ти місячним строком із моменту прийняття Наказу пов`язано саме із невиконанням Департаментом своїх обов`язків, а не із діями / бездіяльністю позивача.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язки (Рішення ЕСПЧ у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04).

Відтак, доказів, які можуть підтвердити, що особа дізналася по існування Наказу про анулювання паспорту прив`язки у 2021 році до суду не надано.

Початок перебігу строку позовної давності можна відраховувати із моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до позиції Верховного Суду по справі № 640/25034/19 якщо день, коли особа дізналася про порушення свого права встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Вищевикладеним підтверджується та обставина, що позивач фактично дізнався про анулювання паспорту прив`язки після отримання відповіді на адвокатський запит.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.

У справі Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року по справі №160/2551/19.

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про залишення позову без розгляду по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» до Департаменту архітектури та мостобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 256, 295 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про залишення позову без розгляду по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А.Л.Ь.Я.Н.С» до Департаменту архітектури та мостобудування Одеської міської ради, третя особа: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 14 червня 2024 року.

Суддя С.О. Стефанов