Ухвала

від 23.05.2024 по справі 752/14577/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/14577/22-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О., розглянувши матеріали заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИПІНГ» про повернення завдатку за попереднім договором та стягнення компенсації за невиконання зобов`язань, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2024 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом із позовом до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 265 574, 36 грн, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИПІНГ» (вул. Менделєєва, 12, офіс 94/1, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 43764369).

Заява вмотивована тим, що предметом позовної заяви, із якою звернувся позивач до суду, є стягнення з відповідача завдатку за попереднім договором та стягнення компенсації за невиконання зобов`язань. З метою забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, позивач до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти у сумі 265 574, 36 грн.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї, матеріали цивільної справи, дійшов до висновку, що подана заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно положень п. 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову є те, що у відповідача на момент ухвалення рішення у справі не буде мати достатньо коштів для погашення перед позивачем заборгованості, і це може утруднити виконання судового рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених позивачем і не встановлено реальної загрози, за якої невжиття саме таких заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Посилання позивача на ту обставину, що на момент прийняття судом рішення відповідач не буде мати достатньо коштів для погашення перед позивачем заборгованості є лише припущенням, яке не доведене належними доказами.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що суд може накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

При цьому суд, враховує ту обставина, що позивачем не конкретизовано на які саме рахунки слід накласти арешт, не зазначено відомості про наявність рахунків відповідача, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд зауважує, що в заяві про забезпечення позову не зазначено будь-яких відомостей щодо конкретного індивідуально визначеного рухомого майна та грошових коштів, що належить на праві власності саме відповідачу.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та враховуючи її обставини, характер правовідносин, предмет та підстави позову, суд приходить до висновку, що заява про накладення арешту на майно не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149, 150, 353-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИПІНГ» про повернення завдатку за попереднім договором та стягнення компенсації за невиконання зобов`язань - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Суддя Г.О.Матійчук