Рішення

від 25.11.2024 по справі 752/14577/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/14577/22-ц

пр. 2-2965/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа № 752/14577/22-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про повернення завдатку за попереднім договором та стягнення компенсації за невиконання зобов`язань, -

представник позивача - адвокат Свистула Д. А.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2022 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» (далі - ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ») на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 265 574, 36 грн, грошові кошти у розмірі 265 574, 36 грн як компенсацію за невиконання умов договору, який був забезпечений завдатком, судовий збір у розмірі 5 311, 49 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-11594 від 30.12.2021 року.

У відповідності до предмету попереднього договору, сторони зобов`язались до 30 квітня 2022 року укласти основний договір з купівлі продажу транспортного засобу марки FORD, модель: FUSION SE, рік випуску: 2016, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , за погодженою договірною ціною (вартістю) в розмірі 265 574, 36 грн, у тому числі ПДВ - 44 262, 30 грн.

Вказує, що ОСОБА_1 було повністю виконано свої зобов`язання за попереднім договором, та внесено в день укладання договору на розрахунковий рахунок ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» повну суму, а саме 265 574, 36 грн, у тому числі ПДВ - 44 262, 30 грн, однак у встановлений термін автомобіль не отримав.

Вважає, що оскільки ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» не виконало умов попереднього договору, та не вчинило жодних дій для укладення основного договору, позивач має право вимагати повернення коштів сплачених ним на розрахунковий рахунок ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ», а також стягнення компенсації за невиконання умов договору, який був забезпечений завдатком, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.10.2022 року справу направлено на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (а. с. 113-114).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022 року для розгляд вказаної справи визначено суддю Підпалого В. В. (а. с. 124-125).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.01.2023 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, та надано позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали (а. с. 127-129).

07.02.2024 року надійшла заява позивача про усунення недоліків (а. с. 143-179).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2024 року заявлено самовідвід суддею Підпалим В. В. (а. с. 180-181).

Відповідно до розпорядження №203 від 20.05.2024 року у зв`язку із заявленим самовідводом судді вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл справ згідно ст. 14 ЦПК України (а. с. 182).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Матійчук Г. О. (а. с. 183-184).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 185-186).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2024 року відмовлено задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (а. с. 187-189).

Копію ухвали про відкриття провадження та копію ухвали про відмову у забезпеченні позову направлено на адресу сторін, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками до електронного кабінету учасника справи. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 190).

Відповідно до довідки на електронну пошту представника позивача ухвали доставлено - 27.05.2024 року (а. с. 191), до електронного кабінету представника позивача ухвали доставлено - 28.05.2024 року (а. с. 195).

Відповідно до довідки до електронного кабінету відповідача ухвали доставлено - 28.05.2024 року (а. с. 195).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що між ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-11594 від 30.12.2021 року (а. с. 160-161).

У відповідності до предмету попереднього договору, сторони зобов`язались до 30 квітня 2022 року укласти основний договір з купівлі продажу транспортного засобу марки FORD, модель: FUSION SE, рік випуску: 2016, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , за погодженою договірною ціною (вартістю) в розмірі 265 574, 36 грн, у тому числі ПДВ - 44 262, 30 грн.

ОСОБА_1 було повністю виконано свої зобов`язання за попереднім договором, та внесено в день укладання договору на розрахунковий рахунок ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» повну суму, а саме: 265 574, 36 грн, у тому числі ПДВ - 44 262, 30 грн, що підтверджується рахунком на оплату №11594-ВШ0430 від 30.12.2021 року (а. с. 162), квитанцією №Е98Р-ХВ91-РМСВ-АВ39 від 31.12.2021 року на суму 27 000, 00 грн (а. с. 163), квитанцією №17Т003Н40 від 30.12.2021 року на суму 205 000, 00 грн (а. с. 164), меморіальним ордером №МВ88900291 від 04.01.2022 року на суму 33 574, 36 грн (а. с. 165).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.

Судом встановлено, що основний договір з купівлі-продажу транспортного засобу мав бути укладений сторонами 30.04.2022 року, що визначено попереднім договором, також позивачем було внесено плату за попереднім договором трьома платежами 30.12.2021 року, 31.12.2021 року та 04.01.2022 року. У будь-якому випадку, навіть при наявності у ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» труднощів у придбанні майна у третіх осіб, основний договір мав бути укладений не пізніше 30.04.2022 року, а якщо у зазначений термін не укладений, то зобов`язання за ним є припиненими.

Так, відповідно до п. 1.2 Попереднього договору: «за цим договором сторони зобов`язуються до 30 квітня 2022 року укласти Основний договір» (а. с. 160-161).

Відповідно до п. 2.3 попереднього договору: «Сторона-2 ( ОСОБА_1 ) на умовах передоплати сплачує в день підписання цього Договору Стороні-1 на розрахунковий рахунок Сторони-1 в розмірі 265 574, 36 грн, у тому числі ПДВ - 44 262, 39 грн».

Пунктом 2.5 визначено, що «сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням».

Відповідно до п. 4.1 Попереднього договору: «цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами, а саме 30 грудня 2021 року, і діє до 30 квітня 2022 року або до укладення Основного договору».

Відповідно до п. 4.2 Попереднього договору: «закінчення строку дії договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань».

Так, оскільки відповідачем умови Попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу у встановлений строк не виконані, майно не придбане та у власність позивача не передане, основний договір не укладений, оспорений правочин є припиненим.

Відповідач, не уклавши у визначений строк основний договір, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку наявності зобов`язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами, який би за своєю формою та змістом відповідав закону.

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Статтею 571 ЦК України встановлено наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. Так, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

На відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. Аванс не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, у разі сплати авансу кредитор не може бути зобов`язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і відповідно до відшкодування збитків.

Аналогічних висновків щодо застосування норми статті 570 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року № 367/661/16-ц. Відповідно до ст. ст. 570, 571 Цивільного кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання й на забезпечення його виконання. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається в кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.

Окрім того, в диспозиції ч. 2 ст. 570 ЦК України зазначено: якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Як зазначає позивач, він вніс завдаток, який передбачений п.2.3 Попереднього договору №ПКП-11594 від 30.12.2021 року.

Разом з тим, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу.

Оскільки основний договір купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, між сторонами не було укладено, то сплачена позивачем сума в розмірі 265 574, 36 грн є авансом, і за законом підлягає поверненню особі, яка її сплатила.

Сума, яка зазначена у Попередньому договорі, фактично є авансом, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених ст. 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу на виконання якого передано кошти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19 зроблено правовий висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 910/12382/17).

Таким чином, ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що сума, названа позивачем завдатком, фактично таким не є, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу.

Оскільки сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому під час укладання Попереднього договору №ПКП-11594 від 30.12.2021 року, то передана позивачем відповідачу сума коштів у розмірі 265 574, 36 грн є авансом.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 639/9339/16-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 522/15584/17, від 17 червня 2021 року у справі № 711/5065/15-ц.

Отже, оскільки ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» до 30.04.2022 року не виконало зобов`язання за Попереднім договором №ПКП-11594 від 30.12.2021 року, то у ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» із 01.05.2022 року виник обов`язок з повернення авансового платежу, який був сплачений позивачем.

Доказів того, що ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» повернуло кошти, які були сплачені позивачем за умовами Попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30.12.2021 року матеріали справи не містять.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань за Попереднім договором, про наявність форс-мажорних обставин, які заважають йому виконати зобов`язання за цим договором у повному обсязі та в обумовлені строки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання умов Попереднього договору №ПКП-11594 від 30.12.2021 року, дійсний намір на укладення основного договору у нього відсутній.

Таким чином, оскільки Попередній договір №ПКП-11594 від 30.12.2021 року є припиненим, основний договір не було укладено, суд приходить до висновку, що грошові кошти отримані ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» за вказаний договором у розмірі 265 574, 36 грн, підлягають поверненню позивачу.

Оскільки сплачена сума у розмірі 265 574, 36 грн є авансом, то відсутні підстави для його стягнення у подвійному розмірі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 265 574, 36 грн як компенсацію за невиконання умов договору, який був забезпечений завдатком, не підлягають задоволенню, оскільки даний договір не був забезпечений завдатком.

Варто зауважити, що у ч. 2 ст. 635 ЦК України встановлені наслідки ухилення однієї зі сторін від укладення основного договору: сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати іншій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.5. Попереднього договору сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Отже, наслідки порушення попереднього договору однією зі сторін розкриті у частині другій статті 635 ЦК України. І вони застосовуються, якщо інше не встановлено тим самим попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.

Припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 02.09.2015 року у справі №6-226цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №401/3856/16-ц.

Разом з тим, позивачем не надано доказів понесення збитків, спричинених відповідачем внаслідок необґрунтованого ухилення від укладення основного договору.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення із ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 265 574, 65 грн, які сплачені у якості авансу за попереднім договором.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв?язку із частковим задоволенням позову із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимоги, а саме: у розмірі 2 655, 74 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 207, 509, 526, 546, 570, 571, 626, 628, 635, 638, 651, 653 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» про повернення завдатку за попереднім договором та стягнення компенсації за невиконання зобов`язань - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 265 574, 36 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 655, 74 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЗЕМ ШИППІНГ», адреса: вул. Менделєєва, 12, офіс 94/1, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 43764369.

Суддя Г.О.Матійчук