Постанова

від 27.05.2024 по справі 240/15857/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15857/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

27 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Мойсюка М.І ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 06.03.2023 №00042440701, згідно з яким зменшено розмір від"ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, у розмірі 278522грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 06.03.2023 №00042510701, згідно з яким застосовано штраф у розмірі 6305 грн за не складання та не реєстрацію податкової накладної у Єдиному державному реєстрі податкових накладних по занижених податкових зобов"язаннях з ПДВ на суму 12610 грн за жовтень 2022 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 06.03.2023 №00042440701 та №00042510701.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанці, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з"явились. Представником відповідача подано клопотання про здійснення апеляційного розгляду справи без його участі.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, приватне акціонерне товариство "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" зареєстроване як юридична особа, основний вид діяльності за КВЕД 17.12 виробництво паперу та картону.

Судом встановлено, що у період з 09.01.2023 по 20.01.2023 посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «МПФ-Вайдманн» на предмет дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт №1054/06-30-07-01/00278735 від 27 січня 2023 року (далі - акт перевірки). Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, за її результатами встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, ст.44, п.189.9 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, оскільки ним завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), в сумі 278 522,00 грн.

- п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, оскільки підприємством не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму ПДВ 12610,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 06.03.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00042440701, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, в розмірі 278522 грн;

- №00042510701, згідно з яким застосовано штраф у розмірі 6305 грн за не складання та не реєстрацію податкової накладної у Єдиному державному реєстрі податкових накладних по занижених податкових зобов"язаннях з ПДВ на суму 12610 грн за жовтень 2022 року.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу, за результатами розгляду якої Державна податкова служба України рішенням від 18 травня 2023 року у її задоволенні відмовила, а податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Підпунктом «а» пункту185.1статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Приписи пунктів198.1,198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-ХІVз наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон України №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України №996-ХІVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтями1та3названогоЗаконупередбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3статті 9 Закону України №996-ХІV).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Згідно правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, у тому числі податковий кредит, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки контролюючим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за результатами включення до його складу сум ПДВ:

- у розмірі 12610 грн за списання основних засобів, які мають залишкову балансову вартість;

- у розмірі 4312 грн, сплачених ТОВ «Малин Енергоінвест» за послуги водопостачання та водовідведення;

- у розмірі 261599,53 грн, сплачених ТОВ «АПТ Україна Груп» за поставку газоочисного обладнання.

Щодо заниження податкового зобов"язання з ПДВ на загальну суму в розмірі 12610грн у зв"язку зі списанням основних засобів, які мають залишкову балансову вартість, суд зазначає наступне.

У акті перевірки зазначено, що у жовтні 2022 ПрАТ «МПФ-Вайдманн» проведено списання основних засобів, в тому числі і тих, які мають залишкову балансову вартість. Загальна балансова вартість списаних недоамортизованих основних засобів становить 440080,03 грн. Підприємство суму зносу вищенаведених основних засобів відобразило по рах.13 «Амортизація» (Д-т рах.13 К-т рах.104) - 377031,21 грн, а залишкову вартість відобразило по рах.976 «Інші витрати» (Д-т рах.976 К-т рах.104) - 63050,82 грн.

Також, від списання зазначених основних засобів ПрАТ «МПФ-Вайдманн» було оприбутковано металобрухт.

Відповідно до п.189.9 ст.189 ПК України передбачено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

При цьому ПК України не визначено механізму подання платником податку контролюючому органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів. У зв`язку із цим платник податку може подати такі документи (копії документів) контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу.

Відповідно до 189.10 ПК України у разі якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов`язання.

Відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну України №561 від 30.09.2003, одиницею обліку основних засобів є окремий об`єкт. Окремим об`єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього: конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно-з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно: незавершені капітальні інвестиції: інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Також судом встановлено, що на балансі товариства обліковуються багато складних об`єктів основних засобів, які можуть виконувати свою виробничу функцію лише у комплексі, тобто у складі інших основних засобів, а не самостійно. Запасні частини таких об`єктів потребують заміни через регулярні або періодичні проміжки часу.

Відповідно до МСБО 16 "Основні засоби" (параграф 70), якщо суб`єкт господарювання визнає в балансовій вартості об`єкта основних засобів витрати на заміну частини об`єкта, тоді він припиняє визнання балансової вартості заміненої частини незалежно від того, чи амортизували замінену частину окремо.

Параграфами 7 та 13 МСБО 16 передбачено, що собівартість об`єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо і тільки якщо: а) є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов`язані з об`єктом, надійдуть до суб`єкта господарювання; б) собівартість об`єкта можна достовірно оцінити.

Запасні частини деяких об`єктів основних засобів можуть потребувати заміни через регулярні проміжки часу. Об`єкти основних засобів також можуть бути придбаними з метою здійснення порівняно нечастої повторної заміни або навіть для одноразової заміни. Суб`єкт господарювання визнає в балансовій вартості об`єкта основних засобів собівартість замінюваної частини такого об`єкта, коли витрати понесені, якщо задовольняються критерії визнання. Балансову вартість тих частин, що їх замінюють, припиняють визнавати відповідно до положень про припинення визнання цього стандарту. У свою чергу, деякі вузли та деталі папереробної машини підлягають заміні після певної кількості годин використання, адже термін їх експлуатації у кілька разів менше, ніж термін експлуатації всієї машини в цілому. Під час виконання значного огляду витрати на нього визнаються в балансовій вартості об`єкта основних засобів як заміна, якщо задовольняються критерії визнання: наявності ймовірності, що майбутні економічні вигоди, пов`язані з такою заміною, надійдуть до суб`єкта господарювання, і при цьому собівартість заміни можна достовірно оцінити. Будь-яку балансову вартість витрат на попередній огляд (на відміну від матеріальних частин), яка залишається, визнавати припиняють.

У програмному забезпеченні SАР, яким користується товариство, в тому числі і для ведення бухгалтерського обліку, часткове списання основного засобу передбачає три етапи. Перший - це створення картки для частини основного засобу, що списується та присвоєння йому окремого інвентарного номера. Другий - це перенесення частини первісної вартості, зносу та балансової вартості з основного об`єкту на об`єкт, що підлягає списанню відповідно до акту виділення частини об`єкта основного засобу. Третє - списання основного засобу згідно з акту на списання основного засобу.

У програмі SАР виділення вартості зносу нового об`єкта, прямопропорційне частині виділеної первісної вартості, амортизації зі старого об`єкта, що відповідає МСБО 16. Таким чином утворюється новий об`єкт, що містить відсоток зносу, аналогічний відсотку зносу основного засобу, з якого він утворився, а по суті, виділений об`єкт мав би містити 100% знос.

Так статори до спірально-гвинтових насосів (3 шт) та скануючі сприски (3 шт), не є окремими основними засобами що могли б функціонувати окремо, а є виділеними зношеними запасними частинами машини папереробної «Брудерхаус» №17 (інвентарний №551160785); статори до спірально-гвинтових насосів (5 шт) та тримачі дискових ножів (3 шт), виділених з папереробної машини «Брудерхаус» №16, сервоперетворювач ЕV39328-Е8 (1 шт), виділений з Пили Schellihg (інвентарний №551160972); регулюючий клапан (1 шт), виділений з машини папереробної 15 (інвентарний №551160024); редуктора К1М2 (1 шт), виділені з пристрою завантажувального роликових платформ (інвентарний №551160585).

Позивач вказує, що всі ці запасні частини виділялися виключно по причині їх повного фізичного і матеріального зносу, підлягали списанню і подальшій заміні. Виділені вузли повністю зносилися і підлягали заміні. У випадку, якщо підприємство залишило б ці вузли на папереробних машинах існував великий ризик поломки всієї машини і зупинки виробництва в цілому.

Позивачем надано акти на списання основних засобів: №3 від 20.10.2022; №2 від 10.10.2022; №4 від 25.10.2022; №8 від 24.10.2022; №2 від 25.10.2022; №4 від 20.10.2022; №1 від 20.10.2022 з висновком комісії про неможливість використання основного засобу за первісним призначенням та оприбуткуванням матеріалу б/в, а саме металобрухт вид 500, зміст яких свідчить про те, що такі об`єкти були фізично розібрані і відповідно в подальшому за своїм первісним призначенням використовуватися більше не можуть.

На підтвердження своєї позиції позивач також посилається на індивідуальну податкову консультацію, надану ДПС України 10 вересня 2020 року, згідно якої, випадку ліквідації основних засобів у зв`язку з їх знищенням, розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов`язання з ПДВ (у тому числі, відповідно до пункту198.5 статті 198 ПК України) у випадку, зокрема, подання контролюючому органу належним чином оформленого акта на списання основних засобів за формою, встановленою наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29 грудня 1995 року №352, або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволить ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа. Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначення.

Також у індивідуальній податковій консультації зазначено, що відповідно до пунктів 41-43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561, для визначення непридатності основних засобів до використання, можливість їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Така комісія: здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; установлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбирання (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів.

Суд вірно врахував, що надані позивачем акти списання основних засобів містять вказану інформацію. При цьому, оскільки, будь-яких інших доводів та зауважень щодо здійснення позивачем процедури списання вказаних засобів та доказів використання за призначенням у господарській діяльності платника податків, відповідачем суду, висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов"язку оподаткування податком на додану вартість залишкової вартості основних засобів у розмірі 12610,00 грн є необґрунтованою.

Щодо віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 261599,53грн по правовідносинам з ТОВ «АПТ Україна Груп», судом встановлено, що у жовтні 2022 ПрАТ «МПФ-Вайдманн» віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по правовідносинам з ТОВ «АПТ Україна Груп» за жовтень 2020 року, а саме по податковій накладній від 23.10.2020 №16 на поставку газоочисного обладнання ТМ «Ятаган» на загальну суму 1569597,18 грн, у т.ч. ПДВ 261599,53 грн. За доводами відповідача вказані правовідносини не відбулися, оскільки позивач не зміг довести рух обладнання по території України та з`ясувати причину зміни назви поставленого обладнання на шляху від митниці, через двох посередників, до ПрАТ «МПФ-Вайдманн» за один день.

В свою чергу, позивачем, на підтвердження правовідносин з ТОВ «АПТ Україна Груп» надано договір поставки газоочисного обладнання ТМ «Ятаган» з монтажем та пусконалагоджувальними роботами №Р05-00600220 від 29.07.2020, укладений між ПрАТ «МПФ-Вайдманн» ("Покупець") та ТОВ «АПТ Україна Групп» ("Постачальник").

Відповідно до умов якого "Постачальник" зобов`язується передати у власність "Покупця" газоочисне обладнання ТМ «Ятаган» згідно зі Специфікацією, а також змонтувати та провести пусконалагоджувальні роботи обладнання. Пункт 2.4 цього Договору передбачає, що витрати по доставці за рахунок "Постачальника".

Невід`ємною частиною до вказаного Договору є Додаток №1 - Специфікація на Товар: 1.Газоочисне обладнання ТМ «Ятаган» дільниця приготування клею ФОП/5000/СЕ Ацетон; 2.Газоочисне обладнання ТМ «Ятаган» дільниця склеювання картону ФОП/4000/900СЕ Стирол; 3.Монтаж та пусконалагоджувальні роботи.

Також, згідно з Додатковою угодою №1 від 07.10.2020 до договору поставки газоочисного обладнання ТМ «Ятаган» з монтажем та пусконалагоджувальними роботами №Р05-00600220 від 29.07.2020, п.6.1 Договору викладено у наступній редакції:

"Покупець" зобов"язаний здійснювати оплату за цим Договором в наступному порядку: - 50% ціни цього Договору, що становить 7847985,90 грн, у т.ч. ПДВ, - протягом трьох днів з дати підписання цього договору; - 40% ціни цього Договору, що становить 6278388,72 грн, у т.ч. ПДВ, - протягом 5-ти днів з дати повідомлення "Постачальником" "Покупця" про готовність обладнання до поставки; - 10 % ціни цього Договору, що становить 1569597,18 грн, у т.ч. ПДВ, - протягом трьох днів з дати завершення монтажу і пусконалагоджувальних робіт та підписання сторонами Акта виконаних робіт згідно з п.3.8 цього Договору.

Відповідно до видаткової накладної від 23.10.2020 №190 відбулося постачання обладнання на загальну суму 15695971,81 грн, в т.ч. ПДВ - 2615995,30 грн , а саме:

1. Газоочисне обладнання ТМ «Ятаган» дільниця приготування клею ФОП/5000/СЕ Ацетон;

2. Газоочисне обладнання ТМ «Ятаган» дільниця склеювання картону ФОП/4000/900СЕ Стирол.

Також позивачем надано паспорти обладнання на Газоконвектор "ТМ ЯТАГАН ФОП/5000/СЕ" та Газоконвектор "ТМ ЯТАГАН ФОП/4000/900СЕ".

Відповідно до листа директора ТОВ «АПТ Україна Групп» №01-01-001 від 12.01.2021 вказано, що подібне обладнання розробляється та виробляється за індивідуальними технічними рішеннями, згідно з технічним завданням. Основою для виготовлення є базова конфігурація до якої, для розуміння на який саме технологічний процес підібрана кожна одиниця обладнання у специфікації до договору, було додано ідентифікатор: дільниця склеювання картону, дільниця приготування клею де саме буде розміщуватись обладнання; Стирол, Ацетон від якої речовини буде очищуватися повітря.

Окрім того, представник позивача пояснила, що при поставці продукції товариству, постачальник надав паспорт на базові моделі газоочисного обладнання, пізніше оновив паспорти та надав відповідні пояснення, які були подані відповідачу, та до суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про небгрунтованість доводів відповідача, що витрати по доставці обладнання здійснюються за рахунок постачальника, отже відсутність товарно-транспортної накладної не є обґрунтуванням нереальності здійснення операції; невідповідність номенклатури товару у специфікації до Договору поставки №Р05-00600220 із найменуванням обладнання згідно з паспортами також не може бути належним обґрунтуванням, оскільки паспорт не є первинним документом, а лише фіксує технічні характеристики товару та не є обов`язковим документом при формуванні податкового кредиту, за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку. Документи додані до матеріалів справи підтверджують доводи ПрАТ «МПФ-Вайдманн» та реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ «АПТ Україна Групп».

Як вірно зауважив суд першої інстанції, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Відносно доводів відповідача про здійснення поставки ввезеного на територію України обладнання лише за один день, суд зазначає, що виходячи зі специфіки та умов укладених між позивачем та контрагентами правочинів, предметів господарських операцій, суд встановив, що надані позивачем документи в їх сукупності повною мірою підтверджують фактичне виконання таких господарських операцій з контрагентами. У наданих позивачем первинних документах, визначено суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання товару, робіт, послуг та використання їх для безпосередньої господарської діяльності підприємства. Натомість доказів щодо неправильного відображення позивачем вказаних господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку матеріали справи не містять.

Крім того, відповідачем не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суд бере до уваги, що загальна позиції податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та зроблено висновок про нереальність господарських операцій ПрАТ "МПФ-Вайдманн" із ТОВ «АПТ Україна Груп». Разом з тим, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження відповідача про завищення позивачем від"ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з ПДВ на суму в розмірі 261599,53 грн є помилковим.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 4312 грн, сплачених ТОВ «Малин Енергоінвест» за послуги водопостачання та водовідведення, то посадовими особами відповідача встановлено, що у жовтні 2022 року, ТОВ "Малин Енергоінвест", згідно з договором про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення від 01.10.2020 №138, надавало послуги ПрАТ «МПФ-Вайдманн» з водопостачання та водовідведення на загальну суму 75253,71 грн, в т.ч. ПДВ - 12542,85грн.

До податкового кредиту у перевіреному періоді ПрАТ «МПФ-Вайдманн» віднесено суму ПДВ у розмірі 4312 грн, а саме у жовтні 2022 року на підставі актів виконаних робіт від ТОВ "Малин Енергоінвест":

- акт про надання послуг з водопостачання за вересень 2022 року від 04.10.2022 №1821 на загальну суму 24414,27 грн, в т.ч ПДВ - 4069,05 грн.;

- акт про надання послуг з водовідведення за вересень 2022 року від 04.10.2022 №1822 на загальну суму 1455,63 грн, в т.ч ПДВ - 242,61 грн.

Оплата наданих послуг в загальній сумі 257869,90 грн, в т.ч. ПДВ - 4311,66 грн, проведена 14.10.2022.

При цьому податкова накладна на суму оплати наданих послуг постачальником послуг - ТОВ "Малин Енергоінвест" не складена та в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована, що відповідно до законодавчих вимог на дає права ПрАТ «МПФ-Вайдманн» на віднесення суми ПДВ по незареєстрованій податковій накладній до податкового кредиту.

На переконання податкового органу, основним видом діяльності постачальника позивача ТОВ «Малин Енергоінвест» є забір, очищення і постачання води, як наслідок він зобов`язаний складати та реєструвати податкові накладні на послуги з водопостачання та водовідведення, а тому в силу приписів пункту198.6 статті 198 ПК України позивач не мав право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених названому постачальнику без належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Водночас, згідно з пунктом198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

Пунктом201.11 статті 201 ПК України закріплено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Судом встановлено, що з метою з`ясування правомірності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту без належним чином оформлених податкових накладних, сплачених за послуги водопостачання та водовідведення на підставі рахунків, виставлених постачальником за умови, що облік відпущеної води та прийнятих стоків здійснюється постачальником засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державної реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію, позивач звернувся за індивідуальної податковою консультацією.

06 вересня 2016 року Державна фіскальна служба України листом за вих.№886/6/06-30-12-01-19 повідомила ПрАТ «МПФ-Вайдманн», що якщо рахунок, що виставляється платнику податку за надані послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, то такий рахунок для отримувача послуг є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Разом з тим, податковий орган не ставив під сумнів, що підписані позивачем та ТОВ «Малин Енергоінвест» акти про надання послуг з водопостачання, складені за послуги, вартість яких визначена за показниками приладів обліку, а тому суд погоджується з твердженням позивача про наявність у нього підстав для включення сум ПДВ, сплачених ТОВ «Малин Енергоінвест» за надані послуги з водопостачання, до складу податкового кредиту без отримання податкових накладних.

Посилання відповідача на існування у ТОВ «Малин Енергоінвест» обов`язку по складанню податкових накладних за наслідками надання послуг з водопостачання, не спростовує право позивача на включення сум ПДВ, сплачених ТОВ «Малин Енергоінвест» за надані послуги з водопостачання, до складу податкового кредиту без отримання податкових накладних.

Будь-яких заперечень щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень підпункту «а» пункту201.11 статті 201 ПК України акт перевірки, так само як і відзив на позов, не містять.

З огляду на вказане, доводи податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 4312 грн по правовідносинам з ТОВ «Малин Енергоінвест» є помилковим.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.03.2023 №00042440701 про завищення від"ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду у розмірі 278522,00 грн., відповідно, податкове повідомлення-рішення №00042510701 від 06.03.2023, відповідно до якого позивачу визначено заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 12610 грн, та накладення штрафу у розмірі 6305 грн, у зв`язку з не складанням та не реєстрацією податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних по правовідносинах зі списання основних засобів, також підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирський окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Мойсюк М.І