Рішення

від 27.05.2024 по справі 910/4018/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2024Справа № 910/4018/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства «Українські спеціальні системи»

до Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича

про стягнення 16 566, 67 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Українські спеціальні системи» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича про стягнення 16 566, 67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем встановленого обов`язку щодо реєстрації податкової накладної, в наслідок чого позивач позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 16 566, 67 грн. Бездіяльність відповідача щодо неналежного виконання визначеного законом обов`язку з реєстрації податкової накладної та неможливості позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно зменшення податкового зобов`язання на вказану суму є збитками для позивача.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

25.04.2024 та від 29.04.2024 до суду від відповідача надійшли відзиви на позовну заяву, які за своїм змістом є ідентичні. Відповідач у вказаних відзивах посилається на те, що податкова накладна складена 02.11.2022 у період дії воєнного стану де зупиняється перебіг строків визначених податковим кодексом, граничний термін подання пояснень до ДПС не вичерпано і становить до 01.08.2024. На даний час відповідач проводить ряд заходів щодо збору документів та вчинення процедури подання пояснень до ДПС для реєстрації податкової накладної та отримання позивачем права на податковий кредит.

02.05.2024 від позивач до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зокрема посилається на Закону України від 12.05.2022 № 2260-ІХ, яким внесені зміни до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного стану де п. 69.9 викладено в новій редакції, а саме - для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Господарський суд міста Києва, враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

20.09.2022 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір на виконання проектних робіт № 12.548/22, за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати комплекс робіт на стадії «Р» (робоча документація) розділу «АБ» (архітектурно-будівельне рішення) по об`єкту «Реконструкція технічної будівлі Київської філії концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 10 під Єдиний центр обробки даних № 1 Національного центру резервування державних інформаційних ресурсів (корегування друге) (далі - «роботи») (п. 1.1. Договору).

Обсяг робіт викладений у завданні на проектування, завдання на проектування викладено в Додатку № 1 до Договору. Кошторис на виконання робіт викладено у Додатку № 2 до цього Договору та становить 142 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 23 666, 67 грн.

Згідно п. 3.2. Договору, оплата здійснюється замовником на підставі рахунків наданих виконавцем в наступній послідовності:

- 30% від вартості робіт, а саме 42 600, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 7100, 00 грн сплачується протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання Договору;

- 70 % від вартості робіт, а саме 99 400, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 16 566, 67 грн, сплачується протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання зведеного акту виконаних робіт.

На виконання Договору, замовником відповідно до п. 3.2. Договору протягом 5 днів з дати підписання договору були сплачені виконавцю кошти у сумі 42 600, 00 грн, в тому числі ПДВ - 7100, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 23.09.2022 № 2364. На вказану суму відповідачем виписана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкова накладна за № 2 від 23.09.2022.

Відповідно до п. 6.5. Договору, після приймання-передачі проектної документації, замовник та виконавець складають акт приймання-передачі виконаних робіт, в якому вказується їх перелік та ціна. Замовник та виконавець підписують акти виконаних робіт після кожної виконаної стадії проектування та зведений акт виконаних робіт за результатами виконаного договору в цілому.

На виконання умов Договору, виконавцем виконані проектні робот на суму 142 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 23 666, 67 грн, що підтверджується актом виконаних робіт, який підписаний сторонами 02.11.2022.

14.11.2022 позивачем відповідачу сплачена сума вартості виконаних робіт, з врахуванням попередньої оплати у сумі - 99 400, 00 грн, в тому числі ПДВ- 16 566, 67 грн, що підтверджено копією платіжної інструкції № 2925.

Згідно п. 9.8. Договору, виконавець зобов`язаний надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов`язкових реквізитів, відповідно до вимог податкового кодексу України, з дотримання умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України.

Податкова накладна на суму 99 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 16 566, 67 грн від 02.11.2022 була направлена відповідачу на реєстрацію в ЄРПН, але 25.11.2022 її реєстрація була зупинена, у зв`язку з чим, позивач не скористався правом на податковий кредит у сумі 16 566, 67 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію від 03.08.2023 за вих. № 12-1380 щодо відшкодування збитків у зв`язку з порушенням відповідачем обов`язку щодо дотримання складання та реєстрації податкової накладної в ЄРПН, що призвело до позбавлення позивача права на податковий кредит.

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг, тому суд приходить до висновку, що обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на відповідача як продавця послуг за договором.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

За змістом пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Як вже зазначалось, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Позивач вважає, що через те, що відповідач не зареєстрував податкову накладну йому завдано збитків, оскільки він не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 16 566, 67 грн до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК України, у зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 16 566, 67 грн.

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, та в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 № 917/877/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 16 566, 67 грн збитків є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Викладені у відзиві на позов аргументи не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ЛИТВИНА ВІТАЛІЯ ПЕТРОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ» (04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЮРІЯ ІЛЛЄНКА, будинок 83Б, ідентифікаційний код 32348248) збитків у розмірі 16 566 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн 67 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва