Постанова

від 03.10.2024 по справі 910/4018/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4018/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024

у справі №910/4018/24 (суддя І.В. Алєєва)

за позовом Державного підприємства «Українські спеціальні системи»

до Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича

про стягнення 16 566,67 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Українські спеціальні системи» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича (далі, відповідач) про стягнення 16 566, 67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем встановленого обов`язку щодо реєстрації податкової накладної, внаслідок чого позивач позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 16 566,67 грн, що є збитками для позивача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/4018/24 позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича на користь Державного підприємства «Українські спеціальні системи» збитки у розмірі 16 566,67 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав вимог статті 201 Податкового кодексу України, у зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 16 566, 67 грн. Вказана сума є збитками позивача, які мають бути відшкодовані йому відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 27.06.2024 через систему «Електронний суд» Фізична особа-підприємець Литвин Віталій Петрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/4018/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- умовами пункту 9.8. Договору встановлено порядок врегулювання спорів у випадку порушення виконавцем зобов`язання щодо вчасного складання податкової накладної та/або порядку її реєстрації. Однак, позивач усупереч умовам Договору звернувся до суду з вимогою про стягнення збитків. Отже, позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;

- з метою виконання зобов`язання відповідач належно склав та направив на реєстрацію податкову накладну від 02.11.2022 №2 до органу фіскальної служби. Тобто, відповідачем здійснено необхідні дії для виконання податкового зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної, однак контролюючим органом було зупинено її реєстрацію. Отже, посилання позивача на бездіяльність відповідача є безпідставним;

- згідно з пунктом 102.9 статті 102 Податкового кодексу України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ. Відповідно до пп. 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Отже, перебіг строку для включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі отриманих та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних зупиняється на період дії воєнного стану. Законом України від 30 червня 2023 року №3219-ІХ, який набрав чинності 01.08.2023, виключено норму пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України та доповнено підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» положенням щодо встановлення терміну дії зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме до 01.08.2023. Тобто, починаючи з 01.08.2023 поновлено перебіг строків, визначених податковим кодексом України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Отже, для податкової накладної, яка була складена 02.11.2022 та реєстрацію якої було зупинено 25.11.2022, тобто у період дії воєнного стану, граничний термін подання відповідачем пояснень до контролюючого органу не було вичерпано і він становить до 01.08.2024 (враховуючи положення Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019);

- у межах законодавчо встановленого строку відповідач має право провести процедуру оскарження рішення щодо зупинення реєстрації податкової накладної в адміністративному порядку та надати контролюючому органу письмові пояснення і копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, згідно Картки платника податку, 31.12.2023 за рішенням контролюючого органу було анульовано реєстрацію фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича як платника податку на додану вартість. Дана обставина являє собою технічну неможливість надати відповідачем контролюючому органу письмові пояснення і копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН, та, відповідно унеможливлює право відповідача оскаржити зупинення реєстрації податкової накладної в адміністративному порядку;

- не реєстрація податкової накладної в ЄРПН не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статей 218, 224 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №908/3565/16.

Також, у тексті апеляційної скарги скаржником заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи відзиву та відповіді на відзив на апеляційну скаргу

09.08.2024 позивач засобами поштового зв`язку направив до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін. Відзив надійшов до Північного апеляційного господарського суду 27.08.2024.

Позивач наголошує на тому, що посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, є безпідставними, оскільки у справі №908/3565/16 до відповідача за нереєстрацію податкової накладної застосовувався штраф, встановлений умовами договору, в той час як у даній справі позивач стягує збитки.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на норми Податкового кодексу України, згідно з якими на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводився в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених Податковим кодексом України, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи (п. 102.9 ст. 102 ПКУ, п. 69.9 підрозділу 10 розділ ХХ «Перехідних положень» ПК України) та перебіг такого строку поновлено, починаючи з 01.08.2023. У зв?язку з цим відповідач зазначає, що саме з 01.08.2023 розпочинається перебіг строку (365 днів), який закінчується 01.08.2024, тому відповідачем не порушені терміни щодо реєстрації податкової накладної, а отже позивачу не завдані збитки.

Позивач не погоджується із такими доводами скаржника, зазначаючи, що відповідно до Закону України від 12.05.2022 №2260-1Х були внесені зміни до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного стану, п. 69.9 викладено в новій редакції, а саме:

для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Отже, законодавець вказав, що перебіг строків не застосовується щодо строків реєстрації податкових накладних. Однак, усупереч положенням пункту 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019, відповідачем не було вжито дій та не подано копій документів, пояснень до органів ДПС з метою подальшої реєстрації податкової накладної.

Крім того, апелянт до апеляційної скарги надає суду картку платника податків, згідно якої відповідач анульований з реєстрації як платник ПДВ. Як вбачається з картки, причина анулювання - ненадання декларацій відповідачем протягом року, що свідчить про те, що відповідачем не виконувалися й інші обов?язки згідно податкового законодавства, що призвело до анулювання його як платника ПДВ. У зв?язку з цим відповідач позбавлений права на вирішення будь-яких питань, пов?язаних із розблокуванням податкової накладної. Усі вищевказані обставини та бездіяльність відповідача свідчать про нанесення відповідачем збитків Державному підприємству «Українські спеціальні системи» у сумі 16 566,67 грн.

20.08.2024 засобами поштового зв`язку відповідач направив до Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій заперечив проти висловлених позивачем у відзиві доводів та просив задовольнити його апеляційну скаргу.

У відповіді на відзив відповідач наголосив на тому, що з метою виконання покладених на нього зобов`язань належно склав та направив на реєстрацію до органу фіскальної служби податкову накладну №2 від 02.11.2022. Тобто, відповідачем здійснено необхідні дії для виконання податкового зобов?язання щодо реєстрації податкової накладної, однак її реєстрацію було зупинено контролюючим органом, що не залежало від волі та дій або бездіяльності відповідача. Отже, посилання позивача на бездіяльність відповідача не заслуговують на їх врахування судом.

Відповідач зазначає, що норми Закону України від 12.05.2022, яким були внесені зміни до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів та на які посилається позивач, стосуються саме строків подання на реєстрацію податкових накладних, які не були порушені відповідачем. Граничний термін подання відповідачем пояснень до контролюючого органу не було вичерпано і становить до 01.08.2024.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/4018/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4018/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.07.2024 матеріали справи №910/4018/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2024 поновлено Фізичній особі-підприємцю Литвину Віталію Петровичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/4018/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/4018/24, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/4018/24 на час апеляційного оскарження, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 16 566,67 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

15.08.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 26.07.2024 до електронних кабінетів сторін у підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

20.09.2022 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір на виконання проектних робіт №12.548/22 (далі, Договір), згідно пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати комплекс робіт на стадії «Р» (робоча документація) розділу «АБ» (архітектурно-будівельне рішення) по об`єкту «Реконструкція технічної будівлі Київської філії концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 10 під Єдиний центр обробки даних №1 Національного центру резервування державних інформаційних ресурсів (корегування друге) (далі - «роботи»).

Обсяг робіт викладений у завданні на проектування, завдання на проектування викладено в Додатку № 1 до Договору. Кошторис на виконання робіт викладено у Додатку № 2 до цього Договору та становить 142 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 23 666, 67 грн.

Згідно з пунктом 3.2. Договору оплата здійснюється замовником на підставі рахунків, наданих виконавцем в наступній послідовності:

- 30% від вартості робіт, а саме 42 600, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 7100, 00 грн сплачується протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання Договору;

- 70 % від вартості робіт, а саме 99 400, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 16 566, 67 грн, сплачується протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання зведеного акту виконаних робіт.

На виконання Договору замовником відповідно до пункту 3.2. Договору протягом 5 днів з дати підписання договору були сплачені виконавцю кошти у сумі 42 600, 00 грн, в тому числі ПДВ - 7100, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 23.09.2022 № 2364. На вказану суму відповідачем виписана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкова накладна за № 2 від 23.09.2022.

Відповідно до пункту 6.5. Договору після приймання-передачі проектної документації, замовник та виконавець складають акт приймання-передачі виконаних робіт, в якому вказується їх перелік та ціна. Замовник та виконавець підписують акти виконаних робіт після кожної виконаної стадії проектування та зведений акт виконаних робіт за результатами виконаного договору в цілому.

На виконання умов Договору виконавцем виконані проектні робот на суму 142 000,00 грн, в тому числі ПДВ 23 666,67 грн, що підтверджується актом виконаних робіт, який підписаний сторонами 02.11.2022.

14.11.2022 позивачем відповідачу сплачена сума вартості виконаних робіт, з врахуванням попередньої оплати у сумі - 99 400, 00 грн, в тому числі ПДВ - 16 566,67 грн, що підтверджено копією платіжної інструкції №2925.

Згідно пункту 9.8. Договору виконавець зобов`язаний надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов`язкових реквізитів, відповідно до вимог податкового кодексу України, з дотримання умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, податкова накладна на суму 99 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 16 566, 67 грн від 02.11.2022 була направлена на реєстрацію в ЄРПН, але 25.11.2022 її реєстрація була зупинена, у зв`язку з чим, позивач не скористався правом на податковий кредит у сумі 16 566,67 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію від 03.08.2023 за вих. №12-1380 щодо відшкодування збитків у зв`язку з порушенням відповідачем обов`язку щодо дотримання складання та реєстрації податкової накладної в ЄРПН, що призвело до позбавлення позивача права на податковий кредит.

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо складення та реєстрації податкової накладної позивачу завдано збитки у розмірі податку на додану вартість (16 566,67 грн), сплаченого відповідачу у ціні робіт.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов Договору виконавцем виконані проектні робот на суму 142 000,00 грн, в тому числі ПДВ 23 666,67 грн, що підтверджується актом виконаних робіт, який підписаний сторонами 02.11.2022.

14.11.2022 позивачем відповідачу сплачена сума вартості виконаних робіт, з врахуванням попередньої оплати у сумі - 99 400, 00 грн, в тому числі ПДВ - 16 566,67 грн, що підтверджено копією платіжної інструкції №2925.

Пунктом 9.8. Договору визначено, що виконавець зобов`язаний надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов`язкових реквізитів, відповідно до вимог податкового кодексу України, з дотримання умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України.

Податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів / послуг (п. 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на дату виникнення у відповідача податкового зобов`язання) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній станом на дату розгляду справи, передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН замовником (покупцем) послуг (робіт), а тому колегія суддів доходить висновку, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на Фізичну особу-підприємця Литвина Віталія Петровича (як виконавця за договором) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв замовнику включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від виконавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація замовником майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (виконавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Суд першої інстанції вірно встановив факт невиконання Фізичною особою-підприємцем Литвином Віталієм Петровичем зобов`язання з реєстрації податкової накладної на суму податку на додану вартість у розмірі 16 566,67 грн за Договором у встановлені законом строки.

Так, матеріалами справи (витягом з електронного кабінету позивача як платника податків) підтверджується та сторонами визнається, що податкова накладна на суму 99 400,00 грн, в т.ч. ПДВ - 16 566,67 грн від 02.11.2022 була направлена 02.11.2022 на реєстрацію в ЄРПН, але 25.11.2022 її реєстрація була зупинена податковим органом та запропоновано відповідачу надати пояснення та відповідні документи щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (у редакцій, чинній станом на дату подання податкової накладної для реєстрації та станом на дату зупинення її реєстрації контролюючим органом) (далі, Порядок №1165) податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації), наведені у даному пункті.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації (пункт 10 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (у редакції, чинній станом на дату подання податкової накладної для реєстрації та станом на дату зупинення її реєстрації контролюючим органом) (далі, Порядок №520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Зупинення органами ДПС реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість органам ДПС упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит. Тому факт зупинення органами ДПС реєстрації податкової накладної унеможливлює отримання позивачем податкового кредиту відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач подавав до контролюючого органу пояснення та відповідні документи, необхідні для завершення процедури реєстрації податкової накладної від 02.11.2022 та прийняття відповідного рішення про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до положень вищевказаних порядків №1165 та №520.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що ним не пропущено строк для подання пояснень та документів до контролюючого органу щодо спірної податкової накладної від 02.11.2022 з огляду на положення підпункту 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством.

Зазначені доводи не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 69, відповідно до якого установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, згідно підпункту 69.9. пункту 69 для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX статтю 102 Податкового кодексу України доповнено пунктом 102.9, згідно якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року №2260-IX підпункт 69.9 викладено в такій редакції:

« 69.9. Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок».

У подальшому відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року №3219-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, пункт 102.9 статті 102 виключено, а в абзаці першому підпункту 69.9 слово «Для» замінено словами і цифрами «Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для».

Таким чином, із аналізу внесених законодавчих змін у пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, які були внесені починаючи з дати введення воєнного стану в Україні вбачається, що дійсно 03.03.2022 були прийняті зміни до Податкового кодексу України та зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, але 12.05.2022 підпункт 69.9. пункту 69 було викладено у новій редакції, в якій законодавець вказав, що перебіг строків не застосовується щодо строків реєстрації податкових накладних.

Зобов`язання між позивачем та відповідачем та зобов`язання відповідача з реєстрації податкової накладної виникли у період дії положень підпункту 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12 травня 2022 року №2260-IX, яка не зупиняє перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи щодо дотримання строків реєстрації податкових накладних. Підпункт 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12 травня 2022 року №2260-IX був чинним у такій редакції й станом на дату зупинення реєстрації податкової накладної (25.11.2022).

Отже, безпідставними є посилання скаржника на те, що ним не пропущено строк для подання пояснень та документів до контролюючого органу щодо спірної податкової накладної й що для відповідача такий строк слід обраховувати з 1 серпня 2023 року до 1 серпня 2024 року.

Факт бездіяльності відповідача щодо дотримання процедури реєстрації податкової накладної підтверджується матеріалами справи.

При цьому анулювання 31.12.2023 за рішенням контролюючого органу реєстрації фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича як платника податку на додану вартість не спростовує бездіяльності відповідача щодо завершення процедури реєстрації податкової накладної у період з 25.11.2022 по 25.11.2023.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав вимог податкового законодавства щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 16 566, 67 грн.

При цьому хоча обов`язок продавця (виконавця за договором) зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18.

У спірних правовідносинах очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 16 566,67 грн збитків є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Звернення позивача до суду з позовом про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, є належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21 та в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 №917/877/17.

У зв`язку з цим посилання скаржника не невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права судом відхиляються.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Щодо розподілу судового збору за подання апеляційної скарги

Скаржником 15.08.2024 заявлене клопотання про повернення йому сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору з посиланням на те, що він є законним представником (опікуном) дитини-інваліда, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим УПСЗН Дніпровського району 13.09.2019, яке долучене до клопотання.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Процесуальний статус законних представників визначений в статті 57 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено, що інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб представляють у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть представляти у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам, які відповідно до закону мають право здійснювати представництво в суді.

Суд залучає відповідний орган чи особу, якій законом надано право захищати права та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що він, як законний представник дитини з інвалідністю, у відповідності до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в даній справі, оскільки в даному випадку відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою у справі, предметом позову в якій є вимога про стягнення збитків у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення реєстрації податкової накладної за результатами виконання Договору, що свідчить про те, що відповідач у даній справі не виступає як законний представник дитини з інвалідністю, як того вимагає зазначена норма Закону.

Враховуючи це, відсутні підстави для повернення скаржнику судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в даній справі.

Водночас, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судовий збір за її подання згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Литвина Віталія Петровича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/4018/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/4018/24 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця Литвина Віталія Петровича.

Матеріали справи №910/4018/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко