Рішення

від 27.05.2024 по справі 910/2976/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2024Справа № 910/2976/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23; ідентифікаційний код: 33745659)

до Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код: 00241212)

про стягнення 97959,20 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» про стягнення 97959,20 грн, з яких 48024,12 грн основного боргу, 37118,46 грн пені, 2641,13 грн 3% річних та 10175,49 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем у період з грудня 2019 року по вересень 2022 року послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 48024,12 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 37118,46 грн пені, 2641,13 грн 3% річних та 10175,49 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 18.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 відкрито провадження у справі №910/2976/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

10.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що позивач вже звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 (справа №910/12245/22). Крім того, відповідач зазначив, що він не веде господарської діяльності за вищезазначеною адресою, а тому не утворюються тверді побутові відходи. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що позивач не надав йому за актом приймання-передачі контейнер для твердих побутових відходів, у зв`язку з чим з 2 грудня 2019 року по теперішній час за адресою: місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 2, відповідний контейнер так і не встановлений. Товариство вказало, що акти наданих послуг не були ним підписані, оскільки направлені позивачем у неналежний спосіб. Також відповідач заперечував проти нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач зазначив, що Договір №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 є розірваним.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

22.04.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

29.04.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

03.05.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

23.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.12.2019 між Приватним акціонерним товариством «Діпробудмашина» (замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (виконавець) укладено Договір №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізація, захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (офіс), який знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 8, а замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплачувати послуги.

Відповідно до п. 1.2 Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 кількість ТПВ, що підлягає вивезенню, за домовленістю сторін (по факту утворення ТПВ) становить 33 куб.м. в місяць.

Тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього договору, встановлено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.03.2019 №450 «Про внесення змін до тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення), що надає Комунальне підприємство «Київкомунсервіс» як виконавець цих послуг». Тариф на послуги за цим договором становить 234,22 грн з ПДВ за 1 куб.м., в місяць - 7729,13 грн з ПДВ (п. 2.1 Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019).

Відповідно до п. 2.2 Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 тарифи на послуги, що надаються за цим договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну цін, тарифів на послуги з вивезення та утилізації ТПВ, а також норм утворення ТПВ, є підставою для внесення змін у вартість за цим договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні послуг за цим договором з дні їх офіційного вступу в законну силу.

Згідно з п. 7.1 Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 цей договір вступає в силу з момент його підписання та діє до 31.12.2019.

В разі, якщо жодна із сторін протягом 15 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір не продовжувати дію даного договору, то строк дії цього договору вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік (п. 7.2 Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем у період з грудня 2019 року по вересень 2022 року послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 48024,12 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 37118,46 грн пені, 2641,13 грн 3% річних та 10175,49 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що позивач вже звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 (справа №910/12245/22). Крім того, відповідач зазначив, що він не веде господарської діяльності за вищезазначеною адресою, а тому не утворюються тверді побутові відходи. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що позивач не надав йому за актом приймання-передачі контейнер для твердих побутових відходів, у зв`язку з чим з 2 грудня 2019 року по теперішній час за адресою: місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 2, відповідний контейнер так і не встановлений. Товариство вказало, що акти наданих послуг не були ним підписані, оскільки направлені позивачем у неналежний спосіб. Також відповідач заперечував проти нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач зазначив, що Договір №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 є розірваним.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальних послуг з поводження з побутовими відходами є суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиницею виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або інша одиниця, визначена правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування.

Послуга з поводження з побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Судом встановлено, що у листопаді 2022 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» 162311,73 грн основного боргу, а також 15877,96 грн пені, 4028,89 грн трьох процентів річних та 35390,67 грн інфляційних втрат (справа №910/12245/22).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №910/12245/22, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» 162311 грн 73 коп. основного боргу, 35390 грн 67 коп. інфляційних втрат, 4028 грн 89 коп. трьох процентів річних, 15877 грн 96 коп. пені та 3264 грн 14 коп. судового збору.

Як вбачається зі змісту судових рішень у справі №910/12245/22, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» заявлялось про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» заборгованості за період надання послуг по листопад 2021 року.

Судом встановлено, що стягнуті рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/12245/22 грошові кошти були сплачені відповідачем 07.06.2023, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Отже, предметом спору у даній справі не є стягнення заборгованості за період по листопад 2021 року.

В межах даної справи позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Договором №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 за період надання послуг з грудня 2021 року по вересень 2022 року, що вбачається з наданих позивачем письмових пояснень та розрахунку позовних вимог.

Згідно з п. 2.5 Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акт наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо перевезення ТПВ вважаються необгрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати підписання вищезазначений акт повернути виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт вважається погодженим.

Суд зазначає, що умовами Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 не встановлено будь-яких вимог щодо порядку та способу направлення позивачем відповідачу актів надання послуг, з огляду на що суд відхиляє заперечення відповідача про те, що такі акти надання послуг повинні були надсилатись на поштову адресу відповідача, а не через систему електронного документообігу M.E.Doc.

Тобто, за висновком суду, обґрунтованим є надсилання позивачем відповідачу актів надання послуг за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc, так як будь-яких інших конкретних умов надсилання таких актів сторонами умовами договору не конкретизовано.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Такою правовою оцінкою в даному випадку є висновок суду у справі №910/12245/22 про те, що пунктом 2.5. договору, який регулює порядок складання актів наданих послуг, не передбачена можливість направлення таких актів через систему електронного документообігу.

Вказаний висновок суду у справі №910/12245/22 є правовою оцінкою, яка відповідно до ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не є обов`язковою при вирішенні спору у даній справі, так як не є преюдицією.

Оскільки матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем будь-яких заперечень щодо інформації, вказаної позивачем у надісланих актах за спірний період, а нарахування наданих послуг здійснювалось позивачем відповідно до того обсягу побутових відходів, який вказаний у п. 1.2 Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 (33 куб.м. в місяць), суд дійшов висновку, що за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року позивачем відповідно до умов Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 було надано відповідачу послуги на загальну суму 48024,12 грн.

При цьому, до відзиву до позовної заяви відповідачем долучено копії листів (заперечення на акти надання послуг та відповіді на претензії), які були надіслані відповідачем після спірного періоду та стосуються актів надання послуг, які не входять у спірний період (жовтень - грудень 2022 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.3 Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 оплата послуг за цим правочином, у розмірі вказаному в пункті 2.1. цієї угоди, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунків-фактур, які можуть направлятися в електронному вигляді через систему електронного документообігу.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем через систему електронного документообігу M.E.Doc. направлено відповідачу скріплені електронним цифровим підписом рахунки на оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів за спірний період, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зі змісту витягу з системи електронного документообігу M.E.Doc. вбачається, що вказані рахунки-фактури на оплату послуг були доставлені відповідачу. Однак, незважаючи на отримання вказаних рахунків у передбачений договором спосіб, відповідач у визначений пунктом 2.3. договору строк їх не оплатив.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 48024,12 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» за Договором №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 у сумі 48024,12 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» суми основного боргу у розмірі 48024,12 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, зважаючи на твердження відповідача про розірвання Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019, суд зазначає, що до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено копію Угоди про розірвання Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 з 01.10.2022 та докази її надсилання позивачу.

Тобто, в будь-якому випадку позивачем не нараховується плата за період з жовтня 2022 року, враховуючи надіслану відповідачем угоду про розірвання Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 з 01.10.2022.

Що стосується заперечень відповідача, що він не веде господарської діяльності за вищезазначеною адресою, а тому не утворюються тверді побутові відходи, та про те, що позивач не надав йому за актом приймання-передачі контейнер для твердих побутових відходів, у зв`язку з чим з 2 грудня 2019 року по теперішній час за адресою: місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 2, відповідний контейнер так і не встановлений, судом вони оцінюються критично, так як будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем суду не надано (зокрема, будь-яких претензій до позивача, листів, складених актів про порушення, тощо).

При цьому, між сторонами не велось листування з приводу внесення змін до договору в частині місячних обсягів ТПВ.

Отже, уклавши відповідний договір відповідач зобов`язаний був виконувати його умови.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 37118,46 грн. за загальний період нарахування з 16.12.2021 по 05.03.2024.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

17.03.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Оскільки правовідносини між сторонами за Договором №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 є правовідносинами у сфері житлово-комунальних послуг, то нарахування пені за визначений позивачем період є необґрунтованим.

При цьому, умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення (п. 4.2 договору) не встановлює іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а є механізмом нарахування пені.

За наведених обставин, суд дійшов висновку відмовити у позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» про стягнення пені у розмірі 37118,46 грн.

Також, позивачем нраховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2641,13 грн

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його необгрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування 3% річних за простроченими зобов`язаннями за січень 2022 року та вересень 2022 року, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 2563,91 грн.

Отже, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» 3% річних у розмірі 2641,13 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 2563,91 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 10175,49 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» інфляційних втрат у розмірі 10175,49 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код: 00241212) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23; ідентифікаційний код: 33745659) суму основного боргу у розмірі 48024 (сорок вісім тисяч двадцять чотири) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 2563 (дві тисячі п`ятсот шістдесят три) грн 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 10175 (десять тисяч сто сімдесят п`ять) грн 49 коп. та судовий збір у розмірі 1502 (одна тисяча п`ятсот дві) 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак