Постанова

від 29.08.2024 по справі 910/2976/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2024 р. Справа№ 910/2976/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

без виклику представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року

у справі № 910/2976/24 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

до Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина»

про стягнення 97 959, 20 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» про стягнення 97 959,20 грн, з яких 48 024, 12 грн основного боргу, 37 118,46 грн пені, 2 641,13 грн 3% річних та 10 175,49 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем у період з грудня 2019 року по вересень 2022 року послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 48 024,12 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 37 118, 46 грн пені, 2 641, 13 грн 3% річних та 10 175, 49 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» суму основного боргу у розмірі 48 024, 12 грн, 3% річних у розмірі 2 563, 91 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 175, 49 грн та судовий збір у розмірі 1 502, 60 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі №910/2976/24 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції застосував норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, невірно застосував норми матеріального права до правовідносин, що виникли між сторонами по справі, не дослідив належним чином зібрані у справі докази.

Зокрема, скаржник зазначив, що Господарський суд міста Києва прийняв оскаржуване рішення без дослідження реальності здійснення господарських операцій позивачем та без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Крім того, суд першої інстанції не застосував ст. 7 та невірно застосував ст. 11 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а саме, що у разі ненадходження підтвердження про факт одержання електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Також, не взято до уваги, що позивач надавав послуги не кожного місяця в 2022 році, як передбачено умовами договору. Послуги в березні - червні 2022 року позивачем не надавалися.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина».

Розгляд апеляційної скарги призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

28.06.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач зазначив, що ним було визначено місячну вартість послуг виходячи із повідомленої інформації Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» щодо обсягу необхідних послуг.

Крім того, позивач зауважив, що від відповідача не надходило жодної претензії щодо ненадання або неякісного надання послуг. Заперечень до актів наданих послуг відповідачем надано не було, а отже відповідно до п. 2.5 договору акти наданих послуг вважаються підписаними.

08.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якої останній зазначив, що за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.

До того ж, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в договорі не зазначена, яка саме система електронного документообігу може використовуватися сторонами договору.

12.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення по справі. Позивач зазначив, що підтвердженням надання послуг з вивезення твердих побутових відходів позивачем є направлення актів надання послуг за період з 01.12.2021 по 30.09.2022.При цьому, жодного заперечення на акти наданих послуг відповідачем надано не було.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.12.2019 між Приватним акціонерним товариством «Діпробудмашина» (замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (виконавець) укладено договір №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізація, захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (офіс), який знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 8, а замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплачувати послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору кількість ТПВ, що підлягає вивезенню, за домовленістю сторін (по факту утворення ТПВ) становить 33 куб.м. в місяць.

Тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього договору, встановлено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.03.2019 №450 «Про внесення змін до тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення), що надає Комунальне підприємство «Київкомунсервіс» як виконавець цих послуг». Тариф на послуги за цим договором становить 234,22 грн з ПДВ за 1 куб.м., в місяць - 7729,13 грн з ПДВ (п. 2.1 Договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019).

Відповідно до п. 2.2 договору тарифи на послуги, що надаються за цим договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну цін, тарифів на послуги з вивезення та утилізації ТПВ, а також норм утворення ТПВ, є підставою для внесення змін у вартість за цим договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні послуг за цим договором з дні їх офіційного вступу в законну силу.

Згідно з п. 7.1 договору, цей договір вступає в силу з момент його підписання та діє до 31.12.2019.

В разі, якщо жодна із сторін протягом 15 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір не продовжувати дію даного договору, то строк дії цього договору вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік (п. 7.2 договору).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем у період з грудня 2019 року по вересень 2022 року послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 48 024,12 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 37118,46 грн пені, 2641,13 грн 3% річних та 10175,49 грн інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальних послуг з поводження з побутовими відходами є суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиницею виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або інша одиниця, визначена правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування.

Послуга з поводження з побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у листопаді 2022 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» 162 311, 73 грн основного боргу, а також 15 877, 96 грн пені, 4 028, 89 грн трьох процентів річних та 35 390, 67 грн інфляційних втрат (справа №910/12245/22).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №910/12245/22, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» 162 311, 73 грн основного боргу, 35 390, 67 грн інфляційних втрат, 4 028, 89 грн трьох процентів річних, 15 877, 96 грн пені та 3 264, 14 грн судового збору.

Як вбачається зі змісту судових рішень у справі №910/12245/22, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» заявлялось про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» заборгованості за період надання послуг по листопад 2021 року.

Колегією суддів встановлено, що стягнуті рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/12245/22 грошові кошти були сплачені відповідачем 07.06.2023, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

В межах даної справи позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 за період надання послуг з грудня 2021 року по вересень 2022 року, що вбачається з наданих позивачем письмових пояснень та розрахунку позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за допомогою програми M.E.Doc направив для підписання відповідачеві акти надання послуг: № 66622 від 31.12.2021 на суму 7 729, 13 грн, № 7444 від 31.01.2022 на суму 7 729, 13 грн, № 8253 від 28.02.2022 на суму 7 729, 13 грн, № 46572 від 31.07.2022 на суму 7 729, 13 грн, № 47373 від 31.08.2022 на суму 7 729, 13 грн та № 56957 від 30.09.2022 на суму 9 378, 47 грн.

Згідно з п. 2.5 договору за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акт наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо перевезення ТПВ вважаються необгрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати підписання вищезазначений акт повернути виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт вважається погодженим.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що умовами договору не встановлено будь-яких вимог щодо порядку та способу направлення позивачем відповідачу актів надання послуг, з огляду на що заперечення апелянта про те, що такі акти надання послуг повинні були надсилатись на поштову адресу відповідача, а не через систему електронного документообігу M.E.Doc є необгрунтованими.

До того ж, відповідно до ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Такою правовою оцінкою в даному випадку є висновок суду у справі №910/12245/22 про те, що пунктом 2.5. договору, який регулює порядок складання актів наданих послуг, не передбачена можливість направлення таких актів через систему електронного документообігу.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача, що вказаний висновок суду у справі №910/12245/22 є правовою оцінкою, яка відповідно до ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не є обов`язковою при вирішенні спору у даній справі, так як не є преюдицією.

Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачів вищевказаних актів надання послуг не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в матеріалах справи містяться «Протоколи руху/документа та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій», де міститься інформація щодо дати та часу доставки відповідачу актів наданих послуг.

Крім того, місцевим господарським судом вірно встановлено, що заперечення ПрАТ «Діпробудмашина», які оформлені листом № 17/02 від 17.02.2023 стосуються актів наданих послуг № 57749 від 31.10.2022, № 71246 від 30.11.2022 та № 72026 від 31.12.2022, які не відносяться до спірного у даній справі періоду.

Беручи до уваги викладене, зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем будь-яких заперечень щодо інформації, вказаної позивачем у надісланих актах за спірний період, акти надання послуг: № 66622 від 31.12.2021 на суму 7 729, 13 грн, № 7444 від 31.01.2022 на суму 7 729, 13 грн, № 8253 від 28.02.2022 на суму 7 729, 13 грн, № 46572 від 31.07.2022 на суму 7 729, 13 грн, № 47373 від 31.08.2022 на суму 7 729, 13 грн та № 56957 від 30.09.2022 на суму 9 378, 47 грн., згідно умов п. 2.5 договору вважаються підписаними.

Враховуючм, що нарахування наданих послуг здійснювалось позивачем відповідно до того обсягу побутових відходів, який вказаний у п. 1.2 договору №Вп-19417-Ш про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 02.12.2019 (33 куб.м. в місяць), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року позивачем відповідно до умов договору було надано відповідачу послуги на загальну суму 48 024, 12 грн.

При цьому, посилання скаржника на те, що в матеріалах справи відсутні докази надання відповідних послуг, а отже відповідач позбавлений права вимагати їх оплати як вказано у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18 є такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки згідно умов договору доказами, які підтверджують надання послуг є акти надання послуг, які як встановлено вище вважаються підписаними.

Що стосується заперечень апелянта, що він не веде господарської діяльності за вищезазначеною адресою, а тому не утворюються тверді побутові відходи, та про те, що позивач не надав йому за актом приймання-передачі контейнер для твердих побутових відходів, у зв`язку з чим з 2 грудня 2019 року по теперішній час за адресою: місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 2, відповідний контейнер так і не встановлений, колегією суддів оцінюються критично, так як будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем суду не надано (зокрема, будь-яких претензій до позивача, листів, складених актів про порушення, тощо).

Відповідно до пункту 2.3 договору оплата послуг за цим правочином, у розмірі вказаному в пункті 2.1. цієї угоди, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунків-фактур, які можуть направлятися в електронному вигляді через систему електронного документообігу.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем через систему електронного документообігу M.E.Doc. направлено відповідачу скріплені електронним цифровим підписом рахунки на оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів за спірний період, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зі змісту витягу з системи електронного документообігу M.E.Doc. вбачається, що вказані рахунки-фактури на оплату послуг були доставлені відповідачу.

Однак, доказів сплати коштів у розмірі 48 024, 12 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зважаючи на те, що наявність та розмір заборгованості за договором у сумі 4 8024,12 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, суд першої інстанції прийшов до обґрунтовано висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 37 118, 46 грн. за загальний період нарахування з 16.12.2021 по 05.03.2024.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 договору за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст.29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

17.03.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Оскільки правовідносини між сторонами за договором є правовідносинами у сфері житлово-комунальних послуг, то нарахування пені за визначений позивачем період є необґрунтованим.

При цьому, умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення (п. 4.2 договору) не встановлює іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а є механізмом нарахування пені.

Беручи до уваги викладене, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

За наведених обставин, суд дійшов висновку відмовити у позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» про стягнення пені у розмірі 37118,46 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2641,13 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів зазначає, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування 3% річних за простроченими зобов`язаннями за січень 2022 року та вересень 2022 року, а тому суд першої інстанції обґрунтовано здійснив перерахунок 3% річних та дійшов правильно висновку про стягнення з відповідача 2 563, 91 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 10 175,49 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд першоїі снтанції дійшов правильного висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» інфляційних втрат у розмірі 10 175, 49 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянтка не подала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року у справі № 910/2976/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року у справі № 910/2976/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/2976/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко