Рішення

від 10.05.2024 по справі 916/3852/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3852/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Надійна транспортна компанія (65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 34, кабінет 3, код ЄДРПОУ 42398934)

до відповідача: Приватного підприємства Тімурагро (68500, Одеська обл., Тарутинський р-н, смт Тарутине, пр-т Миру, буд. 7, код ЄДРПОУ 37163073)

про стягнення, -

за участю представників сторін:

від позивача: Мастістий І.А., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: Баєнко Я.В., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Надійна транспортна компанія звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства Тімурагро про стягнення 1211485,05 грн., з яких: 1185151,94 грн. основного боргу, 24677,14 грн. пені та 1655,97 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Надійна транспортна компанія посилається на укладення між сторонами договору про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №ТЕО-853 від 01.06.2023 та наявність заборгованості у відповідача за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3852/23; визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.10.2023 о 15:45. У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 09.11.2023 о 09:50. Ухвалою суду від 09.11.2023 відкладено підготовче засідання у справі №916/3852/23 на 30.11.2023 о 15:30. Підготовче засідання 30.11.2023 о 15:30 не відбулось у зв`язку з тим, що 30.11.2023 відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що мало наслідком тимчасове виведення з ладу технічного обладнання суду та тривалу відсутність доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду. Ухвалою суду від 11.12.2023 підготовче засідання призначена на 20.12.2023 о 16:00.

11.12.2023 за вх.№44153/23 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій заяві позивач повідомив про часткову сплату відповідачем основного боргу на суму 642618,13 грн., у зв`язку з цим просить суд, з урахуванням часткової сплати, стягнути з відповідача на користь позивача 542533,81 грн. основного боргу, 68966,11 грн. пені та 4675,67 грн. 3% річних.

Підготовче засідання 20.12.2023 о 16:00 не відбулось у зв`язку технічним збоєм судового сервісу ВКЗ.

21.12.2023 за вх.№46489/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, зокрема, наступне:

- договір про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 01.06.2023 №ТЕО-853 взагалі не укладався, жодних доказів щодо його укладання матеріали справи не містять, до матеріалів справи надано лише документ за підписом позивача, що не може бути доказом його укладання;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту, на його думку, порушеного права, оскільки він звертається про стягнення грошових коштів за неукладеним договором, не звертаючись до суду із вимогою про визнання договору укладеним; усі вимоги до відповідача ґрунтуються на презюмуванні того, що договір було укладено, а саме: вимоги щодо стягнення основного боргу, пені та 3% річних;

- позивач, надаючи документ, підписаний в одноособовому порядку лише позивачем, який не може бути розцінено як договір, оскільки договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, фактично має можливість спекулятивно встановлювати будь-які обов`язки для відповідача: щодо ціни договору, порядку розрахунків (встановлюючи самостійно строки виконання зобов`язання, обсяги зобов`язань, тощо), розміру штрафних санкцій та будь-яких інших зобов`язань, тобто усі необхідні для позивача підстави, на яких ґрунтуються його позовні вимоги;

- відповідач, у свою чергу, стверджує, що договір про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 01.06.2023 №ТЕО-853, зміст якого був би ідентичним змісту документу під назвою договір про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 01.06.2023 №ТЕО-853, підписаний одноособово стороною позивача та наданий разом із позовною заявою, який позивач позиціонує як договір, не укладався, а якщо сторона позивача вважає, що його все ж таки було укладено, він не був позбавлений права звернутись до суду із відповідною позовною заявою про укладення договору.

Ухвалою суду від 27.12.2023 підготовче засідання призначено на 18.01.2024 о 15:00. У підготовчому засіданні засідання 18.01.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 08.02.2024 о 13:45.

24.01.2024 за вх.№3103/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та вказує, зокрема, наступне:

- відзив на позовну заяву ґрунтується відповідачем на тому, що на його думку договір №TEO-853 від 01.06.2023 не укладався між ним та позивачем, водночас не наведено норм права чи доказів, які б спростовували доводи та докази позивача, які свідчать про існування фактичних договірних відносин та виконання вимог договору №TEO-853 від 01.06.2023 відповідачем; фактичне виконання договору №TEO-853 від 01.06.2023 відповідачем підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем у відзиві на позовну заяву, зокрема, заявкою відповідача на виконання робіт від 14.06.2023 №20 за договором №TEO-853 від 01.06.2023, відомостями плати за користування вагонами: №№ 20060026 від 20.06.2023, 25060036 від 25.06.2023, 27060037 від 27.06.2023, 29060042 від 29.06.2023; більше того, відповідачем не спростовується підписання акту надання послуг №295 від 13.06.2023 за договором №TEO-853 від 01.06.2023 (додаток №6 до позовної заяви), що є належним, достатнім та допустимим доказом існування правовідносин між позивачем та відповідачем за договором №TEO-853 від 01.06.2023;

- фактичне виконання відповідачем умов договору №TEO-853 від 01.06.2023 підтверджується здійсненням відповідачем оплат, які відображені в актах звірки, а також повідомленнями про зарахування коштів; відповідачем також не заперечується факт здійснення грошових операцій за договором №TEO-853 від 01.06.2023 за період з 05.06.2023-25.07.2023 на суму 11724424,69 грн.; здійснення розрахунків між позивачем та відповідачем за договором №TEO-853 від 01.06.2023 додатково підтверджується платіжними дорученнями, що додаються до цієї заяви, в яких в якості призначення платежу містяться посилання як на сам договір, так і на рахунки, надіслані позивачем саме за договором №TEO-853 від 01.06.2023; враховуючи зазначене, під час розгляду справи по суті відповідачем не можуть заперечуватись обставини фактичного виконання умов договору №TEO-853 від 01.06.2023, підписання акту надання послуг №295 від 13.06.2023 за договором №TEO-853 від 01.06.2023 та розмір позовних вимог;

- доводи відповідача про те, що на його думку договір №TEO-853 від 01.06.2023 не укладався, не містять посилання на докази чи нормативно-правові акти та не містять спростування доводів позивача щодо наведених правових підстав та актуальної судової практики, згідно з якою: - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; при цьому, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частини перша та восьма статті 181 ГК України та постанова Верховного Суду від 01.06.2020 у справі №906/355/19); - вчинення дій сторонами договору свідчить про те, що договір фактично виконаний/укладений (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №456/2946/17);

- посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачу слід було звернутись до суду із позовною вимогою про визнання договору укладеним не кореспондується із правовими висновками Верховного Суду, згідно з якими - визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19).

Ухвалою суду від 08.02.2024 відкладено підготовче засідання на 28.02.2024 о 12:40.

28.02.2024 за вх.№8223/24 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, зокрема, наступне:

- доводи позивача базуються на положеннях про форму господарського договору, з яких випливає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; з даними доводами, дійсно можна погодитися, але відносно предмету спору та характеру взаємовідносин між позивачем та відповідачем не було погоджено укладання договору як єдиного письмового документу, який встановлює взаємні права та обов`язки щодо надання послуг перевезення позивачем у тій редакції документу, не підписаного сторонами, який надано позивачем в якості доказу наявності договірних відносин; у такий спосіб позивач не позбавлений можливості, як вже зазначалося у відзиві на позовну заяву, викласти будь-які умови договору, на свій власний розсуд, у тому числі щодо строків оплати, розміру та порядку застосування штрафних санкцій, як це фактично було зроблено при поданні позовної заяви; більше того, позивачем не доведено, що документ, який він позиціонує як договір, та його зміст було погоджено сторонами;

- разом із цим запереченням відповідач надає попереднє листування між позивачем та відповідачем, згідно з яким відповідач заперечував щодо укладання договору саме в цій редакції, оскільки позивач та відповідач мали дійсно договірні відносини, але які не витікають із наданого позивачем письмового документу, а на підставі отримання заявок та їх підтвердження та фактичної оплати послуг по заявкам, тобто мав місце договір, укладений у спрощений спосіб, проте не в тій редакції, яку пропонує використовувати позивач;

- за усіма заявками на надання послуг перевезення відповідач здійснив оплату у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками та платіжним інструкціями, які також прикріплені в якості додатку до цього заперечення; відповідач також заперечував щодо викладених позивачем раніше актів звірки, оскільки вони містили інформацію щодо послуг, які фактично не надавалися;

- принцип співпраці позивача з відповідачем базувався на отриманні заявок на надання послуг, надання цих послуг та оплати цих послуг згідно заявок та окремо погоджених тарифів, тобто мало місце укладання договору в спрощений спосіб, а не як єдиного документу, підписаного двома сторонами, у редакції, яку позивач надає в якості доказу; сторони виходили із повного розуміння, що їх взаємовідносини не базуються на єдиному письмовому документі, в редакції позивача; більш того, позивач не наполягав на підписанні цього документа, тому, якщо позивач вважає, що відносини між ним та відповідачем базувалися на єдиному документі, якій він надає, то йому слід би було все ж таки звернутися із позовною заявою про визнання договору укладеним саме в тій редакції, яку він надає до суду; позивачем також не надано жодного документу, підписаного чи погодженого відповідачем, що свідчить, що його позиції при доказуванні ґрунтуються лише на припущеннях.

У підготовчому засіданні 28.02.2024 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2024 о 10:45.

21.03.2024 за вх.№11955/24 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21.03.2024 відкладено розгляд справи на 18.04.2024 о 15:30. У судовому засіданні 18.04.2024 судом оголошено перерву до 10.05.2024 о 14:30.

У судовому засіданні 10.05.2024 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.05.2024 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Справа №916/3852/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

У судовому засіданні 10.05.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 10.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

В матеріалах справи наявний договір про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №ТЕО-853 від 01.06.2023, який підписано з боку позивача - ТОВ Надійна транспортна компанія, з боку відповідача - ПП Тімурагро вказаний договір не підписаний. У вказаному договорі містяться наступні положення:

- експедитор - ТОВ Надійна транспортна компанія; клієнт - ПП Тімурагро;

- експедитор за дорученням клієнта приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок клієнта надавати комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування для здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів по території України, країн СНД, Євросоюзу та інших держав, а клієнт зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах даного договору, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан рухомого складу та його повернення згідно із умовами даного договору, Правил перевезень вантажів, Статуту залізниць України, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951 зі змінами та доповненнями, Угоди про Міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та Міжнародна конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) зі змінами та доповненнями; на підставі письмових заявок клієнта та за його рахунок експедитор організовує виконання робіт і послуг, пов?язаних із завантаженням вагонів на станції відправлення (прийомом імпортних вантажів на прикордонних станціях) та їх подальшим перевезенням залізницями України, у тому числі у напрямку портів, а також надання послуг клієнту щодо організації проведення сертифікації, митного оформлення і відправки зернових, олійних та інших вантажів зі станцій АТ Укрзалізниця у відповідності до укладених сторонами додаткових угод до цього договору (п.п. 1.1, 1.2);

- клієнт зобов`язується: на кожне перевезення передавати експедиторові заявку (факсом або електронною поштою), надавати достовірну інформацію про готовність вантажу до завантаження не пізніше ніж за 5 (п`ять) діб до запланованої дати завантаження вагонів з найменуванням станції відправлення; оплачувати вартість послуг експедитора, погоджених в додаткових угодах до договору, а також відшкодовувати, на підставі підтверджуючих документів, усі додаткові платежі і збори, які не включені в узгоджену сторонами ставку, але попередньо погоджені із клієнтом у письмовій формі, за надання транспортно-експедиційного обслуговування, та виниклі в процесі виконання перевезення вантажів; у випадку, якщо перевезення здійснюється маршрутною відправкою (якщо маршрут формується відразу на 54 вагони або на більшу кількість вагонів), клієнт зобов`язаний здійснити завантаження вагонів протягом 48 (сорока восьми) годин з моменту їх подання під завантаження; якщо клієнтом буде порушено строк завантаження вагонів, передбачений пунктом 2.2.7 цього договору, у випадку, якщо перевезення здійснюється маршрутною відправкою (якщо маршрут формується відразу на 54 вагони або більшу кількість вагонів), то клієнт зобов`язаний відшкодувати експедиторові усі додаткові витрати експедитора, понесені у зв`язку з порушенням клієнтом пункту 2.2.7 цього договору, на підставі відповідного рахунку експедитора з додаванням підтверджуючих документів, що має бути оплачений клієнтом протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту виставлення такого рахунку експедитором (п.п. 2.2.1, 2.2.4, 2.2.7, 2.2.8);

- якщо експедитор є одночасно відправником вантажу і платником тарифу, під вартістю організації ТЕО вантажів клієнта сторони цього договору розуміють увесь комплекс витрат, необхідних для організації перевезення вантажів, а саме: залізничний тариф, додаткові збори і плати, вартість станційних зборів, оформлення перевізних документів, сертифікатів, свідоцтв, винагорода експедитора, послуги з оформлення декларуванню (за потреби) та інші послуги, вартість яких було включене у ставку, видану клієнту за вагон або тонну; клієнт здійснює 100% передплату за послуги експедитора, вказані в пункті 3.2, виходячи з розрахункової маси вантажу за фактичну кількість вагонів, які прибули від експедитора на станцію відправлення під навантаження, по кожному маршруту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку; за угодою сторін можливий інший порядок розрахунків, який додатково уточнюється в додаткових угодах до договору; за підсумками місяця сторони, на підставі відвантажувальної інформації, підписують акт прийому-передачі робіт (наданих послуг) і/або акт звіряння; у разі ненадання (неповернення) клієнтом експедитору підписаного акту прийому-передачі робіт (наданих послуг) протягом 5 днів з дня його надання останнім для підписання і при відсутності в зазначений термін мотивованого письмового заперечення клієнта, послуги за цим договором вважаються виконаними в повному обсязі і належним чином, і жодних претензій щодо термінів і якості надання послуг, а також стосовно втрати, недостачі, пошкодження та інше не приймаються (п.п. 3.2, 3.4, 3.5);

- клієнт відшкодовує експедитору всі пов`язані з цим збитки, що відбулись з вини клієнта, в повному обсязі (штрафні санкції з боку митних та інших офіційних контролюючих органів, а також інших комерційних суб`єктів (фактичні перевізники, тощо), що беруть участь в процесі надання ТЕО; повну вартість вагонного і/або контейнерного обладнання; витрати, необхідні для повернення, видалення або утилізації вантажу; простій вагонів, контейнерів, іншого обладнання залізниці; демередж, зберігання на залізничних станціях, тощо); за простій вагонів з вини клієнта, (у разі відмови від прийняття вагонів зі станційної колії на під`їзну колію, затримки вагонів під завантаженням та з інших причин, не залежних від експедитора), відповідальність несе клієнт. в даному випадку, усі збори і платежі, що виникли в результаті простою вагонів і нараховані залізницею до сплати експедиторові, будуть нараховані для оплати клієнтові; за затримку платежів по фактично наданим експедитором послугам більш ніж на 10 календарних днів, клієнт сплачує експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 11 дня прострочення; термін дії цього договору встановлюється з дня підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині зобов?язань, що лишилися не виконаними - до їх повного виконання; договір автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії не повідомить іншу сторону в письмової формі про розірвання договору (п.п. 4.4, 4.5, 4.11, 8.1).

В матеріалах справи наявні додаткова угода №1 від 01.06.2023 до договору №ТЕО-853 від 01.06.2023 та додаткова угода №2 від 19.06.2023 №ТЕО-853 від 01.06.2023, які підписано з боку позивача - ТОВ Надійна транспортна компанія, з боку відповідача - ПП Тімурагро вказані додаткові угоди не підписані. У вказаних додаткових угодах міститься, зокрема, інформація про транспортно-експедиторські послуги, комплексні ставки з організацій перевезень, час на навантаження вагонів та додаткові нарахування.

В матеріалах справи наявна заява №20 від 14.06.2023, в якій ПП Тімурагро просив зробити відвантаження вагонами на наступних умовах: період відвантаження - 16.06-22.06; товар - кукурудза, узгоджена ставка - 856 грн./т; тони - 3930 т; місце відвантаження - Талалаївка; станція призначення - ст. Одеса-Порт (експ.) або Ізмаїл. Вказана заявка підписана та скріплена печаткою ПП Тімурагро.

Водночас в матеріалах справи наявні акти наданих послуг, в яких міститься посилання на договір №ТЕО-853 від 01.06.2023, а саме:

- акт №295 від 13.06.2023 (найменування робіт - транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Одеса-Порт (експ.), кількість - 7912,100 т) на суму 6772725,95 грн.; вказаний акт підписано та скріплено печатками з боку ТОВ Надійна транспортна компанія та ПП Тімурагро;

- акт №317 від 26.06.2023 (найменування робіт - транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл), кількість - 1139,400 т) на суму 1481215,44 грн.; до акту №317 додано додаток №1; вказаний акт з додатком підписано та скріплено печаткою з боку ТОВ Надійна транспортна компанія, з боку ПП Тімурагро акт не підписано;

- акт №322 від 30.06.2023 (найменування робіт - транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл), кількість - 2651,950 т) на суму 3447524,39 грн.; до акту №322 додано додаток №1; вказаний акт з додатком підписано та скріплено печаткою з боку ТОВ Надійна транспортна компанія, з боку ПП Тімурагро акт не підписано;

- акт №324 від 03.07.2023 (найменування робіт - компенсація за понаднормовий простій вагонів під навантаженням по ст. Талалаївка, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №20060026, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №25060036, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №27060037, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №28060039, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №29060042) на суму 558283,68 грн.; до акту №324 додано додаток №1; вказаний акт з додатком підписано та скріплено печаткою з боку ТОВ Надійна транспортна компанія, з боку ПП Тімурагро акт не підписано.

Окрім того, в матеріалах справи наявні відомості плати за користування вагонами, а саме: №20060026, №25060036, №27060037, №29060042.

Також в матеріалах справи наявні: рахунок на оплату №316 від 23.06.2023 за транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл, на суму 782317,54 грн., в якому міститься посилання на договір №ТЕО-853 від 01.06.2023; рахунок на оплату №317 від 26.06.2023, за транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл, на суму 1481215,44 грн., в якому міститься посилання на договір №ТЕО-853 від 01.06.2023.

В матеріалах справи наявні надані позивачем:

- акт звірки взаємних розрахунків за період 01.06.2023-03.07.2023 між ТОВ Надійна транспортна компанія та ПП Тімурагро за договором №ТЕО-853 від 01.06.2023, підписаний та скріплений печаткою з боку ТОВ Надійна транспортна компанія, з боку відповідача (ПП Тімурагро) - не підписаний, в якому містяться розрахунки між сторонами (нарахування та сплати) та вказано, що станом на 03.07.2023 заборгованість на користь ТОВ Надійна транспортна компанія складає 5074838,63 грн.;

- акт звірки взаємних розрахунків за період 01.06.2023-08.08.2023 між ТОВ Надійна транспортна компанія та ПП Тімурагро за договором №ТЕО-853 від 01.06.2023, який не підписано жодною стороною, в якому містяться розрахунки між сторонами (нарахування та сплати) та вказано, що станом на 08.08.2023 заборгованість на користь ТОВ Надійна транспортна компанія складає 1185151,94 грн.

В матеріалах справи наявні опис вкладення, чеки Укрпошти про направлення позивачем на адресу відповідача 23.06.2023 наступних документів (відповідно до опису): акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023-23.06.2023 у двох екземплярах; договір про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №ТЕО-853 від 01.06.2023; рахунок на оплату №284 від 02.06.2023, акт №295 від 13.06.2023 у двох екземплярах; додаток до акту №295 від 13.06.2023 у двох екземплярах; додаткова угода №1 від 01.06.2023 у двох екземплярах; рахунок на оплату №316 від 23.06.2023; акт №316 від 23.06.2023 у двох екземплярах; додаток до акту №316 від 23.06.2023 у двох екземплярах; додаткова угода №2 від 19.06.2023 у двох екземплярах.

У листі ПП Тімурагро від 20.07.2023 №22 вказано наступне: на адресу ПП Тімурагро від ТОВ Надійна транспортна компанія надійшов договір №ТЕО-853 від 01.06.2023 та супровідні документи до нього; однак у зв`язку із тим, що ПП Тімурагро категорично не погоджується із умовами вищевказаного договору, Вам неодноразово повідомлялося в усній формі та направлялися в письмовій корективи до нього з обґрунтуванням причин по кожному з пунктів; у зв`язку з вищевикладеним, повертаємо Вам отримані документи в повному обсязі. В матеріалах справи наявний опис вкладення про направлення позивачу вказаного листа №22 з додатками.

В матеріалах справи наявні надані позивачем інформаційні повідомлення про зарахування коштів від ПП Тімурагро на користь ТОВ Надійна транспортна компанія, а саме: №4453 від 05.06.2023 на суму 1518818 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунку №284 від 02.06.2023); №4471 від 09.06.2023 на суму 2300000 (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунку №284 від 02.06.2023); №4481 від 13.06.2023 на суму 1599362 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунку №284 від 02.06.2023); №4523 від 23.06.2023 на суму 225758,29 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунку №284 від 02.06.2023); №4532 від 26.06.2023 на суму 1783486,40 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно договору №ТЕО-853 від 01.06.2023); №4571 від 04.07.2023 на суму 2000000 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунків №317 від 26.06.2023); №4591 від 05.07.2023 на суму 500000 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунків №317 від 26.06.2023); №4632 від 14.07.2023 на суму 1000000 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунків №317 від 26.06.2023); №4671 від 25.07.2023 на суму 800000 (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень згідно рахунків №317 від 26.06.2023, №316 від 23.06.2023); №4873 від 12.09.2023 на суму 642618,13 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень згідно рахунків №317 від 26.06.2023, №316 від 23.06.2023).

Також в матеріалах справи наявні надані відповідачем:

- виписки по рахункам; платіжні інструкції про сплату грошових коштів на користь позивача;

- акт звірки взаємних розрахунків за період червень 2023 року - грудень 2023 року, в якому відображені здійснені відповідачем оплати та вказано, що станом на 31.12.2023 заборгованість відсутня; вказаний акт підписано лише з боку ПП Тімурагро;

- електронне листування.

Несплата відповідачем в повному обсязі за надані позивачем послуги за договором №ТЕО-853 від 01.06.2023 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення 1185151,94 грн. основного боргу, 24677,14 грн. пені та 1655,97 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено частину від заявленого основного боргу на суму 642618,13 грн., у зв`язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх.№44153/23, яка була прийнята судом до розгляду. Таким чином, з урахуванням заяви позивача за вх.№44153/23, позовні вимоги складають 542533,81 грн. основного боргу, 68966,11 грн. пені та 4675,67 грн. 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч.1, п.1 ч.4 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 184 ГК України встановлено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

За ч.1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, ка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

У відповідності до ч.1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За ч.2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Згідно з ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов?язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов?язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов?язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов?язань, пов?язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч.1 ст. 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно з ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов?язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд зазначає, що предметом спору є стягнення заборгованості за послуги. При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на факт укладення між сторонами договору про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №ТЕО-853 від 01.06.2023.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, заперечує факт укладення між сторонами договору №ТЕО-853 від 01.06.2023, вказує на відсутність свого підпису на вказаному договорі. Окрім того, відповідач не заперечує проти наявності правовідносин між сторонами щодо надання послуг, проте, за твердженнями відповідача, принцип співпраці між сторонами базувався не за договором №ТЕО-853 від 01.06.2023, а на підставі заявок на надання послуг, надання цих послуг та їх оплати за окремо погодженими тарифами, тобто на переконання відповідача мало місце укладання договору у спрощений спосіб, а не як єдиного документу.

Враховуючи, що підставою позову у даній справі позивачем визначено договір №ТЕО-853 від 01.06.2023, господарський суд вважає за необхідне надати оцінку вказаному договору.

За змістом положень ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачено також статтями 626, 627 цього Кодексу. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань укладення договору до моменту його підписання та самостійного аналізу можливих негативних наслідків у разі підписання такого договору. Кожна сторона не позбавлена права відмовитися від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони (постанова КГС ВС від 19.06.2018 у справі №917/2004/16).

Як було встановлено судом, наявний в матеріалах справи договір №ТЕО-853 від 01.06.2023 та додаткові угоди до нього містять підпис з боку позивача - ТОВ Надійна транспортна компанія, з боку відповідача - ПП Тімурагро вказаний договір да додаткові угоди - не підписані. При цьому в матеріалах справи наявні докази направлення 23.06.2023, зокрема, вказаного договору та додаткових угод, на адресу відповідача. Разом з тим, листом від 20.07.2023 №22 відповідач повідомив позивача про те, що категорично не погоджується із умовами договору №ТЕО-853 від 01.06.2023, про що неодноразово повідомлялося в усній формі та направлялися в письмовій формі корективи до нього з обґрунтуванням причин по кожному з пунктів; у зв`язку з цим відповідач повернув позивачу отриманий договір без підписання.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що договір №ТЕО-853 від 01.06.2023 між сторонами укладеним не був, оскільки у вказаному договорі відсутній підпис з боку відповідача - ПП Тімурагро, що свідчить про не узгодження сторонами всіх його істотних умов, при наявності листа відповідача від 20.07.2023 №22, яким він заперечив проти умов, які викладені у запропонованому позивачем договорі, а тому умови, що викладені у договорі, не створюють та мають для відповідача зобов`язального характеру. У судовому порядку такий договір також не укладався, виходячи з наявних матеріалів справи.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем здійснено фактичне виконання умов договору №TEO-853 від 01.06.2023, з огляду на здійснення розрахунків між позивачем та відповідачем за договором №TEO-853 від 01.06.2023 з призначеннями платежу, в яких містяться посилання як на сам договір, так і рахунки, надіслані позивачем саме за договором №TEO-853 від 01.06.2023, а також з огляду на підписання акту надання послуг №295 від 13.06.2023 за договором №TEO-853 від 01.06.2023, господарський суд зазначає наступне.

Господарський суд наголошує, що договір №ТЕО-853 від 01.06.2023, який підписано з боку позивача та датований 01.06.2023, був надісланий відповідачу 23.06.2023. У вказаному проміжку часу (01.06.2023-23.06.2023 та 20.07.2023) на підтвердження наявності правовідносин між сторонами з надання послуг наявні в матеріалах справи, зокрема, заявка ПП Тімурагро №20 від 14.06.2023 (в якій вказано період відвантаження, товар, місце відвантаження, узгоджена ставка, кількість тон), акти наданих послуг (акт №295 від 13.06.2023 підписано та скріплено печатками з боку ТОВ Надійна транспортна компанія та ПП Тімурагро), №317 від 26.06.2023, №322 від 30.06.2023, №324 від 03.07.2023 (підписані лише з боку ТОВ Надійна транспортна компанія), платіжні інструкції про сплату відповідачем на користь позивача грошових коштів.

Тобто, господарський суд вказує, що наявність посилань на договір №ТЕО-853 від 01.06.2023 на акті надання послуг №295 від 13.06.2023, який підписано обома сторонами, не може свідчити про прийняття відповідачем умов вказаного договору, який був надісланий відповідачу на підписання тільки 23.06.2023, з урахуванням також того, що між сторонами були фактично наявні правовідносини, які передбачають надання послуг та їх сплату. Наявність посилань на договір на інших актах, які не підписані відповідачем, а також у призначеннях платежу, також не можуть бути підставою вважати укладеним відповідний договір, оскільки таке зазначення не є фактичним виконанням відповідачем саме договору з умовами, які викладені у наданому позивачем документі, при наявності листа відповідача №20 від 14.06.2023 та відсутності підпису відповідача на самому договорі.

Господарський суд з наявних матеріалів справи дійсно вбачає, що позивачем надавались відповідачу транспортно-експедиторські послуги, проте доказів того, що вказані послуги були надані саме за договором №ТЕО-853 від 01.06.2023 в матеріалах справи відсутні, тобто, фактично, між сторонами за результатами домовленостей у спрощений спосіб відбулось надання позивачем певних послуг, прийнятих відповідачем, без укладення єдиного документу, про який стверджує позивач.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за транспортно-експедиторські послуги, в тому числі за понаднормовий простій та користування вагонами, при цьому, обґрунтовуючи суму позову, надає акти наданих послуг із зазначенням послуг, платіжні документи про часткові сплати відповідачем грошових коштів, а також односторонні акти звірки, в яких відображені відповідні сплати.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд вбачає, що з урахуванням сплати відповідачем під час розгляду справи 642618,13 грн., решту позовних вимог основного боргу становить 542533,81 грн., при цьому, дослідивши акти наданих послуг, сплати відповідача, які співпадають у наданих сторонами власних актів звірки, господарський суд вбачає, що решта суми основного боргу, що нараховується позивачем та відповідачем не визнається, є сумою коштів за послуги з компенсації за понаднормовий простій вагонів та компенсації додаткових зборів за користування вагонами, при цьому господарський суд вказує, що докази узгодження сторонами сплати відповідачем за такі послуги в матеріалах справи відсутні, оскільки, як було визнано судом, договір №ТЕО-853 від 01.06.2023 на визначених у ньому умовах сторонами не укладався, а вимоги позивача грунтуються, зокрема, на умовах вказаного договору, а тому у відповідача відсутній обов`язок зі сплати позивачу таких (неузгоджених) послуг, у зв`язку з чим господарський суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 542533,81 грн. основного боргу, а тому в цій частині позову судом відмовляється.

Щодо заявлених до стягнення пені та 3% річних, враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, щодо неукладення договору №ТЕО-853 від 01.06.2023, відсутності боргу по сплаті наданих послуг, недоведення підстав і строків оплат таких послуг, приймаючи до уваги відсутність єдиного укладеного договору, та відмови у задоволенні позову про стягнення основного боргу, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних також є безпідставними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Надійна транспортна компанія в повному обсязі.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують та не створюють підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Надійна транспортна компанія - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24 травня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля