Постанова

від 06.11.2024 по справі 916/3852/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3852/23Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справ:

від ТОВ Надійна транспортна компанія - адвокат Мастістий І.А.

від ПП Тімурагро - адвокат Чабан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Надійна транспортна компанія

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 (складено та підписано 24.05.2024, суддя Бездоля Ю.С.)

у справі №916/3852/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Надійна транспортна компанія

до Приватного підприємства Тімурагро

про стягнення 1211485,05 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Надійна транспортна компанія звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства Тімурагро в якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути з відповідача на свою користь 542533,81 грн основного боргу, 68966,11 грн пені та 4675,67 грн 3% річних.

Позов обґрунтований неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, а саме в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 по цій справі у задоволенні позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що договір про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, на невиконання умов за яким посилається позивач, між сторонами укладений не був, оскільки у вказаному договорі відсутній підпис з боку відповідача, що свідчить про не узгодження сторонами всіх його істотних умов. При цьому, відповідач у листі адресованому позивачеві заперечував проти умов, які викладені у запропонованому позивачем договорі, а у судовому порядку такий договір також не укладався.

На переконання суду першої інстанції, наявність посилань на такий договір в Актах наданих послуг, а також у призначеннях платежу, не можуть бути підставою вважати укладеним відповідний договір, оскільки таке зазначення не є фактичним виконанням відповідачем саме договору з умовами, які викладені у наданому позивачем документі.

Суд першої інстанції наголосив на тому, що з наявних матеріалів справи дійсно вбачає, що позивачем надавались відповідачу транспортно-експедиторські послуги, проте доказів того, що вказані послуги були надані саме за договором в матеріалах справи відсутні.

Фактично, як вважає місцевий господарський суд, сума основного боргу, що нарахована позивачем та відповідачем не визнається, є сумою коштів за послуги з компенсації за понаднормовий простій вагонів та компенсації додаткових зборів за користування вагонами, при цьому докази узгодження сторонами сплати відповідачем за такі послуги в матеріалах справи відсутні.

Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі не повного дослідження доказів, з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Так, за твердженням апелянта, місцевим господарським судом не було враховано наступні обставини:

- між сторонами було укладено договір про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, з додатковими угодами до нього, яким сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а тому такий договір є укладеним та презумція правомірності такого правочину не спростована;

- сторони на власний розсуд встановили спеціальне правило набуття чинності договору, пов`язавши цей момент безпосередньо з датою такого договору, а тому він набув чинності з 01.06.2023;

- позивачем було направлено на адресу відповідача договір та додаткові угоди до нього, однак відповідач не повернув позивачеві підписані примірники договору та додаткових угод, а також своїх пропозицій укласти договір на інших умовах, не висловив;

- відповідач надав безумовний акцепт на укладення договору на умовах запропонованих позивачем, що випливає із дій вчинених відповідачем, а саме надсиланням заяви на надання послуги, підписанням акту про надання послуг, частковою оплатою таких послуг;

- поза увагою суду першої інстанції залишились наявні у матеріалах справи докази, які надані позивачем на підтвердження надання відповідачеві послуг за договором, зокрема відомість плати за користування вагонами, акти наданих послуг, акти звірки взаєморозрахунків, докази здійснення відповідачем оплати за такі послуги;

- на думку апелянта, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, якщо дії свідчать про те, що договір фактично був укладений, а суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону;

- позивач, розраховуючи на добросовісність відповідача, надаючи послуги діяв в рамках умов визначених саме договором, оскільки у Актах надання послуг, виставлених позивачем рахунках та платіжних документах містилось посилання саме на вчинення таких дій за договором, одна поведінка відповідача у даному випадку є непослідовною та не відповідає принципам добросовісності.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено справу до розгляду на 06.11.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що апелянтом не спростовано висновків Господарського суду Одеської області, покладених в основу оскаржуваного рішення, а також не доведено неправильного застосування норм матеріального або процесуального права, як необхідної передумови для скасування судового рішення.

Так відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження укладення договору між сторонами. Документ, поданий як договір, підписаний лише одноособово представником позивача, не може вважатися дійсним договором, оскільки для укладення договору необхідна домовленість між двома сторонами. Позивач не представив жодних доказів, що підтверджують згоду відповідача на укладення цього договору.

За твердженням відповідача, фактичне надання послуг відбувалося у спрощений спосіб без укладення письмового договору. Відповідач приймав ці послуги та частково оплачував їх на підставі фактичного надання, що підтверджено платіжними документами.

Відповідач також вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав. Позовні вимоги ґрунтуються на презумпції укладеного договору, проте відсутній будь-який доказ його фактичного укладення. Натомість, на думку відповідача, позивач мав би звертатися до суду з вимогою про визнання договору укладеним.

Також відповідач вважає, що позивач не довів наявність порушеного права. Так, оскільки відсутній укладений договір, не може бути порушення зобов`язань за ним, а тому не виникає підстав для стягнення коштів.

Під час судового засідання від 06.11.2024 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За твердженням позивача, між ТОВ Надійна транспортна компанія та ПП Тімурагро виникли договірні відносини пов`язані з наданням послуг, на підтвердження чого, ним надано до суду договір про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №ТЕО-853 від 01.06.2023, який містить підпис лише уповноваженої особи ТОВ Надійна транспортна компанія. В свою чергу, з боку відповідача ПП Тімурагро вказаний договір не підписаний.

За умовами даного договору, експедитор - ТОВ Надійна транспортна компанія; клієнт - ПП Тімурагро за дорученням клієнта (ПП Тімурагро) приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок клієнта надавати комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування для здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів по території України, країн СНД, Євросоюзу та інших держав, а клієнт зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах даного договору, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан рухомого складу та його повернення згідно із умовами даного договору, Правил перевезень вантажів, Статуту залізниць України, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951 зі змінами та доповненнями, Угоди про Міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та Міжнародна конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) зі змінами та доповненнями; на підставі письмових заявок клієнта та за його рахунок експедитор організовує виконання робіт і послуг, пов?язаних із завантаженням вагонів на станції відправлення (прийомом імпортних вантажів на прикордонних станціях) та їх подальшим перевезенням залізницями України, у тому числі у напрямку портів, а також надання послуг клієнту щодо організації проведення сертифікації, митного оформлення і відправки зернових, олійних та інших вантажів зі станцій АТ Укрзалізниця у відповідності до укладених сторонами додаткових угод до цього договору (п.п. 1.1, 1.2).

Клієнт зобов`язується: на кожне перевезення передавати експедиторові заявку (факсом або електронною поштою), надавати достовірну інформацію про готовність вантажу до завантаження не пізніше ніж за 5 (п`ять) діб до запланованої дати завантаження вагонів з найменуванням станції відправлення; оплачувати вартість послуг експедитора, погоджених в додаткових угодах до договору, а також відшкодовувати, на підставі підтверджуючих документів, усі додаткові платежі і збори, які не включені в узгоджену сторонами ставку, але попередньо погоджені із клієнтом у письмовій формі, за надання транспортно-експедиційного обслуговування, та виниклі в процесі виконання перевезення вантажів; у випадку, якщо перевезення здійснюється маршрутною відправкою (якщо маршрут формується відразу на 54 вагони або на більшу кількість вагонів), клієнт зобов`язаний здійснити завантаження вагонів протягом 48 (сорока восьми) годин з моменту їх подання під завантаження; якщо клієнтом буде порушено строк завантаження вагонів, передбачений пунктом 2.2.7 цього договору, у випадку, якщо перевезення здійснюється маршрутною відправкою (якщо маршрут формується відразу на 54 вагони або більшу кількість вагонів), то клієнт зобов`язаний відшкодувати експедиторові усі додаткові витрати експедитора, понесені у зв`язку з порушенням клієнтом пункту 2.2.7 цього договору, на підставі відповідного рахунку експедитора з додаванням підтверджуючих документів, що має бути оплачений клієнтом протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту виставлення такого рахунку експедитором (п.п. 2.2.1, 2.2.4, 2.2.7, 2.2.8);

Якщо експедитор є одночасно відправником вантажу і платником тарифу, під вартістю організації ТЕО вантажів клієнта сторони цього договору розуміють увесь комплекс витрат, необхідних для організації перевезення вантажів, а саме: залізничний тариф, додаткові збори і плати, вартість станційних зборів, оформлення перевізних документів, сертифікатів, свідоцтв, винагорода експедитора, послуги з оформлення декларуванню (за потреби) та інші послуги, вартість яких було включене у ставку, видану клієнту за вагон або тонну; клієнт здійснює 100% передплату за послуги експедитора, вказані в пункті 3.2, виходячи з розрахункової маси вантажу за фактичну кількість вагонів, які прибули від експедитора на станцію відправлення під навантаження, по кожному маршруту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку; за угодою сторін можливий інший порядок розрахунків, який додатково уточнюється в додаткових угодах до договору; за підсумками місяця сторони, на підставі відвантажувальної інформації, підписують акт прийому-передачі робіт (наданих послуг) і/або акт звіряння; у разі ненадання (неповернення) клієнтом експедитору підписаного акту прийому-передачі робіт (наданих послуг) протягом 5 днів з дня його надання останнім для підписання і при відсутності в зазначений термін мотивованого письмового заперечення клієнта, послуги за цим договором вважаються виконаними в повному обсязі і належним чином, і жодних претензій щодо термінів і якості надання послуг, а також стосовно втрати, недостачі, пошкодження та інше не приймаються (п.п. 3.2, 3.4, 3.5);

Клієнт відшкодовує експедитору всі пов`язані з цим збитки, що відбулись з вини клієнта, в повному обсязі (штрафні санкції з боку митних та інших офіційних контролюючих органів, а також інших комерційних суб`єктів (фактичні перевізники, тощо), що беруть участь в процесі надання ТЕО; повну вартість вагонного і/або контейнерного обладнання; витрати, необхідні для повернення, видалення або утилізації вантажу; простій вагонів, контейнерів, іншого обладнання залізниці; демередж, зберігання на залізничних станціях, тощо); за простій вагонів з вини клієнта, (у разі відмови від прийняття вагонів зі станційної колії на під`їзну колію, затримки вагонів під завантаженням та з інших причин, не залежних від експедитора), відповідальність несе клієнт. в даному випадку, усі збори і платежі, що виникли в результаті простою вагонів і нараховані залізницею до сплати експедиторові, будуть нараховані для оплати клієнтові; за затримку платежів по фактично наданим експедитором послугам більш ніж на 10 календарних днів, клієнт сплачує експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 11 дня прострочення; термін дії цього договору встановлюється з дня підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині зобов?язань, що лишилися не виконаними - до їх повного виконання; договір автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії не повідомить іншу сторону в письмової формі про розірвання договору (п.п. 4.4, 4.5, 4.11, 8.1).

Також, позивачем надано до матеріалів справи Додаткову угоду №1 від 01.06.2023 до договору №ТЕО-853 від 01.06.2023 та Додаткову угода №2 від 19.06.2023 №ТЕО-853 від 01.06.2023, які також підписано уповноваженою особою ТОВ Надійна транспортна компанія та не містять підпису ПП Тімурагро. У вказаних додаткових угодах міститься, зокрема, інформація про транспортно-експедиторські послуги, комплексні ставки з організацій перевезень, час на навантаження вагонів та додаткові нарахування.

У відповідності до наявної у матеріалах справи заяви №20 від 14.06.2023 ПП Тімурагро просило ТОВ Надійна транспортна компанія зробити відвантаження вагонами на наступних умовах: період відвантаження - 16.06-22.06; товар - кукурудза, узгоджена ставка - 856 грн./т; тони - 3930 т; місце відвантаження - Талалаївка; станція призначення - ст. Одеса-Порт (експ.) або Ізмаїл. Вказана заявка підписана та скріплена печаткою ПП Тімурагро.

В матеріалах справи наявні акти наданих послуг, в яких міститься посилання на договір №ТЕО-853 від 01.06.2023, а саме:

- акт №295 від 13.06.2023 (найменування робіт - транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Одеса-Порт (експ.), кількість - 7912,100 т) на суму 6772725,95 грн.

Вказаний акт підписано та скріплено печатками з боку ТОВ Надійна транспортна компанія та ПП Тімурагро.

- акт №317 від 26.06.2023 (найменування робіт - транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл), кількість - 1139,400 т) на суму 1481215,44 грн.; до акту №317 додано додаток №1.

Вказаний акт з додатком підписано та скріплено печаткою з боку ТОВ Надійна транспортна компанія, з боку ПП Тімурагро акт не підписано.

- акт №322 від 30.06.2023 (найменування робіт - транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл), кількість - 2651,950 т) на суму 3447524,39 грн; до акту №322 додано додаток №1.

Вказаний акт з додатком підписано та скріплено печаткою з боку ТОВ Надійна транспортна компанія, з боку ПП Тімурагро акт не підписано.

- акт №324 від 03.07.2023 (найменування робіт - компенсація за понаднормовий простій вагонів під навантаженням по ст. Талалаївка, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №20060026, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №25060036, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №27060037, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №28060039, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №29060042) на суму 558283,68 грн; до акту №324 додано додаток №1.

Вказаний акт з додатком підписано та скріплено печаткою з боку ТОВ Надійна транспортна компанія, з боку ПП Тімурагро акт не підписано.

Окрім того, в матеріалах справи наявні відомості плати за користування вагонами, а саме: №20060026, №25060036, №27060037, №29060042.

Також в матеріалах справи наявні: рахунок на оплату №316 від 23.06.2023 за транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл, на суму 782317,54 грн., в якому міститься посилання на договір №ТЕО-853 від 01.06.2023; рахунок на оплату №317 від 26.06.2023, за транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл, на суму 1481215,44 грн., в якому міститься посилання на договір №ТЕО-853 від 01.06.2023.

В матеріалах справи наявні надані позивачем інформаційні повідомлення про зарахування коштів від ПП Тімурагро на користь ТОВ Надійна транспортна компанія, а саме: №4453 від 05.06.2023 на суму 1518818 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунку №284 від 02.06.2023); №4471 від 09.06.2023 на суму 2300000 (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунку №284 від 02.06.2023); №4481 від 13.06.2023 на суму 1599362 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунку №284 від 02.06.2023); №4523 від 23.06.2023 на суму 225758,29 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунку №284 від 02.06.2023); №4532 від 26.06.2023 на суму 1783486,40 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно договору №ТЕО-853 від 01.06.2023); №4571 від 04.07.2023 на суму 2000000 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунків №317 від 26.06.2023); №4591 від 05.07.2023 на суму 500000 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунків №317 від 26.06.2023); №4632 від 14.07.2023 на суму 1000000 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень кукурудзи згідно рахунків №317 від 26.06.2023); №4671 від 25.07.2023 на суму 800000 (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень згідно рахунків №317 від 26.06.2023, №316 від 23.06.2023); №4873 від 12.09.2023 на суму 642618,13 грн. (призначення платежу: оплата за ТЕП з перевезень згідно рахунків №317 від 26.06.2023, №316 від 23.06.2023).

Як свідчать наявні матеріали справи, 23.06.2023 позивачем було направлено відповідачеві наступні документи (відповідно до опису): акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023-23.06.2023 у двох екземплярах; договір про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №ТЕО-853 від 01.06.2023; рахунок на оплату №284 від 02.06.2023, акт №295 від 13.06.2023 у двох екземплярах; додаток до акту №295 від 13.06.2023 у двох екземплярах; додаткова угода №1 від 01.06.2023 у двох екземплярах; рахунок на оплату №316 від 23.06.2023; акт №316 від 23.06.2023 у двох екземплярах; додаток до акту №316 від 23.06.2023 у двох екземплярах; додаткова угода №2 від 19.06.2023 у двох екземплярах.

У листі ПП Тімурагро від 20.07.2023 №22 адресованому позивачеві, підприємство зазначило, що на адресу ПП Тімурагро від ТОВ Надійна транспортна компанія надійшов договір №ТЕО-853 від 01.06.2023 та супровідні документи до нього, однак у зв`язку із тим, що ПП Тімурагро категорично не погоджується із умовами вищевказаного договору, про що неодноразово повідомлялося в усній формі та направлялися в письмовій корективи до нього з обґрунтуванням причин по кожному з пунктів, отримані документи в повному обсязі повертаються ТОВ Надійна транспортна компанія.

Несплата відповідачем в повному обсязі за надані позивачем послуги за договором №ТЕО-853 від 01.06.2023 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення 1185151,94 грн основного боргу, 24677,14 грн пені та 1655,97 грн 3% річних.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні в повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку позивач на підтвердження виникнення між сторонами договірних відносин щодо надання послуг надано до суду договір про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №ТЕО-853 від 01.06.2023, однак такий договір містять підпис лише уповноваженої особи позивача, підпису з боку відповідача такий договір не містить. Іншого договору, який був би укладений обома сторонами позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять.

Отже, матеріали справи не містять доказів укладення в письмовій формі договору про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №ТЕО-853 від 01.06.2023, а також Додаткових угод до нього, які були б підписані обома сторонами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем було підписано примірник договору про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №ТЕО-853 від 01.06.2023, а також Додаткову угоду №1 від 01.06.2023 та Додаткову угоду №2 від 19.06.2023 до вказаного договору.

23.06.2023 позивачем було направлено відповідачеві на підписання, зокрема вищевказаний Договір про надання послуг та додаткові угоди до нього.

Однак, відповідачем ані договорів, ані додаткові до нього підписані не були.

Натомість, у листі від 20.07.2023 ПП Тімурагро повідомило позивача про те, що категорично не погоджується із умовами вищевказаного договору, про що неодноразово повідомлялося в усній формі та направлялися в письмовій корективи до нього з обґрунтуванням причин по кожному з пунктів, а тому отримані документи в повному обсязі повернуто ТОВ Надійна транспортна компанія.

Отже, у даному випадку відповідач не підписав запропонований позивачем Договір про надання послуг із додатковими угодами до нього, та взагалі заперечував проти умов такого договору у листі спрямованому позивачеві.

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що договір №ТЕО-853 від 01.06.2023 між сторонами укладеним не був, оскільки у вказаному договорі відсутній підпис з боку відповідача - ПП Тімурагро, що свідчить про не узгодження сторонами всіх його істотних умов. При цьому, як свідчать наявні матеріали справи, у судовому порядку такий договір також не укладався.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем здійснено фактичне виконання умов договору №TEO-853 від 01.06.2023, з огляду на здійснення розрахунків між позивачем та відповідачем за договором №TEO-853 від 01.06.2023 з призначеннями платежу, в яких містяться посилання як на сам договір, так і рахунки, надіслані позивачем саме за договором №TEO-853 від 01.06.2023, а також з огляду на підписання акту надання послуг №295 від 13.06.2023 за договором №TEO-853 від 01.06.2023, колегія суддів зазначає наступне.

В силу ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним за умови досягнення згоди щодо усіх його істотних умов, з обов`язковим погодженням предмету, ціни та строку його дії. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так наявні матеріли справи свідчать про те, що відповідачем було надіслано позивачеві заяву №20 від 14.06.2023 в якій ПП Тімурагро просило ТОВ Надійна транспортна компанія зробити відвантаження вагонами на наступних умовах: період відвантаження - 16.06-22.06; товар - кукурудза, узгоджена ставка - 856 грн./т; тони - 3930 т; місце відвантаження - Талалаївка; станція призначення - ст. Одеса-Порт (експ.) або Ізмаїл. Вказана заявка підписана та скріплена печаткою ПП Тімурагро.

В подальшому, сторонами складено та підписано акт №295 від 13.06.2023 (найменування робіт - транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Одеса-Порт (експ.), кількість - 7912,100 т) на суму 6772725,95 грн.

Також в матеріалах справи містяться не підписані з боку відповідача:

- акт №317 від 26.06.2023 (найменування робіт - транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл), кількість - 1139,400 т) на суму 1481215,44 грн.; до акту №317 додано додаток №1;

- акт №322 від 30.06.2023 (найменування робіт - транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл), кількість - 2651,950 т) на суму 3447524,39 грн; до акту №322 додано додаток №1;

- акт №324 від 03.07.2023 (найменування робіт - компенсація за понаднормовий простій вагонів під навантаженням по ст. Талалаївка, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №20060026, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №25060036, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №27060037, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №28060039, компенсація додаткових зборів за користування вагонами по станції Талалаївка, відомість №29060042) на суму 558283,68 грн; до акту №324 додано додаток №1;

Також в матеріалах справи наявні: рахунок на оплату №316 від 23.06.2023 за транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл, на суму 782317,54 грн., в якому міститься посилання на договір №ТЕО-853 від 01.06.2023; рахунок на оплату №317 від 26.06.2023, за транспортно-експедиторські послуги з організацій перевезень вантажів кукурудза, ст.відп. Талалаївка, ст.призн. Ізмаїл, на суму 1481215,44 грн., в якому міститься посилання на договір №ТЕО-853 від 01.06.2023.

Відповідач виконав свій обов`язок щодо оплати наданих позичаєм послуг, про що свідчать надані позивачем інформаційні повідомлення про зарахування коштів від ПП Тімурагро на користь ТОВ Надійна транспортна компанія.

Отже, колегія суддів вважає, що у даному випадку між сторонами укладено господарський договір у спрощений спосіб, тобто шляхом направлення відповідачем заяви на надання позивачем певних послуг, прийняття позивачем такої заяви про що свідчать акти надання послуг та здійснення відповідачем їх оплати.

В свою чергу, на переконання суду апеляційної інстанції, наявність у документах на підтвердження надання послуг та їх оплати посилань на договір №ТЕО-853 від 01.06.2023, не може свідчити про прийняття відповідачем умов вказаного договору, зокрема й через те, що такий договір був надісланий відповідачу на підписання тільки 23.06.2023, тобто після надання позивачем відповідних послуг. Наявність посилань на договір на інших актах, які не підписані відповідачем, а також у призначеннях платежу, також не можуть бути підставою вважати укладеним відповідний договір, оскільки таке зазначення не є фактичним виконанням відповідачем саме договору з умовами, які викладені у наданому позивачем документі, при наявності листа відповідача №20 від 14.06.2023 про незгоду з умовами такого договору та відсутності підпису відповідача на самому договорі, тобто не погодження сторонами його умов.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського, що з урахуванням сплати відповідачем під час розгляду справи грошових коштів у розмірі 642618,13 грн на користь позивача за надані останнім послуги, решту позовних вимог основного боргу становить 542533,81 грн та є сумою коштів за послуги з компенсації за понаднормовий простій вагонів та компенсації додаткових зборів за користування вагонами.

Втім, як свідчать наявні матеріли справи, сторонами не було взаємноузгоджено надання таких послуг позивачем та обов`язок відповідача оплатити такі послуги, оскільки, як вже було вказано вище, договір №ТЕО-853 від 01.06.2023 на визначених у ньому умовах сторонами не укладався, а вимоги позивача у цій частині ґрунтуються саме на умовах вказаного проекту договору.

З огляду на таке, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутній обов`язок зі сплати позивачу таких (неузгоджених) послуг, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 542533,81 грн основного боргу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення пені та 3% річних, судова колегія зазначає, що такі вимоги є повідними від вимог про стягнення основного боргу у задоволенні яким судом було відмовлено, що відповідно зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині також.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що між сторонами було узгоджено умови та укладено договір про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, з додатковими угодами до нього, оскільки як вже було вказано вище такий договір не підписаний з боку відповідача та останній заперечував щодо його умов у листі спрямованому позивачеві.

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Відтак, з огляду на відсутність самого правочину, який був би укладений обома сторонами, відповідач не може бути наділений певними обов`язками на користь позивача, які випливають з умов такого правочину.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що відповідач не повернув позивачеві підписані примірники договору та додаткових угод, а також своїх пропозицій укласти договір на інших умовах, не висловив, оскільки як вже було вказано вище у листи спрямованому позивачеві, відповідач чітко висловив свою позицію щодо незгоди з запропонованими позивачем умовами договору та повернув його позивачеві.

Відхиляються судом апеляційною інстанції й твердження апелянта про не взяття судом першої інстанції до уваги доказів, які на його думку свідчать про надання позивачем послуг саме на підставі договору, оскільки як вже було вказано вище та встановлено судом першої інстанції, за результатами домовленостей між сторонами у спрощений спосіб відбулось надання позивачем певних послуг, прийнятих відповідачем, без укладення єдиного документу, про який стверджує позивач.

Не приймаються колегією суддів до уваги й твердження апелянта про те, що поведінка відповідача у даному випадку є непослідовною та не відповідає принципам добросовісності, оскільки як вже було вказано вище відповідач повідомив позивача про незгоду з умовами запропонованого позивачем договору, однак надані послуг, які надані позивачем за результатами укладення договору у спрощений спосіб оплатив у повному обсязі.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач, у разі не підписання з боку відповідача договору, який він вважає обов`язковим задля виникнення між сторонами правовідносин з надання послуг, не був позбавлений можливості відмовити відповідачеві у наданні відповідних послуг без підписання такого договору, однак такий дій не вчинив, а продовжував надавати послуги, навіть за умови не підписання договору з боку відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішеня, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 у справі №916/3852/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.11.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.