Постанова

від 22.05.2024 по справі 910/6968/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6968/16 (607/6254/15-ц)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат

у справі №910/6968/16 (607/6254/15-ц)

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості із заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди

в межах справи №910/6968/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин"

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ генерального директора ДП «Укрветсанзавод» «Про припинення трудового договору ОСОБА_1 » від 11.03.2015 № 48-К/15 та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Тернопільського філіалу ДП «Укрветсанзавод».

Стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням та за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 230 906,04 грн; заборгованість з виплати допомоги за тимчасову непрацездатність у розмірі 1 331,55 грн; безпідставне відрахування із заробітної плати у розмірі 450,00 грн; заборгованість із заробітної плати у розмірі 31 920,22 грн; середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку у розмірі 598 495,50 грн; моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд постановою від 08.05.2024 касаційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод" залишив без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі №910/6968/16(607/6254/15-ц) залишив без змін.

10.05.2024 до Касаційного господарського суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат із доданими доказами розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Розглянувши заяву про розподіл судових витрат Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу ДП «Укрветсанзавод» згідно з частиною першою статті 124 ГПК України повідомлено суд, що за попереднім (орієнтованим) розрахунком судові витрати, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом вказаної справи у суді касаційної інстанції, становлять 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

06.05.2024 представником позивача відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України до Касаційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» подано заяву, в якій зазначено, що докази про розмір судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть надані касаційному суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Після ухвалення 08.05.2024 постанови за результатом розгляду касаційної скарги ДП «Укрверсанзавод» 10.05.2024 від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат із доданими доказами розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Отже, позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів.

На обґрунтування поданої заяви позивачем надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги № 01/04/23-пд від 05.04.2023, копію додаткового договору № 4 від 10.04.2024 до Договору № 01/04/23 від 05.04.2023, копія акта про надання послуг від 08.05.2024.

Розглянувши надані докази судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1. Договору про надання правової допомоги № 01/04/23-пд від 05.04.2023, предметом договору є надання Адвокатом (Фольчик А.С.) правової допомоги Клієнту ( ОСОБА_3 ) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, в обсязі та на умовах, визначених договором.

Детальний перелік послуг, а також розмір та порядок сплати Клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних з виконанням даного Договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою(ми) угодою(ми) до цього договору, яка(і) є його невід`ємною частиною (п. 5.1. договору).

В додатковому договорі № 4 від 10.04.2024 до договору про надання правової допомоги № 01/04/23-пд, сторони погодили перелік послуг, які Адвокат зобов`язується надати Клієнту при розгляді справи №910/6968/16(607/6254/15-ц) (пункт 2) та розмір гонорару, що підлягає сплаті за цим додатковим договором, який складає 10 000,00 грн (пункт 3).

Сторонами 08.05.2024 складено акт про надані послуги, в якому закріплено надання Адвокатом та прийняття Клієнтом юридичних послуг відповідно до додаткового договору № 4 від 10.04.2024 до Договору про надання правової допомоги № 01/04/23-пд від 05.05.2024.

В пункті 2 вказаного акта закріплено наданий Клієнту перелік юридичних послуг, а саме, Адвокатом опрацьовано касаційну скаргу ДП «Укрветсанзавод» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі №910/6968/16(607/6254/15-ц); опрацьовано правові висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц та у постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі відповідача; підготовлено та скеровано до Касаційного господарського суду відзив на касаційну скарг; прийнято участь у судовому засіданні 08.05.2024 в Касаційному господарському суді.

Відповідно до пункту 3 акта про надані послуги, вартість наданих юридичних послуг становить 10 000,00 грн.

Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг Клієнт до Адвоката не має (пункт 4).

Заява про розподіл судових витрат з додатками надіслана позивачем на адресу ДП «Укрветсанзавод», що підтверджується описом вкладення у цінний лист, доданий до заяви.

Крім того, згідно з наявною у матеріалах справи довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, яка сформована у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", ухвала Верховного Суду від 15.04.2024 про розгляд заяви позивача була надіслана ДП «Укрветсанзавод» до його електронного кабінету та доставлена останньому 15.05.2024 о 19:55.

Водночас, від ДП «Укрветсанзавод» клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат, понесених у зв`язку із касаційним розглядом справи № 910/6968/16(607/6254/15-ц), не надходило.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на те, що винагорода за надання правової допомоги сторонами погоджена та визначена у договорі у вигляді фіксованої суми, колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі №904/1907/15).

Ураховуючи вищенаведене, керуючись зазначеними критеріями оцінки судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, ураховуючи характер спору та розумну необхідність судових витрат для розгляду конкретної справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що розмір заявлених позивачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн відповідає критеріям розумності їхнього розміру, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та є співрозмірними зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами).

За таких обставин, зважаючи на відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ДП «Укрветсанзавод» на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у заявленій сумі.

Керуючись статтями 123, 129, 240, 244 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул.Грінченка,1, код ЄДРПОУ 38519326) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков