Ухвала

від 27.05.2024 по справі 826/16991/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2024 року

Київ

справа № 826/16991/13-а

адміністративне провадження № К/990/18515/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2015 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 826/16991/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2024 до суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі - Товариство, скаржник), направлена до суду поштою 10.05.2024.

Як вбачається зі змісту судових рішень, розгляд цієї справи відбувався неодноразово.

Так, постановою від 05.02.2013 Окружний адміністративний суд міста Києва у задоволенні позову відмовив. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.01.2015 змінив мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2013, тоді як резолютивну частину залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26.05.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив на не дослідження судами істотних для правильного вирішення цієї справи обставин. Зокрема з урахуванням посадових обов`язків кожного працівника банку, з яким укладено відповідні договори, не з`ясовано чи уповноважений він здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин.

За наслідками нового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 09.10.2015 у задоволенні позову відмовив. Суд звернув увагу, що позивач не надав належних та достатніх доказів в обґрунтування того, що працівники, з якими укладено кредитні договори, не уповноважені здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач уклав кредитні договори з фізичними особами, які є пов`язаними з позивачем, а тому висновки податкового органу про порушення останнім вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та Податкового кодексу України ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.03.2016 постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нову про задоволення позовних вимог. Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи посадові інструкції працівників Товариства, з якими були укладені кредитні договори, дійшов висновку, що тільки деякі з таких працівників відповідають визначенню пов`язаної особи. Також суд зазначив про відсутність всіх посадових інструкцій працівників банку, з якими укладено кредитні договори, у зв`язку з чим неможливо здійснити перевірку посадових обов`язків таких працівників на предмет того, чи уповноважені вони здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин. Апеляційний суд виснував, що не може здійснювати замість податкового органу перерахунок грошових зобов`язань, а тому скасував податкове повідомлення-рішення повністю.

Верховний Суд постановою від 22.02.2024 постанову суду апеляційної інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що, скасувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення у повному обсязі, суд апеляційної інстанції не скористався наданими йому процесуальним законодавством інструментами, спрямованими на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин у справі, й, відповідно, не встановив, на яку ж саме суму відповідачем було протиправно нараховано суму податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2013 № 0000284310. Крім того, за висновками суду касаційної інстанції, поза увагою суду залишилися й обставини дослідження розрахунку донарахованих сум в розрізі договорів укладених з працівниками банку (том 3 а.с. 39), в якому наведено перелік 52 осіб із зазначенням податковим органом щодо кожної особи суми податку на прибуток та штрафної санкції.

За наслідками нового апеляційного розгляду справи Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.04.2024 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2015 скасував і ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 № 0000284310 в частині нарахування податкових зобов`язань у загальній сумі 63135,71 грн та штрафних санкції у загальній сумі 10474,09 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовив. Апеляційний суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи посадові інструкції працівників Товариства, з якими були укладені кредитні договори, дійшов висновку, що уповноваженими здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, були: ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . Водночас не уповноваженими на вчинення таких дій були: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 .

Суд також звернув увагу, що матеріали справ не містять посадових інструкцій наступних працівників позивача, з якими укладались кредитні договори на вказаних умовах: ОСОБА_34 (технік загального відділу), ОСОБА_35 (головний економіст комерційного відділу), ОСОБА_36 (офіс менеджер), ОСОБА_37 (провідний економіст відділу валютного контролю), ОСОБА_38 (водій-кур`єр загального відділу), ОСОБА_39 (провідний економіст відділу обслуговування клієнтів), ОСОБА_40 (технік загального відділу), ОСОБА_41 (технік загального відділу), ОСОБА_42 (головний економіст комерційного відділу), ОСОБА_43 (головний економіст відділу депозитарної діяльності), ОСОБА_44 (водій-кур`єр), ОСОБА_45 (технік загального відділу), ОСОБА_46 (начальник відділу валютного контролю), ОСОБА_47 (головний економіст управління з контролю та оцінки ризиків), ОСОБА_48 (член правління). Керуючись принципом «поза розумнім сумнівом», суд дійшов висновку, що уповноваженою особою є ОСОБА_48 (член правління), а неуповноваженими: водії-кур`єри ОСОБА_44 та ОСОБА_38 , офіс менеджер ОСОБА_36 , техніки загального відділу ОСОБА_34 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_49 .

Проаналізувавши посадові інструкції ОСОБА_19 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 у контексті визначення осіб, які мають право заміщати їх за відсутності, суд апеляційної інстанції вважав, що поза розумним сумнівом уповноваженими особами вважаються: головні економісти комерційного відділу ОСОБА_35 , ОСОБА_42 , начальник відділу валютного контролю ОСОБА_50 .

Однак, враховуючи відсутність можливості провести відповідний аналіз щодо повноважень наступних працівників: ОСОБА_37 , ОСОБА_39 , ОСОБА_43 , ОСОБА_47 , керуючись частиною другою статті 77 КАС України, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що такі працівники Товариства вважаються пов`язаними особами.

З цих підстав, враховуючи наявний в матеріалах справи розрахунок до податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про правомірність визначення позивачеві грошових зобов`язань щодо тих осіб, які вважаються пов`язаними з позивачем.

Під час перевірки поданої Товариством касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункти 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Обов`язкових умов, передбачених у випадку оскарження судових рішень на цих підставах, у касаційній скарзі не наведено.

Водночас вбачається, що на обґрунтування цих підстав Товариство зазначає, що суд першої інстанції взагалі не звернув увагу, а суд апеляційної інстанції не у повному обсязі дослідив 35 посадових інструкцій. На переконання скаржника, апеляційний суд помилково вважає, що частина посадових інструкцій, які містяться в матеріалах справи, підтверджують факт того, що працівники є пов`язаними особами. Також, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що відсоткова ставка кредитних договорів не відповідала визначенню «звичайна ціна», адже Товариство надавала кредити усім своїм співробітникам на однакових умовах.

Отже, доводи позивача лежать у площині незгоди зі здійсненою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановленим у справі обставин, яка здійснювалась в тому числі з урахуванням мотивів Верховного Суду, які стали підставою для направлення справи на новий судовий розгляд. Такі доводи не відповідають правовому змісту підстав для касаційного оскарження судових рішень, на які міститься посилання у касаційній скарзі.

Суд звертає увагу, що у випадку посилання у касаційній скарзі на відповідний пункт частини другої статті 353 КАС України скаржник поряд із доводами про порушення судами норм процесуального права має навести обґрунтування, що таке порушення зумовило неправильне застосування норм матеріального права. Частина друга статті 353 КАС України стосується порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно, скаржник повинен зазначити, які саме фактичні обставини у цій справі мають істотне значення для правильного вирішення справи, впливають на умови застосування норм права, але залишилися невстановленими.

Однак, скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, як і не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі.

Більш того, зі змісту касаційної скарги не вбачається взаємозв`язку із тими висновками суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні частини позовних вимог.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про задоволення позову має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для відмови у його задоволенні. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для відмови у задоволенні позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2015 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2015 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 826/16991/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон