Постанова

від 22.05.2024 по справі 761/30032/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 761/30032/18

провадження № 51-1895 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12018100100006542 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Рига Литовської Республіки, жительки АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватою та виправдано, у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася у внесенні до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей за наступних обставин.

ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Гарант-Бетон», виготовила та підписала довідку про середню заробітну плату (дохід) № 103 від 26 січня 2010 року, у якій вказала про нарахування ОСОБА_8 заробітної плати у розмірі 144 000 грн за період з липня 2009 року по грудень 2009 року, та яку передала ОСОБА_8 .

У подальшому 26 січня 2010 року ОСОБА_8 , для створення хибного враження у працівника кредитного відділу ВАТ «ВТБ Банк» про отримання ним доходів за період з липня по грудень 2009 року, передав зазначену довідку із завідомо неправдивими відомостями.

Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Украгромашсервіс2», виготовила та підписала довідку про середню заробітну плату (дохід) № 155 від 26 січня 2010 року, у якій вказала про нарахування ОСОБА_8 заробітної плати у розмірі 96 000 грн за період з липня 2009 року по грудень 2009 року, та яку передала ОСОБА_8 .

У подальшому 26 січня 2010 року ОСОБА_8 , для створення хибного враження у працівника кредитного відділу ВАТ «ВТБ Банк» про отримання ним доходів за період з липня по грудень 2009 року, передав зазначену довідку із завідомо неправдивими відомостями.

Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Гарант-житло», виготовила та підписала довідку про середню заробітну плату (дохід) № 367 від 26 січня 2010 року, у якій вказала про нарахування ОСОБА_8 заробітної плати у розмірі 180 000 грн за період з липня 2009 року по грудень 2009 року, та яку передала ОСОБА_8 .

У подальшому 26 січня 2010 року ОСОБА_8 , для створення хибного враження у працівника кредитного відділу ВАТ «ВТБ Банк» про отримання ним доходів за період з липня по грудень 2009 року, передав зазначену довідку із завідомо неправдивими відомостями.

Однак, відповідно до офіційної відповіді ГУ ДФС у Київській області за вих. № 4414/9810-36-01-16 від 24 травня 2018 року ОСОБА_8 у період часу з 01 квітня 2008 року по 01 липня 2011 року жодних доходів не отримував.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 зазначає, що ухвала апеляційного суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вказує, що судом апеляційної інстанції не перевірено доводи прокурора про не надання місцевим судом належної оцінки доказам сторони обвинувачення, таким як довідки про середню заробітну плату (дохід) № 103, № 155, № 367 від 26 січня 2010 року, висновку почеркознавчої експертизи № 8-4/1147 від 11 червня 2018 року. Крім того, зазначає, що апеляційний суд послався на показання свідка ОСОБА_10 , які переписав з вироку місцевого суду, однак якого у порушення ст. 23 КПК безпосередньо у судовому засіданні не допитував.

Стверджує, що ОСОБА_8 був засновником підприємств, про які йдеться у обвинуваченні, однак в них не працював, а тому не міг отримувати заробітну плату, оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про отримання ОСОБА_8 з кас зазначених підприємств (за касовими ордерами або без таких) грошових коштів, як і не містять відомостей про сплату з вказаного доходу податків, що, на переконання прокурора, підтверджує факт внесення ОСОБА_7 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Наголошує, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, обмежився лише зазначенням загальних формулювань, не надав кожному доказу, а також їх сукупності, оцінки з точки зору належності та допустимості.

Крім того, за результатом апеляційного розгляду, апеляційний суд належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги прокурора, та не надав на них вичерпної відповіді, чим порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

У письмових запереченнях виправдана ОСОБА_7 вказує про безпідставність доводів касаційної прокурора, у зв`язку з чим просить таку скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтовуючи свої вимоги, окрім іншого, прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи апеляційної скарги прокурора в частині надання неправильної оцінки доказам сторони обвинувачення, та відсутність у рішенні апеляційного суду вичерпних відповідей на ці доводи.

Наведені доводи прокурора колегія суддів вважає слушними та такими, які знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.

Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Положеннями статей 370, 419 КПК передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Статтею 372 КПК встановлено, що ухвала суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині ухвали має зазначатися суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Тобто, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та є підставою для скасування судового рішення.

На переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги прокурора, що міститься в матеріалах кримінального провадження, прокурор вказував про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну оцінку доказів, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, про допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального закону.

Прокурор зазначав, що місцевим судом поза увагою залишено те, що ОСОБА_7 у відповідних довідках № 103, № 155, № 367 вказувала про отримання ОСОБА_8 за період з липня по грудень 2009 року заробітної плати (оподатковуваного доходу).

Водночас наголошував, що ОСОБА_8 був засновником підприємств, про які йдеться у обвинуваченні, однак в них не працював, а тому не міг отримувати заробітну плату, оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про отримання ОСОБА_8 з кас зазначених підприємств (за касовими ордерами або без таких) грошових коштів, як і не містять відомостей про сплату з вказаного доходу податків, що й підтверджує факт внесення ОСОБА_7 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

А тому прокурор у апеляційній скарзі вказував про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про недоведеність, що у діях ОСОБА_7 є склад інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, суд апеляційної інстанції вказані доводи належним чином не перевірив та не спростував.

Зокрема, обґрунтовуючи свої висновки, апеляційний суд в ухвалі вказав, що доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються наведеними у вироку доказами.

Такими доказами, як вбачається з мотивувальної частини ухвали, апеляційний суд зазначив показання обвинуваченої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 , які підтвердили, що ОСОБА_8 , як засновник підприємств, здійснював певні управлінські функції без оформлення трудових відносин, та отримував з каси підприємств відповідні доходи (дивіденди), безповоротну фінансову допомогу.

Також апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, що довідки про середню заробітну плату (дохід) № 103, № 155, № 367 від 26 січня 2010 року, а також висновок почеркознавчої експертизи № 8-4/1147 від 11 червня 2018 року, не містять доказів, які б свідчили про наявність або відсутність у діях ОСОБА_7 кримінального правопорушення, оскільки лише підтверджують факт складання і підписання таких довідок ОСОБА_7 , що стороною захисту не оспорювалося.

Крім того, апеляційний суд вказав про обґрунтованість висновку місцевого суду про неналежність як доказу відповіді з ГУ ДФС у Київській області за вих. № 4414/9810-36-01-16 від 24 травня 2018 року, оскільки така відповідьне підтверджує, що ОСОБА_8 не отримував доходи в дійсності, а лише може свідчити про недотримання ОСОБА_8 вимог податкового законодавства.

Водночас, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи прокурора, погодився з висновком місцевого суду про те, що стороною обвинувачення під час судового розгляду не було надано будь-яких документальних доказів, які б містили відомості щодо сплати відповідними підприємствами страхових внесків за ОСОБА_11 , а також не проведено відповідних слідчих дій з метою отримання видаткових касових ордерів, на підставі яких ОСОБА_8 міг отримувати відповідні кошти з каси підприємств.

Колегія суддів вважає такі висновки апеляційного суду передчасними та такими, що не узгоджуються з вимогами кримінального процесуального закону.

Перевіряючи доводи прокурора, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що окрім факту отримання або ж неотримання ОСОБА_8 коштів, прокурор у апеляційній скарзі, так само як і у касаційній скарзі, наголошував, що як ОСОБА_7 , так і свідок ОСОБА_10 вказували, що ОСОБА_8 отримував з каси підприємств грошові кошти саме у виді безповоротної фінансової допомоги, тоді як у кожній з наданих як доказ довідках, про складання і підписання яких не заперечувала ОСОБА_7 і свідок ОСОБА_10 , вказано про отримання таких коштів у виді заробітної плати.

До того ж, апеляційний суд не взяв до уваги, що у разі виплати підприємством за видатковим касовим ордером заробітної плати, підприємство зобов`язане відповідно до Закону України «Про оплату праці» та положень Податкового кодексу України вести бухгалтерський облік й щодо утримань із заробітної плати, які передбачають обов`язкове документальне обґрунтування і спрямування коштів, чітко регламентоване законом. Це включає в себе й податкові відрахування (наприклад, податок на доходи фізичних осіб і військовий збір), наявність яких фіксується у тому числі системою органів податкового контролю, і такий обов`язок покладений саме на роботодавця (підприємство), а не на працівника.

Однак, про такі обставини, не зважаючи на зміст самих довідок, під час допиту не вказували ні ОСОБА_7 , як головний бухгалтер підприємств, ні свідок ОСОБА_10 , як директор підприємств, лише констатуючи факт про отримання ОСОБА_8 безповоротної фінансової допомоги.

Таким чином, не навівши належного і вмотивованого обґрунтування своїх висновків з посиланням на конкретні докази, а також на норми закону, якими він керувався, як того вимагають положення ч. 2 ст. 419 КПК, апеляційний суд в ухвалі не зазначив обґрунтованих підстав, з яких апеляційну скаргу сторони обвинувачення визнав необґрунтованою.

Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладеного у постанові від 03 квітня 2023 року у справі № 537/984/20 (провадження № 51-1747кмо22), відповідно до якого під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів.

Тобто, об`єднана палата у своєму рішенні акцентувала увагу, що в основі апеляційного перегляду судового рішення лежить перевірка його обґрунтованості й законності, за для чого апеляційний суд наділений відповідними процесуальними можливостями, ключовою з яких є перевірка повноти і правильності встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження за результатом дослідження та оцінки доказів. У тій ситуації, коли суд апеляційної інстанції вбачає, що доводи в апеляційній скарзі про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження виглядають обгрунтованими і потребують перевірки, то апеляційний суд таку перевірку здійснює шляхом повторного дослідження встановлених у кримінальному провадженні обставин із дотриманням вимог ст. 404 КПК.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали порушив вимоги кримінального процесуального закону, що призвело до передчасності прийняття рішення про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, та залишення виправдувального вироку стосовно неї без змін.

Як визначено ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, передчасність висновків про правильність застосування місцевим судом положень КК, а тому є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Крім того, у касаційній скарзі, окрім іншого, прокурор вказує про те, що судами не надано належної оцінки доказам сторони обвинувачення, таким як довідки про середню заробітну плату (дохід) № 103, № 155, № 367 від 26 січня 2010 року, висновку почеркознавчої експертизи № 8-4/1147 від 11 червня 2018 року, а суд апеляційної інстанції послався на показання свідка ОСОБА_10 , якого у порушення вимог ст. 23 КПК безпосередньо у судовому засіданні не допитував.

Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які могли призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а про зазначені обставини вказував прокурор у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи, оскільки вони мають бути предметом перевірки під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь, а за наслідками апеляційного розгляду - постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3