Рішення

від 17.05.2024 по справі 348/2531/23

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2531/23

17 травня 2024 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.

за участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Солотвинської селищної ради, як представник Органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,-

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Солотвинської селищної ради, як представник Органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 15.01.2010 шлюб між ними було розірвано. Від спільного проживання у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу вони припинили спільне проживання, і 10.02.2014 вона вдруге вийшла заміж. Вона самостійно матеріально утримує дитину, піклується про її здоров`я, фізичний, моральний та духовний розвиток. З часу розірвання шлюбу відповідач ухиляється відвиконання батьківськихобов`язківщодо утриманнята вихованнясина,не цікавитьсяйого життям,не займаєтьсяйого вихованням,не спілкуєтьсята непіклується пройого здоров`я,фізичний ідуховний розвиток,не відвідувавйого.Вчасно несплачує аліменти на утримання дитини, внаслідок чого виникла заборгованість. Фактично дитина і не знає батька, так як ніколи з ним не спілкувалась, а відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

01.03.2024 Солотвинська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, як орган опіки та піклування, розглянула її заяву про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_6 . Згідно висновку від 01.03.2024 за № 50 Солотвинська селищна рада, як орган опіки і піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважає, що відповідач свідомо нехтував вихованням сина, що підтверджує відсутність свідомого ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків, що привело до того, що син ОСОБА_5 не знає його і не має будь-якого інтересу до нього.

Вважає, що зазначені обставини та факти дають підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст відзиву:

Представник відповідача-адвокат Гандзюк І.Р. в інтересах відповідача ОСОБА_3 надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач позовні вимоги не визнає, заперечила обставини, на які посилається позивач. Зазначила, що у зв`язку із негативними стосунками між сторонами, а також забороні позивача у спілкуванні з дитиною, відповідач не може спілкуватись з дитиною в повній мірі, крім того позбавлення його батьківських прав негативно вплине на дитину. Зазначила, що відповідач дійсно після розірвання шлюбу не виконував належним чином свої батьківські обов`язки, однак він змінив свою поведінку, усвідомив необхідність зміни свого ставлення до виховання дитини, відповідач категорично заперечує щодо позбавлення його батьківськи прав, бажає спілкуватися з дитиною та надає йому матеріальну допомогу. Крім того вважає, що висновок орану опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним та необгрунтованим. Він має рекомендаційний характер та не є обов`язковим.

Враховуючи наведене, а також те, що позбавлення відповідача батьківських прав є такими, що не відповідають інтересам неповнолітньої дитини та є крайнім заходом, який може бути застосованим у виняткових випадках, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Короткий зміст відповіді на відзив:

Представником позивача-адвокатом Попович М.М. подано відповідь на відзив на позовну заяву в порядку ст. 179 ЦПК України, згідно якої зазначає, що відповідач не спростував твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог щодо позбавлення його батьківських прав, відповідачем не підтверджено, що позивач перешкоджала йому у спілкуванні та побаченні з дитиною, так як після досягнення дитиною 4-х річного віку відповідач перестав спілкуватись з нею та дитиною. Навпаки з часу розірвання фактичних шлюбних відносин відповідач не намагався налагодити стосунки з сином, взагалі не цікавився його життям. Тільки після судового засідання 16.01.2024 відповідач виявив бажання поспілкуватись з сином, і в розмові з ним сказав, що після отримання судової повістки та документів переосмислив свої поступки, та тепер буде старатись допомагати. Посилання відповідача на те, що він не мав контакту з позивачкою не відповідають дійсності, оскільки йому було відомо місце проживання позивачки.

Позиція сторін:

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовну заяву з підстав, зазначених в позові та відповіді на відзив. Позивач ствердила, що відповідач після розірвання шлюбу до досягнення неповнолітнім сином 4 років ще намагався телефонувати до дитини, однак в подальшому повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню, розвитку неповнолітнього сина та його матеріального утримання. Стверджує, що відповідач почав цікавитися дитиною після пре`явлення позову. Також просить врахувати, що їх неповнолітній син вважає своїм батьком її чоловіка ОСОБА_7 , а з біологічним батьком познайомився заново тільки під час розгляду справи у суді, також пояснила, що неповнолітній син ОСОБА_5 висловлює думку про небажання продовжувати з відповідачем подальше спілкування. Просить позов задоволити повністю та позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, категорично заперечив щодо позбавлення його батьківськи прав, відносно сина ОСОБА_5 . Підтвердив, що не належно виконував батьківські обов`язки, однак він змінив свою поведінку, бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у його вихованні та розвитку.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги також не визнав. Вважає, що стороною позивача не надано достатніх доказів, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїх батьківських обов`язків та ухилення ним від їх виконання. Просить врахувати, що після розірвання шлюбу кожна із сторін створили нові сім`ї, між сторонами склалися досить неприязні стосунки, позивач дала зрозуміти відповідачу, що не бажає щоб він брав в участь у житті неповнолітнього сина, так як це він називає вітчима батьком, та це приведе до стресу дитини. Саме на прохання відповідача позивач забрала виконавчий документ. В даний час заборгованість склалася внаслідок пред`явлення тільки у 2023 році виконавчого листа за попередні роки. Однак відповідач регулярно сплачує поточні стягнення аліментів з часу пред`явлення виконавчого документа та частково сплачує заборгованість. Відповідач не заперечує тих обставин, що він не виконував батьківських обов`язків, проявляв байдужість та нехутування, однак він в даний час намагається налагодити з неповнолітнім сином контакт, спілкується, та хоче брати участь у його житті. Також зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, коли їх поведінку змінити неможливо. Вважає, що відповідач має бажання для спілкуватися з сином, налагодить контакт з ним, категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, змінив свою поведінку по відношенню до сина. Висновок, який міститься в матеріалах справи, має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного із батьків батьківських прав. Вважає, що є відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав. Просить у задоволені позовних вимог про позбавлення батьківських прав відмовити.

Представник третьої особи органу опіки та піклування в судове засідання не з`явилась, подала до суду письмову заяву, згідно якої просить справу слухати у її відсутності.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24.01.2018 у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки представника третьої особи в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26.10.2023 провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.11.2023 задоволення клопотння позивача про зобов`язання Служби у справах дітей Солотвинської селищної ради Івано-Фраківського району Івано-Франківської області, як органу опіки та піклування, надати висновок щодо предмету спору.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Богородчанського районного суду 15.01.2010, актовий запис № 3, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданного відділом реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції Івано-Франківської області (а.с. 10).

У шлюбі у них народився син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого записані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.09.2008, складеного Кривецькою сільською радою Богородчанського раойну Івано-Франківської області ( а.с. 6).

Після розірвання шлюбу неповнолітній ОСОБА_6 проживає разом з матір`ю в АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Позивач 10.02.2014 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 у виконавчому комітеті Кривецької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, актовий запис № 2, та у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище ОСОБА_9 на прізвище чоловіка ОСОБА_10 (а.с. 11).

Як вбачається з характеристики та довідки, виданої в.о. директора Кривецької гімназії, неповнолітній ОСОБА_11 навчається в гімназії з першого класу та навчається в даний час у 9 класі данного закладу. Мати, ОСОБА_12 , бере активну участь у житті класу, регулярно спілкується з педагогами, які навчають її сина, цікавиться життя дитини. Батько ОСОБА_13 контакту зі школою не підтримує, із вчителями не спілкується (а.с. 8-9).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 72956318 від 05.10.2023, державний виконавець Надвірнняського відділу ДВС Надвірнянського району Івано-Франківської області Скорікова Т.М. відкрила провадження на підставі виконавчого листа № 2-886 від 28.01.2010, виданого Богородчанським районним судом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 01.12.2009 (а.с. 14-16).

Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої Пасічнянською сілською радою від 21.12.2023, відповідач ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_2 , разом з дружиною та двома неповнолітніми дітьми та бабусею дружини (а.с. 60).

Як вбачається з копії акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3 від 21.12.2023, складеного депутатом Зеленського старостинського округу, вдіповідач проживає в с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області, не працює, одружений, має на утриманні двоє дітей, та разом із сім`єю проживає в будинку бабусі своєї друждини (а.с. 57).

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком неповнолітніх є ОСОБА_3 (а.с. 55-56).

Відповідно до характеристики від 21.12.2023 відповідач, проживаючи в с. Зелена Надвірнянського району, зарекомендував себе з позитивної сторони, скарг на його поведінку не поступало, громадський порядок не порушував, врівноважений, виховує двох дітей (а.с. 54).

Відповідно до листа Голови правління громадської організації «Агенція регіонального розвитку та іновацій "Центр Міжгір`я" від 18.12.2023, ОСОБА_3 , 1990 р.н., є волонтером та виконує роботи із забезпечення тимчасово переміщених осіб продуктами харчування та організовує їх побут у місцях проживання та здійснює супровід гуманітарних конвоїв до підпрозділів ЗСУ (а.с. 59).

Стороною відповідача до матеріалів справи долучено копії квитанцій про сплату аліментів по виконавчому листу: 29.12.2023 в сумі 6000 грн., 15.01.2024 в сумі 6000 грн., 20.02.2024 в сумі 3000 грн., 19.03.2024 в сумі 3000 грн., 22.04.2024 в сумі 4000 грн., 17.05.2024 в сумі 3000 грн. (а.с. 58, 63, 90, 109, 110).

Відповідно до висновку Солотвинської селищної ради Івано-Фраківського району Івано-Франківської області, як органу опіки та піклування, від 01.03.2024, розглянувши питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_6 , як орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 88).

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_6 , 2008 р.н., пояснив, що він проживає з мамою ОСОБА_1 та вітчимом, якого вважає батьком. З біологічним батьком він фактично познайомився у зв`язку із розглядом справи у суді. Він зустрівся з біологічним батьком, вони спілкувалися. ОСОБА_3 продовжує телефонувати, намагаючись спілкуватись з ним. Однак після даної зустрічі він не бажає продовжувати спілкування та вважає, що наявні всі підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, так як він жодним чином не виконував свої батьківські обов`язки щодо нього.

Позиція суду та нормативно-правове обгрунтування:

Спірні правовідносини склалися між сторонами з приводу позбавлення батьківських прав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст.165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Судом, не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунуся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, який залишивася проживати з матір`ю.

Тут теж необхідно вказати що дійсно після розірвання шлюбу відповідач не брав участь у житті сина через об`єктивні причини, зокрема він проживає у іншому населенному пункті, між ним та відповідачем існують неприязні стосунки, відповідач хибно сприйняв повідомленняпозивача про створення нової сім`ї, як заборону спілкування з ряідним сином , так як не бажав створення конфліктної ситуації яка може негативно впливати на нкптовнолітнього сина. Однак в подальшому відповідач змінив ставлення до батьківських обов`язків та виявляє прихильне сталення до свого сина з намаганням підтримувати і покращувати батьківсько- дитячі стосунки. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. СК України розрізняє обов`язки батька з виховання (стаття 150 СК України) та обов`язки батька з матеріального утримання (аліментні зобов`язання, передбачені статтями 180, 181, 185 СК України).

В судовому засіданні установлено, що після розірвання шлюбу позивач на прохання відповідача забрала виконавчий лист та пред`явила до виконання тільки у 2023 році, де було нараховано заборгованість за всі роки, через що нарахована заборгованість у 200000 грн. (а.с. 14-16). Однак ОСОБА_3 після пред`явлення до виконання виконавчого листа у 2023 році сплачує аліменти на утримання сина, що підтверджується копіями квитанцій, дослідженими в судовому засіданнні.

Однією з підстав для позбавлення батьківських прав відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України є ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, а не з її утримання.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Із висновку Солотвинської селищної ради Івано-Фраківського району Івано-Франківської області, як органу опіки та піклування від 01.03.2024, слідує, що розглянувши питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_6 , як орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 88).

Частиною 6 ст.19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Водночас, висновок органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Також вказаний документ не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18).

Суд не бере до уваги наданий висновок Солотвинської селищної ради Івано-Фраківського району Івано-Франківської області, як органу опіки та піклування від 01.03.2024, вважає його недостатнім обгрунтованим, так як його зміст фактично констатує обставини, на які посилається кожна сторін, та не наведено будь-яких підстав щодо задоволення заяви позивача та не врахування позиції віповідача. Суд також враховує і ту обставину, що із вказаного висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту прав та інтересів дитини.

Верховний Суд наголошує, що самі по собі неприязні стосунки між батьками та вважає недосягнення ними згоди щодо порядку і способу участі у вихованні дитини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав. Саме по собі небажання дитини спілкуватися з одним із батьків не свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Крім того, оскільки батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею.

Зокрема суд установив, що неможливість активної участі батька в житті дитини спричинена об`єктивними причинами, зокрема він проживає у іншому населенному пункті, між ним та позивачем існують неприязні стосунки, а отже, позивачем не доведено свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, який змінив свою поведінку та бажає брати актинішу участь в житті дитини.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, натомість встановлено, що між сторонами існує конфлікт, що негативно вплинуло на його взаємовідносини з сином, який залишилася проживати з матір`ю.

Отже, небажання дитини спілкуватися з батьком не свідчить про ухилення ним від виконання батьківських обов`язків і не є підставою для позбавлення батьківських прав. Аналогічний висновок міститься в Постанові ВС/КЦС № 331/5427/17 від 24.04.2019.

Суд враховує, що відповідач виявляє прихильне ставлення до свого сина, з намаганням підтримувати і покращувати батьківсько-дитячі стосунки., неповнолітній ОСОБА_11 виявляє негативне ставлення до біологічного батька, що виражається в небажанні продовжувати спілкуватись з ним. Однак неповнолітній ОСОБА_6 ,якому на час розгляду справи виповнилось 15 років, висловлюючись в судовому засіданні щодо задоволення позову про позбавлення батьківських прав не заперечив, що він спілкувався особисто з біологічним батьком та продовжує спілкуватись в телефонному режимі, коли останній телефонує йому.

Отже за встановлених обставин судом не встановлено негативного впливу на психічний стан та розвиток неповнолітнього.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про не врахування думки неповнолітнього ОСОБА_16 щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідача.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин, судом у справі не встановлено.

Отже в судовому засіданні установлено, що відповідач ОСОБА_3 не втратив інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин з нею, а необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ані позивач, ані орган опіки та піклування належно не аргументували.

Також суд не бере до уваги письмові свідчення свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , оскільки за змістом ст.ст. 69, 90, 230 ЦПК України свідок має бути доптаний в судовому засіданні, попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, та приведений до присяги. Учасники справи мають право задавати запитання свідку щодо відомих йому обставин справи.

ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не допитувались в судовому засіданні в якості свідків, не були попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, та не приводились до присяги. Тому суд вважає, що письмові пояснення вказаних осіб не є належними та допустимими доказами по даній справі.

В межах розгляду даної справи, судом не встановлено фактичних даних, які б давали підстави вважати, що поведінку відповідача не можливо змінити, не містить таких даних і поданий Висновок, у якому наведено загальні формулювання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та який не містить виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком своїми обов`язками.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», п. 49 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

За такихобставин,суд приходитьдо висновку,що у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав необхідно відмовити, у зв`язку з відсутністю підстав застосовування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Одночасно, за частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання всім`їє першоосновоюрозвитку особистостідитини.На кожногоз батьківпокладається однаковавідповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістомст. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами першою-четвертою ст. 150 СК Українипередбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно із п. 1 ст.18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Відповідно до частин першої, другоїст. 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

П.п. 1, 3 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За ч.ч. 2, 3 ст. 157 СК Українитой із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), в тому числі й на рівне виховання батьками.

Беручи доуваги всівстановлені судом обставини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, враховуючи викладені норми законів, суд приходить до висновку про необхідність попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітнього ОСОБА_6 , поклавши при цьому на Службу у справах дітей Солотвинської селищної ради Івано-Фраківського району Івано-Франківської області, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків.

Висновки суду:

Враховуючи ті обставини, що відповідач бажає повноцінно приймати участь у вихованні сина, заперечив щодо позбавлення батьківських прав, змінив ставлення до виконання батьківських обов`язків, а також враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, з врахуванням інтересів дитини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору залишаються за нею на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в позові.

На підставі ст. 51 Конституції України, ст. 19, 141, 164, 165, 171, 180, 181, 183 СК України, ст.ст. 12, 15 ЗУ "Про охорону дитинства", керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Солотвинської селищної ради, як представник Органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на Службу у справах дітей Солотвинської селищної ради, як представника органу опіки і піклування, контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків по відношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Солотвинської селищної ради, код ЄДРПОУ 43970732, місцезнаходження: вул. Чорновола, буд. 7-А, смт. Солотвин, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77753.

Повний текст рішення складено 27.05.2024.

Суддя Міськевич О.Я.