Ухвала

від 23.05.2024 по справі 450/2642/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/2642/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/949/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , представника цивільного відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 та представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» ОСОБА_10 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стара Скварява Жовківського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_12 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_13 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

вищенаведеним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік,якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно зі ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_6 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу не обрано.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: вантажний спеціалізований самоскид марки «DAF» модель «85.430» реєстраційний номер НОМЕР_1 вирішено вважати повернутим володільцю ОСОБА_6 ; автомобіль марки«MERCEDES-BENZ» модель «VITO 110D» р.н. НОМЕР_2 вирішено вважати повернутим володільцю ОСОБА_7 ; медичну картку стаціонарного хворого №13809 ОСОБА_7 вирішено вважати повернутою у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м.Львова».

Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави 6864,80 грн. витрат на залучення експерта.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 8 750,00 грн. витрат на правову допомогу під час розгляду кримінальної справи.

Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_7 завданої матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля у розмірі 65 000,00 грн.; 6600,00 грн. відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням; 20 000,00грн. (двадцять тисяч гривень) відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 завданої матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля у розмірі 22879,40 грн. та 2120,00 грн. витрат за зберігання автомобіля.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_7 завданої моральної шкоди у розмірі 1330,00грн.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 завданої моральної шкоди у розмірі 57340,00 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_7 витрати на правову допомогу у розмірі 855,75 грн.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 витрати на правову допомогу у розмірі 637,18грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 ,11 травня 2021 року близько о 09 год. 25 хв., керуючи вантажним спеціалізованим самоскидом марки «DAF» модель «85.430» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою «Київ - Чоп», у напрямку до м. Київ, в районі 552 км. + 515 м. цієї автодороги та її перехрестя із приляганням зліва другорядної дороги - вулиці Лева Броварського, що неподалік с. Зубра, Львівського району, Львівської області, порушив вимоги чинних Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями, а саме: Розділу 1 пунктів 1.3, 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «дорожня обстановка»); Розділу 2 пункту 2.3 (підпунктів «б» та «д»), та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня Розмітка» що виразилось в тому, що він, керував вищевказаним транспортним засобом, рухаючись поза межами населеного пункту, був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, наблизившись по автодорозі «Київ - Чоп» до подальшого її перехрестя із вулицю Лева Броварського, без причин технічного характеру виконував маневр повороту ліворуч у недозволеному не те місці, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 «Дорожня Розмітка», чим своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та допустив зіткнення із автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» модель «VITO 110D» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7 , що рухався у правій смузі руху у напрямку до м. Чоп. В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 водій автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» модель «VITO 110D» Соболевський А.3. отримав тілесні ушкодження у виді відкритого поперечного перелому лівого надколінника, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Таким чином ОСОБА_6 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_14 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

Не погоджуючись із цим вироком, обвинувачений ОСОБА_15 , потерпілий ОСОБА_7 , представник цивільного відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 та представник цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» ОСОБА_10 звернулися з апеляційними скаргами.

У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2023 року щодо нього та не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що призначене йому додаткове покарання є таким, що не відповідає обставинам справи та його особі. Зокрема, вказує, що суд залишив поза увагою, що вчинений ним злочин є необережним; вину у вчиненому він визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. Крім цього, у вироку суду належним чином не відображено обставин, які характеризують його особу; те, що він не притягався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, є єдиним годувальником сім`ї, а його постійна робота пов`язана з керуванням транспортними засобами, іншого виду заробітку у нього нема. Також звертає увагу, що згідно з описовою частиною вироку, суд дійшов висновку, що вина водія ОСОБА_6 у цій ДТП становить 60%, а вина водія ОСОБА_7 складає 40%. Не взято до уваги і його посткримінальну поведінку, яка полягає у позитивній характеристиці, всіляких можливостей відшкодування завданої шкоди (оскільки дохід не дозволяв йому відшкодувати таку шкоду, то ним взято кредити та інші позики у фізичних осіб, щоб допомогти потерпілим), його вибачення перед потерпілими.

Не погоджуючись з оскарженим вироком, потерпілий ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі просить змінити вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2023 року у частині вирішення цивільного позову; стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» на його користь завданої матеріальної шкоди 187200 гривень, з них: внаслідок пошкодження автомобіля у розмірі ліміту відповідальності страхової компанії 130000 гривень; 13200 - гривень витрат на лікування; 44000 гривень шкоди, пов`язаної з втратою працездатності. Стягнути з ФОП ОСОБА_8 на його користь завданої матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля, яка не покривається страховою виплатою в розмірі 3137 гривень 21 копійку та 2120 гривень витрат за зберігання автомобіля.

Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що вважає оскаржений вирок в частині вирішення цивільного позову необґрунтованим через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Зазначає, що висновок суду про те, що «вина водія ОСОБА_6 у цій ДТП становить 60%, а вина водія ОСОБА_7 складає 40%» є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства. Як зазначає апелянт, у цій дорожній ситуації водій ОСОБА_7 відповідно до вимог п. 1. 4 ПДР мав право розраховувати, що інші учасники дорожнього руху, в тому числі і водій ОСОБА_6 , виконують ці Правила. Покликається на порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 1.5, п. 10.1, п. 16.13, п. 34.1.39.1 ПДР, тим самим останній створив аварійну ситуацію для водія ОСОБА_7 . За таких обставин, відсутні підстави для притягнення ОСОБА_7 до будь-якої відповідальності, а тому у його діях відсутня вину у настанні цієї дорожньо-транспортної пригоди, відтак вина водія ОСОБА_6 у настанні ДТП складає 100%, а вина водія ОСОБА_7 складає 0%. Різниця між вартістю автомобіля до і після ДТП становить 133137,21 гривню, тому внаслідок пошкодження автомобіля «Mersedes-Benz», р.н. НОМЕР_3 , з ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_7 слід стягнути матеріальної шкоди у розмірі ліміту відповідальності страхової компанії 130000 гривень, а з підприємця ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 різницю, яка не покривається страховою виплатою 3137,21 гривню. Окрім цього, зазначає, що суд необґрунтовано зменшив розмір відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням та розмір відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності.

У своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 , який діє в інтересах цивільного відповідача ФОП ОСОБА_8 , просить змінити вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 в частині розміру стягнутої моральної шкоди. В решті просить вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що на момент ДТП ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_8 . Зазначає, що в ході судового розгляду встановлено, що причиною ДТП є недотримання ОСОБА_6 під час керування транспортним засобом марки «DAF» технічних вимог дорожньої розмітки 1.1. розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР, а також суперечність дій водія ОСОБА_7 технічним вимогам п. 12.3 ПДР. В ході досудового розслідування та судового розгляду позивачем не було надано належним доказів відсутності його вини у вчиненні ДТП. Враховуючи висновки експертизи №СЕ-19/114-21/9864-ІТ, показання свідків, обвинуваченого та потерпілого про істотні обставини ДТП, суд дійшов висновку, що вина водія ОСОБА_6 у настанні цієї ДТП складає 60%, а вина водія ОСОБА_7 складає 40%. На його переконання, ОСОБА_8 не повинен відшкодовувати потерпілому матеріальну шкоду, оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ФОП ОСОБА_8 була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». Стягуючи на користь потерпілого моральну шкоду, суд не взяв до уваги, що вимоги про відшкодування моральної шкоди пред`явлені до ФОП ОСОБА_8 , а не страхової організації; потерпілим є водій, який отримав тілесні ушкодження в ДТП, у настанні якого також є встановлена судом частка його вини. Окрім цього, звертає увагу, що розмір моральної шкоди обґрунтований лише показаннями потерпілого ОСОБА_7 та висновком експерта №99/2021 судово-медичної експертизи. Зазначає, що після ДТП ФОП ОСОБА_8 неодноразово пропонував ОСОБА_7 матеріальну допомогу, однак сума відшкодування, яку хотів отримати останній, була вкрай великою, що свідчить про те, що потерпілий прагне збагатитися внаслідок ДТП.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, з апеляційною скаргою звернувся і представник цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» ОСОБА_10 , який у своїй апеляційній скарзі просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2023 року, зокрема: в частині стягнення з ПрАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_7 збитків в результаті пошкодження транспортного засобу в розмірі 65000 грн змінити та, відповідно, зменшити в цій частині відшкодування до 31746,03 грн; в частині стягнення з ПрАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_7 шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 20000 грн, скасувати та, відповідно, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_7 до ПрАТ «СК «УСГ» відмовити; в частині стягнення з ПрАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі 1330 грн змінити та, відповідно, зменшити в цій частині відшкодування до 330 грн.

Подану апеляційну скаргу апелянт мотивує тим, що суд, постановляючи оскаржуване рішення, не врахував та не застосував спеціальний закон, що регулює правовідносини між ПрАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_7 у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказує, що відповідно до звіту №85893 від 9 червня 2021 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mersedes-Benz», р.н. НОМЕР_3 , становить 636179,46 грн, що перевищує ринкову вартість транспортного засобу, яка становить 83234,25 грн. Відповідно до звіту №343/07/21 від 7 липня 2021 року, ринкова вартість пошкодженого зазначеного транспортного засобу в після аварійному стані становить 19742,19 грн. З огляду на це, а також кількість осіб, винних у настанні ДТП, відшкодування збитків в результаті пошкодження транспортного засобу, що слід стягнути з ПрАТ «СК «УСГ», не може перевищувати 31746,03 грн. На думку апелянта, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення зі страхової компанії на користь позивача додаткової суми страхового відшкодування, обрахованої з розміру матеріального збитку, визначеного в цінах на день проведення експертизи, а не на день настання дорожньо-транспортної пригоди. Стосовно відшкодування шкоди, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 20000 гривень зазначає, що у матеріалах справи відсутня податкова декларація про отримані доходи у 2021 році, що унеможливлює провести розрахунок відповідно до ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити. Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 1330 грн, то згідно зі ст. 26-1 зазначеного вище Закону страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Попередній розмір шкоди, заподіяної здоров`ю ОСОБА_7 , за підрахунками ПрАТ «СК «УСГ» становить 6600 грн, а тому розмір шкоди, який має бути стягнути зі страховика на користь останнього, становить 330 грн.

У судовому засіданні 23 травня 2024 року адвокат ОСОБА_12 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності (уточнене), в якому просить звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» ОСОБА_16 у судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення апеляційного розгляду у його відсутності.

За таких обставин, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасника, що не з`явився.

Заслухавши доповідача, позицію обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_12 , які заявлене клопотання підтримали, позицію прокурора ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_13 , представника цивільного відповідача ОСОБА_9 , які не заперечили проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційних скарг та клопотання сторони захисту, колегія суддів дійшла такого висновку.

Частиною 1 ст. 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, здійснюються судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Положеннями ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно з ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №665/2387/14-к, підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 49 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Якщо строк давності закінчується після ухвалення обвинувального вироку, то особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності (покарання) тільки до набрання вироком законної сили. Так, наприклад, закінчення строку припадає на час апеляційного провадження. У такому разі апеляційний суд, встановивши і перевіривши всі необхідні обставини для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, повинен скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження (справу).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченим ОСОБА_6 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, яке належить до нетяжких злочинів, і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення становить три роки.

При цьому апеляційним судом встановлено, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що протягом цього часу ОСОБА_6 був засуджений за вчинення іншого кримінального правопорушення чи ухилявся від слідства та суду, що мало б наслідком зупинення перебігу давності.

З урахуванням наведених обставин, на день апеляційного перегляду вироку місцевого суду сторона захисту має право на звернення із клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_6 колегією суддів апеляційного суду роз`яснено, що застосування до нього положень ст. 49 КК України не є реабілітуючою підставою звільнення його від кримінальної відповідальності, на що останній підтвердив своє розуміння зазначених норм закону, підтримав заявлене стороною захисту клопотання та просив суд скасувати вирок щодо нього та закрити кримінальне провадження, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання захисника про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

Водночас, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуваннюу зв`язку зі звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, - закриттю.

Частинами 1, 3 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат.

Згідно з матеріалами справи, у межах цього кримінального провадження, експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_17 проведено 4 судові інженерно-транспортні експертизи, за результатами яких надано висновки №СЕ-19/114-21/8128-ІТ від 1 червня 2021 року, №СЕ-19/114-21/8127-ІТ від 1 червня 2021 року, №СЕ-19/114-21/8126-ІТ від 2 червня 2021 року та №СЕ-19/114-21/9864-ІТ від 24 червня 2021 року (т. 1, а.с. 281-284). Витрати на проведення кожної з цих експертиз становлять 1716,20 грн, відтак сумарна вартість витрат на залучення експерта становить 6864,80 грн.

У своїй постанові від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду надала правовий висновок, згідно з яким якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставіст. 49 ККу зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження,в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

За таких обставин, з огляду на правові підстави звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що витрати на залучення експерта у сумі 6864,80 грн слід віднести на рахунок держави.

Стосовно заявленого потерпілим ОСОБА_7 цивільного позову, у межах якого він просив стягнути майнову та моральну шкоду, а також витрати на правову допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється відобов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Водночас, у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

За таких обставин, цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , третьої особи ОСОБА_6 про відшкодування шкоди підлягає залишенню без розгляду.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 серпня 2021 року у справі №161/694/20.

Крім цього, з огляду на скасування вироку суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції у порядку ст. 100 КПК України вирішує долю речових доказів, зокрема: вантажний спеціалізований самоскид марки «DAF» модель «85.430» реєстраційний номер НОМЕР_1 - вважати повернутим володільцю ОСОБА_6 ; автомобіль марки«MERCEDES-BENZ» модель «VITO 110D» р.н. НОМЕР_2 вважати повернутим володільцю ОСОБА_7 ; медичну картку стаціонарного хворого №13809 ОСОБА_7 вважати повернутою у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова».

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 417, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , представника цивільного відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 та представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» ОСОБА_10 задовольнити частково.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати.

На підставі п. 2 ч. 1 ст.49КК України звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , третьої особи ОСОБА_6 про відшкодування шкоди залишити без розгляду.

Процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 6864,80 грн віднести на рахунок держави.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- вантажний спеціалізований самоскид марки «DAF» модель «85.430» реєстраційний номер НОМЕР_1 - вважати повернутим володільцю ОСОБА_6 ;

- автомобіль марки«MERCEDES-BENZ» модель «VITO 110D» р.н. НОМЕР_2 вважати повернутим володільцю ОСОБА_7 ;

- медичну картку стаціонарного хворого №13809 ОСОБА_7 вважати повернутою у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова».

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4