Рішення

від 15.05.2024 по справі 602/653/23

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 602/653/23

Провадження № 2/602/28/2024

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2024 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді- Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Ланівці цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Перемога», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Перемога», про конфіскацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Позов обґрунтований тим, що Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління на підставі даних Державного земельного кадастру з`ясовано, що 03 липня 2008 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну діялнкусільськогосподарського призначеннядля веденнятоварного сільськогосподарськогопризначення площею2,3491га закадастровим номером6123882400:01:001.0368, яка розташована на території колишньої Вербовецької сільської ради Лановецького району (на даний час Лановецька міська рада Кременецького району) Тернопільської області, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 13 липня 2023 року.

Крім того, встановлено, що на підставі розпорядження Лановецької районної державної адміністрації від 02 лютого 2004 №47 ОСОБА_2 03 липня 2008 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 455378, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010865200743.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 липня 2023 за ОСОБА_2 , яка є громадянкою російської федерації (паспорт видано 20 листопада 2001), що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав, 25 серпня 2020 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,3491 га за кадастровим номером 6123882400:01:001:0368. Документами, поданими для державної реєстрації зазначено вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку.

Окрім того, у інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 липня 2023 містяться відомості про зареєстроване за Приватним сільськогосподарським підприємством «Перемога» право оренди земельної ділянка площею 2,3491 га за кадастровим номером 6123882400:01:001:0368.

З огляду на наведене та враховуючи, що Відповідачем з 03 липня 2008, тобто моменту отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, а також з 25 серпня 2020 - дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до положень статті 126 Земельного кодексу України, у продовж строку, встановленого частиною 1 статті 145 Земельного кодексу України, не відчужено земельну ділянку, тому вона, згідно вимог частини 2 статті 145 Земельного кодексу України, підлягає конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

В подальшому представник позивача змінив позовні вимоги, просив припинити право власності громадянки російської федерації ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,3491 га за кадастровим номером 6123882400:01:001:0368 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербовецької сільської ради Лановецького району (на даний час Лановецька міська рада Кременецького району) Тернопільської області, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, а також стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області Соболєва Г.В. в судове засідання не з`явилася, направивши на адресу суду про розгляд справи у відсутності представника позивача, змінені позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Перемога» Незбрицька З.Д. в судове засідання не з`явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, однак від неї до суду надійшла заява слухати справу в її відсутності, позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про день,час тамісце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Лановецького районного суду Тернопільської області. Тому суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 8ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що згідно з ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК Українислід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не подав відзиву на позов.

Дослідивши докази по справі, суд з`ясував наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідачка ОСОБА_2 , документована паспортом громадянина російської федерації серія та номер НОМЕР_1 , виданим 20 листопада 2001 року, видавник 102-001.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-6100393852023, сформованого 13 липня 2023 року, ОСОБА_2 , реквізити документа 8600211287, виданий - 102-001, 20 листопада 2001 року, на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого Лановецькою районною державною адміністрацією Тернопільської області 03 липня 2008 року, серія ЯГ №455378, належить земельна ділянка площею 2,3491 га за кадастровим номером 6123882400:01:001:0368, що розташована на території Вербовецької сільської ради Лановецького району Тернопільської області, земельна ділянка перебуває в оренді, орендар Приватне підприємство «Перемога», державна реєстрація речового права здійснена Лановецькою міською радою Лановецького району Тернопільської області 25 серпня 2020 року, строк дії речового права 10 років, до 25 листопада 2029 року.

Згідно інформаціїз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 339358500 від 17 липня 2023 року, 25 серпня 2020 року державним реєстратором Лановецької міської ради Тернопільської області Парій М.В. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6123882400:01:001:0368; 25 серпня 2020 року державним реєстратором Лановецької міської ради Тернопільської області Парій М.В. зареєстровано право оренди земельної ділянки, договір оренди серія та номер 360, виданий 25 липня 2019 року, підстава внесення Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 53777203 від 27 серпня 2020 року, орендар Приватне підприємство «Перемога», орендодавець ОСОБА_2 .

Як вбачається з Витягу №НВ-9924125862023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованого 12 липня 2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6123882400:01:001:0368 становить 71421.3 грн.

Згідно копії державного акту серія ЯГ №455378, який виданий 03 липня 2008 року, ОСОБА_2 , яка проживає російська федерація, республіка АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження Лановецької районної держадміністрації від 02 лютого 2004 року №47 є власником земельної ділянки площею 2,35 га у межах згідно з планом, що розташована на території Вербовецької сільської ради Лановецького району Тернопільської області, за кадастровим номером 6123882400:01:001:0368, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З копії договору оренди землі від 25 липня 2019 року вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 6123882400:01:001:0368, загальною площею 2,3491 га передана ОСОБА_2 в оренду ПСП «Перемога», договір укладено строком на 10 років, з правом поновлення на новий строк.

Положення статей13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідност. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.2ст. 321 ЦК Україниособа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормамиЗакону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного таЗемельного кодексів України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч.1ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право», виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

У ч.1ст.1 ЗК Українивстановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.2ст.373 ЦК України, право власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Приписами ч.1, 2, 4ст.374 ЦК Українипередбачено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Так, згідност. 80 ЗК Українисуб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч.2-4ст.81 ЗК Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У ч.2ст.35 Земельного кодексу Українивстановлено, що іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.

При цьому, згідно ч.5ст.22 Земельного кодексу Україниземлі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Пунктом 4 статті 22 Земельного кодексу України в редакції 2008 року встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно ч.1, 3ст.130 Земельного кодексу України(в редакції чинній на дату розгляду справи) набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава. Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки.

Уст.125 Земельного кодексу Українипередбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно дост. 378 ЦК Україниправо власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У п. д), е) ч.1ст. 140 Земельного кодексу Українипередбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідно дост. 145 Земельного кодексу Україниякщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4ст. 145 Земельного кодексу України(в редакції чинній на дату розгляду справи), якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

За змістом статті 145 Земельного кодексу України в редакції 2008 року, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в-її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

Отже, аналізуючи вище наведені положення законодавства України, судом встановлено, що станом на момент державної реєстрації речових прав, була встановлена законодавча заборона на передачу земель сільськогосподарського призначення, до яких відносяться земельні ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, у власність іноземцям.

При цьому, після набуття ОСОБА_2 , громадянкою російської федерації, у власність земельної ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, остання є особою, до якої перейшло право власності на земельну ділянку, яка у відповідності доЗК Українине може перебувати в її власності, на останню покладався обов`язок щодо відчуження набутої ділянки протягом року з моменту переходу такого права. А у випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягала примусовому відчуженню за рішенням суду.

На підставі досліджених письмових доказів, суд встановив, що ОСОБА_2 , як іноземець, маючи обов`язок протягом року з моменту набуття права власності відчужити земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка не може перебувати у її власності, такий обов`язок не виконала.

Оскільки на час розгляду справи у суді, з врахуванням внесених доЗК Українизмін, на іноземців, до яких перейшло право власності на земельну ділянку, яка заЗК Українине може набуватися ними у власність, також покладається обов`язок щодо відчуження набутої земельної ділянки протягом року з моменту переходу такого права, а у разі невиконання такого обов`язку така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду з подальшим продажем на земельних торгах та виплатою ціни проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, її колишньому власнику, то в діях ОСОБА_2 наявне порушення чинного земельного законодавства України.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа N 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно дост. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінетів Міністрів України № 15 від 14 січня 2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністру аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктами 42 пункту 4 вищевказаного Положення передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Держгеокадастр реалізує надані йому повноваження самостійно та через територіальні органи. Таким органом на території Тернопільської області є Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Згідно п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 08 березня 2023 №85, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - Управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.12, ч.ч.1, 3 ст.13, ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, встановивши, що ОСОБА_2 , будучи громадянкою російської федерації, упродовж встановленого законодавством строку з 25 серпня 2020 року по 25 серпня 2021 року після набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6123882400:01:001:0368,площею 2,3491 га, яка не може перебувати у власності іноземців, не виконала свого обов`язку щодо відчуження такої ділянки, враховуючи триваючий характер порушення ОСОБА_2 вимог земельного законодавства України, яке й на даний час передбачає для іноземців лише право оренди земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, внаслідок чого спірна земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684.00 гривень. При цьому, суд бере до уваги платіжну інструкцію № 416 від 17 липня 2023 року про сплату судового збору.

А тому, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2684.00 гривень.

Керуючись ст.141,258-265,268,280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Перемога», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_3 , паспорт іноземця серія та номер НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканці АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,3491 га за кадастровим номером 6123882400:01:001:0368 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вербовецької сільської ради Лановецького району (на даний час Лановецька міська рада Кременецького району) Тернопільської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , паспорт іноземця серія та номер НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 39766192, судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви - в сумі 2684,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. І. Холява