Рішення

від 13.05.2024 по справі 154/4092/23

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/4092/23

2/154/154/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Венгловської К.О.,

представника позивача-відповідача - Чечелюка О.Ю. ,

відповідача-позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача-позивача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача-третьої особи - Марчука І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства «Ромашка» до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Вест Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний реєстратор виконавчого комітету Нововолинської міської ради Вітковська Ольга Петрівна про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського приватного підприємства «Ромашка», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фермерське господарство «Вест-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ

03 жовтня 2023 року позивач СГПП «Ромашка» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ФГ «Вест Агро» про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки, який обґрунтовує тим, що 15.01.2009 року СГПП «Ромашка» уклало договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_4 . Даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований, про що вчинено запис від 16.06.2009 року за № 040908200049. Предметом укладеного договору оренди стала земельна ділянка площею 2,08 га (кадастровий номер 0720580800:07:001:0755), що знаходиться на території Березовичівської сільської ради Володимирського району Волинської області та належить орендодавцю на підставі відповідного акту на право власності на земельну ділянку. Відповідно до умов договору строк дії договору оренди земельної ділянки становить 15 років. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. З огляду на це, кінцевий строк зазначеного договору 16 червня 2024 року.

Позивач вказує, що нещодавно дізнався з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що новим власником земельної ділянки став ОСОБА_2 . Він набув право власності на зазначену земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії та номеру 1-444, виданого 10.11.2022 року державним нотаріусом Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області Долгунською А.П.

Крім того, нещодавно позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 уклав договір оренди спірної земельної ділянки з ФГ «Вест -Агро».

Цей договір зареєстровано 03 липня 2023 року, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено відповідний запис. Об`єктом договору емфітевзису стала земельна ділянка площею 2,08 га (кадастровий номер:0720580800:07:001:0755), що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Таким чином, станом на сьогоднішній день існує подвійна реєстрація права користування однієї і тієї ж самої земельною ділянкою, яка на праві власності належить відповідачу.

Однак, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що укладений договір земельної ділянки порушує права СГПП «Ромашка» як добросовісного орендаря, а тому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між Фермерським господарством «Вест-Агро» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 2,08 га (кадастровий номер:0720580800:07:001:0755), що знаходиться на території Березовичівської сільської ради Володимирського району, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 68689850 від 01.08.2023 року, прийняте державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нововолинської міської ради Вітковською О.П. на підставі договору оренди землі укладеного між ФГ «Вест-Агро» та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 19.12.2023 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

18 січня 2024 року від третьої особи державного реєстратора виконавчого комітету Нововолинської міської ради Вітковської О.П. надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких вона зазначила, що керуючись ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нею було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину, перевірено повноваження представника ФГ «Вест-Агро» та сформовано заяву про державну реєстрацію прав № 56397695 від 28.07.2023 року .

01.08.2023 року в ході вчинення реєстраційної дії було здійснено перевірку наявності суперечностей між заявленими і вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Відповідно до п.19 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснено пошук відомостей про: зареєстровані у базі даних заяв у сфері державної реєстрації прав, судових рішень щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; речові права, обтяження речових прав, у тому числі у невід`ємній архівній складовій частині Державного реєстру прав; сформовані рішення, інформацію та витяги з Державного реєстру прав; реєстраційні справи в електронній формі та документи, що містяться в них; стан розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав, результати надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації прав.

Під час здійснення вказаних перевірок було встановлено, що в базі даних зареєстрована лише одна заява у сфері реєстрації речових прав, яка є підставою для реєстрації. Відомості ДЗК були наявні, з яких видно, що спірна земельна ділянка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , оренда відсутня. Відомості щодо зареєстрованого іншого речового права, іпотеки чи обтяження на земельну ділянку відсутні. Не виявивши суперечностей, нею було прийнято рішення 68689850 від 01.08.2023 року про реєстрацію прав, та зареєстровано інше речове право - оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0720580800:07:001:0755 між ОСОБА_2 та ФГ «Вест-Агро». Отже, вважає своє рішення про реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки законним та обґрунтованим, просить в позові відмовити.

24 січня 2024 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до СГПП «Ромашка» про розірвання договору оренди земельної ділянки, який обґрунтовує тим, що він є сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька ОСОБА_4 відкрилась спадщина за заповітом, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,0837 га з кадастровим номером 0720580800:07:001:0755, розташована на території Березовичівської сільської ради, площею 2,0837 га. Він є власником цієї земельної ділянки.

Вказує, що 15.01.2009 між ОСОБА_4 та СГПП «Ромашка» був укладений договір оренди землі, за яким ОСОБА_4 передав товариству зазначену земельну ділянку в оренду на 15 років. Договір був зареєстрований у Володимир-Волинському реєстраційно-виробничому офісі Волинської регіональної філії ДБ «Центру ДЗК», про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 16.06.2009 року за № 040908200049. За умовами договору, орендна плата становить 3 % від нормативно грошової оцінки земельної частки (паю) - 932 грн. 55 коп. на рік.

Прийнявши спадщину після смерті батька, він неодноразово звертався до СГПП «Ромашка» з вимогою про розірвання договору оренди землі, а саме в грудні 2022 року та в травні 2023 року у зв`язку з невиплатою орендної плати та переходом права власності на орендну земельну ділянку до другої особи.

У травні 2023 року під час усної бесіди з представником СГПП «Ромашка» його запевнили, що договір буде розірвано найближчим часом.

У липні 2023 року, будучи впевненим у розірванні договору, він звернувся до ФГ «Вест-Агро» з пропозицією укласти новий договір оренди. 03 липня 2023 року між ними був укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 0720580800:07:001:0755), рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень №68689850 від 01.08.2023 року.

Проте, у вересні 2023 року він дізнався, що договір оренди землі від 15.01.2009 року не був розірваний.

29.09.2023 ОСОБА_2 звернувся із заявою про розірвання договору до СГПП «Ромашка», однак жодної відповіді від відповідача не отримав, хоча договором передбачена така умова його розірвання, як перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи.

Також зазначив, що СГПП «Ромашка» систематично не виконував свої договірні відносини та не сплачував вчасно орендну плату за користування земельною ділянкою на підставі договору. Так, за 2023 рік орендна плата не була сплачені у повному обсязі. За 2022 рік орендна плата була сплачена тільки у травні 2023 року, що є порушенням умов договору.

На підставі вищенаведеного, відповідач ОСОБА_2 просив прийняти зустрічну позовну заяву, об`єднати її з первісним позовом та розірвати договір оренди землі, укладений 15.01.2009 між ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , та СГПП «Ромашка» щодо спірної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 29.01.2024 зустрічний позов ОСОБА_2 прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом СГПП «Ромашка».

08.03.2024 від відповідача за зустрічним позовом, позивача за первісним позовом, СГПП «Ромашка» надійшов відзив на зустрічну позову заяву, в якому підприємство просило у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю, посилаючись на такі обставини:

У п.39 Договору земельної ділянки від 15.09.2009 сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. У п.40 договору оренди земельної ділянки зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Отже, на час укладення договори оренди землі сторони дійшли згоди, що перехід права власності на предмет оренди може мати один з таких наслідків: зміну умов договору або його розірвання.

Зміст п.40 договору оренди земельної ділянки, на який посилається позивач за зустрічним позовом, передбачає правову ситуацію, у якій сторони мають право на його розірвання або зміну умов оренди. Тобто сторони договору передбачили можливість настання альтернативних наслідків зміни власника земельної ділянки. За наявності передбаченої договором альтернативи в поведінці сторін договору внаслідок зміни у їх складі, новий власник та орендар, мали б досягти окремої конкретної домовленості щодо настання одного з двох можливих правових наслідків (зміну або розірвання договору). Недосягнення між ними такої згоди може вказувати на наявність спору про право, що є підставою для звернення до суду за вирішенням такого спору. При цьому сторона, яка вважає, що її право порушене має обґрунтувати в чому полягало таке порушення.

Вказує, що згідно ч.3 ст.148-1 ЗК України особа, яка набула права власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності, зобов`язана повідомити про це її користувачів. Вказана норма направлена на збереження чинних договірних прав і обов`язків та забезпечення необхідних умов їх виконання.

Таким чином, ОСОБА_2 , як новий орендодавець, який бажає розірвати договір на підставі положення п.40 договору міг висунути відповідну вимогу орендарю впродовж строку, встановленого ст.148-1 ЗК України, або в інший строк, який би відповідав загальним принципам цивільного законодавства.

Однак, таку вимогу про розірвання договору ОСОБА_2 пред`явив СГПП «Ромашка» лише через 11 місяців від зміни власника земельної ділянки та набуття прав на земельну ділянку. Впродовж цього часу сторони були пов`язані взаємними договірними правами й обов`язками. Зокрема, ОСОБА_2 будучи новим власником земельної ділянки отримав орендну плату за 2022 рік, що підтверджується відповідними доказами. Такі дії останнього свідчать про відсутність будь-яких заперечень з його боку щодо орендних відносин з орендарем.

Не пред`явлення новим орендодавцем вимоги про розірвання договору відразу після вступу в договір, а також впродовж розумного строку, викликало в орендаря СГПП «Ромашка» видимість направленості волі орендодавця на збереження орендних відносин, а отже відповідне тривале правомірне очікування, що договір буде виконуватися до кінця визначеного строку.

Пред`являючи позов про розірвання договору оренди землі з мотивів зміни власника земельної ділянки після тривалого мовчання з цього приводу, позивач ОСОБА_2 хоча й використовує належне йому право, але як новий власник майна та орендодавець у спірних правовідносинах діє недобросовісно, зловживаючи своїм правом, діє всупереч своїй попередній поведінці.

Щодо доводів ОСОБА_2 про несплату орендної плати за договором оренди землі СГПП «Ромашка» зазначило, що за 2022 рік підприємство здійснило виплату ОСОБА_2 орендної плати за спірну земельну ділянку, що підтверджують відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2022 рік (4ДФ), а саме п.23 звіту 4ДФ.

У жовтні 2023 року СГПП «Ромашка» направило на адресу ОСОБА_2 лист-повідомлення з проханням з`явитися до СГПП «Ромашка» з метою безпосереднього отримання орендної плати за 2023 рік та вирішення питання про виплату орендної плати. Однак, ОСОБА_2 на лист жодної відповіді не надав.

Будь-яка інформація про банківські рахунки, що належать ОСОБА_2 та на які можна було б перерахувати орендну плату за користування земельною ділянкою, останній не надає та в СГПП «Ромашка» вона відсутня, що позбавляє їх можливості здійснити виплату орендної плати за 2023 рік.

Отже, СГПП «Ромашка» вживались заходи щодо виплати орендної плати позивачу за 2023 рік. Проте ані позивач, ані його представник не з`явилися до СГПП «Ромашка» для отримання орендної плати та не повідомили орендарю банківський рахунок, а вищевказаний лист залишено без відповіді.

За таких обставин, несплата орендної плати за 2023 рік стала внаслідок недобросовісної поведінки позивача ОСОБА_2 .

Звертає увагу на те, що несплата орендної плати лише за 2023 рік не створює систему порушень щодо сплати орендної плати. ОСОБА_2 не дочекавшись виплати орендної плати за 2023 рік, яка згідно умов договору виплачується до 01 грудня, уклад договір оренди земельної ділянки з ФГ «Вест-Агро» 03.07.2023 року, при цьому договір з СГПП «Ромашка» розірваний чи визнаний недійсним не був.

Ухвалою суду від 25.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по сутті.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом Чечелюк О.Ю. повністю підтримав позовні вимоги за первісним позовом та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позові СГПП «Ромашка» та у відзиві на зустрічний позов.

У судовому засіданні відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просили вирішити первісний позов СГПП «Ромашка» на розсуд суду. Зустрічні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, державний реєстратор виконавчого комітету Нововолинської міської ради Вітковська О.П. у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача за первісним позовом і третьої особи за зустрічним позовом Марчук І.В. первісний позов СГПП «Ромашка» не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав повністю та просив його задовольнити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 15.01.2009 року між СГПП «Ромашка» та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 16.06.2009 року за № 040908200049. Предметом договору є належна ОСОБА_4 земельна ділянка площею 2,08 га, яка знаходиться на території Березовичівської сільської ради Володимирського району Волинської області (кадастровий номер: 0720580800:07:001:0755).

На день укладення договору, дана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ № 027294.

Земельна ділянка передана позивачу СГПП «Ромашка» у користування відповідно до акту приймання-передачі від 15.03.2009.

Відповідно до п. 8 договору оренди землі від 15.01.2009 договір укладено строком на 15 років.

Згідно із п. 43 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Оскільки договір був зареєстрований у Державному реєстрі земель 16.06.2009, а тому він набрав чинності саме 16.06.2009.

Беручи до уваги, що договір укладений на 15 років, набрав чинності 16.06.2009, а тому строк договору оренди землі закінчується 16.06.2024.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.08.2019 року виданим виконавчим комітетом Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області.

Після його смерті згідно виданого 10.11.2022 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідач ОСОБА_2 у порядку спадкування набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0720580800:07:001:0755, площею 2,0837 га.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 до спливу строку дії попереднього договору, 03.07.2023 року уклав інший договір оренди землі з ФГ «Вест-Агро», предметом якого є та ж сама земельна ділянка площею 2,08 га, що й по договору від 15.01.2009 року. Даний договір укладено строком на 50 років з дати його державної реєстрації.

01 серпня 2023 року державним реєстратором прийнято рішення № 68689850 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0720580800:07:001:0755 між ОСОБА_2 та ФГ «Вест-Агро», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Застосовуючи норми матеріального права суд виходить з такого.

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, а згідно із статтею 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 цього Закону встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

З положень частин 1 та 3 ст. 203 ЦК України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою ст. 215 цього Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На період укладення договору оренди землі від 15.01.2009 року діяло два нормативних акти, відповідно до яких і проводилась державна реєстрація договорів оренди землі, а саме: Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою КМУ від 25.12.1998 року № 2073, який втратив чинність 05.08.2011 року, та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року № 174, який втратив чинність 20.08.2012 року.

Аналізуючи вказані нормативні акти, матеріали справи, суд приходить до висновку, що державна реєстрація договору оренди землі, укладеного між позивачем СГПП «Ромашка» та ОСОБА_4 15.01.2009, здійснена у відповідності до чинного на період її проведення законодавства.

Відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація договору оренди, його зміни та розірвання здійснюється відповідним органом за зверненням осіб з наданням відповідних документів, які є підставою для такої реєстрації (договір, судове рішення).

За змістом ст.6 ч.5 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Суть державної реєстрації полягає в офіційному визнанні і підтвердженні державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок на підставі договору, а підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є сам договір, укладений між власником земельної ділянки і орендарем, які досягли згоди з усіх умов договору, підписання спірного договору за викладеними у ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Частиною 1 статті 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Припинення договору оренди землі відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» може бути тільки шляхом його розірвання за погодженням сторін.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах визначених договором.

Судом встановлено, що договір оренди землі укладений 15.01.2009 між СГПП «Ромашка» та ОСОБА_4 не змінювався та не розривався, тобто не припинив свою дію. Державна реєстрація припинення права оренди позивача СГПП «Ромашка» за договором оренди землі від 15.01.2009 не здійснювалась, укладений 15.01.2009 договір оренди землі не визнаний недійсним, а здійснена державна реєстрація цього договору 16.06.2009 не скасована та є чинною.

Із наведеного вбачається, що договір оренди землі від 03.07.2023, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Вест-Агро» під час дії договору оренди землі від 15.01.2009 укладеного між ОСОБА_4 та СГПП «Ромашка», який не припинив свою дію та без врахування пріоритетного права позивача на його продовження чи укладання, тому не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Зазначене також випливає і з вимог ч. 1 ст. 770 ЦК України, згідно з якою у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Із змісту договору оренди землі від 15.01.2009 укладеного між ОСОБА_4 та СГПП «Ромашка» вбачається, що у ньому не передбачено припинення цього договору у зв`язку зі смертю власника земельної ділянки.

За таких обставин, смерть ОСОБА_4 не є підставою припинення договору оренди землі укладеного 15.01.2009 між ОСОБА_4 та СГПП «Ромашка».

Оскільки ОСОБА_2 успадкував дану земельну ділянку, тому до нього перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди укладеного 15.01.2009 між ОСОБА_4 та СГПП «Ромашка», які ОСОБА_2 повинен був виконувати належним чином відповідно до ст.526 ЦК України.

Пунктами 1 та 3 частини 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Державний реєстратор під час проведення реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

З наведеного вбачається, що державний реєстратор як суб`єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації зобов`язаний запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.

Однак державним реєстратором належним чином не перевірено у органах, що до 01.01.2013 здійснювали державну реєстрацію права оренди, чи проводилась державна реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що саме через неналежне виконання державним реєстратором його обов`язків факт існування реєстрації права "первісного" орендаря (СГГП «Ромашка») на користування цією ж ділянкою залишився поза увагою державного реєстратора, що призвело до подвійної державної реєстрації права оренди на одну земельну ділянку.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача СГПП «Ромашка», як орендаря, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Таким чином, суд приходить до висновку, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав користування на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення та захист державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права СГПП «Ромашка» як орендаря за договором оренди землі від 15.01.2009, що є чинним на даний час.

Враховуючи, що в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження факт порушення права позивача СГПП «Ромашка» на оренду земельної ділянки площею 2,08 га. з кадастровим № 0720580800:07:001:0755, то суд дійшов висновку, що таке право СГПП «Ромашка» підлягає захисту, шляхом визнання договору оренди землі, площею 2,08 га, кадастровий номер 0720580800:07:001:0755, що знаходиться на території Березовичівської сільської ради Володимирського району Волинської області, укладеного 03.07.2023 між Фермерським господарством «Вест-Агро» та ОСОБА_2 , недійсним.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд відхиляє доводи відповідачів ФГ «Вест-Агро» і ОСОБА_2 про те, що оспорюваний договір оренди землі від 03.07.2023 року було вчинено з дотриманням чинного законодавства.

Так, окрім наведених вище обставин, які є правовими підставами для визнання такого договору недійсним, суд враховує, що при здійсненні державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі, державним реєстратором було здійснено перевірку на предмет запобіганню випадкам подвійної реєстрації прав оренди на одну й ту ж земельну ділянку лише по відомостях, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З письмової інформації Головного управління Держгеокадастру у Волинській області за №29-3-0.31-3467/2-23 від 22.09.2023 року вбачається, що згідно інформації, наданої відділом №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, між СГПП «Ромашка» та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0720580800:07:001:0755, який зареєстровано у Володимир-Волинському реєстраційної-виробничому офісі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 16.06.2009 року за № 040908200049.

Крім того, зазначають, що відповідно до даних Державного земельного кадастру 03.07.2023 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 2,0837 га, кадастровий номер 0720580800:07:001:0755, між ФГ «Вест-Агро» та ОСОБА_2 .

Отже, вказана інформація підтверджує первинну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 15.01.2009 року з кадастровим номер 0720580800:07:001:0755. Відтак, наступна державна реєстрація речового права на цю ж земельну ділянку по договору оренди землі від 03.07.2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Вест-Агро», є незаконною і підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 68689850 від 01.08.2023) прийняте державним реєстратором Вітковською О.П. на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Вест-Агро», суд виходить з такого.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, з аналізу наведеної норми Закону вбачається, що ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсним чи скасування документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватись одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення особою, за якою зареєстровано право користування щодо того самого нерухомого майна.

Оскільки судом визнано недійсним договір оренди землі, на підставі якого проведено державну реєстрацію права оренди землі, а тому суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача СГПП «Ромашка» необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 68689850 від 01.08.2023), прийняте державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нововолинської міської ради Вітковською Ольгою Петрівною.

Суд також відхиляє доводи відповідача-позивача ОСОБА_2 про те, що СГПП «Ромашка» усіма своїми діями показало про припинення правовідносин за договором оренди землі від 15.01.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та СГПП «Ромашка», не сплачуючи систематично орендодавцю орендної плати.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендодавця. Зоркема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України: «Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Отже, аналіз змісту статті 24 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).

Так, судом встановлено, що пунктами 9-14 Договору від 15.01.2009 встановлено порядок нарахування, розмір та строк виплати орендної плати, відповідно до яких орендна плата виплачується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 932,55 грн. у грошовій або натуральній формі за домовленістю. Визначено, що орендна плата вноситься щороку до 01 грудня кожного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

У пункті 38 Договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 39 договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є: невиконання умов договору оренди однією із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, згідно відомостей про суми нарахованого доходу утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2022 рік (4ДФ), а саме п.23 звіту 4 ДФ. У п.23 звіту 4 ДФ за 2022 рік, вказано РНОКПП, що належить ОСОБА_2 та вказано суму виплаченого доходу орендодавцю у розмірі 9600 грн. (ознака доходу 106 Дохід від надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду).

Отже, за 2022 рік СГПП «Ромашка» здійснило належним чином виплату ОСОБА_2 орендної плати за земельну ділянку.

Згідно листа - повідомлення за №2 від 05.10.2023 року, СГПП «Ромашка» направляло на адресу ОСОБА_2 прохання з`явитися до СГПП «Ромашка» з метою отримати орендну плату за 2023 рік.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 на лист жодної відповіді не надав, до СГПП «Ромашка» як до орендаря не з`явився.

Таким чином, СГПП «Ромашка» вживались заходи щодо виплати орендної плати позивачу за 2023 рік, проте несплата орендної плати за 2023 рік відбулася внаслідок недобросовісної поведінки ОСОБА_2 .

Несплата орендної плати лише за 2023 рік не створює систему порушень щодо сплати орендної плати.

За таких обставин відсутні підстави для розірвання договору оренди землі у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати.

Вирішуючи спір у межах заявлених ОСОБА_2 позовних вимог за зустрічним позовом, суд враховує, що ані фактичних обставин, ані правових підстав для скасування договору оренди земельної ділянки від 15.01.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 і СГПП «Ромашка», у ході судового розгляду позивачем за зустрічним позовом не доведено, а відтак не встановлено.

Цей договір був зареєстрований відповідно до положень ст.125 ЦК України і сторони набули прав і обов`язків по ньому. Після смерті ОСОБА_4 у відповідності до ст. 148-1 Земельного Кодексу України та п.40 вищевказаного Договору до ОСОБА_2 перейшли усі права і обов`язки орендодавця.

У пункті 39 Договору сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Одночасно, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (п.40 Договору).

Таким чином, перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди.

Зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №920/418/19 від 08.09.2020 зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин. Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

При цьому сторона, яка вважає, що її право порушене має обґрунтувати в чому полягає порушення права.

Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_2 , після зміни власника земельної ділянки, вимогу про розірвання договору пред`явив СГПП «Ромашка» лише через 11 місяців після набуття права на земельну ділянку. Впродовж цього часу сторони були пов`язані взаємними договірними правами та обов`язками. Зокрема, ОСОБА_2 отримав орендну плату за 2022 рік, що свідчить про відсутність будь-яких заперечень з його боку щодо орендних відносин з СГПП «Ромашка».

Не пред`явлення новим орендодавцем вимоги про розірвання договору відразу після вступу в договір, а також впродовж розумного строку, викликало в орендаря СГПП «Ромашка» видимість направленості волі орендодавця на збереження орендних відносин, а отже відповідне тривале правомірне очікування, що договір буде виконуватися до кінця визначеного строку.

Пред`являючи позов про розірвання договору оренди землі з мотивів зміни власника земельної ділянки після тривалого мовчання з цього приводу, відповідач-позивач ОСОБА_2 хоча й використовує належне йому право, але як новий власник майна та орендодавець у спірних правовідносинах діє недобросовісно, зловживаючи своїм правом, діє всупереч попередній поведінці.

Враховуючи вищенаведені обставини справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 є необґрунтованим та безпідставним, а відтак до задоволення не підлягає.

Щодо вирішення питання судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином враховуючи те, що первісний позов задоволено, а у зустрічному позові відмовлено, суд вважає, що з ОСОБА_2 , ФГ «Вест-Агро» на користь СГПП «Ромашка» слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі по 2684,00 грн з кожного. Судовий збір за зустрічним позовом слід покласти на позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 12,81,89,141,263,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Сільськогосподарського приватного підприємства «Ромашка» до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Вест Агро» про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,08 га, кадастровий номер 0720580800:07:001:0755, що знаходиться на території Березовичівської сільської ради Володимирського району Волинської області, укладений 03.07.2023 між Фермерським господарством «Вест-Агро» та ОСОБА_2 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 68689850 від 01.08.2023, прийняте державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нововолинської міської ради Вітковською Ольгою Петрівною на підставі договору оренди землі, укладеного між Фермерським господарством «Вест-Агро» та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Вест-Агро» на користь Сільськогосподарського приватного підприємства «Ромашка» витрати по сплаті судового збору в розмірі по 2684,00 грн з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Сільськогосподарського приватного підприємства «Ромашка» про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 23.05.2024.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач-відповідач: Сільськогосподарське приватне підприємство «Ромашка», адреса місцезнаходження: 44763, вул. Перемоги, 10, с. Березовичі, Володимирський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 30543739.

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач-третя особа: Фермерське господарство «Вест-Агро», адреса місцезнаходження: 44763, вул. Закарпатська, 10, с. Березовичі, Володимирський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 41587930.

Головуючий А.М.Лутай