Рішення

від 23.05.2024 по справі 211/7860/23

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/7860/23

Провадження № 2/211/370/24

РІШЕННЯ

іменем України

23 травня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Данилової О.Д.,

позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Таборовець Н.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради та просить суд встановити факт проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_4 з 1995 року по день смерті, по ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона з ОСОБА_4 проживала однією родиною, як дружина та чоловік, з 1995 року. З початку вони постійно мешкали за її адресою: АДРЕСА_2 , а потім мешкали за його адресою: АДРЕСА_1 . У цій квартири він був постійно зареєстрований разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 . У них час від часу виникали суперечки із свекрухою, тому більшу частину часу вони мешкали у її будинку, особливо влітку, на зимові місяці вони поверталися мешкати до квартири. Вони мали спільний бюджет, який останні роки складався з її пенсії та його пенсії. Останні 2 роки її цивільний чоловік зловживав спиртними напоями, що було причиною конфліктів. Вона намагалась не дозволяти йому пиячити. У 2021 році захворіла його мати ОСОБА_5 , яку неможливо було залишати без догляду. Саме тому він постійно знаходився біля матері. Вона щоденно приходила готувала їжу, або приносила вже готову, прала, доглядала за ними: за чоловіком та його матір`ю. Позивачу було відоме, що чоловік оформив патронаж, щоб облегшити їй догляд за ним та його матір`ю. Вони постійно спілкувалися та підтримували один одного. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Саме вона прийняла на себе усі клопоти щодо її поховання. Після смерті матері, чоловік став ще більше вживати спиртні напої, скандалив, ображав її. У її відсутність до нього приходили «так звані друзі», які приносили спиртні напої. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. У цей час її не було у місті, оскільки вона виїжджала для лікування до очного центру. Тому у її відсутність працівники поліції забрали з квартири тіло померлого чоловіка, його паспорт. При поверненні до міста вона намагалася отримати тіло для поховання, але працівники поліції чинили їй перепони. Вона навіть зверталася до керівника прокуратури. ОСОБА_4 поховали під порядковим номером 1002, про що їй повідомили працівники лікарні. Тобто їй навіть не дозволили його поховати. Тому вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав з метою встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі та витребувано докази.

Ухвалою суду від 11 січня 2024 року повторно витребувано докази у справі.

Протокольною ухвалою від 24 січня 2024 року закрите підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Суду пояснила, що з ОСОБА_4 постійно проживала з 1995 року, допомагала йому, але мешкала на дві адреси, то у нього вдома взимку, то у себе влітку. Коли ОСОБА_4 потрапив до лікарні, швидку йому викликали сусіди, бо вона в цей час була у Запоріжжі. З лікарні вже вона його забирала. Після смерті ОСОБА_5 , вона мешкала у квартирі по Героїв АТО. Її пенсія становить 2 700,00 грн., його становила 2 500,00 грн. Гроші витрачали разом. Соціальний робітник була дивною, нічого по господарству не робила.

Представник позивача адвокат Сілкіна М.В. заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради Таборовець Н.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів ведення спільного бюджету та проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , не виключає, що у позивача були дружні стосунки з ОСОБА_4 , але не більше.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні суду пояснила, що вона мешкає у будинку з моменту заселення, родину ОСОБА_4 знає з 1962 р., ОСОБА_1 також знає, бачила не один раз. ОСОБА_5 казала їй, що ОСОБА_1 її невістка та мешкає разом з її сином - ОСОБА_4 . ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_4 з операцією, возила до лікарні, привозила йому їжу. Соціальний працівник платила лише за комунальні послуги. Також у квартирі ОСОБА_4 разом з ним деякий час мешкав якийсь чоловік. ОСОБА_1 проживала у квартирі, але відлучалась у свій будинок. Похованням ОСОБА_5 займалась ОСОБА_1 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні суду пояснив, що він приходиться рідним сином ОСОБА_1 . Матір з 1993 року проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 . ОСОБА_4 - це його вітчим. Вони жили то по АДРЕСА_2 у будинку, то ОСОБА_4 жив по Героїв АТО з матір`ю ОСОБА_5 , а його матір приїжджала 2-3 рази на тиждень, привозила «тормозки». Після смерті ОСОБА_5 , матір не переїхала до ОСОБА_4 , він жив сам. Коли ОСОБА_4 помер, то його похоронами займалась матір.

Вислухавши позивача та її представника, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов такого висновку.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).

Встановлення факту проживання спадкоємця ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини має для позивача юридичне значення та дозволить їй реалізувати свої спадкові права.

Згідно із положеннями п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_1 скористалася своїм правом і звернулася до суду з вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання права власності на спадкове майно.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 39, 40 - копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть). Як вбачається з копії його свідоцтва про народження його прізвище записано через букву «а» - ОСОБА_4 (а.с. 8).

Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців їхнє проживання однією сім`єю зі спадкодавцем. Отже, визначальним є поняття сім`ї.

Згідно зі змістом ст. 3 СК України, сім`ю становлять особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Особа, яка претендує на спадщину, мас довести, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю (мала спільне господарство, витрати тощо), і що таке проживання тривало не менше 5 років до часу відкриття спадщини. Це можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім`ї; документи, які підтверджують спільне проживання та спільні витрати, тощо.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності СК України.

Частиною 1 ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

За змістом норм статей 1268 і 1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. У випадку, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

У випадку, якщо спадкоємець фактично постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, проте у його паспорті відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання разом із спадкодавцем, а також відсутні докази, визначені п. 3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/95 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Згідно вимог частини 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач, як на підставу задоволення своїх позовних вимог, посилається на те, що вона з 1995 року проживала разом з померлим ОСОБА_4 , як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, доглядали один за одним, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, також вказує, що вона здійснювала догляд за матір`ю чоловіка - ОСОБА_5 . Та як доказ заявлених тверджень, надала суду наступні докази: копії актів з місця мешкання від 22 квітня 2022 року.

Відповідно до акту, засвідченого головою квартального комітету №2, Довгинцівський район, м.Кривий Ріг, ОСОБА_12 та підписаного сусідами ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , позивач ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; з 1995 року вона проживала однією родиною з ОСОБА_4 , як чоловік та дружина, піклувалися один за одного; у 2019 році ОСОБА_4 більшу частину часу проживав разом зі своєю матір`ю, яка потребувала допомоги (а.с. 5).

Згідно із актом, засвідченим керуючим ОСББ «Героїв АТО 106» ОСОБА_28 та підписаним сусідами ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 та цивільною дружиною ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; коли померла ОСОБА_5 07.08.2021, її похованням займалася ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 проживала однією родиною з ОСОБА_4 з 1995 року спочатку за її адресою реєстрації, потім у вказаній квартирі (а.с. 6).

Також надано копію накладної №09/08 від 09.08.2021, видану ФОП ОСОБА_18 про оплату ОСОБА_1 ритуальних послуг щодо ОСОБА_5 (а.с. 4).

Однак, вказані докази спростовуються, доказами, долученими відповідачем у справі.

Як вбачається з листу від 19.10.2021 за №369, Комунальна установа «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Довгинцівському районі» Криворізької міської ради звернулася за допомогою до начальника Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Кучугури Є., та повідомила, що їх установа опікується одинокими громадянами та особами з інвалідністю, які потрапили в складні життєві обставини. На обліку в установі перебуває одинокий громадянин, особа інвалідністю ІІІ групи ОСОБА_4 , 1966 року народження, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 . Даний громадянин звернувся із заявою до установи з питання надання йому допомоги в оформленні субсидії та отриманні спадщини після смерті матері ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Зі слів ОСОБА_4 стало відомо, що його знайома ОСОБА_1 , 1957 року народження, мешкаюча по АДРЕСА_2 , з невідомих причин заволоділа документами на квартиру по АДРЕСА_1 , та свідоцтвом про смерть матері. Неодноразово особисто ОСОБА_4 та його соціальний робітник звертались до громадянки ОСОБА_1 щодо повернення зазначених документів. Громадянка ОСОБА_1 обіцяла їх повернути, але на сьогоднішній день все залишається без змін. Відсутність пакету документів не дає можливості зняти з обліку померлу матір у надавачів комунальних послуг, оформлення субсидії та здійснення нотаріальних дій для вступу в спадщину. Враховуючи вищезазначене, адміністрація установи занепокоєна ситуацією, яка сталася із підопічним ОСОБА_4 і просить захистити особу з інвалідністю та упередити будь-які шахрайські дії (а.с. 31).

Комунальна установа «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Довгинцівському районі» Криворізької міської ради листом від 28.04.2022 за №69 повідомила голову Довгинцівської районної в місті ради Ратінова І., що з березня місяця 2017 року комунальна установа була надавачем соціальних послуг для одинокої сім`ї: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (матері), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (сина-особи з інвалідністю), за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла і питанням похованням матері займався її син ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_5 син звернувся із заявою до установи з питання надання йому допомоги в оформленні субсидії та спадщини. Зі слів ОСОБА_4 стало відомо, що його знайома ОСОБА_1 , 1950 р.н., мешкаюча по АДРЕСА_2 , з невідомих причин заволоділа документами на квартиру та свідоцтвом про смерть матері. З даного питання установа звернулася з листом до начальника відділення поліції №1 і особисто ОСОБА_4 . Після смерті матері комунальна установа була єдиним помічником та надавачем соціальних послуг, яка опікувалася одиноким громадянином згідно своїх функціональних повноважень. Близьких рідних, які б могли здійснювати догляд не було. ІНФОРМАЦІЯ_1, помер громадянин ОСОБА_4 Квартира опломбована працівниками поліції і станом на 27.04 2022 тіло померлого з невідомих нам причин знаходиться в морзі. Установа занепокоєна даною ситуацією (а.с. 30).

Листом від 19.01.2024 за №11 Комунальна установа «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Довгинцівському районі» Криворізької міської ради відповіла на запит голови Довгинцівської районної в місті ради Ратінова І. від 11.01.2024 №7/30-3 та повідомила, що з березня 2017 року на обліку в установі перебувала одинока сім`я: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (згідно довідки МСЕК з 01.07.2005 є особою з інвалідністю III групи, безстроково, з рекомендаціями диспансерного нагляду лікаря кардіолога). Сім`я була отримувачами соціальних послуг догляду вдома відділення соціальної допомоги вдома. Згідно умов договору та графіку відвідувань отримували соціальні послуги на безоплатній основі двічі на тиждень, а саме: вологе, косметичне прибирання, доставка продуктів харчування, винесення сміття, сплата комунальних послуг, підготовка продуктів для приготування їжі, миття посуду. В грудні 2020 року, в червні 2021 року сім`я отримувала послугу «доставка гарячих обідів». У зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_5 , згідно медичного висновку про здатність до самообслуговування, з вересня 2020 року відвідування здійснювалось щоденно та добавились такі соціальні послуги, як доставка медикаментів, годування, купання, зміна постільної та натільної білизни, вимірювання тиску, тощо. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Після смерті матері комунальна установа була єдиним помічником та надавачем соціальних послуг і опікувалася ОСОБА_4 згідно своїх функціональних повноважень. Близьких родичів чи сторонніх осіб, які б здійснювали догляд та допомогу не було. Так, одинокий громадянин продовжував бути отримувачем соціальних послуг в комунальній установі на безоплатній основі. Відвідування відбувались тричі на тиждень та надавались послуги по доставці промислових, продовольчих та господарських товарів, вологе, косметичне прибирання, прання білизни, відвідування різних установ (оформлення матеріальної допомоги), миття голови, заміна постільної білизни, тощо. З 08.07.2021 по 20.07.2021 ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Криворізька МЛ №10» КМР, соціальний робітник викликала швидку допомогу, супроводжувала його, відвідувала, закуповувала медикаменти для лікування та доставляла продукти харчування. Надання соціальних послуг було припинено ОСОБА_4 по причині його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32, 33).

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено у судовому засіданні та не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтвердили факт її проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_4 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на домислах та припущеннях. До показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 суд відноситься критично, оскільки вони мають протиріччя як між собою, так і з наданими актами від 22 квітня 2022 року за підписами сусідів. Більш того, допомога ОСОБА_1 сім`ї ОСОБА_4 в контексті отриманих пояснень від неї, сусідки та сина, судом може бути розцінена як соціальна, що не має відношення до поняття "сім`я" в розумінні Сімейного законодавства України.

Так як вимога про визнання права власності на спадкове майно є похідною від вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, суд вважає за необхідне також відмовити у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Судові витрати віднести за рахунок держави, оскільки позивач при поданні до суду позову була звільнена від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 травня 2024 року.

Суддя Д.М. Ніколенко