Рішення

від 20.05.2024 по справі 369/14036/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/14036/21

Провадження № 2/369/3439/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20.05.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Соловюк В.І.

розглянувши цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «АМБЕР» до ОСОБА_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивували тим, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 05 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та призначено їй покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки, з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна.

З метою виконання вироку суду відкрито виконавче провадження № 60143592, стягувачем у якому є Держава Україна, боржником ОСОБА_1 . Єдиним майном, яке зареєстроване за відповідачем є квартира АДРЕСА_1 , яка є об`єктом забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 06 травня 2008 року № 405/222/08-Ж. Щодо квартири було укладено договір іпотеки від 06 травня 2008 року № 04Д-271. Іпотекодержателем було АТ «Альфа-Банк». За договором факторингу від 29 жовтня 2020 року всі права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним та іпотечним договорами було передано ТОВ «ФК «Амбер». За попереднім договором від 27 жовтня 2020 року № 27/10-91 ТОВ «ФК «Амбер» взяло на себе зобов`язання вчинити дії, спрямовані на купівлю для ОСОБА_2 прав грошових вимог згідно з кредитним договором. ОСОБА_2 сплатила 317 500 грн 00 коп. та їй було передано кредитний договір з усіма додатками та додатковими угодами.

Після звернення до нотаріуса для переоформлення квартири, позивачу стало відомо про накладений арешт в рамках виконавчого провадження №60143592. Відповідно до якого, на все майно ОСОБА_1 було накладено арешт для виконання вироку Печерського районного суду м. Києва від 05 січня 2018 року в частині конфіскації всього належного їй на праві власності майна.

Вказав, що вказаним арештом обмежуються його права, як іпотекодержателя. У позасудовому порядку вирішити дане питання не має можливості, тому звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Просили суду: Зняти арешт з нерухомого майна, а саме з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , накладений Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № 60143592.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

11 листопада 2021 року надійшла відповідна заява представника позивача.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року ОСОБА_3 відкрито провадження по даній справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2023 року провадження у справі закрито, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року ухвалу районного суду скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 27 грудня 2023 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав поданий позов. Просив задоволити у повному обсязі.

У судове засіданні ОСОБА_1 , представники відповідача Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третьої особи Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явились. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Причини також суду не повідомили. Відповідачка ОСОБА_1 відзив суду не подала, викликалась до суду в тому числі шляхом розміщення оголошення на сайті суду.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частини восьмої статті 279ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, яка повідомлялась про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному ЦПК України, від неї не надійшов відзив чи заява про судовий розгляд за її відсутності, вирішено провести заочний розгляд справи, проти чого й не заперечував позивач.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що у Вишневому відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває відкрите виконавче провадження № 60143592, стягувачем у якому є Держава Україна, боржником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2018 по кримінальній справі № 757/25430/13-к по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 . було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та призначено їй покарання у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки, з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

Єдиним майном, яке було зареєстроване за ОСОБА_1 , була квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Спірна квартира була об`єктом забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту від 06.05.2008 № 405/222/08-Ж. Щодо квартири було укладено договір іпотеки від 06.05.2008 № 04/І-271. Іпотекодержателем було АТ «Альфа-Банк».

За договором факторингу від 29.10.2020 укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Амбер», всі права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредиту від 06.05.2008 № 405/222/08-Ж було передано ТОВ «ФК «Амбер».

За договором передачі прав за Іпотечним договором № 04/І-271 від 06.05.2008, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Амбер», всі права за Іпотечним договором від 06.05.2008 № 04/І-271 було передано ТОВ «ФК «Амбер».

ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» було укладено з громадянкою ОСОБА_2 попередній договір від 27.10.2020 № 27/10-91, відповідно до якого ТОВ «ФК «Амбер» взяло на себе зобов`язання вчинити дії, спрямовані на купівлю для ОСОБА_2 прав грошових вимог згідно з кредитним договором від 06.05.2008 № 405/222/08-Ж з усіма додатками та додатковими угодами, які на час укладення цього попереднього договору належали АТ «Альфа-Банк».

ОСОБА_2 сплатила 317 500 грн. ціни договору та їй було передано кредитний договір від 06.05.2008 № 405/222/08-Ж з усіма додатками та додатковими угодами.

Коли ОСОБА_2 разом з ТОВ «ФК «Амбер» звернулись до нотаріуса для переоформлення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на ОСОБА_2 як на нового власника, нотаріус повідомила, що для цього існують перешкоди, а саме арешт, накладений в рамках виконавчого провадження № 60143592, відповідно до якого на все майно ОСОБА_1 було накладено арешт для виконання вироку Печерського районного суду м. Києва від 05.01.2018 у кримінальній справі № 757/25430/13-к в частині конфіскації всього належного їй на праві власності майна.

При цьому вказана перебувала в іпотеці у АТ «Альфа-Банк», а зараз перебуває в іпотеці у ТОВ «ФК «Амбер».

ТОВ «ФК «Амбер» звернулось до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) з клопотанням про зняття арешту з вищезазначеної квартири через те, що він був накладений безпідставно і цим порушуються його права як іпотекодержателя.

При цьому вказаний арешт не було знято, а в.о. начальника Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) у листі від 10.09.2021 № 654/77040/48082 було вказано, що ТОВ «ФК «Амбер» може звернутись до суду з позовом про визнання права на це майно і про зняття з нього арешту відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно зчастиною першоюстатті14Закону України«Про забезпеченнявимог кредиторівта реєстраціюобтяжень» обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Тому державна виконавча служба не має правових підстав для звернення стягнення на заставлене майно на користь стягувача, який не є іпотекодержателем.

Отже, арешт, накладений в рамках виконавчого провадження № 60143592, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , має менший пріоритет, аніж договір іпотеки від 06.05.2008 № 04/І-271, а тому має бути знятий.

Згідно з частинами першою-третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Також відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може продати предмет іпотеки і договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України«Про виконавчепровадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з пунктом 16 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від26грудня 2003року №14«Про практикурозгляду судамискарг нарішення,дії абобездіяльність органіві посадовихосіб державноївиконавчої службита зверненьучасників виконавчогопровадження» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Аналогічні роз`яснення надані і в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», в пункті 24 якої зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до частини п`ятої статті 59Закону України«Про виконавчепровадження» у випадках, не передбачених частинами 2-4 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, для реалізації прав ТОВ «ФК «Амбер» як іпотекодержателя накладений на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , арешт має бути знятий.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «АМБЕР» до ОСОБА_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову судові витрати по справі слід покласти на відповідачів по справі.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «АМБЕР» до ОСОБА_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , накладений Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № 60143592.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АМБЕР» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1135,00грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять грн. 00 коп.).

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ТОВ «Фінансова компанія «АМБЕР» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1135,00грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять грн. 00 коп.).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ