Рішення

від 24.05.2024 по справі 525/1148/23

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1148/23

Номер провадження 2/525/41/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

24 травня 2024 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору БІЛОЦЕРКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА МИРГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, Приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Сахарова Людмила Іванівна, про визнання заповіту недійсним, -

встановив:

У жовтні 2023 року представник позивача ОСОБА_3 адвокат Козленко О.М. звернулася до суду в інтересах позивача з позовною заявою до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору БІЛОЦЕРКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА МИРГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, Приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Сахарова Людмила Іванівна, про визнання заповіту недійсним.

В направленому на адресу суду позові представник позивача адвокат Козленко О.М. зазначив, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але з 2020 року тимчасово проживає в Німеччині за адресою: АДРЕСА_2 . ЇЇ батьками були: ОСОБА_5 - мати, ОСОБА_6 батько. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_6 . За своє життя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 домовилися, що все наявне у них майно: а саме - будинок, в якому вони проживали, що знаходиться у с. Мостовівщина Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області та два земельних паї по 4 га землі кожен, що теж знаходяться в селі Мостовівщина, поділити порівну між обома своїми доньками, ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_4 . Саме тому 1 липня 2015 року їх батько та матір на випадок своєї смерті склали два окремих заповіти. Мати все своє майно після своєї смерті заповіла ОСОБА_4 , в заповіті яке саме майно конкретизовано не було, а сам заповіт залишився у сестри. Відповідно до заповіту батька позивачки, ОСОБА_6 , все його майно, що належало йому на момент смерті, він заповів ОСОБА_3 Батько позивачки жодного разу не говорив їй, що якимсь чином змінив чи має намір змінити заповіт, складений ним 1 липня 2015 року, яким своє майно залишав їй. Після його смерті першу заяву про вступ в спадщину позивачка написала і відправила приватному нотаріусу Сахаровій Л.І. 12 вересня 2022 року про факт отримання якої 12.10.2022 року їй надійшло офіційне повідомлення. Крім того позивачка особисто зателефонувала нотаріусу ОСОБА_7 та повідомила їй, що в неї є в оригінал заповіту від батька, який може надати при потребі. В подальшому позивачка повторно відправила нотаріусу ОСОБА_7 заяву та завірений консулом заповіт 9 лютого 2023 року рекомендованим листом про факт отримання якої 07.03.2023 року їй надійшло офіційне повідомлення. Після заяв позивачу лише 26.07.2023 р. надійшов лист від приватного нотаріуса Сахарової Л.І. за № 600/01-16, де вона інформувала її про наявність заповіту на іншу особу та прохала повідомити чи буде вона цей заповіт оскаржувати в судовому порядку, а тому 15 серпня 2023 року позивачка написала заяву про намір звернутися до суду з оскарженням заповіту. Позивачка вважає, що її сестра ОСОБА_4 незаконно оформила на своє прізвище заповіт за життя їхнього батька - ОСОБА_6 , шляхом використання безпорадного чи хворобливого стану батька та психологічного тиску на нього, чи введення його в оману чи шляхом підроблення його підпису при сприянні певних повноважних осіб, а тому погодитись з таким фактом позивачка не може, що і змусило її звернутись до суду з цим позовом.

10.01.2024 відповідачка ОСОБА_4 направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі з огляду на те, що в до позовної заяви не додано жодних доказів, які б доводили факт порушення волевиявлення померлого ОСОБА_6 щодо складання заповіту, порушення чи обмеження його права та права бути вільним і відповідати внутрішній волі та внутрішньому покликанню, щодо введення заповідача в оману чи вчинення дій проти його волі під примусом, фізичним та психічним примусом (а.с. 104-106).

19.02.2024 представником позивача ОСОБА_1 подано до суду уточнення до позовної заяви (а.с. 134).

В судове засідання позивачка будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила (а.с. 174).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі та просив задовольнити їх на підстави доводів викладених в позовній заяві та доданих до неї письмових доказах.

Відповідач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася (а.с. 155), заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі з огляду на обставини викладені у відзиві та в зв`язку з недоведеністю.

Третя особа БІЛОЦЕРКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА МИРГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в судове засідання не з`явилися, представник направив до суду лист, в якому просив провести розгляд справи за відсутності представника сільської ради, при вирішенні спору покладаються на розсуд суду (а.с. 53).

Третя особа Приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Сахарова Людмила Іванівна в судове засідання не з`явилася, направила до суду листа, в якому просила провести розгляд справи за її відсутності (а.с. 176).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихстаттею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого Великобагачанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 15).

Відповідно до Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12.07.1963 року виданого Мировською селищною радою Жовтневого району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною дочкою ОСОБА_6 (а.с. 85).

Відповідно до Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 18.09.1970 року виданого Полтавським міським бюро ЗАГС, ОСОБА_8 є рідною дочкою ОСОБА_6 (а.с. 81 зворотній).

01 липня 2015 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було складено заповіт, яким він все належне йому майно заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , даний заповіт посвідчений секретарем Корнієнківської сільської ради Корнієко Г.Д., зареєстровано в реєстрі за № 165 (а.с. 24-25), та підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с. 99-100).

06 серпня 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було складено заповіт, яким він все належне йому майно заповів своїй дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , даний заповіт посвідчений головою виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області Лещенком І.В., зареєстровано в реєстрі за № 143 (а.с. 81), підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с. 99-100).

Згідно Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 69048431 від 26.05.2022 року, після смерті ОСОБА_6 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26 травня 2022 року приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Сахаровою Л.І. відкрито спадкову справу № 100/2022, в спадковому реєстрі № 69318732 (а.с. 83).

Спадщину після померлого ОСОБА_6 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом подачі заяв до органів нотаріату, прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інші заяви про прийняття/відмову від прийняття спадщини відсутні, що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса Сахаровою Л.І. (а.с. 76).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із частиною першою статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч; має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою визначеною статтями 1251 - 1252 ЦК України.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини; у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Цивільний кодекс України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Але свобода заповіту має певні межі: не можна позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Свобода заповіту стосується не лише визначення кола спадкоємців, а й визначення обсягу спадкової маси, яку заповідають. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Можна скласти заповіт щодо усієї спадщини або лише щодо її частини.

Однією з особливостей цього правочину є забезпечення його таємниці. Таємниця заповіту може мати для заповідача велике значення, тому нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Крім того, відповідно до положень ст. 202 ЦК України заповіт є правочином і до нього застосовуються загальні положення та вимоги, визначені ст.ст. 203-236 ЦК України, у том числі і підстави недійсності правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом.

У відповідності з ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення особи, яка вчиняє правочин, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 1257 ЦК України визначено підстави нікчемності заповіту та визнання його недійсним, які не виключають застосування загальних норм § 2 глави 16 ЦК України відповідно до встановлених судом обставин, якщо вони узгоджуються з правовими підставами та наслідками нікчемності або недійсності заповіту, зазначеними у ст. 1257 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України, підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складання заповіту особою, яка не мала на це права, або складання з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту. На підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

З дослідженого судом заповіту ОСОБА_6 від 06 серпня 2021 року вбачається, що його форма та зміст відповідають вимогам чинного законодавства, цей заповіт посвідчений та зареєстрований уповноваженою на це особою. Згідно з вимогами чинного законодавства у заповіті зазначено місце та час його складення, заповіт записано головою виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області Лещенком І.В. зі слів заповідача ОСОБА_6 за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Було встановлено особу ОСОБА_6 , перевірено його дієздатність. Заповіт власноручно підписаний ОСОБА_6 у присутності голови виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області Лещенком І.В., який здійснював посвідчення заповіту.

При цьому, заповіт по формі та змісту відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема положень ст. 1247 ЦК України, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що "нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що "для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України".

Враховуючи викладене, виходячи з того, що стороною позивача не надано суду доказів того, що вчинений спадкодавцем заповіт суперечить ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства та не доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, що заповідач не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, тобто обставин, з якими закон пов`язує визнання заповіту недійсними, суд дійшов до висновку, що заповіт складений 06 серпня 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_4 з його наміру та підписаний з волевиявлення заповідача, що відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо позовної вимоги сторони позивача про визнання дійним заповіту від 01 липня 2015 року, то суд зазначає наступне.

Норми глави 85 ЦК України не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.

У суду відсутні підстав вважати заповіт від 01 липня 2015 року нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

У разі визнання останнього за хронологією заповіту недійсним, застосовуються положення ч. 4 ст. 1254 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, відсутні законні підстави для визнання заповіту від 01 липня 2015 року дійним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_3 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , до ОСОБА_4 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_4 , номер облікової картки платника податків невідомий, третя особи, які не заявляють самостійної вимоги щодо предмету спору БІЛОЦЕРКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА МИРГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБАЛСТІ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Першотравнева, будинок 9, село Білоцерківка Миргородський район Полтавської області, 38340, ідентифікаційний код юридичної особи: 21044763, Приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Сахарова Людмила Іванівна, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 6848, видане 03.03.2008 року, адреса: АДРЕСА_5 , про визнання заповіту недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг.

Повний текст рішення виготовлено 28.05.2024 року.

Суддя Ю.І. Ячало