Справа №613/1607/23 Провадження № 2/613/101/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2024 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Харченка С.М., за участю секретаря судового засідання Мізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Богодухові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «ДОН» про розірвання договорів оренди землі,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «ДОН» про розірвання договору оренди землі, у якому просить: договір оренди земельної ділянки із присвоєним кадастровим номером №6320881000:01:000:0182, площею 4,8871 га від 27.02.2012, укладений між позивачем та відповідачем, розірвати; договір оренди земельної ділянки із присвоєним кадастровим номером №6320881000:01:000:0183, площею 4,8871 га від 27.02.2012, укладений між позивачем та відповідачем, розірвати; договір оренди земельної ділянки із присвоєним кадастровим номером №6320881000:01:000:0184, площею 4,8871 га від 27.02.2012, укладений між позивачем та відповідачем, розірвати; договір оренди земельної ділянки із присвоєним кадастровим номером №6320881000:01:000:0185, площею 4,8871 га від 27.02.2012, укладений між позивачем та відповідачем, розірвати. Стягнути із відповідача судові витрати, що складаються із суми судового збору та витрат на правову допомогу, у розмірі 30 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач є власником земельних ділянок з присвоєним кадастровим номером земельної ділянки: №6320881000:01:000:0182, площею 4,8871 га, яка передана в оренду на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 27.02.2012, де орендарем СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО «ДОН», код ЄДРПОУ: 23451685; №6320881000:01:000:0183, площею 4,8871 га, яка передана в оренду на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 27.02.2012, де орендарем СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО «ДОН», код ЄДРПОУ: 23451685; №6320881000:01:000:0184, площею 4,8871 га, яка передана в оренду на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 27.02.2012, де орендарем СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО «ДОН», код ЄДРПОУ: 23451685; №6320881000:01:000:0185, площею 4,8871 га, яка передана в оренду на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 27.02.2012, де орендарем СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО «ДОН», код ЄДРПОУ: 23451685. Відповідно до договору оренди землі та додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в строки до 31 грудня кожного року. Орендна плата може перераховуватися «Орендарем» на банківський рахунок «Орендодавця», а також за згодою сторін виплачувалась авансом за період, який не перевищує строк дії договору оренди, строк дії: на 25 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду). Вказані відомості підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №348713437 від 02.10.2023. Сторони домовились про збільшення суми орендної плати за орендовані земельні ділянки, проте у подальшому відповідач ухилявся від здійснення письмового договірного оформлення даної домовленості. За період 2021, 2022 років орендна плата позивачу не сплачувалась, чим порушено умови Договору та відповідно до волевиявлення орендодавця підставою для розірвання договорів оренди вищевказаних земельних ділянок. У 2023 році сторони домовились про розірвання договорів оренди земельних ділянок із представником орендаря ОСОБА_2 , проте орендар уникає оформлення вказаної домовленості у письмовій формі та продовжує використання вищевказаних земельних ділянок без виплати заборгованості із орендної плати. На цій підставі відносини між сторонами договору погіршились та є такими, що не відповідають принципам та засадам цивільних правовідносин, що унеможливлює подальшу наявність договірних відносин між сторонами. Фактично, відповідач вчиняє дії, направлені на примусову участь позивача у договірних відносинах, вимагає вчинення дії, що не передбачені договором та шантажує позивача виплатою орендної плати наявним фактом необхідної поведінки, що є порушенням презумпції свободи договору, передбаченої ст.627 ЦКУ. Таким чином, позивач прийшов до висновку про необхідність отримання прибутку від використання даних земельних ділянок у інший спосіб аніж передача права оренди відповідачу. Окрім того, за час використання земельних ділянок сівозміна не здійснювалась. Таким чином орендарем не розроблено та не затверджено проекти землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів. Земельні ділянки сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів. Земельні ділянки сільгосппризначення для ведення товарного сільгоспвиробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою. Ці проекти забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. Згідно ст.91 та 96 ЗКУ як землевласники, так і землекористувачі, зобов`язані підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі. Таким чином, орендар здійснює використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам. Одночасно встановлено, що орендарем знищено межові знаки земельної ділянки, що само по собі унеможливлює реалізацію сівозміни орендованих земельних ділянок відповідно до встановлених геодезичних меж. Іншими самостійними підставами для розірвання договорів оренди орендодавець зазначає: істотне порушення другою стороною ( ч.2 ст.651 ЦКУ) в частині несплати орендної плати за землю; недосягнення згоди у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору в частині підвищення вартості договору; невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону (ст.32 Закону); невиконання сторонами умов, передбачених договором оренди землі (ст.32 Закону); використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам (п.«г» ч.1 ст.141 ЗК України); використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (п. «ґ» ч.1 ст.141; п. «а» ч.1 ст.143 ЗК України); систематична несплата орендної плати (п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України). Таким чином позивач приходить до висновку про неможливість подальших договірних відносин із відповідачем та необхідності їх розірвання.
Ухвалою суду від 5 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
27.10.2023 року представником відповідача СФГ «Дон» - ОСОБА_2 було надано відзив, за яким він проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, при цьому зазначив, що у 2021 році позивачу було нараховано орендні плати за всі спірні земельні ділянки у підвищеному розмірі - 6,974389% (замість 3%) від нормативно грошової оцінки земельних ділянок та загальною сумою 30.12.2021 року фактично сплачено 40 000 грн.. Після введення воєнного стану, в зв`язку з підвищенням цін на паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин - за результатами господарської діяльності СФГ «Дон» за 2022 рік було нараховано позивачу орендні плати за всі спірні земельні ділянки у розмірі 4% від НГО і позивачу фактично загальною сумою було сплачено 22941,08 грн. на його банківський картковий рахунок. На підтвердження викладеного позивачем до відзиву долучено ряд письмових доказів. Крім того, представник відповідача зазначив, що усі чотири спірні земельні ділянки межують між особою і вцілому складають поле №5 СФГ «Дон». Після укладання договорів оренди цих земельних ділянок відразу у 2012 році було розроблено «Технологічну карту сівозмін, внесення мінеральних добрив та засобів захисту рослин» та СФГ «Дон» відповідно до неї щорічно проводить сівозміну, внесення мінеральних добрив та засобів захисту рослин (гербіциди, пестициди), які СФГ «Дон» щорічно закуповує для поліпшення якісних показників ґрунтів усіх земельних ділянок, які перебувають у користуванні. Також зазначає, що твердження позивача про те, що ніби-то за час оренди СФГ «Дон» стан якісних показників ґрунтів спірних земельних погіршився є його упередженою, нічим не підтвердженою особистою думкою, яка суперечить дійсним обставинам, оскільки навіть у 2022 році (в умовах воєнного стану) СФГ «Дон» придбало, доставило та внесло для поліпшення якості ґрунтів засоби захисту рослин та мінеральні добрива на суму 836831, 36 грн. Відповідач стверджує, що претензій щодо невиплати орендної плати чи обробітку землі позивач до нього ніколи не пред`являв, вважає позов таким, що не підтверджений жодними доказами, зауваживши на те, що позовні вимоги не містять способу захисту - «стягнення орендних плат», бо на його думку, позивач усвідомлює безпідставність вірного способу захисту його прав.
30.11.2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача була подана заява про зміну підстав позову в якій він просить змінити одну з підстав позову по цивільній справі, що була зазначена наступним чином: «за період 2021, 2022 років орендна плата позивачу не сплачувалась, чим порушено умови Договору та відповідно до волевиявлення орендодавця підставою для розірвання договорів оренди вищевказаних земельних ділянок» на «за період 2016-2022 років орендна плата позивачу не сплачувалась, чим порушено умови Договору та відповідно до волевиявлення орендодавця підставою для розірвання договорів оренди вищевказаних земельних ділянок».
Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року заяву про зміну підстав позову від 30.11.2023 року прийнято до розгляду.
20.12.2023 року представником відповідача СФГ «Дон» - ОСОБА_2 було надано відзив на заяву про зміну підстав позову, відповідно до змісту якого відповідачем за проханням позивача, з посиланням на скрутне матеріальне становище, окрім належних сум орендних плат за земельні ділянки було сплачено авансові виплати у розмірах: в 2016 р. - 18284.20 грн., в 2017 р. - 23929,38 грн., у 2018р. - 30377,06 грн., в 2019р. - 8912,68 грн. і в 2020р. - 6877 грн., що підтверджується витягом з бухгалтерського обліку, копіями видаткових касових ордерів та банківських платіжних інструкцій. Крім того, представник СФГ «Дон» зазначає, що 13.12.2023 року він звернувся до Богодухівської ДПІ щодо надання йому довідки про отримані позивачем доходи та сплачені податки за оренди земельних ділянок, що знаходяться в користуванні СФГ «Дон» за 2016-2022 роки, в отриманні якої йому було відмовлено. В з`язку з викладеним представник позивача, у даному відзиві заявив клопотання про витребування вказаної довідки про доходи позивача за 2016-2022 р.р. з Богодухівської ДПІ, оскільки вона є доказом того, що всі зазначені у бухгалтерському обліку (у витязі) нарахування фактично виплачені та одержані позивачем у повному обсязі.
28.12.2023 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 23.01.2024 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено та з ГУ ДПС у Харківській області витребувано довідку про доходи ОСОБА_1 за період з 2016-2022 р.
Ухвалою суду від 23.04.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування оригіналів доказів - відмовлено.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що відповідач орендну плату за використання спірних земельних ділянок не сплачував, також зазначив, що договора оренди землі він не підписував, надані відповідачем касові ордери на його думку «липа».
Представник позивача підтримав доводи наведені у позовній заяві, при цьому зазначив, що договори оренди земельних ділянок його довіритель не підписував, підписи виконані іншою особою, в додаткових угодах підписи підроблені та довіреність на представництво інтересів позивачем відповідачу не надавалась. Також зазначив, що гроші, які вказані у видаткових касових ордерах позивачу не виплачувалися та дані копії ордерів також підроблені та не можуть бути прийняті до уваги. Наполягав на тому, що орендна плата позивачем не отримувалась і не перераховувалася. Вважав надані копії касових ордерів неналежними доказами.
Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі та заперечував проти його задоволення. При цьому зазначив, що позивач особисто підписував договора, визнавав їх. Вважав позов штучним та надуманим, з метою подальшого продажу земельних ділянок. Також зазначив, що позивач отримував орендну плату. На його думку, підстави на які посилається представник позивача можуть бути предметом іншого позову. Зауважив на тому, що оригінали договорів та додаткових угод є в наявності. Додаткові угоди укладалися також з волі позивача. Кошти за видатковими касовими ордерами видавалися особисто в руки позивачу. Орендна плата за користування земельними ділянками сплачувалася більше 3% на прохання позивача, за додатковими угодами виплачувалося навіть більше. Уточнив, що копії наданих касових ордерів знімалися з їх оригіналів. На протязі усіх років позивач вчасно отримував орендну плату і претензій не пред`являв. Просив застосувати строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Згідно з ч.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
Судом встановлено, що 27 лютого 2012 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством «Дон», в особі голови ОСОБА_2 (орендар), були укладені договори оренди землі (земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0182, площею 4,8871; земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0183, площею 4,8871; земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0184, площею 4,8871; земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0185, площею 4,89)
Відповідно до умов вищезазначених договорів від 27 лютого 2012 року та додаткових угод №15, 16, 17, 18 від 19 вересня 2017 року орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходиться поза межами населених пунктів на території Вінницько - Іванівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Об`єктом договору є земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0182, площею 4,8871; земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0183, площею 4,8871; земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0184, площею 4,8871; земельна ділянка з кадастровим номером 6320881000:01:000:0185, площею 4,89.Відповідно до п.8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній, або відробітковій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься в строк до 31 грудня кожного року (п.10 Договору). Договір укладено на 25 років. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється не пізніше 5 календарних днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання -передачі (п.17Договору). Орендна плата може перераховуватися «Орендарем» на банківський рахунок «Орендодавця», а також за згодою сторін виплачуватись авансом за період, який не перевищує строк дії договору оренди землі.
Згідно копій Актів визначення меж земельних ділянок в натурі від 27 лютого 2012 року, ОСОБА_2 та СФГ «Дон» визначились з межами земельних ділянок площами 4,8871 га, 4,8871 га,4,8871 га та 4,89 га на території Вінницько-Іванівської сільської ради.
Відповідно до копій Актів передачі - прийому земельних ділянок згідно з договором оренди від 27 лютого 2012 року орендодавець - ОСОБА_1 передав, а орендар - СФГ «Дон» в особі голови ОСОБА_2 прийняв земельні ділянки площами4,8871 га, 4,8871 га,4,8871 га та 4,89 га, які розташовані на території Вінницько - Іванівської сільської ради згідно з планом (схемою) розміщення земельних ділянок на місцевості, для проведення сільськогосподарських робіт строком на 25 років.
У відповідності з інформацією, викладеною у Витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами6320881000:01:000:0182, 6320881000:01:000:0183, 6320881000:01:000:0184, 6320881000:01:000:0185 за СФГ «Дон» було зареєстровано 24.12.2014 року (а.с. 17).
При підписанні договору сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, що підтверджується їх особистими підписами у договорі.
На теперішній час договори оренди землі від 27 лютого 2012 року та додаткові угоди від 19 вересня 2017 року є діючими, що не оспорювалось сторонами.
У пункті 32 договорів сторони дійшли згоди, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 34 договорів визначено, що розірвання договорів оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Судом встановлено, що зазначені пункти договорів оренди від 27 лютого 2012 року та додаткові угоди від 19 вересня 2017 року сторонами не оспорювались та у встановленому законом порядку недійсним не визнавались.
Позивач звернувся з позовом до СФГ «Дон» про розірвання договорів оренди. Отже, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно з ч.1 ст.407 ЦК України (в редакції на момент укладання договору)право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Частиною 1 ст.626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України)
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).
Одночасно, договір є обов`язковим для виконання сторонами, як закріплено ст. 629 ЦК України.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, який регулює відносини щодо оренди землі є Закон України «Про оренду землі».
За ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Вказане кореспондується з ч.1ст. 93 ЗК України - право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).
За приписами ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, Господарським, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).
Статтею 15 зазначеного Закону(у редакції на час укладення договорів оренди) визначені істотні умовами договору оренди землі, поміж іншого є:об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; відповідальність сторін.
Правилами ч.4 ст.124 ЗК України (в редакції на момент укладання договору) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Отже, законодавством унормовано, що користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Судом встановлено що 27 лютого 2012 року сторони уклали договора оренди землі, за якими орендодавець надав в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення - земельну ділянку з кадастровим номером 6320881000:01:000:0182, площею 4,8871; земельну ділянку з кадастровим номером 6320881000:01:000:0183, площею 4,8871; земельну ділянку з кадастровим номером 6320881000:01:000:0184, площею 4,8871; земельну ділянку з кадастровим номером 6320881000:01:000:0185, площею 4,89, строком на 25 років, а орендар прийняв зазначені ділянки у користування. При цьому, позивачем та відповідачем було узгоджено орендну плату за договорами. Додатковими угодами від 19 вересня 2017 року узгоджено, що орендна плата може перераховуватися «Орендарем» на банківський рахунок «Орендодавця», а також за згодою сторін виплачуватись авансом за період, який не перевищує строк дії договору оренди землі.
У ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» закріплено право орендодавця вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 цього Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Положення ч.3, 4ст.31 зазначеного Закону (в редакції на момент укладання договору) передбачають, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 1, 2 ст.651 ЦК України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.
Отже, дострокове розірвання договору оренди землі можливе на вимогу однієї із сторін в разі такого невиконання своїх обов`язків другою стороною, що є істотним, тобто завдає іншій стороні такої шкоди, яка унеможливлює та/або значною мірою перешкоджає досягненню нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Позивач в позовній заяві та заяві про зміну підстав позову як на підстави розірвання договорів оренди посилається на несплату відповідачем орендної плати за період 2016-2022 р.р.; не здійснення сівозміни за час використання земельної ділянки, при цьому зазначає, що орендарем не розроблено та не затверджено проекти землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів. В зв`язку з чим позивач вважає, що орендар здійснює використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; також зазначає на знищення орендарем межових знаків земельної ділянки, що само по собі унеможливлює реалізацію сівозміни орендованих земельних ділянок відповідно до встановлених геодезичних меж. Вважає, що відповідач вчиняє дії, направлені на примусову участь позивача в договірних відносинах.
Аналізуючи доводи позивача щодо розірвання договорів оренди землі, суд виходить з наступного.
Щодо розірвання договорів оренди з підстав несплати відповідачем орендної плати за період 2016-2022р.р.
Відповідно до п. 8 договорів оренди земельних ділянок від 27 лютого 2012 орендна плата вноситься Орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі та розмірі 3% (три відсотки) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або 3893,26 гривень в рік на момент укладення договору оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься в строк до 31 грудня кожного року.
Відповідно до п. 32 договорудія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно наданих представником відповідача копій витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, нормативно грошова оцінка земельних ділянок становить: 6320881000:01:000:0182 - 180484,60 грн.; 6320881000:01:000:0183 - 179886,54 грн.; 6320881000:01:000:0184 - 178549,22 грн.; 6320881000:01:000:0185 - 173535,43 грн.
Представником відповідача на підтвердження сплати орендної плати за використання земельних ділянок були надані наступні документи.
Копії платіжних інструкцій №283 від 25 листопада 2016 року на суму 15 000 грн.; №274 від 17 листопада 2016 року на суму 25 000 грн.; №191 від 11 липня 2017 року на суму 20 000 грн.; №352 від 20 грудня 2017 року на суму 16 000 грн.; №49 від 06.02.2018 року на суму 16 000 грн.; №173 від 26 грудня 2022 року на суму 22941,08 грн.
Копії видаткових касових ордерів: від 16 лютого 2017 року на суму 12 000 грн.; від 27 грудня 2018 року на суму 40 000 грн.; від 28 березня 2019 року на суму 40 000 грн.; від 30 грудня 2020 року на суму 40 000 грн.; від 30 грудня 2021 року на суму 40 000 грн.
Крім того, на підтвердження сплати відповідачем орендної плати надані відомості бухгалтерського обліку здійснення розрахунків з орендодавцями за оренду земельних ділянок по СФГ «Дон» за 2015-2020 роки;за 2021 рікта за 2022 рік, згідно яких позивачу у 2016-2020 роках сплачувалася орендна плата, у т.ч. мали місце сплати орендної плати авансом.
Також на підтвердження нарахування та отримання позивачем орендної плати від СФГ «Дон» матеріали справи містять відомості з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків ДПС України про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2022 та з 01.01.2016 по 31.12.2022 по фізичній особі ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач відповідно до умов укладених із позивачем договорів оренди земельних ділянок щороку до 31 грудня сплачував позивачу орендну плату у строки, у розмірі та у спосіб, передбачений як договорами оренди землі, так і додатковими угодами (вказане підтверджується зазначеними вище копіями ордерів та платіжних інструкцій), виходячи із нормативно-грошової оцінки землі.
Стороною позивача не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження протилежного, тим самим не спростовано факт сплати відповідачем орендної плати за користування земельними ділянками за період 2016-2022 р.р.
Отже суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактів несплати відповідачем позивачу орендної плати за орендну його земельних ділянок відповідно до договорів оренди землі, наявності заборгованості по сплаті орендної плати, що є його процесуальним обов`язком відповідно до ст. 81 ЦПК України.
Щодо розірвання договорів оренди з підстав не здійснення сівозміни за час використання земельної ділянки, здійснення використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам та знищення орендарем межових знаків земельної ділянки, що само по собі унеможливлює реалізацію сівозміни орендованих земельних ділянок відповідно до встановлених геодезичних меж, то вказані факти у судовому засіданні також підтвердження не знайшли.
При цьому представником відповідача суду були надані платіжні інструкції на підтвердження закупівлі ним аміачної селітри, добрив, регуляторів росту, засобів захисту рослин, гербіцидів (а.с.48 -76), технічну карту сівозмін та внесення міндобрив, засобі захисту рослин поля №5 на підтвердження закупівлі, внесення мінеральних добрив, придбання засобів захисту та проведення сівозмін на спірних земельних ділянках.
Позивачем протилежне не доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем істотно порушено умови договору. Доказів про те, що відповідач використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, що він допускає погіршення екологічного стану та родючості земельної ділянки не надано.
Інші доводи позивача також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, є безпідставними та не можуть бути, виходячи з вимог закону, підставою для розірвання спірного договору.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом
За приписами ч.1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України)
Згідно зі змістом ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
За частиною 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами частин 1,5,6 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Отже, сторона позивача, на виконання свого процесуального обов`язку, не надала належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а обставини, на які посилаються ОСОБА_1 та його представник, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для розірвання спірних договорів оренди земельних ділянок у зв`язку із істотними порушеннями умов договорів відповідачем.
За таких підстав, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «ДОН» про розірвання договорів оренди землі.
Щодо посилання представника відповідача про необхідність застосування строків давності.
Статтею 256 ЦК України встановлює, що позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на захист свого порушеного права судом. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки згідно ст. 257 ЦК України. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, як це передбачено ч. 3, 4 ст 267 ЦК України. Але суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через його необґрунтованість. І тільки якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Дана позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі 575/476/16-ц. Зокрема, у постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. «Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (mutatismutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії» від 20 вересня 2011 року («OAO NeftyanayaKompaniyaYukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)», - йдеться у постанові. Також у постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 визначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними, однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. Оскільки суд в ході розгляду справи прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі по причині необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, тому відсутні підстави для застосування у даному спорі позовної давності.
При ухваленні рішення, відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Приймаючи до уваги вимоги ст.141 ЦПК України, положення Закону України «Про судовий збір», а також відмову у задоволенні позову в повному обсязі, суд не вважає можливим стягувати судовий збір та витрати на правничу допомогу з відповідача.
Керуючись ч.2 ст.247, ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «ДОН» про розірвання договорів оренди землі - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя
Суд | Богодухівський районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 28.05.2024 |
Оприлюднено | 29.05.2024 |
Номер документу | 119318415 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: що виникають з договорів оренди |
Цивільне
Богодухівський районний суд Харківської області
Харченко С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні