Ухвала

від 28.05.2024 по справі 624/346/24

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/346/24

провадження № 1-кс/624/10/24

УХВАЛА

Іменем України

смт Кегичівка 28 травня 2024 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

представника скаржника - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Кегичівка Харківської області скаргу акціонерного товариства«Укргазвидобування» вособі ФіліїУправління будівельно-монтажнихробіт «Укргазспецбудмонтаж» на постанову старшого слідчого відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження № 12024221090000096 від 23 січня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2024 року до Кегичівського районного суду Харківської області надійшла скарга акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Управління будівельно-монтажних робіт «Укргазспецбудмонтаж» на постанову старшого слідчого відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження № 12024221090000096 від 23 січня 2024 року.

В обґрунтування поданої скарги вказує, що cтаршим слідчим відділення №2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024221090000096 від 23 січня 2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, щодо викрадення належного АТ «Укргазвидобуваиня» (далі - Товариство) 498 л дизельного пального, вчиненого водієм філії ОСОБА_4

АТ «Укргазвидобування» в особі Філії УБМР «Укргазспецбудмонтаж» у вказаному кримінальному провадженні відповідно мас статус потерпілого.

9 квітня 2024 року товариство направило запит слідчому про стан та результати досудового розслідування.

У відповідь на запит 18 квітня 2024 року на адресу товариства надійшло повідомлення про закриття кримінального провадження №12024221090000096, а також копія постанови ст. слідчого ОСОБА_5 від 30 березня 2024 року про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Слідчим винесена постанова в смт. Кегичівка Харківської області.

На думку скаржника рішення про закриття кримінального провадження прийнято слідчим передчасно та всупереч вимогам чинного КПК України без всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Так, згідно постанови про закриття провадження слідчим було встановлено, що «22 січня 2024 року надійшло повідомлення про те, що близько 15 год 30 хв, в с. Власівка Кегичівської селищної ради Красноградського району працівниками відділу забезпечення безпеки філії УБМР «Укргазспецбудмонтаж» АТ «Укргазвидобування» виявлено факт крадіжки дизельного пального зі службового автомобіля АТ «Укргазвидобування» ЗИЛ- 131 АЦ 4.4, державний номер НОМЕР_1 .

Виїздом на місце події встановлено, що у дворі домоволодіння ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться автомобіль ЗИЛ-131 АЦ 4.4, державний номер НОМЕР_1 . Поруч виявлено три металеві бочки ємністю по 200 л, заповнені рідиною з характерною консистенцією та запахом дизельного пального. Зі слів присутніх на місці події працівників відділу забезпечення безпеки філії УБМР Укргазспецбудмонтаж водій цього автомобіля ОСОБА_4 заїхав до вказаного двору та здійснював злив дизельного пального з цистерни автомобіля до металевих бочок. Сам ОСОБА_4 від надання пояснень відносно себе відмовився.

З місця події вилучено вказаний службовий автомобіль, три металеві бочки ємністю по 200 літрів, заповнені рідиною з характерною консистенцією та запахом дизельного пального. З цистерни автомобіля та з кожної металевої бочки здійснено відбір зразків».

Слідчим була винесена постанова про призначення судової експертизи нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів, на розгляд якої винесені питання: «Чи є надані на дослідження рідини нафтопродуктами? Якщо так, то якими саме?» та «Чи мають надані на дослідження рідини спільну родову (групову) належність?».

На експертизу передані зразки відібраних рідин: об`єкти №№1-4. В подальшому за клопотанням експерта був здійснений повторний відбір зразків з цистерни та бочок: об`єкти №№ 5-8.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/121-24/2412-ФХД від 06 березня 2024 року рідини, надані на дослідження, є дизельним пальним. Рідина, вилучена з цистерни службового автомобіля АТ «Укргазвидобування» з рідинами, вилученими з металевих бочок, спільної родової (групової) належності не мають.

Проте висновок експерта щодо відсутності родової (групової) належності (розділ «Висновки») не повною мірою узгоджується з результатами експертного дослідження, викладеними в розділі «Дослідження», підрозділи «Дослідження методом газової хроматографії (об.5-8)» та «Зовнішній огляд».

Так, предметом порівняльного дослідження були повторно відібрані за клопотанням експерта зразки рідини: об`єкт 5 (зразок взятий із цистерни автомобіля); об`єкти 6, 7, 8 (зразки з діжок відповідно).

Експертом встановлено, що об`єкт 5 та об`єкти 6, 7 мають між собою однаковий якісний склад та невелику відмінність у відносному кількісному складі окремих вуглеводнів, що могло бути спричинено зберіганням, транспортуванням та відбором проб рідини.

Також встановлено, що об`єкт 5 та об`єкт 8 мають однаковий якісний склад, але мають різний відносний кількісний склад окремих вуглеводнів.

Згідно підрозділу «Органолептичне дослідження» встановлено, що рідина об`єкту 5 (жовтий) відрізняється від об`єктів 6-8 (рожеві) за кольором. При цьому в підрозділі «Зовнішній вигляд» об`єкти 1-4 (тобто всі первинно відібрані зразки рідини (які не використовувались експертом для порівняльного дослідження) візуально мали однаковий рожевий колір).

За сукупністю отриманих результатів експертом проведена експертна оцінка, яка полягала в наступному: об`єкт 5 з об`єктами 6, 7 мають однакові значення густини, мають однаковий якісний склад та невелику відмінність у відносному кількісному складі окремих вуглеводнів, що могло бути спричинено зберіганням, транспортуванням та відбором рідини. Однак, оскільки об`єкт 5 відрізняється за кольором від об`єктів 6, 7, що могло бути спричинено неправильним зберіганням, забрудненою тарою тощо, об`єкт 5 з об`єктами 6, 7 спільної родової (групової) належності не мають.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України слідчий повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом. Кожний доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Натомість слідчим взято до уваги висновок експерта виключно в частині формулювання «відсутності спільної родової (групової) належності» між зразками відібраними з автоцистерни та зразками з діжок. Застереження, зроблені експертом в підрозділі «Експертна оцінка» щодо можливих причин відсутності такої спільної родової (групової) належності - проігноровані. Хоча саме ці застереження (умови зберігання, транспортування, відібрання зразків) не виключають походження зразків палива з бочок 1, 2 (об`єкти 6, 7) та зразку з цистерни автомобіля (об`єкт 5) з одного джерела.

Також поза увагою та оцінкою слідчого залишилась суперечливість та невідповідність висновку експерта іншим матеріалам провадження. Так, згідно протоколу огляду місця події від 22 січня 2024 року вилучені з цистерни та діжок зразки «дизельного пального мають характерне рожеве забарвлення». Так само, згідно протоколу огляду речових доказів від 29 січня 2024 року злита з цистерни автомобіля рідина також має «характерне рожеве забарвлення».

Слідчим не вжито заходів до усунення чи прояснення цієї невідповідності щодо кольору рідини під час обох оглядів (рожевий), та зразком нібито цієї ж рідини, переданої на експертизу (об`єкт 5 - жовтий).

Слідчим не з`ясовано, чим саме зумовлений «характерний рожевий» колір пального. Згідно з п.4.3.4. ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови» дизельне паливо може містити барвники та речовини-маркери. Саме таким пальним була заправлена автоцистерна згідно паспорту якості та відповідної накладної.

Проте слідчим це питання не з`ясовувалось відповідні документи у підприємства не витребувані, до матеріалів провадження не долучені. При тому, що саме використання барвників та речовин-маркерів дозволяє виокремити серед всього використовуваного дизельного пального як родової речовини його окремі партії та простежити їх використання.

Оцінюючи висновок експерта як один з доказів, слідчий мав керуватись положеннями ст. ст. 84, 85 КПК України: доказами є фактичні дані, отримані у передбаченому порядку, на підставі яких слідчий встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження. Належними є докази, які прямо чи не прямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Натомість як самі питання, винесені слідчим на вирішення експертизи, так і відповідь експерта на ці питання, надана у висновку, жодним чином не сприяла ні встановленню, ні спростуванню фактів та обставин, що мають значення для розслідування провадження.

За таких умов вважаємо що висновок експерта не відповідає визначеним у ст. 85 КПК України критеріям належності доказів.

Також слідчим не оцінені належно і об`єктивно у сукупності з іншими доказами показання водія ОСОБА_4 допитаного в якості свідка, які поряд з висновком експерта також покладені в основу рішення про закриття провадження.

Показання ОСОБА_4 (викладені у тексті постанови) є його версією подій, що має на меті уникнення відповідальності за розкрадання. З огляду на що ці показання мали бути оцінені критично та перевірені співставленням з іншими доказами, з метою із або підтвердження, або спростування. Слідчим цього не зроблено.

Так, свідок ОСОБА_4 пояснюючи походження пального, злитого з цистерни в діжки на території домоволодіння ОСОБА_6 вказував, що придбав пальне у кількості 500 л у невідомого йому чоловіка за ціною 45 грн за 1 л та мав намір розрахуватись за борг з ОСОБА_7 , продавши йому пальне за ціною 50 грн.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 (протокол допиту від 05 березня 2024 року додається) пояснив, що в оплату боргу за пропозицією ОСОБА_4 погодився придбати у нього дизельне пальне за ціною нижче ринкової (не зазначає за якою саме). ОСОБА_4 йому пояснив, що придбав дизельне пальне па підприємстві «Укргазвидобування» за вигідною ціною.

Проте, наявні розбіжності у показаннях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 щодо версії походження злитого дизельного палива не усунуті, при тому, що відповідно до ч. 9 ст. 224 КПК України слідчий має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з`ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.

Володілець домоволодіння ОСОБА_6 , не допитаний в якості свідка, щодо обставин вчинення ОСОБА_4 правопорушення, хоча був його очевидцем. З його допиту могло бути встановлено, що пояснював ОСОБА_4 безпосередньо на місці фіксації зливу палива працівникам безпеки філії.

Не проведено допит осіб, які були залучені до огляду як поняті, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та учасник огляду ОСОБА_10 , щодо обставин огляду місця події та щодо первинних пояснень ОСОБА_4 стосовно мети його перебування на території домоволодіння службового паливозаправника.

Слідчим не перевірені і не спростовані показання працівників відділу забезпечення безпеки філії УБМР Укргазспецбудмонтаж ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , якими зафіксований несанкціонований злив ОСОБА_4 дизельного пального і якими проводилось опитування ОСОБА_4 на місці. В наданих працівникам безпеки усних поясненнях ОСОБА_4 визнавав скоєння розкрадання, пояснив його механізм тощо (від письмових пояснень відмовився).

Натомість слідчим не проведено одночасних допитів ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , щодо розбіжностей в їх свідченнях.

Крім того, слідчий не допитав свідка працівника відділу забезпечення безпеки філії БУ «Укрбургаз» Департаменту безпеки, захисту та охорони AT «Укргазвидобування» ОСОБА_14 , який був присутній при припиненні противоправних дій ОСОБА_4 , відповідно не був проведений їх одночасний допит.

Свідок ОСОБА_7 (покупець дизелю) допитаний поверхово - слідчим не поставлено питання щодо обумовленої між ним та Короленком ціпи злитого палива; не з`ясовано питання стану та використання діжок, до яких зливалось паливо (чи були вони порожні, з якою метою зазвичай використовувались тощо); чи купував він раніше дизпаливо у ОСОБА_4 чи інших відомих йому осіб з числа працівників товариства тощо.

Слід зауважити, що версія ОСОБА_4 про походження злитого ним дизеля не підтверджується також і експертизою: згідно висновку експертизи залишок дизелю в автоцистерні та дизель в трьох діжках не мають спільної належності. Слідчий лишає цей факт поза увагою.

Також у постанові про закриття кримінального провадження слідчим стверджується, що «під час проведення досудового слідства не отримано достовірних відомостей про те, що дизельне пальне в кількості 498 л належить AT «Укргазвидобування» оскільки недостачі не виявлено, відповідно до відомості на відпуск нафтопродуктів КА та МТ за 22 січня 2024 року кількість отриманого дизельного пального відповідає кількості виданого пального ОСОБА_4 ».

Цей висновок слідчого безпідставний, відверто суперечить наявним у розпорядженні слідчого матеріалам кримінального провадження.

Так, слідчим на підставі відповідної ухвали суду був отриманий тимчасовий доступ до інформації та документів Філії УБМР «Укргазспецбудмонтаж» AT «Укргазвидобування», зокрема до матеріалів службового розслідування (ухвала, доручення, протокол тимчасового доступу до документів, наказ та акт службового розслідування від 29 лютого 2024 року додаються).

Так, під час службового розслідування було встановлено, що 22 січня 2024 року ОСОБА_4 отримав згідно відомості 3080 літрів дизпалива, якими мали бути заправлені 11 об`єктів.

Розслідуванням встановлено, що при заправленні як мінімум двох транспортних засобів (№9 та № 10 в переліку) ОСОБА_4 вдався до підроблення (завищення) кількості злитого палива з «300» л на «400». Так, водії ОСОБА_15 та ОСОБА_16 пояснили, що у наданій ОСОБА_4 відомості про кількість заправленого пального вони розписувались про отримання 300 л. Про внесені до відомості виправлення на «400» їм нічого не відомо (пояснення водіїв та копія відомості додаються).

Натомість їх пояснення, викладені в Акті, слідчого не зацікавили, і вказані особи як свідки у кримінальному провадженні не допитані.

Також не був допитаний в якості свідка водій ОСОБА_17 , який в ході службового розслідування вказав, що розписався у відомості про одержання 300 л дизелю. Проте фактично його не отримав, пояснивши це певною домовленістю з ОСОБА_4 (пояснення додається).

Не провівши відповідних допитів слідчий не встановив мотиви не заправлення техніки ОСОБА_18 ; можливого зговору на викрадення дизельного пального між ОСОБА_19 (іншими працівниками) та ОСОБА_4 (зокрема шляхом не дозаправлення техніки з метою накопичення палива в цистерні службового автомобіля і подальшою незаконною реалізацією).

Слідчим також не допитано працівника автозаправної станції ЦКБОС та БГ Філії УБМР «Укргазспецбудмонтаж» AT « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який заправляв паливозаправник ОСОБА_4 22 січня 2024 року.

При цьому в оскаржуваній постанові зі слів ОСОБА_4 стверджується про відсутність контрольних замірів палива в цистерні при виїзді на маршрут та при поверненні - як про повне порушення, що унеможливлює належний облік пального. Однак реальна процедура контролю та обліку палива, яка прийнята у товаристві не досліджена - відповідальні особи філії, вказані в службовому розслідуванні також не допитані.

Проте, з одних тільки з матеріалів зазначеного службового розслідування вбачається, що сформований водієм ОСОБА_4 впродовж дня 22 січня 2024 року залишок дизельного палива міг становити 500 л.

Зазначено скаржником, що неналежна перевірка слідчим шляхом матеріалів службового розслідування, зокрема, ігнорування слідчим пояснень водіїв ОСОБА_15 та ОСОБА_16 дозволила йому зробити наступний висновок. «Недостача» пального у ОСОБА_4 відсутня оскільки: залишок пального в автоцистерні під час огляду речових доказів та вимірювання становив 330 л (п. 1 протоколу огляду речових доказі від 29 січня 2024 року) - що узгоджується з поясненнями недопитаного в якості свідка ОСОБА_20 ; а сукупна кількість пального у трьох діжках 498 л (згідно з тим же протоколом) узгоджується з версією ОСОБА_4 про купівлю 500 л дизпалива у «незнайомого чоловіка».

При цьому слідчий залишає без з`ясування долю «зайвих 200 л» дизпалива (які мали утворитись завдяки виправленням, внесеним очевидно ОСОБА_4 до відомості на відпуск нафтопродуктів водіям ОСОБА_21 та ОСОБА_22 ). Крім того, жодної правової оцінки не надається діям ОСОБА_4 щодо внесення неправдивих відомостей до офіційного документу щодо обліку матеріальних цінностей, яким є вказана відомість (товариство направляло відповідне клопотання додається).

Представник скаржника у судовому засіданні викладені обставини у скарзі скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевикладених обставин.

Старший слідчий відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУ НП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_5 та прокурор належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги у судове засідання не з`явилися, їх позиція не відома.

Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність слідчого та прокурора у кримінальному провадженні. При цьому слідчим суддею враховано положення ст. 26, 306 КПК України.

Вивчивши скаргу, долучені до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. Скарга повертається, якщо подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий, дізнавач зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).

Обов`язком органу влади є проведення «ефективного офіційного розслідування», здатного призвести до встановлення фактів справи та, якщо скарги виявляться правдивими, до встановлення та покарання винних осіб (рішення ЄСПЛ у справі «Дєдовський та інші проти Росії» (Dedovskiy and others v. Russia).

Мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою ЄСПЛ, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (рішення ЄСПЛ у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine).

У відповідності до ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Крім того, постанова слідчого про закриття кримінального провадження згідно з положеннями ст.110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.

Дізнання чи досудове слідство в усякому разі визнаються однобічними і неповними, в разі, якщо не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи або, якщо необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді.

При цьому слід врахувати, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК).

Чинним КПК України встановлений процесуальний порядок, форма, та певна послідовність дій при прийнятті кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.

При цьому законодавцем у ст.91 КПК України викладено перелік обставин, що відносяться до предмета доказування у кримінальному провадженні, як сукупності фактів і обставин об`єктивної дійсності, що мають матеріально-правове, цивільно-правове, кримінальне процесуальне значення та є необхідними і достатніми фактичними обставинами для вирішення кримінального провадження по суті. Аналіз змісту зазначеної статті вказує на те, що в ній йдеться про обставини, які вказують на наявність або відсутність у досліджуваному діянні складу злочину, що впливають на визначення міри покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності або є підставами для закриття кримінального провадження.

Після виконання вимог ст.91 КПК України щодо встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, досудове розслідування визнається закінченим, тобто, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, які виникли, не залишилась неперевіреною.

Разом з тим, суд бере до уваги, що слідчий, відповідно вимог ч.5 ст.40 КПК України, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, а положення глави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства і не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов`язково належить здійснити під час досудового розслідування для його закінчення, але, вони повинні бути достатніми для прийняття вмотивованого рішення, яке буде відповідати вимогам ст.110 та 284 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження № 12024221090000096 за ч.4 ст. 185 КК України вбачається, що наявні розбіжності у показаннях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 щодо версії походження злитого дизельного палива.

Відповідно до ч. 9 ст. 224 КПК України слідчий має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з`ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.

Проте ці розбіжності не усунуті.

Також, суд бере до уваги твердження представника скаржника, що не проведено допит осіб, які були залучені до огляду як поняті, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та учасник огляду ОСОБА_10 , щодо обставин огляду місця події та щодо первинних пояснень ОСОБА_4 , стосовно мети його перебування на території домоволодіння службового паливозаправника.

Слідчим не перевірені і не спростовані показання працівників відділу забезпечення безпеки Філії УБМР Укргазспецбудмонтаж ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , якими зафіксований несанкціонований злив ОСОБА_4 дизельного пального і якими проводилось опитування ОСОБА_4 на місці. Слідчим не проведено одночасних допитів ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 щодо розбіжностей в їх свідченнях.

Крім того, слідчий не допитав свідка працівника відділу забезпечення безпеки філії БУ «Укрбургаз» Департаменту безпеки, захисту та охорони AT «Укргазвидобування» ОСОБА_14 , який був присутній при припиненні противоправних дій ОСОБА_4 .

Згідно відомості на відпустку нафтопродуктів від 22 січня 2024 року, вбачаються виправлення в кількості відпущеного нафтопродукту, проте слідчий у постанові про закриття кримінального провадження не надає жодної правової оцінки діям ОСОБА_4 , щодо внесення неправдивих відомостей до офіційного документу щодо обліку матеріальних цінностей, яким є вказана відомість.

Інші доводи представника скаржника теж заслуговують на увагу.

За викладених обставин слідчий суддя, вважає що слідство проведено неповно, а саме не виконані слідчі дії, необхідні для встановлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, не допитано потрібних осіб, не проведено одночасних допитів, не витребувані документи, які мають істотне значення та частина здобутих доказів взагалі не отримали ніякої правової оцінки.

Враховуючи вищевикладене, скарга підлягає задоволенню, а постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасуванню.

Відповідно до статті 307 Кримінального процесуального кодексу України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

Керуючись вимогами ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу акціонерного товариства«Укргазвидобування» вособі ФіліїУправління будівельно-монтажнихробіт «Укргазспецбудмонтаж» на постанову старшого слідчого відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження № 12024221090000096 від 23 січня 2024 року задовольнити.

Постанову старшого слідчого відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 від 30 березня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12024221090000096 від 23 січня 2024 року скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1