Ухвала

від 27.05.2024 по справі 755/12412/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12412/23

Провадження №: 2-з/755/195/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві заяву представника позивача за первісним позовом про забезпечення первісного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

у с т а н о в и л а:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

13.05.2024 року до суду надійшла заява представника позивача за первісним позовом про забезпечення первісного позову, у якій представник просить вижити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на цілу частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 в межах суми у розмірі 3232192,23 грн. та 5494,00 дол. США (еквівалент 215529,62 грн. станом на час звернення до суду з заявою).

Вимоги заяви мотивовано тим, що ухвалою суду від 31.10.2023 року було частково задоволено заяву представника позивача за первісним позовом про забезпечення позову ОСОБА_1 та в межах сум 879691,24 грн. і 5494,00 дол. США (еквівалент 199761,84 грн.) накладено арешт на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Постановою Київського апеляційного суду від 21.02.2024 року відповідну ухвалу суду першої інстанції скасовано і відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 . Разом з цим, ОСОБА_1 не позбавлений права повторно звернутись з заявою про забезпечення свого позову з урахуванням висновків викладених у постанові Київського апеляційного суду від 21.02.2024 року. На час подання повторної заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 3232192,23 грн. та 5494,00 дол. США (еквівалент 215529,62 грн.). 28.08.2023 року ОСОБА_2 у силовий спосіб висилила ОСОБА_1 з кв. АДРЕСА_2 , у зв`язку із чим позивач за первісним позовом звертався до правоохоронних органів. Обставина позбавлення житла у силовий спосіб є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_2 здійснить відчуження зазначеної квартири, що призведе до неможливості виконання судового рішення про стягнення грошових коштів. Крім того, 07.08.2023 року ОСОБА_1 було знято з реєстрації за вказаною адресою без його відома. Також, під час примусового виселення син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 пред`явив довіреність на його ім`я від ОСОБА_2 , посвідчену 17.07.2023 року, згідно якої ОСОБА_3 уповноважений на відчуження та набуття (купівля-продаж, міна, рента) належного ОСОБА_2 рухомого і нерухомого майна. Наявність зазначеної довіреності спростовує твердження ОСОБА_2 про відсутність будь-якого наміру відчужити квартиру. На відео з примусового виселення ОСОБА_1 зафіксовано слова ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 має намір продати квартиру. Окрім квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 має у власності 1/6 та 1/3 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , частину садового будинку АДРЕСА_4 та частину земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0577. Із всього вказаного майна лише квартира належить ОСОБА_2 у цілій частці. Користуючись своїм диспозитивним правом на вибір майна для накладення на нього арешту, та з метою уникнення порушення прав третіх осіб, які є співвласниками нежитлового приміщення, садового будинку і земельної ділянки, ОСОБА_1 просить накласти арешт саме на цілу частку квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 в межах сум, які заявлені до стягнення з останньої за первісним позовом. Згідно Е-Довідки про оціночну вартість нерухомості від 01.03.2024 року вартість квартири АДРЕСА_2 становить 4304866,84 грн. Також представник ОСОБА_1 зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи виписок по банківським рахункам ОСОБА_2 , на теперішній час остання зняла усі кошти з банківських рахунків, що унеможливить виконання рішення суду про стягнення коштів без накладення арешту на майно ОСОБА_2 . Мотивуючи заяву сторона ОСОБА_1 посилається на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, від 10.11.20202 року у справі №910/1200/20, від 15.01.2019 року у справі №915/870/18, від 15.07.2020 року у справі №090/835/18 та від 11.11.2020 року у справі №910/13709/19. Представник зазначає, що обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та є типовим для спорів відповідної категорії. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно в межах суми стягнення не спричинить збитків відповідачу та не завдасть невідновлювальної шкоди, та направлене лише на забезпечення існуючого становища і не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення первісного позову, додатків до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом вимог первісного позову (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог), позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просить, зокрема, стягнути з відповідачки ОСОБА_2 3232192,23 грн., які складаються із вартості ремонту квартир та витрачених коштів не в інтересах сім`ї, а також 5494,00 дол. США, що становить частину витрат на купівлю транспортного засобу.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2023 року було частково задоволено заяву представника про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та в межах суми у розмірі 879691,24 грн. і у розмірі 5494,00 дол. США (еквівалент 199761,84 грн.), накладено арешт на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 21.02.2024 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року скасовано та постановлене нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи постанову суд апеляційної інстанції зазначив наступне:

- Колегія суддів зазначає, що до заяви про забезпечення позову не було додано будь-яких доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 намагається уникнути виконання судового рішення або вживає заходи щодо відчуження належного їй майна;

- Посилання представника позивача у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є обґрунтованою підставою для задоволення відповідної заяви;

- Окрім того, позивач приховав факт наявності у відповідачки іншого майна згідно відкритих даних, які містяться в державних реєстрах, за рахунок якого можливе виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тим самим штучно створивши підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту саме на квартиру;

- Також суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідачки без наведення конкретної частки в цьому майні, врахувавши лише суми заявлені позивачем для стягнення, при цьому, зазначивши про відсутність достовірних даних про реальну вартість квартири станом на час вирішення заяви позивача про забезпечення позову, що є неприпустимим;

- Відповідно до встановленого в цивільному судочинстві принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Вимог про накладення арешту на нерухоме майно відповідачки в межах ціни позову або на його частину заявником не заявлено, а суд, в силу приписів статті 13 ЦПК України, позбавлений можливості вирішити питання забезпечення позову в інший спосіб, ніж про це заявлено позивачем.

Вирішуючи повторну заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення первісного позову суд зазначає, що у справі №755/9360/22 за позовом про стягнення боргу за договором позики, Дніпровським районним судом м. Києва було постановлено ухвалу від 03.10.2022 року, якою частково задоволено заяву про забезпечення позову та в межах заявленої до стягнення суми накладено арешт на належну відповідачу квартиру. При цьому, у вказаній справі сторона позивача просила накласти арешт на належну відповідачу квартиру без вимог про накладення такого арешту в межах ціни позову і у своїй ухвалі суд не наводив конкретної частки у майні, врахувавши лише суми заявлені позивачем до стягнення.

Наведена ухвала суду першої інстанції в справі №755/9360/22 була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.04.2023 року та постановою Верховного Суду від 09.10.2023 року. У своїй постанові Верховний Суд зазначив: «суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанцій, розглядаючи заяву про забезпечення позову, дійшли правильного висновку про її часткове задоволення, оскільки вид забезпечення позову, який просить вжити позивач, відповідає змісту права, про захист якого вона звернулася до суду. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

У постанові Верховного Суду від 11.04.2024 року в справі №444/1437/18 суд касаційної інстанції зазначив: «У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. У цій справі АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, посилаючись на те, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 58389,66 доларів США, оскільки ОСОБА_2 може в будь-який момент відчужити належну йому нерухомість. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, перевіривши такі доводи заявника, з`ясувавши співмірність виду забезпечення позову, який він просила застосувати, змісту позовних вимог, обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог, тому зробив правильний висновок про задоволення заяви. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно.

При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір майнового характеру, і у випадку задоволення первісного позову із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача за первісним позовом ОСОБА_1 може бути стягнуто? зокрема? 3232192,23 грн. та 5494?00 дол. США? а примусове виконання здійснюватиметься у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Квартира, на яку сторона ОСОБА_1 просить накласти арешт в межах суми заявленої до стягнення, належить відповідачці за первісним позовом ОСОБА_2 на підставі договору дарування 2/3 частин квартири від 22.06.2009 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2008 року.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 01.03.20234 року оціночна вартість нерухомості становить 4304866,84 грн.

Про те, що ОСОБА_2 може відчужити належну їй квартиру, що в свою чергу утруднить виконання рішення суду про стягнення коштів (у разі задоволення або часткового задоволення позову), свідчить, зокрема, наявна в матеріалах справи довіреність видана ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 - 17.07.2023 року, якою останній уповноважений, зокрема, представляти інтереси ОСОБА_2 з питань відчуження та набуття (купівля-продаж, міна, рента) рухомого та нерухомого майна.

Суд дійшов висновку, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб щодо накладення арешту на майно може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Тобто, у даному випадку метою забезпечення цього позову є гарантія наявності у відповідача майна за рахунок якого може бути виконане рішення суду, у разі повного або часткового задоволення позову.

Між тим, у випадку незабезпечення позову та відчуження відповідачкою належного їй на території України нерухомого майна, виконання майбутнього рішення суду може бути значно утруднене або неможливе, у разі якщо суд дійде висновку про порушення прав позивача ОСОБА_1 та необхідність їх захисту шляхом стягнення грошових коштів.

Оскільки предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення первісного позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів вказаного позивача дійсно порушеними, тобто заявлений спосіб забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами.

Стосовно наявності у ОСОБА_2 іншого нерухомого майна, суд зазначає, що не має право забезпечувати позов в іншій спосіб ніж це заявлено у заяві про забезпечення позову. Накладення арешту на інше майно ОСОБА_2 позивач за первісним позовом не просить.

Крім того, інше майно (нежитлове приміщення, садовий будинок та земельна ділянка) належить ОСОБА_2 в частках, що об`єктивно утруднює його реалізацію в процесі примусового виконання рішення суду про стягнення коштів, а також сторона ОСОБА_2 навіть у своїй апеляційні скарзі на ухвалу суду першої інстанції від 31.10.2023 року не надавала даних про вартість такого майна.

У даному випадку ймовірність утруднення виконання рішення суду існує, адже ОСОБА_2 особисто чи через свого представника має можливість відчужити квартиру і у такому випадку за рахунок цього майна рішення суду виконати буде неможливим.

Накладення арешту на нерухоме майно, як вид забезпечення позову, не перешкоджає ОСОБА_2 як власнику нерухомого майна володіти і користуватися ним, а лише обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для накладення арешту на цілу частку належної ОСОБА_2 квартири, оскільки сума стягнення заявлена за первісним позовом на сьогоднішній день становить 3452611,51 грн., а оціночна вартість квартири згідно довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості від 01.03.2024 року дорівнює 4304866,84 грн., тож арешт на квартиру має бути накладений саме в межах суми позову.

Ураховуючи положення ст. 154 ЦПК України судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Відповідач може понести витрати на сплату судового збору у разі оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак такі витрати відносяться до судових і підлягають розподілу при вирішенні спору по суті у кінцевому рішенні суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

Заяву представника позивача за первісним позовом про забезпечення первісного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

В межах сум у розмірі 3232192 (три мільйони двісті тридцять дві тисячі сто дев`яносто дві) грн. 23 коп. та у розмірі 5494 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири) долари США, що станом на час постановлення цієї ухвали за офіційним курсом НБУ еквівалентно 220419 (двісті двадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн. 28 коп., накласти арешт на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складений та підписаний суддею 27.05.2024 року.

Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ? РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя -