Ухвала

від 28.05.2024 по справі 133/636/21

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 133/636/21

УХВАЛА

28 травня 2024 року м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря ОСОБА_4

та учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.09.2020 за № 12020020170000682, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

УСТАНОВИЛА:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходитьсякримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.09.2020 за № 12020020170000682, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, по якому проводиться судовий розгляд.

В судовому засіданні 28.05.2024 прокурор ОСОБА_5 підтримав попередньо подане письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ще на шістдесят днів без визначення застави та просив його задовольнити. Клопотання обґрунтоване тим, що на даний час ризики, визначені статтею 177 КПК України, які заявлені стороною обвинувачення та враховані судом під час обрання та продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та не втратили своєї актуальності, а обставини, визначенні статтею 178 КПК України, не змінилися, відповідно, продовження запобіжного заходу буде виправданим та співрозмірним особі обвинуваченого, суспільній небезпечності вчиненого діяння. Так, ОСОБА_6 неодружений, не має власного житла, оскільки проживає в будинку з батьками, по сусідству із потерпілими, не має на утриманні дітей або інших осіб, тобто не має стійких соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, пов`язаного з позбавленням життя іншої особи з корисливих мотивів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, зник з місця злочину, за місцем проживання характеризується посередньо, не має постійного місця роботи та джерела існування, що свідчить про те, що обвинувачений, через усвідомлення суворого покарання та переконливість доказів, може переховуватися від суду, що унеможливить своєчасний розгляд кримінального провадження, ухвалення та виконання вироку, може надати можливість вчинити обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, впливати на свідків у даній справі, яких наразі не допитано.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні 28.05.2024 заперечував проти клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні 28.05.2024 заперечив з приводу заявленого прокурором клопотання. Суду зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою уже тривалий час, запобіжний захід неодноразово йому продовжувався за клопотанням прокурора, яке є незмінним. Ризики, про які зазначає прокурор, уже відсутні. Тому просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні 28.05.2024 погодився з думкою адвоката ОСОБА_8 , підтримує клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Прокурор ОСОБА_5 заперечує проти зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Представник потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 попередньо подав до суду клопотання, у якому просить розгляд справи, призначений на 28.05.2024, проводити без їхньої участі у зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання, підтримують клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Заслухавши клопотання та думки учасників судового провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною першою статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28.10.2020 обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід - тримання під вартою. В подальшому ухвалами Калинівського районного суду Вінницької області та Вінницького районного суду Вінницької області продовжувався строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 .

Колегією суддів установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_12 та усне клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом, а домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави колегії суддів вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому колегія суддів зважає на те, що злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_12 , віднесений відповідно до ст. 12 КК України до особливо тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, довічним позбавленням волі, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_12 , який офіційно не працевлаштований, постійного самостійного заробітку не має, не має засобів для існування, неодружений, тому дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе, з метою уникнення від покарання, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які в судовому засіданні ще не допитувалися.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у злочині, особу обвинуваченого ОСОБА_12 ,обрання відносно обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку колегії суддів, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, колегія суддів вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.

Стороною захисту не доведено, що наведені прокурором ризики відпали та обвинуваченому можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Частиною першою статті 182 КПК України визначено, що можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , спричинив загибель людини.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, колегія суддів дійшла висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків переховування від суду під тиском можливого відбування покарання, з метою запобігання спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість злочину, відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, останньому доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, без визначення розміру застави, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні усного клопотання захисника обвинуваченого слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 372, 376 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Письмове клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, строком на шістдесят днів, тобто до 26 липня 2024 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3