Постанова від 23.05.2024 по справі 615/604/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Харків

справа№ 615/604/23

провадження№ 22-ц/818/1499/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді:Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участюсекретарясудовогозасідання Тітченко О.В.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач - російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2023 року ухвалене у складі судді Токмакової А.П.,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду в розмірі 53 273,14 грн, моральну шкоду 1 000 000 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 24.02.2022 почалося масове вторгнення збройних сил РФ на територію України, ракетні обстріли її території, зокрема, м. Харків, де він проживав. 05.04.2022 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств рф, що полягало у здійсненні обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по будівлі ТЦ «Караван», що розташований за адресою: вул. Героїв Праці, 7, м. Харків, внаслідок чого пошкоджено будівлю торгівельного центру, а позивача тяжко поранено, що призвело до серйозних ушкоджень здоров`я. Щоб полегшити стан здоров`я проходив довгий та досить дорогий курс лікування і реабілітації в різних медичних установах, на що витратив значні кошти, чим йому спричинено майнову шкоду в розмірі 53 273,14 грн. Окрім того, внаслідок військової агресії і незаконних дій РФ позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в погіршенні його морально-психологічного благополуччя, фізичному болю через значне ушкодження здоров`я, відчаю через втрату органу (нирки) та вимушеності пристосовуватися до такого способу життя і харчування, що передбачає відсутність однієї нирки (неможливість перенесення значних фізичних навантажень, необхідність дотримання дієти з повним виключенням деяких продуктів), відчуття недолугості, постійне відчуття страху, паніки, відчаю, наявність численних різноманітних неприємних відчуттів, які спричиняють неспокій, головні болі, відсутність апетиту, наявність неприємних відчуттів зі сторони серця різке серцебиття, відчуття стискання в області серця, поколювання, різке загострення чутливості, відволікання, фіксація на сторонніх подразниках, відчуття невпевненості в собі, очікування невдачі, провалу, знижений настрій, відчуття пригніченості, неспокійний з частими пробудженнями сон, часте безсоння, значне зниження перешкодостійкості, нездатність працювати через численні травми, відчуття втоми, байдужості, розгубленості, незібраності, апатії, зниження психічного тонусу, погіршення пам`яті, уваги, нездатність зосередитися та інше.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення обгрунтовано тим, що в доданих до позовної заяви відсутні докази, що позивача визнано потерпілим у кримінальному провадженні №22022220000001317 від 16.05.2022, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.2 ст.438 КК України. Зокрема, не надано протокол допиту в якості потерпілого, де повинно бути зафіксовано дату, час, місце та хронологію події; відомостей щодо стадії кримінального провадження, повідомлення буд-якій особі про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Позивачем не надано будь-яких довідок ШМД, ДСНС щодо виявлення ОСОБА_1 на території ТЦ «Караван» безпосередньо після обстрілу, надання йому першої медичної допомоги, госпіталізації, тощо. Окрім того, не надано доказів, коли саме був здійснений обстріл торгівельного центру (повідомлення ЗМІ, публікації в мережі інтернет). В матеріалах справи відсутні будь-які докази, на які б посилався позивач, як на підставу відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовні вимоги підтверджуються випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1623 , згідно якої зазначено що апелянта цивільного за невідкладним станом 05.04.2022 госпіталізовано до КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» хірургічне відділення у зв?язку з вогнепальним осколковим пораненням. Крім того, згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань зареєстрованим 16.05.2022 за кримінального провадження: 22022220000001317 за ч.2 ст.438 КК України, встановлено, що 05.04.2022 здійснено військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств РФ обстріл по будівлі ТЦ «Караван». в результаті чого будівлю було пошкоджено та зазначено, що зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був поранений. По даному факту наразі проводиться досудове слідство, ніякого судового рішення по даному кримінальному провадженні не прийнято. Апелянт також зазначив, що в рамках даного кримінального провадження на підставі постанови слідчого ХРУП №1 ГУНП в Харківській області було проведено судово-медичну експертизу відносно ОСОБА_1 . Також, в результаті вищезазначених ушкоджень згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією 04.04.2023 скаржнику встановлено другу групу інвалідності з причин - поранення одержане від вибухонебезпечних предметів, яку апелянт отримав в кінці грудня 2023 року. Крім того, суд першої інстанції при відхилені доказів, а саме копій квитанцій які підтверджують витрати, які скаржник зазнав у зв?язку з придбанням ліків необхідних для лікування, не зазначив з яких підстав такі чеки визнав «неналежним доказом на підтвердження понесених витрат на лікування». Скаржник також наголосив, що оскільки відповідачем не спростовано заподіяння йому матеріальної шкоди пов?язаної з ушкодженням здоров?я, а доказами долученими до позову підтверджено даний фак то на відповідача покладається обов?язок відшкодувати завдану вищезазначену моральну шкоду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно дост.264 ЦПК Українисудове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме із наданої позивачем фотокопії витягу з ЄРДР вбачається, що станом на 15.08.2022, відповідно до матеріалів, які зареєстровані в жео № 486,487,488 з ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області, 05.04.2022 мало місце порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств РФ, що полягало у здійсненні обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по будівлі ТЦ «Караван» за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого пошкоджено будівлю торгівельного центру, а також по території біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Поранений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За даним фактом розпочато кримінальне провадження №22022220000001317 від 16.05.2022, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.2 ст.438 КК України. Орган досудового розслідування: ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області.

Згідно фотокопії висновку експерта №09-1076/2022 від 13.10.2022, у зв`язку зі здійсненням обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру військовослужбовцями підрозділів збройних сил РФ 05.04.2022 по будівлі ТЦ «Караван» в м. Харків ОСОБА_1 отримав поранення: забита рана поперекової ділянки з права з пораненням правої нирки, що призвело до необхідності оперативного втручання з видаленням правої нирки. Ці поранення утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удару стиснення. За ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що викликали стійку втрату загальної працездатності не менш ніж на одну третину.

Крім того, у ОСОБА_1 мав місце перелом лівого стегна в н/3, який утворився від травматичної дії тупого твердого предмету за механізмом удару стиснення, який за ступенем тяжкості відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня).

Забита рана правого передпліччя утворилася від травматичної дії тупого твердого предмету за механізмом удару стиснення, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів.

Зі змісту дослідної частини висновку експерта, згідно даних медичної карти стаціонарного хворого №2467 ВКМЦ ПнР ОСОБА_1 госпіталізований 05.04.2022. Травми отримав при обстрілі. При огляді: стан хворого середньої тяжкості, тони серця ритмічні, в легенях дихання везикулярне, хрипів немає, з боку органів травлення, зору, нервової системи, лор-органів без особливостей. Локально: в правій поперековій ділянці полопатковій лінії визначається отвір 4см; в нижній третині лівої гомілки отвір 1х1см; в нижній третині лівого стегна вогнепальний отвір розміром 1х1см.

05.04.2022 проведено ПХО ран поперековій ділянці виконано хірургічну обробку вогнепальної рани м`яких тканин на рівні 10-12 хребців по паровертибральній лінії з права. В об`ємі розширення раньового каналу. Накладена асептична пов`язка. Виконано хірургічну обробку вогнепальної рани м`яких тканин середньої третини правого передпліччя по медіальній поверхні розміром 5х2см. При пальцевій ревізії ознак кісткової деформації не виявлено.

Того ж дня, 05.04.2022 проведена операція лапоротомія нефректомія з права. При проведенні операції виявлена паранефральна гематома 600мл крові. При огляді правої нирки виявлено її ушкодження в середньому сегменті, перев`язані сосуди та нерви. Права нирка видалена. Проведена санація та дренаж черевної порожнини та заочеревинного простору з права.

06.04.2022 проведена рентгенографія лівого стегна. Відмічається в нижній треті лівого стегна багатоуламковий перелом нижньої треті лівого стегна зі зміщенням та металевими осколками в н/3 гомілки розмірами 1х1см. Перелом фіксований АЗФ. На рентгенограмі правого передпліччя без кісткової патології.

Для подальшого лікування хворий переведений до ОКЛ 06.04.2022. Діагноз: вогнепальні осколкові поранення поперекової ділянки з права з пораненням правої нирки. Заочеревинна правобічна гематома. Вогнепальне сліпе осколкове поранення правого передпліччя. Вогнепальне сліпе осколкове поранення н/3 лівого стегна з вогнепальним переломом н/3 стегнової кістки. Вогнепальне наскрізне осколкове поранення м`яких тканин лівої гомілки.

Згідно даних фотокопії медичної карти стаціонарного хворого №9-3813/647, ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в ОКЛ з 06.04.2022 по 13.04.2022. В стаціонарі проводилась консервативна терапія, перев`язки. Після проведеного лікування хворий виписаний зі стаціонару для подальшого лікування. Повний діагноз: мінно-вибухова травма. Вогнепальні осколкові поранення поперекової ділянки з пораненням правої нирки. Заочеревинна правобічна гематома. Вогнепальне сліпе осколкове поранення правого передпліччя. Вогнепальне сліпе осколкове поранення н/3 лівого стегна з вогнепальним переломом н/3 стегнової кістки. Вогнепальне наскрізне осколкове поранення м`яких тканин лівої гомілки. Стан після операції, ПХО ран передпліччя, правої поперекової ділянки, лівого стегна, гомілки. Лапаротомія, правобічна нефректомія, санація, дренування черевної порожнини, заочеревного простору з права. Фіксація стрижневим АЗФ стегно-гомілки з ліва, фасціотомія лівого стегна.

Із фотокопії медичної карти стаціонарного хворого №1623, ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в Інституті загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України з 22.04.2022 по 27.04.2022. В стаціонарі проведено клініко-лабораторне обстеження та консервативна терапія. На фоні терапії визначена позитивна динаміка, больовий синдром купований. Виписаний для подальшого лікування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в доданих до позовної заяви відсутні докази, що позивача визнано потерпілим у кримінальному провадженні №22022220000001317 від 16.05.2022, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.2 ст.438 КК України. Зокрема, не надано протокол допиту в якості потерпілого, де повинно бути зафіксовано дату, час, місце та хронологію події; відомостей щодо стадії кримінального провадження, повідомлення буд-якій особі про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Позивачем не надано будь-яких довідок ШМД, ДСНС щодо виявлення ОСОБА_1 на території ТЦ «Караван» безпосередньо після обстрілу, надання йому першої медичної допомоги, госпіталізації, тощо. Окрім того, не надано доказів, коли саме був здійснений обстріл торгівельного центру (повідомлення ЗМІ, публікації в мережі інтернет). В матеріалах справи відсутні будь-які докази, на які б посилався позивач, як на підставу відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд не погоджується з даними висновками з огляду на наступне:

Судом встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією відповідача проти України,

Збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.

Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 госпіталізований 05.04.2022. Травми отримав при обстрілі. При огляді: стан хворого середньої тяжкості, тони серця ритмічні, в легенях дихання везикулярне, хрипів немає, з боку органів травлення, зору, нервової системи, лор-органів без особливостей. Локально: в правій поперековій ділянці полопатковій лінії визначається отвір 4см; в нижній третині лівої гомілки отвір 1х1см; в нижній третині лівого стегна вогнепальний отвір розміром 1х1см

Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року(справа № 761/6144/15-ц,провадження № 61-18064св18).

Судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачем російською федерацією, що в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення російської федерації було завдано тілесні ушкодження позивачу, внаслідок чого останній отримав інвалідність.

На зазначене суд першої інстанції уваги не зверну, а тому з урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 53 273,14 грн.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди з російської федерації, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 686/13212/19.

Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 по справі № 760/17232/20-ц.

Крім того у своїй постанові від 14.04.2022 по справі № 308/9708/19 Верховний Суд також дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд встановив, що такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН.

Тому, беручи до уваги перебування позивачу у стані постійного стресу та нервозності, внаслідок збройної агресії російської федерації, що призвело до погіршення здоров`я з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди в сумі 100000 грн, що підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення майнової та моральної шкоди з російської федерації.

Згідно з пунктом 2 частиною першоюстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справі, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина другастатті 376 ЦПК України).

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вказаних вище вимог, а тому підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з здержави-агресораРосійської Федерації (в особі Міністерства юстиції Російської Федерації) на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи, в сумі 29524,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з держави-агресора Російської Федерації (в особі Міністерства юстиції Російської Федерації) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування майнової шкоди у розмірі 53273, 14 (п`ятдесят три тисячі двісті сімдесят три грн, 14 коп.) гривень та відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн 00 коп (один мільйон гривень).

Стягнути здержави-агресораРосійської Федерації (в особі Міністерства юстиції Російської Федерації) на користь держави 29524,00 грн судовий збір за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 травня 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук