Рішення

від 28.05.2024 по справі 469/302/24

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.05.2024 Справа № 469/302/24

2/469/411/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" про стягнення заборгованості з орендної плати, -

в с т а н о в и в :

Адвокат Дорошенко А.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , 22 лютого 2024 року звернулась до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просила стягнути з відповідача заборгованість з виплати орендної плати в сумі 27144,81 грн., судовий збір у сумі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн..

На обгрунтування заявлених вимог представник позивача зазначала, що позивачу на праві приватної власності належать дві земельні ділянки для ведення товароного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах Березанської селищної ради (колишньої Чапаєвської сільської ради), а саме ділянка № НОМЕР_1 площею 9,38 га з кадастровим номером 4820986000:01:000:0045, та ділянка № НОМЕР_2 площею 0,3401 га з кадастровим номером 4820986000:07:000:0036.

На підставі договору оренди землі від 01 жовтня 2017 року позивач передав вказані земельні ділянки в оренду ТОВ "Південь Агро Інвест" строком до 31 грудня 2022 року зі сплатою орендної плати орендарем у грошовій формі у розмірі 8,97% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 22519,19 грн. за рік оренди земельної ділянки №1 та 816,50 грн. за рік оренди земельної ділянки №2, не пізніше 01 вересня поточного року; у разі невнесення орендної плати у визначені цим договором строки справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Від сплати орендної плати за 2022 рік відповідач відмовився, у зв"язку з чим заборгованість з виплати орендної плати становить 23335,69 грн., на яку позиваем нарахована пеня в сумі 34,44 грн. та на підставі ст.625 ЦК України 3% річних в розмірі 1034,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 2740,68 грн..

Ухвалою судді від 13 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

15 березня 2024 року на виконання ухвали про залишення позову без руху до суду надійшло клопотання представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та (або) відзив на позовну заяву, до якого додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Позивач та його представник в установлений судом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надали.

22 квітня 2024 року представник відповідача ТОВ «Південь Агро Інвест» Тищенко Ф.О. надав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно з п.4.2 договору оренди з суми орендної плати орендарем, як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України, а саме податок на доходи з фізичних осіб - 18% та військовий збір - 1,5%, тому розмір орендної плати на рік складає 18785,23 грн., у зв"язку з чим вважав надані позивачем розрахунки незаконними та необґрунтованими. Крім того, зазначав, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) підлягає застосуванню позовна давність в один рік відповідно до ст.358 ЦК України. Посилався на те, що затримка виплати орендної плати відбулась через введення військового стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, через що в умовах дії непереборної сили майже всі працівники підприємства покинули територію Миколаївської області, на території якої зареєстровано та здійснює свою діяльність ТОВ, та частина території якої навіть була окупована, відновлення діяльності відбулося лише на початку 2023 року. Вважає, що відповідно до п.13.2 договору оренди відповідач звільняється від відповідальності, оскільки порушення сталося не з його вини, що також зазначено в листі Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Вважав заявлені позивачем вимоги про стягнення витрат на правову допомогу неспівмірними та необґрунтованими відносно позовних вимог та з урахуванням того, що справа розглядається у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників.

У відповіді на відзив представник позивача Дорошенко А.В. зазначала, що посилаючись на форс-мажорні обставини, відповідач не надав будь-яких доказів того, що вказані обставини об`ктивно унеможливили виконання підприємством зобов`язань за договором оренди. У Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", Березанська селищна територіальна громада відсутня. Щодо заперечення відповідача про нарахування заборгованості з виплати орендної плати без відрахування ПДФО та військового збору, представник позивача зазначила, що відповідно до Податкового кодексу України об`єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності, земельні ділянки (паї), які перебувають у власності. Враховуючи, що відповідачем, як платником орендної плати, орендна плата позивачу не сплачувалась, а об`єктом оподаткування є земельні ділянки, надані в оренду, за які відповідач податки та інші збори не сплачував, відповідно заборгованість по сказаним платежам органом ДПС України буде нарахована власнику земельних ділянок. Щодо розміру витрат на правову допомогу представник позивача зазначила, що розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням договору про надання правничої (правової) допомоги № 49/23 від 20 грудня 2023 року, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою угодою до договор; сума гонорару може бути встановлена за домовленістю сторін в фіксованому розмірі; відповідно до додаткової угоди від 22 лютого 2024 року до договору, вартість послуг (гонорару) за договором про надання правничої допомоги встановлена за домовленістю сторін в фіксованому розмірі та становить 5000,00 грн., які сплачені клієнтом при прийманні-передачі наданих послуг. Враховуючи викладене, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Оскільки сторонами надано до суду заяви по суті позову з обгрунтуванням своєї позиції та відповідними доказами, а необхідність виклику свідків та особистих пояснень сторін і їх представників відсутня, на підставі ч.13 ст.7, ч.5 ст. 279 ЦПК України судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №038994, виданого 15 серпня 2001 року Чапаєвською сільською радою народних депутатів позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,72 га, яка складається із земельної ділянки площею 9,38 га та 0,34 га (а.с.9).

01 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , первісним орендарем ТОВ "Ім. КЛ.Петровського" та новим орендарем ТОВ "Південь Агро Інвест" укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 040800700015 від 28 грудня 2012 року, згідно з якою відбулось відступлення прав і обов"язків орендаря ТОВ "ім.КЛ.Петровського" новому орендареві ТОВ "Південь Агро Інвест", якому за новою редакцією договору оренди землі передано в оренду земельні ділянки площею 9,38 га та 0,3401 га з кадастровими номерами відповідно 4820986000:01:000:0045 та 4820986000:07:000:0036, нормативною грошовою оцінкою 251050,40 грн. та 9104,57 грн. відповідно; договір укладено терміном до 31 грудня 2022 року; п.4.1. угоди визначено, що орендна плата вносить орендарем у грошовій формі в розмірі 8,97% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 22519,19 грн. та 816,50 грн. за рік оренди; із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України (п.4.2.); відповідно до п.4.4 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування; пунктом 4.5. угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року, орендар перераховує грошові кошти на банківський розрахунковий рахунок орендодавця; згідно з п.4.7., у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення; орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні орендні платежі (п.9.4) (а.с.13-14).

Право власності позивача на земельні ділянки та право оренди відповідача на підставі додаткової угоди до договору оренди землі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.10-12, 15-16).

12 липня 2022 року позивач направив на адресу ТОВ «Південь Агро Інвест» письмову заяву, в якій повідомив відповідачу про намір самостійно обробляти земельні ділянки, оскільки строк дії договору оренди закінчується 31 грудня 2022 року, просив не обробляти в подальшому земельні ділянки після збору врожаю в 2022 році та повідомити про умови передачі йому землі відповідно до акту приймання-передачі (а.с.17).

Указана вище заява отримана ТОВ «Південь Агро Інвест» 12 липня 2022 року, що підтверджується відміткою про отримання заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Як визначено ч.1 ст.93 ЗК України, ст.1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст.21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати; на підставі ст.25 вказаного Закону орендар зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Судом встановлено, що позивачу не виплачена орендна плата за 2022 рік, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.4.1. додаткової угоди від 01 жовтня 2017 року, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8,97% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 22519,19 грн. та 816,50 грн. за рік, усього - 23335,69 грн.

Тобто розмір орендної плати за 2022 рік, яка підлягає сплаті орендарем, становить 23335,69 грн., з яких відповідачем як податковим агентом мають утримуватися податки (збори), передбачені чинним законодавством України, що відповідає положенням п.4.2 додаткової угоди до договору оренди землі та підпункту 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, яким визначено, що податковим агентом платника ПДФО - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар, при цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до підпункту l6.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України (пункт 36.1 статті 36 Податкового Кодексу України).

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 Податкового кодексу України).

Враховуючи, що у справі відсутні докази виконання ТОВ «Південь Агро Інвест» обов`язку податкового агента позивача як платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, то відсутні підстави для відрахування податків і зборів при стягненні заборгованості з орендної плати, оскільки податки і збори мають бути сплачені при фактичній виплаті заборгованості, а тому розмір орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визначається судом без урахуванням податків та обов"язкових платежів, що підлягають сплаті відповідачем як податковим агентом.

Посилання відповідача на затримку виплати орендної плати за 2022 рік з поважних причин та наявність обставин непереборної сили суд не бере до уваги з таких підстав.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії уведено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».

Сторони у пунктах 13.1 та 13.2 додаткової угоди домовились, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Тобто будь-яких обставин, які сторони вважають форс-мажорними, вони у договорі оренди не визначили.

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1, у якому ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду, у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «Південь Агро Інвест») посилається на причину невиконання зобов`язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов`язань.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач обмежився лише посиланням на військові дії на території України та Миколаївської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства; докази отримання відповідачем відповідного сертифіката Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин суду не надані, тобто відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік.

Сторони у договорі оренди землі (пункт 4.7) передбачили відповідальність орендаря у вигляді стягнення неустойки (пені) у разі прострочення виплати орендної плати, у розмірі 01,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені грунтуються на вимогах закону та договору.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

За постановами Кабінету Міністрів України ( від 11 березня 2020 року № 211 початок дії карантину та від 25 квітня 2023 року закінчення дії карантину) дія карантину в Україні тривала з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, отже з урахуванням наведених норм права, якою подовжена позовна давність на строк дії карантину, пеня обрахована у межах позовної давності.

Тому є підстави для стягнення з відповідача пені у зв`язку із несплатою орендної плати за 2022 рік за період з 02 вересня 2022 року, який є наступним днем після встановленого у п.4.5 договору останнього дня внесення орендної плати ("не пізніше 01 вересня поточного року"), по день подання позовної заяви, тобто за 539 днів, зауважень щодо розміру нарахувань відповідач не надав.

На підставі ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Тому суд погоджується з розміром пені, визначеним у позовній заяві, а саме 34.44 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На час розгляду справи підтвердження виплати позивачеві заборгованості з орендної плати відповідачем суду не надано, а тому він зобов"язаний сплатити зазначену заборгованість з урахуванням пені та виплат, встановлених ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, 3% річних з несплаченої орендної плати за 2022 рік, становлять 1034,00 грн., а саме: 23335,69 грн. (розмір заборгованості) * 3% річних:100% * 539 (кількість днів прострочення) : 365 (кількість днів у році).

Інфляційні втрати за період з вересня 2022 року по січень 2024 року, відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного суду України №62-97р. від 03.04.1997 року, становлять : сукупний індекс інфляції: 101,90% ? 102,50% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,80% ? 100,70% ? 101,50% ? 100,20% ? 100,50% ? 100,80% ? 99,40% ? 98,60% ? 100,50% ? 100,80% ? 100,50% ? 100,70% ? 100,40% = 111,745%; 23335,69 грн (сума боргу) ? 111,745% (сукупний індекс інфляції): 100% - 23335,69 грн (сума боргу) = 2740,68 грн.

Власного контррозрахунку вказаних виплат відповідачем не надано та, відповідно, не спростовано їх розмір.

Тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

- орендна плата за 2022 рік у сумі 23335,69 грн.,

- пеня за несплату орендної плати у розмірі 34,44 грн.,

- інфляційні втрати в розмірі 2740,68 грн.,

- 3% річних згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України в розмірі 1034,00 грн., усього 27144,81 грн.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду письмові докази: ордер адвоката серії ВЕ №1111520 від 20 грудня 2023 року (а.с.18), договір про надання правничої (правової) допомоги № 49/23 від 20 грудня 2023 року (а.с.19-20), додаткову угоду від 22 лютого 2024 року до договору про надання правничої (правової) допомоги № 49/23 від 20 грудня 2023 року, укладену між позивачем та адвокатом Дорошенко А.В. з переліком послуг, які надаються адвокатом (а.с.21), акт приймання-передачі наданих послуг від 22 лютого 2024 року (а.с.22), квитанцію № 2 від 22 лютого 2024 року про сплату на користь Дорошенко А.В. 5000,00 грн. (а.с.23), тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

Зазначеного, на думку суду, достатньо для висновку про надання адвокатом Дорошенко А.В. правової допомоги позивачу у справі, що розглядається, та її оплати у зазначеній позивачем сумі, яка відповідає умовам договору про надання правничої (правової) допомоги та переліку наданих послуг, які суд вважає необхідними та обгрунтованими у цій справі, оскільки це не спростовано відповідачем.

Посилаючись на неспівмірність на правову допомогу відносно позовних вимог, відповідач не виклав обставини, які свідчать про таку неспівмірність, а тому не довів існування таких обставин.

Як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг, будь-яких послуг, пов"язаних із розглядом справи судом у судовому засіданні, адвокатом позивачеві не надано, а тому заперечення відповідача щодо необгрунтованості витрат на правову допомогу з урахуванням розгляду справи у спрощеному провадженні без виклику учасників справи не грунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ", ЄДРПОУ 41107067, місцезнаходження: 57440, Миколаївська область, Миколаївський район, с.Калинівка, вул. Центральна, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , заборгованість з орендної плати у розмірі 23335,69 грн. (без врахування податків та обов`язкових платежів), 3% річних в розмірі 1034,00 грн., інфляційні втрати в сумі 2740,68 грн., пеню у розмірі 34,44 грн., судовий збір у сумі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., усього стягнути 33356,01 грн..

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: