Рішення

від 15.05.2024 по справі 522/2037/23-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/2037/23-Е

Провадження 2/522/1681/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Байчурі А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Діоніс» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національного природного парку «Кам`янська січ» про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2023 року ОСОБА_1 та Приватне підприємство «Діоніс» звернулись до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Держави Україна в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи, справу передано на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Свяченій Юлії Борисівні.

13 березня 2023 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було відкрито провадження у справі № 522/2037/23-Е та вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ПП «Діоніс» обґрунтовані тим, що на думку позивачів дії виконуючого обов`язки директора Національного природного парку «Кам`янська Січ» ОСОБА_2 щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та вилучення майна завдали їм моральної та матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню державою в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної казначейської служби України на підставі норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

До суду надійшли відзиви на позов від Відповідачів, в яких Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Державна казначейська служба України заперечували проти задоволення позову з огляду на те, що Відповідачі не були учасниками спірних правовідносин, відсутні підстави для відшкодування шкоди з боку Відповідачів, не обґрунтований розмір завданої шкоди, неправильно визначений суб`єктний склад.

27 вересня 2023 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси залучено до участі у справі № 522/2037/23-Е в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України - Національний природний парк «Кам`янська Січ».

01 грудня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення Національного природного парку «Кам`янська січ», в яких третя особа заперечувала проти задоволення позову.

15 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якій повідомлено про неможливість забезпечити участь у судовому засіданні, призначеному на 15.05.2024 о 12:40, з проханням здійснювати розгляд справи без його участі, у задоволенні позову відмовити.

Представники ОСОБА_1 , ПП «Діоніс», Державної казначейської служби України, Національного природного парку «Кам`янська січ» в судове засідання, призначене на 15.05.2024 о 12:40, не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 лютого 2020 року виконуючий обов`язки директора Національного природного парку «Кам`янська Січ» Скорик Сергій Валентинович склав на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 14 за здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів.

При цьому виконуючий обов`язки директора Національного природного парку «Кам`янська Січ» ОСОБА_2 вилучив у ПП «Діоніс» човни і риболовний невід.

16 жовтня 2020 року постановою Бериславського районного суду Херсонської області у справі № 647/2229/20 адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 91 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 с. 247 КУпАП закрито, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 91 КУпАП.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 15 січня 2021 року у справі № 647/2229/20 постанова Бериславського районного суду Херсонської області у залишена без змін.

Позивачі вважаючи, що діями виконуючого обов`язки директора Національного природного парку «Кам`янська Січ» ОСОБА_2 завдано моральної та матеріальної шкоди, звернулись за її відшкодуванням з держави до суду.

Ст. 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.(рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Загальні підстави відшкодування моральної та матеріальної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами 1, 2 статті 22 ЦКУ визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦКУ, моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦКУ шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 1 ст. 1174 ЦКУ визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до п. 1.3 Положення про Національний природний парк «Кам`янська Січ», затвердженого наказом Міндовкілля від 28.08.2020 № 70 (далі Положення № 70), парк є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні Казначейства і утримується за рахунок коштів Державного бюджету.

Частина 1 ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

З огляду на вищевказане Національний природний парк «Кам`янська січ» не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, а отже ст. 1173, 1174 ЦКУ до спірних відносин не застосовуються.

Згідно з ч.1 ст. 1176 ЦКУ шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Позивачі як на підставу задоволення позовних вимог посилаються на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 № 1127, до складу служби держохорони входять служби охорони природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків.

Служби державної охорони очолюють керівники адміністрацій територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» служба державної охорони природно-заповідного фонду України має статус правоохоронного органу.

Статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначено перелік підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, серед яких відсутня служба державної охорони природно-заповідного фонду України.

Статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України визначено підслідність органів досудового розслідування, серед яких також відсутня служба державної охорони природно-заповідного фонду України.

З огляду за зазначене, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Національний природний парк «Кам`янська січ», служба державної охорони природно-заповідного фонду України не є органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду, а отже до спірних правовідносин не застосовується ст. 1176 ЦКУ та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦКУ майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦКУ моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_2 був виконуючим обов`язки директора Національного природного парку «Кам`янська Січ».

Згідно з п. 3.5 Положення № 70, директор несе персональну відповідальність за виконання покладених на Парк завдань, у тому числі за організацію та проведення природоохоронних заходів, наукової та науково-технологічної і рекреаційної діяльності, екологічних, освітньо-виховних, рекреаційних, господарських та інших робіт, збереження закріпленого за Парком державного майна і забезпечення протипожежної безпеки його об`єктів за створення належних соціально-побутових і виробничих умов для працівників Парку, тощо.

Відповідно до п. 5.2 Положення № 70, службу державної охорони Парку очолює директор Парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території.

Оскільки шкоду на думку позивачів завдано ОСОБА_2 та не надано доказів на підтвердження завдання шкоди з боку держави, зокрема Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Державної казначейської служби України, то до спірних правовідносин повинні застосуватись загальні положення про відшкодування шкоди, визначені ст. 1166, 1167, 1172 ЦКУ.

На підтвердження завдання моральної шкоди ОСОБА_1 Позивачами надано до суду висновок експерта від 24.06.2021 № 46-06-21.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Частиною 1 ст. 106 ЦПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно із ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до висновку експерта № 46-06-21 «для ОСОБА_1 дії виконуючого обов`язки директора Національного природного парку «Кам`янська січ» носили психотравмувальний характер, призвели до негативних змін його особистості, викликали порушення психічного стану депресивно-психастенічного типу».

Також у вказаному висновку зазначено, що «сума матеріального еквівалента моральної шкоди для ОСОБА_1 може дорівнювати:

а) при простій необережності дій відповідача 112 500 грн;

б) при грубій необережності дій відповідача 225 000 грн;

в) при непрямому намірі дій відповідача 337 500 грн;

г) при прямому намірі дій відповідача 450 000 грн».

Однією з позовних вимог є стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 450000 гривень моральної шкоди.

Водночас, Позивачами не надано доказів на підтвердження того, що виконуючий обов`язки директора Національного природного парку «Кам`янська січ» ОСОБА_2 діяв з прямим наміром.

Згідно із зазначеним висновком експерта від 24.06.2021 № 46-06-21 для визначення розміру відшкодування моральної шкоди використовується формула D = Db х St х Fv x Fs. В зазначеній формулі D - сума матеріального еквівалента моральної шкоди; Db - базова сума матеріального еквівалента моральної шкоди; St - сумарний стресовий еквівалент; Fv - коефіцієнт винності відповідача; Fs коефіцієнт винності потерпілого.

У вказаному висновку експерта не обґрунтовано обрання методу розрахунку базової суми матеріального еквівалента моральної шкоди «Db» у розмірі 200 мінімальних заробітних плат.

При розрахунку суми матеріального еквівалента моральної шкоди «D» експертом у формулі не враховано коефіцієнт винності потерпілого «Fs».

Згідно із висновком експерта зазначений коефіцієнт винності потерпілого «Fs» може приймати наступні значення: 1) абсолютна невинність (видима відсутність зв`язку поведінки людини з настанням протиправного/негативного результату; повна відсутність сприяння злочину), fs = 0; 2) незначна винність (це легковажне відношення до ситуації, необережність), fs = 0,25; 3) помірна винність (це ризиковане поводження, небезпечна бездіяльність), fs = 0,5; 4) значна винність (це провокуюча поведінка; причетність), fs = 0,75; 5) абсолютна винність (це осмислена, добровільна , цілеспрямована поведінка, спрямована на якісну зміну себе як жертви в потерпілого), fs = 1,0.

Враховуючи формулу розрахунку суми матеріального еквівалента моральної шкоди D = Db х St х Fv x Fs, у разі абсолютної невинуватості потерпілого (FS = 0) загальний розмір шкоди теж буде дорівнювати 0, що призводить до логічного протиріччя і як наслідок ставить під сумнів правильність обраної експертом формули та обґрунтованість висновку експерта від 24.06.2021 № 46-06-21.

З огляду на вищенаведене, суд відхиляє висновок експерта від 24.06.2021 № 46-06-21 з огляду на неповноту проведених розрахунків та суперечливість наведеної в ньому інформації.

У позовній заяві зазначено, що ПП «Діоніс» завдано моральну шкоду, грошовий еквівалент якої складає 610 000 грн, що полягає у приниженні ділової репутації, престижу та підриву довіри до підприємства, що поставило під загрозу подальше ведення рибного бізнесу та існування підприємства.

За приписами п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим Позивачі повинні довести факт заподіяння їм моральної шкоди.

Обов`язок доказування в цивільному процесі встановлений статтею 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, у цьому випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків тощо.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

- наявність такої шкоди;

- протиправність діяння її заподіювача;

- наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачами у заявах про суті справи не надано доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, не зазначено, яким чином сума відшкодування співвідноситься з характером правопорушення, не наведено обґрунтування грошового еквіваленту завданої моральної шкоди, внаслідок чого суд вважає вимогу про відшкодування моральної шкоди ПП «Діоніс» необґрунтованою.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.10.2020 у справі № 312/262/18 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури зазначив, що оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, до Позивача застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

ПП «Діоніс» у позовній заяві також зазначає, що йому завдано збитків у вигляді неотриманих доходів від здійснення господарської діяльності у 2020 році, оскільки його майно (човен і невід), необхідне для вилову риби було вилучено виконуючим обов`язки директора Національного природного парку «Кам`янська січ» ОСОБА_2 , і у зв`язку з цим залучено боргових коштів на суму 150000 гривень.

Також суд зазначає, що в додатках до позовної заяви містяться фінансові звіти ПП «Діоніс» за 2017-2020 роки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ПП «Діоніс» 18 березня 2020 року уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 150 000 грн.

Разом з цим, зазначені кошти у розмірі 150000 грн не відображені у фінансовій звітності ПП «Діоніс» за 2020 рік.

Також, жоден з фінансових звітів за 2017-2020 роки не містить зазначення основних засобів (код рядка 1010-1012), що свідчить про суперечливість твердження ПП «Діоніс» щодо неможливості здійснення господарської діяльності без човна та неводу.

Обсяг витрат ПП «Діоніс» (код рядка 2285 фінансової звітності) за 2020 рік зменшився з 98 100 грн до 14 000 грн.

Інші поточні зобов`язання ПП «Діоніс» (код рядка 1690 фінансової звітності) за 2020 рік зменшились з 195 000 грн до 114 600 грн.

З огляду на зменшення витрат, чистий прибуток ПП «Діоніс» (код рядка 2350 фінансової звітності) за 2020 рік складав (мінус)14 000 грн, натомість у 2019 році 4 590 грн, у 2018 році 3 300 грн.

Отже, наведена ПП «Діоніс» сума збитків у вигляді неотриманого доходу в розмірі 150 000 грн не співмірна з розміром доходів ПП «Діоніс» за попередні роки (103 700 грн; код рядка 2280 фінансової звітності), а тим більше зі зміною чистого прибутку в порівнянні з попереднім роком (18 590 грн).

ПП «Діоніс» зазначає, що йому завдано шкоди вилученням риби, середня вартість якої відповідно до висновку за результатами цінового моніторингу від 06 травня 2021 року № Ви-53, виданого Херсонською Торгово-промисловою палатою складає 1795 грн 05 коп.

Вказаний висновок не може враховуватись при розрахунку завданої шкоди, оскільки Херсонською Торгово-промисловою палатою надано інформацію про ціну риби станом на 06 травня 2021 року, а не станом на дату вилучення риби 28 лютого 2020 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд доходить до висновку, що Позивачами не обґрунтовано завдання Позивачам моральної та матеріальної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість за змістом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення..

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Позивачами не надано будь-яких доказів завдання їм шкоди з боку держави, зокрема Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та Державної казначейської служби України.

Крім того, Позивачами не надано обґрунтованого підтвердження розміру завданої їм моральної та матеріальної шкоди.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю позивних вимог позивачем.

На підставі вище наведеного та керуючись ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Діоніс» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету позову на стороні відповідача Національний природний парк «Кам`янська січ» про відшкодування шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Ю.Б. Свячена

15.05.24